Постанова № 37209568, 17.02.2014, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

17.02.2014р. справа №913/2753/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: М'ясищева А.М., Сгара Е.В.

Секретар: Пеленова О.О.

За участю представників сторін:

від прокуратури: Русланова Г.М. за посвідченням;

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Медікал сістемс-С», м. Луганськ

на рішення господарського суду Луганської області від 02.12.2013р. (повний текст від 09.12.2013р.) у справі №913/2753/13 (суддя Смола С.В.)

за позовом Прокурора Ленінського району міста Луганська в інтересах держави в особі Луганської міської ради, м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медікал сістемс-С», м. Луганськ

про внесення змін до договору оренди землі

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Ленінського району м. Луганська звернувся до господарського суду Луганської області з позовом в інтересах держави в особі Луганської міської ради, м. Луганськ, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Медікал сістемс-С», м. Луганськ, про внесення змін до договору оренди землі від 21.02.2006р., державна реєстрація від 15.03.2006р. за №040640200032, який укладений з ТОВ «Медікал сістемс-С», відносно земельної ділянки площею 1,0082га, терміном на 49 років за адресою: м. Луганськ, кв. Щербакова (біля будинку 1), під будівництво та розміщення будівель та споруд медичного діагностичного центру, магазину з продажу медтехніки, стоянки тимчасового перебування транспорту та благоустрій прилеглої території, а саме: викласти п.8 розділу «Орендна плата» договору у новій редакції: « 8. Річна орендна плата встановлюється у розмірі земельного податку із застосуванням до нього договірного коефіцієнту 3».

Заявою від 28.10.2013р. позивач в порядку ст.22 ГПК України змінив предмет позову та просив суд внести зміни до договору оренди від 20.02.2006р., державна реєстрація від 15.03.2006р. за №040640200032 зі змінами до нього, який укладений з ТОВ «Медікал сістемс-С», відносно земельної ділянки площею 1,0082га, під будівництво та розміщення будівель та споруд медичного діагностичного центру, магазину з продажу медтехніки, стоянки тимчасового перебування транспорту та благоустрій прилеглої території, терміном до 13.12.2054 року за адресою: м. Луганськ, кв. Щербакова (біля будинку 1), а саме: викласти п.8 розділу «Орендна плата» договору у новій редакції: « 8. Річна орендна плата встановлюється у розмірі земельного податку із застосуванням до нього договірного коефіцієнту 3,5».

30.10.2013р. на адресу господарського суду надійшла заява прокуратури про зміну предмету позову, в якій також зазначалось про встановлення у спірному договорі договірного коефіцієнту 3,5 для розрахунку орендної плати за землю.

Крім того, 04.11.2013р. прокурор звернувся до суду із заявою про зміну підстави позову, в якій просив врахувати положення рішення Луганської міської ради від 27.05.2011р. №9/12 «Про деякі питання щодо орендної плати за землю у м. Луганську» при винесенні рішення по справі. Проте заявою від 02.12.2013р. прокурор просив суд не розглядати вказану заяву та залишити її без розгляду.

До того ж, 02.12.2013р. на адресу суду вдруге надійшла заява позивача про зміну предмету позову з аналогічними вимогами.

Рішенням від 02.12.2013р. у справі №913/2753/13 господарський суд Луганської області уточнені позовні вимоги задовольнив у повному обсязі з посиланням на чинні положення Податкового кодексу України та рішення Луганської міської ради №9/12 від 27.05.2011р. При цьому, господарський суд не прийняв до уваги посилань відповідача на неможливість застосування до спірних правовідносин коефіцієнту 3,5 через те, що він може застосовуватись тільки для вже побудованих об'єктів нерухомості, з огляду на приписи п.15 договору, а також на відсутність доказів звернення позивача до відповідача із пропозицією про внесення відповідних змін до спірного договору з посиланням на правову позицію, викладену у постанові Пленуму ВГСУ №6 від 17.05.2011р.

Не погодившись з винесеним рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення господарського суду Луганської області від 02.12.2013р. у справі №913/2753/13 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що судом порушено та невірно застосовано ст.ст.6,7,19,13,121,140,142,143 Конституції України, ст.ст.20,36-3 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст.2, 29 ГПК України, ст.ст.2, 16 ,34, 26, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», оскільки прокурор був не в праві звертатись до суду з даним позовом в інтересах органу місцевого самоврядування. Крім того, за висновком скаржника, позивачем було порушено передбачений чинним законодавством порядок внесення змін до спірного договору, а саме - не направлено відповідачу пропозицію про внесення відповідних змін, тому, за відсутності факту непогодження відповідача із такою пропозицією, відсутні підстави для задоволення заявленого позову.

