Рішення № 37209141, 10.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20759/13 10.02.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трест Укртелебуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтіс-Спецбуд"

про стягнення 36 903,00 грн.

Колегія суддів Трофименко Т.Ю.

Ващенко Т.М.

Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Павлова О.М. - по дов. №1 від 01.09.2011р.

Від відповідача Леськов П.І. - по дов. №б/н від 01.07.2013р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтіс-Спецбуд" 32 903,00 грн. майнової шкоди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2013р. порушено провадження у справі № 910/20759/13, розгляд якої призначено у судовому засіданні на 27.11.2013 р. за участю представників сторін.

В судовому засіданні 27.11.2013р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 18.12.2013р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.12.2013р., відповідно до ст. ст. 69, 77 Господарського процесуального кодексу України, було продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 13.01.2014р.

13.01.2014р. через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів та клопотання про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтіс-Спецбуд" 32 718,00 грн. майнової шкоди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2014 р. призначено колегіальний розгляд справи № 910/20759/13.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 13.01.2014 р. доручено розгляд справи № 910/20759/13 колегіально у складі: Трофименко Т.Ю. (головуюча), Ващенко Т.М., Борисенко І.І.

Ухвалою Господарського суду мсіта Києва від 13.01.2014р. справа

№ 910/20759/13 прийнята колегією до свого провадження. Розгляд справи призначено на 10.02.2014р.

В судовому засіданні 10.02.2014р. представник позивачак позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Вимоги вмотивовані тим, що 12 квітня 2013 року приблизно 3 год. 40 хв. за адресою: м. Київ, вул.. Набережно Хрещатицька, 11 було зафіксовано обрив магістрального кабелю. Для фіксації факту обриву магістрального кабілю на місці події було створено комісію за участю зацікавлених осбі, в т.ч. відповідача. Комісією було складено акт огляду ділянки кабельної каналізації та зафіксовано, що кабельну каналізацію ТОВ "Ріка зв'язок" та розміщені в ній кабелі зв'язку пошкоджено - обірвано, внаслідок виконання будівельних робіт, що веде відповідач, а саме, внаслідок розриття грунту в місці знаходження КК важкою будівельною технікою відповідача. Після проведення огляду КК та підписання акту членами комісії, ремонтна бригада позивача власними силами розпочала роботи з усунення пошкоджень магістрального кабелю та відновленню телекомунікаційних послуг. Відновлювальні роботи було закінчено приблизно о 18:00 того ж дня.

Таким чином, внаслідок проведення будівельних робіт відповідачем було завдано шкоду майну позивача, на суму: 32 718,00 грн.

Відповідач наданому суду письмовому відзиів та представник в судовому засіланні проти задоволення позову заперечував. Заперечення мотивовані тим, що дійсно 12.04.2013р. мало місце обриву магістрального кабелю за адресою: м. Київ, вул.. Набережно Хрещатицька, 11. Обрив кабелю стався з вини відповідача, який проводив будівельні роботи за вищевказаною адресою.

У відповідності до ст. 33 ПІК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

На думку відповідача, в порушення вищезазначеної норми матерального права позивач надав до Господарського суду м. Києва цілий ряд документів, які жодним чином не доводять понесених позивачем матеріальних витрат.

В судовому засіданні 10.02.2014р., відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд:

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається із матеріалів справи 12 квітня 2013 року приблизно 3 год. 40 хв. за адресою: м. Київ, вул.. Набережно Хрещатицька, 11 було зафіксовано обрив магістрального кабелю. Обрив кабелю стався з вини відповідача, який проводив будівельні роботи за вищевказаною адресою. Даний факт підтверджується актом комісії від 12.04.20013р. та не заперечується відповідачем.

Спір по справі виник внаслідок того, що на думку пощивача у з-вязку з пошкодженням магістрального кабелою позивачу заподіяна матеральна шкода в сумі 32 718, 00 грнн., що становить витрати понесені у зв'язку з відновлювальними роботами.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди (збитків), потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то:

Шпротиправна поведінка заподіювача шкоди;

Шзаподіяння шкоди майну юридичної особи або громадянину;

Шпричинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та заподіяною шкодою;

Швина заподіювача шкоди;

Шобґрунтований розрахунок шкоди.

