Рішення № 37209151, 12.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/377/14

12.02.14

Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В.В.

За участю секретаря судового засідання Довганюк Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-ЛЗК", Рівненська обл.,

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитер-Логістик", м. Київ,

про

стягнення заборгованості 63 834,28 грн.

за участю представників сторін:

від позивача:

не з`явився

від відповідача:

не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід - ЛЗК" (надалі – ТОВ "Захід - ЛЗК") звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитер-Логістик", (надалі – ТОВ "Кондитер-Логістик") про: стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 61 160,00 грн., пені у розмірі 1 241,63 грн., 15% річних у розмірі 1 432,65 грн.

Ухвалою від 13.01.2014 р. за вказаним позовом господарським судом міста Києва у складі судді Князькова В.В. порушено провадження у справі № 910/377/14.

24.01.2014 р. через канцелярію суду позивачем подано клопотання про залучення до матеріалів справи документів.

Представник позивача в судовому засіданні 29.01.2014 р. позовні вимоги, підтримав повністю.

Уповноважений представник відповідача на виклик суду не з’явився.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.01.2014 р. у зв`язку із неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено на 12.02.2014р.

10.02.2014р. через канцелярію суду від ТОВ "Захід - ЛЗК" надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

Уповноважений представник відповідача на виклик суду не з’явився, відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог не надав.

При цьому, суд відзначає, що ухвали суду про прийняття справи до провадження від 13.01.2014р. та відкладення розгляду справи від 29.01.2014р., відправлені на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу: 04180, м. Київ, проспект Свободи, 2.

Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. №01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України від відповідача до Господарського суду міста Києва не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 910/377/14.

Розглянувши матеріали справи Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22.10.2013 р. між ТОВ "Захід - ЛЗК" (постачальник, позивач) та ТОВ "Кондитер-Логістик" (покупець, відповідач) укладено договір поставки № 04/10/13, за умовами якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити: сіль, крохмаль, крупу манну, сухе молоко, борошно, цукор та інші продукти харчування і інгредієнти для виготовлення продуктів харчування (надалі іменується «товар»), що зазначається у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно п. 1.3 договору умови цього договору викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс» (в редакції 2000 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього договору.

Ціни, кількість та асортимент товару, що поставляється за цим договором, вказані у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору (п. 2.1 договору).

Пунктом 3.3 договору сторони погодили, що товар відпускається на підставі накладних. Датою поставки товару є дата підписання покупцем видаткових накладних на товар.

Відповідно до п. 4.1 договору покупець зобов`язується оплатити вартість поставленого товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5-ти (п’яти) календарних днів з моменту поставки товару.

Датою оплати є дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 4.2 договору).

Покупець зобов`язаний своєчасно і належним чином прийняти та оплатити товар, відповідно до умов цього договору (п. 5.2 договору).

Згідно п. 6.1 договору у випадку порушення договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним законодавством України.

Відповідно до п. 6.3 договору покупець за порушення обов`язку, щодо оплати товару згідно цього договору, за вимогою постачальника зобов`язаний сплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення, а також відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України 15% річних від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Постачальник має право призупинити здійснення нових поставок товару, що вважатиметься оперативно-господарською санкцією, в разі наявності у покупця простроченої заборгованості за товар, який був поставлений раніше, до моменту погашення такої заборгованості, продовженого на період затримки у оплаті (п. 6.6 договору).

Пунктом 8.1 договору сторони погодили, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

Строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору, та закінчується 31 грудня 2014 року (п. 8.2 договору).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що на виконання умов договору позивачем поставлено відповідачеві товару на загальну суму 61 160,00 грн., однак ТОВ "Кондитер-Логістик" порушено умови договору в частині проведення розрахунків.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного України є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладений договір, згідно з яким позивач постачає, а відповідач отримує та оплачує отриманий товар.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно видаткової накладної №50 від 08.11.2013р. та довіреності на отримання матеріальних цінностей №КЛ0411/08 від 15.11.2013р., (належним чином засвідчені позивачем копія, якої знаходяться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі), яка підписана представниками позивача та відповідача та скріплені печатками, підтверджується факт поставки позивачем та отримання відповідачем партії товару загальною вартістю 61 160,00 грн.

Однак, на виконання умов укладеного між сторонами договору відповідачем не здійснено оплату отриманого товару, що підтверджується довідкою бухгалтера та банківськими виписками.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч. ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Разом з тим, відповідно до умов договору покупець зобов`язується оплатити вартість поставленого товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5-ти (п’яти) календарних днів з моменту поставки товару.

Отже по видатковій накладній №50 від 08.11.2013р. на суму 61 160,00 грн. строк оплати настав 13.11.2013р.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Однак, на виконання умов укладеного між сторонами договору відповідачем не здійснено оплату, що підтверджується довідкою ТОВ "Захід - ЛЗК" від 20.01.2014р. за №02/14 та банківськими виписками за період з жовтня 2013р. по 16.01.2014р.

Суд приходить до висновку, що відповідач належним чином не виконав вимоги договору, а відтак порушив приписи ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "Захід-ЛЗК" про стягнення з ТОВ "Кондитер-Логістик" заборгованості у розмірі 61 160,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 1 241,63 грн. пені.

Як встановлено судом, в п. 6.3 договору покупець за порушення обов`язку, щодо оплати товару згідно цього договору, за вимогою постачальника зобов`язаний сплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Факт наявності прострочення виконання відповідачем грошових зобов’язань судом встановлено та по суті не оспорено відповідачем.

За таких обставин, враховуючи, що несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов’язань підтверджено обставинами та доказами у справі, суд погоджується зі зробленим позивачем розрахунком пені на суму 1 241,63 грн., який, за висновками суду, є арифметично вірним, внаслідок чого позов в цій частині також підлягає задоволенню у визначеному позивачем розмірі.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 432,65 грн. 15 % річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, сторони у п. 6.3 договору погодили, що покупець за порушення обов`язку, щодо оплати товару згідно цього договору, за вимогою постачальника зобов`язаний сплатити останньому відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України 15% річних від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок 15% річних, судом визнано його обґрунтованим, а тому за порушення відповідачем зобов’язання за Договором щодо оплати вартості отриманого товару стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 1 432,65 грн. 15% річних.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-ЛЗК" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитер-Логістик" (04180, м. Київ, проспект Свободи, 2, ідентифікаційний код 36406025) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-ЛЗК" (35311, Рівненська обл., Рівненський р-н., смт. Клевань, вул. Мелещука, 3, ідентифікаційний код 35959976) основний борг у розмірі 61 160 (шістдесят одна тисяча сто шістдесят) грн. 00 коп., пеню у розмірі 1 241 (одна тисяча двісті сорок одна) грн. 63 коп., 15% річних у розмірі 1 432 (одна тисяча чотириста тридцять дві) грн. 65 коп., судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3 Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено – 17.02.2014

Суддя В.В. Князьков