Що стосується застосування договірного коефіцієнту 3,5, заявник апеляційної скарги наголошує, що такий договірний коефіцієнт відповідно рішення Луганської міської ради №9/12 від 27.05.2011р. застосовується для розміщених об'єктів торгівлі, які є нерухомим майном, на земельній ділянці площею більш 1000кв.м., проте об'єкти, під будівництво яких була надана в оренду спірна земельна ділянка, на теперішній час знаходяться у процесі будівництва, тобто ще не є нерухомим майном у відповідності до приписів чинного законодавства. Таким чином, за висновком скаржника, застосування до спірних правовідносин договірного коефіцієнту 3,5 є незаконним.

Вищевикладене, на думку заявника, не було взято до уваги судом першої інстанції, що є підставою для скасування незаконного та необґрунтованого рішення місцевого господарського суду.

12.02.2014р. на адресу суду надійшли витребувані ухвалою про порушення апеляційного провадження докази доплати відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 35,50грн.

Крім того, 17.02.2014р. на адресу суду надійшов відзив Луганської міської ради на апеляційну скаргу, в якому остання вважає викладені в ній доводи необґрунтованими, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У запереченнях на апеляційну скаргу прокуратура Ленінського району м. Луганська також вважає викладені в ній обґрунтування безпідставними, у зв'язку з чим просить залишити без змін законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Представники позивача та відповідача у судове засідання не з'явились, про час та місце його проведення були повідомлені належним чином. Враховуючи, що ухвалою про порушення апеляційного провадження від 22.01.2014р. явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаних представників за наявними у справі матеріалами.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Луганської міської ради №37/150 від 13.12.2005р. Товариству з обмеженою відповідальністю «Медікал сістемс-С» було передано в оренду терміном на 49 років земельну ділянку площею 1,0082га, яка за своїм цільовим призначенням (категорією) відноситься до земель житлової та громадської забудови, під будівництво та розміщення будівель та споруд медичного діагностичного центру, магазину з продажу медтехніки, стоянки тимчасового перебування транспорту та благоустрій прилеглої території за адресою: кв. Щербакова (біля будинку №1).

На підставі вказаного рішення 21.02.2006р. між Луганською міською радою (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медікал сістемс-С» (орендарем) було укладено договір оренди землі (зареєстрований 15.03.2006р. за №040640200032), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове (до 13.12.2054р.) платне користування земельну ділянку площею 1,0082га, у тому числі: 0,0701га - під проїздами, проходами та площадками, 0,9381га - під зеленими насадженнями, під будівництво та розміщення будівель та споруд медичного діагностичного центру, магазину з продажу медтехніки, стоянки тимчасового перебування транспорту та благоустрій прилеглої території за адресою: кв. Щербакова (біля будинку №1).

Пунктом 8 договору сторони визначили, що річна орендна плата встановлюється у розмірі земельного податку (річного) у гривнях збільшеного на коефіцієнт 2,5 (довідка розрахунку розмірів земельного податку (річного) додається до договору та є його невід'ємною частиною).

Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексу інфляції, який враховується при визначенні індексації, яка проводиться у порядку, визначеному у п.9 даного договору, а також з урахуванням інших змін розмірів земельного податку, що відбуваються протягом терміну дії договору оренди. Обчислення розмірів земельного податку визначається відповідно до фактичного функціонального використання і місце розташування земельної ділянки (п.10 договору).

Згідно п.12 договору, розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: - зміни умов господарювання, передбачених договором, - зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції, - погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, - в інших випадках, передбачених законом.

В пункті 32 договору сторони узгодили, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

29.12.2008р. до вищевказаного договору оренди було внесено зміни в частині доповнення п.4 розділу «Об'єкт оренди» та п.14 розділу «Орендна плата» новими абзацами. Зазначена додаткова угода також зареєстрована та посвідчена у встановленому законом порядку.

В матеріалах справи наявний лист №01/03-13/7440/0/2-12 від 05.12.2012р., яким Луганська міська рада повідомила ТОВ «Медікал сістемс-С» про вимоги ст.288 Податкового кодексу України та необхідність внесення змін до договору оренди земельної ділянки №040640200032 в частині збільшення розміру орендної плати за землю шляхом встановлення її в розміру земельного податку збільшеного на коефіцієнт 3,5.

Разом з цим, порушення відповідачем встановленого державою порядку користування земельною ділянкою, у зав'язку з чим держава в особі Луганської міської ради зазнає шкоди у вигляді збитків, стало підставою для звернення прокурора до суду з відповідним позовом (з урахуванням уточнень).

Як зазначалось вище, господарський суд Луганської області уточнені позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія погоджується з таким висновком з наступних підстав.

Статтею 206 Земельного кодексу встановлено, що використання землі у Україні є платним. Згідно ст. 126 вказаного кодексу, оренда землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, ст.1 Закону України «Про оренду землі», право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст.21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Під час дії спірного договору набув чинності Податковий кодекс України, пункт 288.1 статті 288 якого визначає, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового Кодексу України, розмір орендної плати не може бути меншим трикратного розміру земельного податку для інших категорій земель.