Згідно з абзацом 1 пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (із змінами та доповненнями), розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою існує безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли шкода є наслідком дії джерела підвищеної небезпеки - незалежно від наявності вини.

Так, стаття 1166 ЦК України встановлює, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як вбачається з положень ст.1166 ЦК України, підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає в себе певні елементи: шкода; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоду; причинний зв'язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного элемента складу правопорушення виключає настання відповідальності, передбаченої цією статтею. Оскільки предметом спору у даній справі є стягнення шкоди, а завданої відповідачем, то предметом доказування у даній справі є встановлення всіх обставин, які вказують на наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення у вигляді шкоди або збитків.

Тобто, за своєю правовою природою майновою шкодою є збитки (псування, погіршення або знищення цінності), завдані майну фізичної або юридичної особи в наслідок його пошкодження, необхідність провести затрати на відновлення майна чи інших цінностей, необхідність здійснення зайвих витрат з метою відновлення порушеного права.

Вимога надати докази заподіяння майнової шкоди покладається на позивача. В судовому засіданні представник відповідача визна, що пошкодження кабелю відбулося з вини відповідача, який проводив будівельні роботи.

В обгрунтування суми заявленої до стягнення, як вартість матеріальної шкоди позивачем надані:

Договір підряду № 31-04/13 від 12.04.2013 р. між ТОВ «Трест Укртелебуд» і ТОВ «Місто-ТВ»;

Акт приймання-передачі виконаних робіт від 12.04.2013 р. між ТОВ «Трест Укргелебуд» і ТОВ «Місто-ТВ»;

Акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 20.05.2013 р. між ГОВ «Трест Укргелебуд» і ТОВ «Місто-ТВ»;

Договір підряду на виконання підрядних робіт від 14.01.2013 р. № 1401-1 між ТОВ «Місто ТВ» і ТОВ «Дельта КЛ»

Акт здачі-приймання робіт від 12.04.2013 р. між ТОВ «Місто ТВ» і ТОВ , «Дельта КЛ»;

Платіжні доручення про оплату з боку ТОВ «Місто-ТВ» на рахунок ТОВ «Дельта КЛ» з призначенням платежу: «за прокладання кабел. мережі зг. дог. №1401-1 від 14.01.13 р.»:

Ліцензія на право здійснення відповідних будівельних робіт на ТОВ «Дльта-Ю 1»;

Локальний кошторис № 5-1-1 на ремонт опточного кабелю (без дати), який складено в односторонньому порядку позивачем, без погодження з підрядником;

Акт списання матеріалів від 13.04.2013 р., складений директором ТОВ «Трест Укргелебуд» Крамаревим О.О. і ним же затверджений.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як визначено ст.. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За правилами статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За приписами статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальними правилами викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Дослідивши Договір, укладений міцж позивачем та ТОВ «Місто-ТВ», суд прийшов до є договором підряду.

Згідно з пунктом 1 статті 843 Цивільного кодексу України в договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Ціна в договорі підряду може бути визначена також у кошторисі (пункт 1 статті 844 цього ж Кодексу).

Пунктом 1 статті 877 Цивільного кодексу України передбачено, що підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

За змістом статті 879 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Кошторис - документ, в якому зазначається постатейний перелік витрат на виконання робіт і який є додатком до договору підряду, його невід'ємною частиною. Він дозволяє встановити не тільки розмір ціни, а і чітко визначити її складові елементи. Скласти його може як замовник так, і підрядник. На практиці здебільшого останній як більш досвідчений у видах робіт, цінах на них та матеріали складає кошторис. В такому випадку цей документ стає складовою частиною підрядного договору тільки після погодження і затвердження його замовником. Для договорів підряду в будівкльному середовищі кошторис складається в обов'язковому порядку (ст. 877 ЦК України).

