Рішення № 37209067, 12.02.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/108/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2014 Справа № 908/4061/13

за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Агропродінвест" (72512, Запорізька область, Якимівський район, с. Шевченко, вул. Малиновського, буд. 1)

про стягнення 1898514,81 грн.

Суддя Колодій Н.А.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_3, довіреність № 3302 від 31.08.2012 р.

ОСОБА_1 - паспорт

Від відповідача Іваненко В.В., наказ № 41 від 19.09.2011 р.

СУТЬ СПОРУ

12.12.2013 р. до господарського суду Запорізької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Агропродінвест" про стягнення 2017909,41 грн. вартості частки майна у зв'язку з виходом позивача зі складу ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Агропродінвест".

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.12.2013 р. порушено провадження у справі № 908/4061/13, присвоєно номер провадження 32/108/13, з призначенням судового засідання на 15.01.2014 р.

Поштові повідомлення свідчать, що сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання.

В судових засіданнях, на підставі ст. 77 ГПК України, оголошувались перерви в розгляді справи до 05.02.2014 р. та до 12.02.2014 р.

На адресу господарського суду 04.02.2014 р. від позивача надійшла заява про уточнення та зменшення позовних вимог, якою просить стягнути з відповідача 1871917,65 грн. вартості частки майна та 26597,16 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Судом заява про зменшення позовних вимог задовольняється, оскільки не суперечить положенням ст. 22 ГПК України, до розгляду прийнято вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1898514,81 грн. боргу.

Позивач підтримав уточнені позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та обґрунтовує їх ст. ст. 8216, 218 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 148, 509, 617, 625 Цивільного кодексу України та Законом України "Про господарські товариства".

Відповідач в судовому засіданні проти боргу не заперечив, просить суд надати йому відстрочку для виконання рішення строком до 20 вересня 2014 р. з підстав зазначених у заперечення на позов (заперечення містяться в матеріалах справи).

Позивач заперечив проти клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення.

За клопотанням представників сторін судове засідання велось без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Судовий процес завершено 12.02.2014 р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Частиною другою статті 3 Конституції України передбачено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов'язком держави.

Одними з законодавчо закріплених прав людини в Україні є корпоративні права.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Агропродінвест" та мав частку у статутному капіталі товариства в розмірі 33 %.

27 червня 2012 року ОСОБА_1 подав заяву про вихід зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Агропродінвест", яка засвідчена Приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрована в реєстрі за № 680.

ОСОБА_1 звернувся до відповідача із нотаріально посвідченою заявою про вихід із складу учасників товариства, про що свідчить фіскальний чек № 2663 від 02.07.2012 р. та опис вкладення про направлення заяви на адресу відповідача.

21 вересня 2012 р. відбулися загальні збори учасників "Сільськогосподарське підприємство "Агропродінвест", на яких було прийнято рішення, зокрема: задовольнити прохання ОСОБА_1 та вивести його зі складу учасників Товариства, датою виходу зі складу учасників товариства визначено з 27.06.2012 р.; здійснити виплату вартості майна на підставі інвентаризації та експертної оцінки майна товариства; виплату дивідендів ОСОБА_1 провести згідно ст. 15 п. 15.5. статуту Товариства, йому сплачується належна частка прибутку, який одержало товариство в даному році до моменту його виходу. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Частиною 2 ст. 148 ЦК України встановлено, що учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному фонді, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом (абз. 4 ч. 2 ст. 148 ЦК України).

Відповідно до статті 54 Закону України „Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі та частина прибутку, одержаного товариством у відповідному році до виходу учасника. При цьому вартість майна та розмір частини прибутку товариства, належні до виплати учаснику, який виходить, повинні обчислюватись на дату волевиявлення учасника вийти з товариства, тобто на дату подання учасником заяви про вихід з товариства (п. 3.5 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 № 04-5/14 „Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин").

Разом з тим, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). (п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 №13 „Про практику розгляду судами корпоративних спорів").

30.01.2013 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Агропродінвест" затверджено фінансовий звіт за 2012 рік.

