Постанова № 37209287, 29.01.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2014 р. Справа№ 910/14765/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Гончарова С.А.

Чорної Л.В.

при секретарі Дмитрина Д.О.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2013р. (повний текст підписано - 04.11.2013р.)

у справі №910/14765/13 (суддя - Паламар П.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Одесагаз"

до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про зміну договору

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про визнання частково недійсним та зміну договору на розподіл природного газу № 14/2723/13 від 28 лютого 2013 р. укладеного між ним та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Ухвалою суду від 29 жовтня 2013 р. провадження у справі в частині вимог про визнання договору частково недійсним припинено на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.

У процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги заявами №№ 21/17-470 від 14 жовтня 2013 р. та 21/17-481 від 28 жовтня 2013 р.

Позовні вимоги мотивовані невідповідністю умов укладеного договору положенням типового договору затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері енергетики (НКРЕ) за № 1164 від 06.09.2012 року.

У зв'язку з тим, що відповідач безпідставно відмовився від укладення з позивачем додаткової угоди № 1 до цього договору, якою запропоновано змінити указаний договір в частині умов пунктів 3.7, 3.9, 3.10, 4.4-4.8, 5.3, 5.5, 5.6, 7.3, що відповідають змісту типового договору на розподіл природного газу, останній просив суд зобов'язати відповідача укласти з ним додаткову угоду № 1 до спірного договору у запропонованій ним редакції.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 29.10.2013 р. у справі № 910/14765/13 позовні вимоги задоволено частково. позов Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" м. Одеси про зміну договору задоволено частково.

Змінено договір на розподіл природного газу № 14/2723/13 від 28 лютого 2013 р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 20077720) та Публічним акціонерним товариством "Одесагаз" (65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1, код 03351208) шляхом укладення додаткової угоди № 1 до договору наступного змісту:

"ДОДАТКОВА УГОДА № 1

до договору на розподіл природного газу

№ 14/2723/13 від 28.02.2013 року

м. Київ " " 2013 р.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі Замовник) в особі _________, який діє на підставі ___________, з однієї сторони та Публічне акціонерне товариство "Одесагаз" (далі - Покупець) в особі заступника виконавчого директора Шишовського Андрія Олексійовича, який діє на підставі довіреності від 02.01.2013 року № 21/17-8, (далі - Сторони), керуючись Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу", постановою НКРЕ України № 1164 від 06.09.2012 року та іншими нормативно-правовими актами, уклали цю додаткову угоду про таке:

1. Викласти умови пунктів 3.7, 3.9, 4.4, 4.5, 4.6,5.3,5.5, 5.6, підпунктів 7.3.1, 7.3.2 договору № 14/2723/13 від 28.02.2013 року в наступній редакції:

3.7. Газорозподільне підприємство до 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за звітним, направляє Замовнику два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний місяць, які підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою гарозподільного підприємства.

3.9. Акти наданих послуг є підставою для остаточних розрахунків Замовника з Газорозподільним підприємством.

4.4. Обсяг протранспортованого природного газу визначається в пунктах призначення за допомогою комерційних вузлів обліку, визначених у додатку до Договору.

У разі розташування комерційних вузлів обліку до пункту призначення витрати і втрати природного газу, які виникають від місця встановлення комерційного вузла обліку до пункту призначення, віднімаються від загального обсягу протранспортованого природного газу, визначеного за допомогою комерційних вузлів обліку.

У разі розташування комерційних вузлів обліку після пункту призначення витрати і втрати природного газу, які виникають від пункту призначення до місця встановлення комерційного вузла обліку, додаються до загального обсягу протранспортованого газу, визначеного за допомогою комерційних вузлів обліку.

Розрахунки втрат і витрат проводяться відповідно до Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами та Методики визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 30 травня 2003 року № 264, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 09 липня 2003 року за № 570/7891 та № 571/7892 відповідно (зі змінами).

Розрахунок витрат та втрат природного газу в мережі оформлюється додатком до Договору, наведеним у додатку 3 до Типового договору.

4.5. На підставі результатів вимірювання комерційних вузлів обліку складаються місячні акти наданих послуг.

4.6. Якість природного газу, який передається газорозподільним підприємством Замовнику або його споживачу в пунктах призначення, має відповідати вимогам, установленим державними стандартами, технічними умовами, нормативно-технічними документами щодо його якості.

Якість природного газу та його фізико-хімічний склад визначаються за методами, передбаченими державними стандартами та іншими нормативними актами з цих питань.

Чисельні значення фізико-хімічних показників природного газу, які заносяться до баз даних обчислювачів та/або коректорів, Газорозподільне підприємство доводить Замовнику або його споживачу з періодичністю, що забезпечує необхідну точність вимірювань, але не рідше ніж один раз на 10 днів.

5.3. Розрахунковий період за Договором становить один місяць з 9:00 години першого дня місяця до 9:00 години першого дня наступного місяця включно.

Місячна вартість послуг з транспортування природного газу ГРМ визначається як добуток тарифу на загальний обсяг протранспортованого природного газу, розрахованого на умовах, визначених у розділі IV Договору, та податку на додану вартість.