Господарським судом встановлено, що наданий позивачем кошторис уповноваженим представником відповідача не був підписаний, а томиу не приймається судом до уваги.

Акт ириймання-передачі виконаних робіт від 12.04.2013 р.укладений між позивачем і ТОВ «Місто-ТВ» також не містить жодної конкретики (виду робіт, використаних сил і засобів, матеріалів, техніки , механізмів і т.і.)

Посилання відповідача на договірні відносини підряду, які існували між ТОВ «Місто-ТВ» і ТОВ Дельта КЛ», на підставі договору підряду від 14 січня 2013 р., судом до уваги ен приймаються з огляу на наступне:

Відповідно до ст. 1 договору, підрядник зобов'язався виконати наступні роботи:

- прокладання кабелю в телефонній каналізації;

- спаювання та вимірювання параметрів оптичних волокон в оптичному кабелі.

Жодних умов щодо виконання ремонтних робіт на відповідній ділянці кабельної мережі цей договір не містить.

Акт здачі-примання робіт від 12 квітня 2013 року,складений між ТОВ «Місто ТВ» і ГОВ «Дельті КЛ» не підтверджує виконання будь яких робіт, оскільки не містить інформації стосовно виду робіт, використаних сил і засобів, матеріалів, техніки , механізмів і т.і.

Платіжні доручення від 29.04.13. та від 13.05.13. , які додані позивачем до справи, на підтвердження оплати за виконані ТОВ «Дельта КЛ» роботи, містять призначення платежу: «оплата за прокладання кабелю в телефонній мережі зг дог. № 1401-1 від 14.01.13 р.» Тобто, оплата здійснювалась за роботи по прокладанню кабелю, які проводились починаючи з 14.01.2013 р. Однак, ні сам договір, ні підстава платежу в платіжних дорученнях не підтверджують наявність договірних відносин по відновленню конкретної пошкодженої ділянки кабельної мережі.

Cудом не приймаються до уваги докази, надані позивачем в обгрунутвання понесених витрат, а саме документи щодо придбання матеріалів і пристроїв:

Договір поставки №1 від 26.04.2012 р. між ТОВ «Місто ГВ» і ТОВ «Трест Укртелебуд»;

Видаткова накладна від 03.04.2013 р.;

Платіжне доручення № 284 від 30.05.2013 р. про сплату 33 000 грн.;

Платіжне доручення № 477 від 26.09.2013 р. про сплату 20 000 грн., оскільки позивачем не надано суду доказів, що ці матеріали та пристрої були використані для усунення пошкодження.

Документи, що стосуються транспортних послуг, а саме: свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприєммця ОСОБА_7, ліцензія на право здійсненя послуг перевезення, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; копія паспорта і довідки про присвоєння індивідуального податкового номеру ОСОБА_7, квитанція до прибуткового касового ордеру від 12.04.13. р., у відповідності до якого ОСОБА_7 отримав від директора ГОВ «Трест Укртелебуд» 1200 грн. судом до уваги не приймаються оскільки дані документи не можуть бути належним підтвердженням отриманих позивачем транспортних послуг, які безпосередньо пов'язані з предметом спору. В справі відсутні договір про надання послуг перевезення, товарно-транспортні накладні, шляхові листи і т.і., які б підтверджували використання автомобіля, який належить фізичній особі підприємцю ОСОБА_7, в процесі здійснення ремонтних робіт. Видана ОСОБА_7 квитанція до прибуткового касового ордеру також не містить будь-якої конкретної інформації.

Дані докази судом до уваги не приймаються з огляду на те, що позивачем не не доведено, що дані документи підтверджують витрати позивача саме для відновлення порушеного права.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Таким чином вимоги позивача є не обгрунтованими, не доведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно статті 49 ГПК України, витрати позивача по сплаті судового збору та витрати по оплаті послуг адвоката покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 17.02.2014 р.

Колегія суддів Трофименко Т. Ю. (головуюча)

Ващенко Т.М.

Борисенко І.І.