Згідно п. 274.1 ст.274 Податкового кодексу України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 і 278 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що 27.05.2011р. Луганською міською радою було прийнято рішення №9/12, яким визначено, що при прийнятті міською радою рішень про передачу фізичним та юридичним особам в оренду земельних ділянок та при внесенні змін до вказаних рішень та договорів оренди землі щодо зміни розміру річної орендної плати, розмір річної орендної плати за земельну ділянку встановлюється у цих рішеннях та у договорах оренди землі у розмірі земельного податку із застосуванням до нього договірного коефіцієнту залежно від мети використання земельної ділянки, яка (мета) та які (договірні коефіцієнти) зазначені у додатку до цього рішення, при цьому розмір річної орендної плати за будь-яку земельну ділянку повинен бути не меншим ніж трикратний розмір земельного податку за цю земельну ділянку, який (розмір земельного податку) передбачений Податковим кодексом України та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки. Згідно додатку до вказаного рішення, договірний коефіцієнт за використання земельної ділянки під розміщення супермаркетів, гіпермаркетів та об'єктів торгівлі, які є нерухомим майном, що розміщуються на земельній ділянці площею більш 1000кв.м., встановлено у розмірі 3,5.

Таким чином, за висновком судової колегії, пункт 8 укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки від 21.02.2006р. (зі змінами) не відповідає вимогам чинного земельного, податкового законодавства та вказаному нормативно-правовому акту Луганської міської ради в частині встановлення розміру річної орендної плати.

Відповідно до приписів ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

У пункті 2.19. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» (зі змінами і доповненнями) викладено правову позицію про те, що у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Згідно зі статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У визначених законом випадках застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини першої статті 15, статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Статтею 30 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору за наявності спору (тобто за відсутності згоди відповідача на зміну умов договору).

При цьому згідно з частиною третьою статті 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

За таких обставин, судова колегія вважає уточнені позовні вимоги про внесення змін у п.8 спірного договору в частині застосування при розрахунку розміру річної орендної плати коефіцієнту 3,5 обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Посилання заявника апеляційної скарги на невмотивоване не прийняття судом першої інстанції до уваги факту того, що договірний коефіцієнт 3,5 згідно рішення Луганської міської ради №9/12 від 27.05.2011р. може застосовуватись лише для вже існуючих об'єктів, апеляційний господарський суд до уваги не приймає, оскільки по-перше, у вказаному рішенні не конкретизовано саме умову наявності об'єкту нерухомості, а лише зазначено про застосування відповідного коефіцієнту при конкретній цілі використання земельної ділянки. По-друге, в п.2 рішення Луганської міської ради №37/150 від 13.12.2005р. та п.15 договору оренди землі від 21.02.2006р. прямо визначено мету використання спірної земельної ділянки площею 1,0082га - будівництво та розміщення будівель та споруд медичного діагностичного центру, магазину з продажу медтехніки, стоянки тимчасового перебування транспорту та благоустрій прилеглої території.

Крім того, вищевикладені норми чинного законодавства та усталена практика Верховного суду України спростовують посилання заявника апеляційної скарги на безпідставність позовних вимог з огляду на відсутність доказів направлення позивачем пропозиції про внесення відповідних змін до спірного договору оренди землі.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення позову.

Що стосується посилань апелянта на порушення судом першої інстанції норм ст.ст.6,7,19,13,121,140,142,143 Конституції України, ст.ст.20,36-3 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст.2, 29 ГПК України, ст.ст.2, 16 ,34, 26, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та відсутність повноважень прокурора для звернення до суду з відповідним позовом, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на момент звернення прокурора з позовом) визначено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

За наявності підстав, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом: 1) звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями); 2) вступати у справу, порушену за позовами (заявами, поданнями) інших осіб, на будь-якому етапі розгляду; 3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; 4) брати участь у розгляді справ.

Обираючи форму представництва, передбачену частиною п'ятою цієї статті, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Відповідно до частини першої статті 29 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступати за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

Відповідно до п.4 рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. № 3рп/99 справа №1-1/99 інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Оскільки «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає необґрунтованими посилання апелянта на відсутність у прокурора Ленінського району м. Луганська повноважень для звернення до господарського суду з відповідним позовом в інтересах Луганської міської ради.

Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, спростовуються приписами чинного законодавства, тому судовою колегією до уваги не приймаються.

З огляду на наведене, відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Луганської області від 02.12.2013р. у справі №913/2753/13 ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді матеріалів та обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги згідно ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на заявника.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Луганської області від 02.12.2013р. (повний текст від 09.12.2013р.) у справі №913/2753/13 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Медікал сістемс-С», м. Луганськ, на рішення господарського суду Луганської області від 02.12.2013р. (повний текст від 09.12.2013р.) у справі №913/2753/13 - залишити без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко

Судді: А.М М'ясищев

Е.В. Сгара

Надруковано примірників - 7

1-у справу

1-позивачу

1-відповідачу

2-прокуратурі

1-господарському суду

1-ДАГС