5.5. Оплата вартості послуг з транспортування природного газу ГРМ здійснюється Замовником на умовах попередньої оплати авансовими платежами планового обсягу природного газу на період передоплати, визначений сторонами в Договорі.

Сума платежу попередньої оплати розраховується як добуток тарифу, визначеного на наступний період передоплати, на плановий обсяг природного газу по кожному об'єкту Замовника або його споживача, заявленого на наступний період передоплати. У разі відсутності інформації про тариф на наступний період передоплати до дня здійснення попередньої оплати Замовник розраховує суму платежу за тарифом, що діяв у попередньому місяці.

У разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу природного газу протягом розрахункового періоду Замовник здійснює оплату додатково заявлених обсягів транспортування природного газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу в установленому порядку.

У випадку недоплати за фактично про транспортований газ ГРМ за розрахунковий період Замовник проводить остаточний розрахунок не пізніше __числа місяця, наступного за розрахунковим.

У разі переплати за фактично протранспортований природний газ сума переплати зараховується Газорозподільним підприємством у рахунок оплати послуг з транспортування газу ГРМ на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок Замовника на його письмову вимогу.

5.6. Оплата послуг з транспортування природного газу за Договором здійснюється Замовником виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок Газорозподільного підприємства. При цьому, якщо Замовник замовляє послуги для власних споживачів, він надає Газорозподільному підприємству реєстр споживачів та обсяги транспортування газу, за які здійснена оплата.

7.3.1. У разі невиконання своїх зобов'язань щодо транспортування природного газу ГРМ Газорозподільне підприємство зобов'язане виплатити Замовнику суму у розмірі вартості недотранспортованого природного газу.

7.3.2. Газорозподільне підприємство несе відповідальність за майнову шкоду, заподіяну Замовнику або третім особам унаслідок обмеження (припинення) надходження природного газу в пунктах призначення, у встановленому законодавством порядку.

2. Пункти 3.10, 4.7, 4.8 підпункти 4.5.1, 4.5.2, 4.5.3, 7.3.3 договору № 14/2723/13 від 28.02.2013 року - виключити."

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 20077720) на користь Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" (65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1, код 03351208) 573,50 грн. витрат по оплаті судового збору.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 29.10.2013 року у справі № 910/14765/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2013 року по апеляційній скарзі порушено провадження для розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Гончаров С.А., Чорна Л.В. та призначено розгляд скарги на 29.01.2014 року.

Апелянт в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 29.01.2014 року у справі № 910/14765/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржуване рішення.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вірно встановлено судом першої інстанції що 28 лютого 2013 р. між сторонами у справі укладено договір № 14/2723/13 на розподіл природного газу, згідно з умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачу протягом 2013 року послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, а останній - оплатити надані послуги на умовах договору.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями сторін, наявною у справі копією вищевказаного договору.

22 жовтня 2012 р. набрала чинності постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики № 1164 від 6 вересня 2012 р. "Про затвердження типового договору на розподіл природного газу".

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики № 691 від 13 червня 2013 р. позивача попереджено про необхідність усунення порушень постанови НКРЕ № 1164 від 6 вересня 2012 р. у частині приведення договірних відносин у відповідність до вимог типового договору.

9 жовтня 2013 р. з метою приведення договору у відповідність до типового договору позивач листом запропонував відповідачу укласти додаткову угоду до вищевказаного договору, надіславши проект відповідної угоди.

Проте відповідач безпідставно відмовився від укладення з ним додаткової угоди № 1 до цього договору, якою запропоновано змінити указаний договір в частині умов пунктів 3.7, 3.9, 3.10, 4.4-4.8, 5.3, 5.5, 5.6, 7.3, що відповідають змісту типового договору на розподіл природного газу.

За таких обставин позивач звернувся до місцевого господарського суду з вимогою про зобов'язання відповідача укласти з ним додаткову угоду № 1 до спірного договору у запропонованій ним редакції.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд вважає що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Положеннями абз. 3 ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що ч. 2 ст. 67 Господарського кодексу України та ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання, визначено статтею 179 Господарського кодексу України, згідно пункту 3 якої укладення договору є обов'язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання.

Згідно з ч.4 ст.179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Відносини які виникають між газопостачальними, газорозподільними, газотранспортними підприємствами та споживачами природного газу (крім населення) регулюються Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу", Правилами користування природним газом для юридичних осіб, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики №1181 від 13.09.2012р. та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 11.10.2012р. за №1715/22027 (надалі - Правила користування № 1181), Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженими наказом Міністерства палива та енергетики України № 618 від 27.12.2005 року та зареєстрованими Міністерством юстиції України 26.01.2006 року за №67/11941 (надалі - Правила обліку № 618), іншими діючими нормативно-правовими актами, що встановлюють окремі правила та вимоги у сфері ринку природного газу.

Документом, який регулює відносини між газорозподільним підприємством, що здійснює свою діяльність на закріпленій Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, території, і споживачем (замовником) та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін є договір на розподіл природного газу. Договір на розподіл природного газу укладається відповідно до Типового договору на розподіл природного газу, затвердженого постановою НКРЕ від 6 вересня 2012 року № 1164, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 вересня 2012 року за № 1654/21966 (п.п.5.3.1., 5.3.2. Правил користування № 1181).

Розподіл природного газу без укладення договору на розподіл природного газу не допускається (п.5.3.3 Правил користування № 1181).

Отже, укладення договору на розподіл природного газу є обов'язковим.

У відповідності до встановлених судом обставин справи, 28 лютого 2013 р. між сторонами у справі укладено договір № 14/2723/13 на розподіл природного газу.

За наслідками перевірки, проведеної у червні 2013 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, його зобов'язано привести договірні відносини у відповідність до вимог типового договору на розподіл природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики № 1164 від 6 вересня 2012 р.

Стаття 179 ГК України гарантує право суб'єкта господарювання при укладенні господарських договорів щодо яких уповноваженими органами державної влади встановлена типова форма, конкретизувати запропоновані таким типовим договором умови.

Слід враховувати, що укладання договору спрямоване на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків. Викладення умов договору у спосіб, відмінний від застосованого у типовому договорі (на приклад, викладення умов договору іншими словами), не є відступом від змісту типового договору. Під таким відступом слід розуміти включення сторонами до господарського договору умов, які створюють регулювання, що за змістом прав і обов'язків сторін суперечить відповідному регулюванню, передбаченому типовим договором.

Як вбачається з тексту спірного договору, його зміст відповідає вимогам чинного законодавства. Проте, конкретизуючи його умови щодо обсягів та умов транспортування природного газу, порядку обліку природного газу, розрахунків та відповідальності в частині пунктів 3.7, 3.9, 3.10, 4.4-4.8, 5.3, 5.5, 5.6, 7.3 сторони не врахували обмеженість строку для приведення договірних відносин до вимог Типового договору.

Таким чином дані обставини слід розцінювати не в ракурсі конкретизації умов договору про розподіл природного газу, а саме нехтуванні сторонами при укладанні спірного договору вимог, встановлених типовим договором.

9 жовтня 2013 р. з метою приведення договору у відповідність до типового договору позивач листом запропонував відповідачу укласти додаткову угоду до вищевказаного договору, надіславши проект відповідної угоди, що підтверджується наявними матеріалами справи.

Посилання апелянта на недотримання позивачем загального порядку зміну господарських договорів спростовується матеріалами справи, а також наступною правовою позицією.

Відповідно до частини другої статті 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Згідно з частиною першою статті 11 ГПК підприємство чи організація, які вважають за необхідне змінити чи розірвати договір, надсилають пропозиції про це другій стороні за договором.

Наведені та інші норми матеріального і процесуального права не передбачають будь-яких санкцій за недодержання підприємством (організацією) відповідного порядку внесення змін до господарського договору чи його розірвання. Тому саме по собі таке недодержання не тягне за собою наслідків у вигляді відмови в прийнятті позовної заяви або її повернення чи припинення провадження у справі.

Верховним Судом України з посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі N 1-2/2002 (про досудове врегулювання спорів) також зазначалося, що недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору (Постанова названого суду від 17.06.2008 N 8/32пд).

Таким чином норми статті 188 ГК України та статті 11 Господарського процесуального кодексу України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про зміну договору без дотримання порядку досудового врегулювання спору (постанова ВГСУ від 08.05.2012 N 5021/966/2011);

Відповідно до ч. 2 статті 67 Господарського кодексу України визначено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 14 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" обов'язкові умови для газорозподільних підприємств та споживачів послуг, що надаються такими підприємствами, встановлюються в типовому договорі про транспортування природного газу газорозподільними мережами.

Згідно ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі статного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Як було вище встановлено укладений між сторонами 28 лютого 2013 р. договір № 14/2723/13 на розподіл природного газу частково не відповідає вимогам типового договору, затвердженого постановою НКРЕ від 06.09.2012 року № 1164, що суперечить Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" та самій постанові НКРЕ, а отже оскільки умови запропонованої позивачем додаткової угоди щодо зміни умов пунктів 3.7, 3.9, 4.4-4.6, 5.3, 5.5, 5.6, 7.3 з виключенням з договору пунктів 3.10, 4.7, 4.8, підпунктів 4.5.1, 4.5.2, 4.5.3, 7.3.3 відповідають вимогам чинного законодавства та типовому договору на розподіл природного газу, то наведені обставини розцінюються колегією суддів достатніми для застосування положень ч.2 ст. 651 ЦК України та приведення спірного договору у відповідність до умов Типового договору шляхом внесення змін запропонованих позивачем.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 188 ЦК України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Крім того колегія суддів погоджується з правовою позицією місцевого господарського суду з приводу не доведення позивачем необхідності поширення дії додаткової угоди на відносини, що сталися між сторонами з 28 лютого 2013 р., умови п. 3 додаткової угоди, що передбачають такі обставини, не грунтуються на вимогах чинного законодавства, а отже не можуть бути прийняті судом. Таким чином позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що в рішенні суду повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, отже рішення відповідає вимогам чинного законодавства України, ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта (відповідача).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 29.10.2013 року по справі № 910/14765/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/14765/13 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.А. Гончаров

Л.В. Чорна