Відповідно до оборотно-сальдової відомості від 26.02.2013 р., розрахунку вартості частки в розмірі 33% ОСОБА_1 та листа вих. № 34 від 26.06.2013 р. щодо кредиторської заборгованості, станом на 27.06.2013 р. у позивача перед відповідачем обліковується заборгованість в сумі 2141312,25 грн.

12.07.2013 року директору ТОВ «Сільськогосподарське підприємство "Агропродінвест" Іваненку В.В. було вручено претензію про погашення заборгованості в розмірі 2 141 312,25 грн. до 15.08.2013 року.

13.09.2013 року на поточний рахунок ОСОБА_1 відповідач перерахував частину заборгованості в сумі 124 500 (сто двадцять чотири тисячі п'ятсот гривень) гривень та 24 500 (двадцять чотири тисячі п'ятсот гривень 00 коп.) грн. податку з доходів фізичних осіб.

22.10.2013 року ОСОБА_1 на адресу відповідача повторно направлено претензію про погашення заборгованості в розмірі 2 032 331,21 грн., що підтверджується фіскальним чеком ЗД УДППЗ «УКРПОШТА» № 6796 від та описом вкладення до цінного листа, копія яких міститься в матеріалах справи.

Відповідач залишив вимоги позивача без задоволення, доказів перерахування позивачу заявленої до стягнення суми не надав.

10.12.2013 року було прийнято рішення, яке оформлено протоколом зборів засновників ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Агропродінвест», про передачу у власність ОСОБА_1 в рахунок погашення кредиторської заборгованості майно:

- транспортний засіб марки SUBARU, модель FORESTER, рік випуску 2004 колір чорний, шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі транспортний засіб) загальною вартістю 109 248,32 грн. з ПДВ.

- мийка KARCHER HD загальною вартістю з ПДВ 5146,28 грн.

17.01.2014 року ОСОБА_1 здійснено державну реєстрацію права власності на своє прізвище, вище зазначеного транспортного засобу про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4.

Загальна вартість майна переданого у власність ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості склала 114 394,60 грн. з ПДВ.

Крім того, 30.01.2014 року в ході судового розгляду спору відповідач перерахував позивачу в рахунок погашення заборгованості 5000,00 (п'ять тисяч) гривень, з урахуванням податку з фізичних осіб загальна сума перерахування відповідача складає 5 850,00 грн. (п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят гривень).

Відповідно до заяви позивача про уточнення та зменшення позовних вимог, заборгованість відповідача перед позивачем становить 1871917,65 грн.

Приймаючи до уваги, що, на момент розгляду справи в суді відповідач свої обов'язки по виплаті частки в статутному капіталі в сумі 1871917,65 грн. не виконав, доказів її погашення не надав та визнав актом звірки існуючий борг, то вимога позивача про стягнення 1871917,65 грн. заборгованості підлягає задоволенню.

У зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 26597,16 грн. за період з 27.06.2013 р. по 30.11.2013 р.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий розрахунок судом перевірений та встановлено, що вимога про стягнення з відповідача 26597,16 грн. - 3% річних обґрунтована та підлягає задоволенню.

Згідно п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідач заявив клопотання про надання відстрочки виконання рішення до 20.09.2014 р., у зв'язку з тяжким фінансовим становищем.

Оцінивши представлені докази та вислухавши пояснення представників сторін, суд не погоджується, оскільки важкий фінансовий стан боржника не може бути підставою для звільнення його від обов'язку належного виконання зобов'язань перед кредитором.

За таких обставин, суд не знаходить об'єктивних підстав для надання відповідачу відстрочки виконання рішення, так як сторони мають рівні права перед законом на захист своїх порушених інтересів, відповідач своїми діями спричиняє збитки інтересам позивача.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що судом не встановлені конкретні об'єктивні обставини, які ускладнюють виконання рішення чи роблять його виконання неможливим, а також враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, вважає що заяву ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Агропродінвест" про відстрочку виконання рішення до 20.09.2014 р. слід залишити без задоволення.

Згідно статті 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Також, і із змісту п. 2.9. Постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі ж зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню.

З огляду на зазначене, згідно 49 ГПК України, судовий збір у розмірі 37970,28 грн. слід покласти на відповідача, оскільки спір доведений до суду з його вини, а судовий збір у розмірі 2676,34 грн. підлягає поверненню позивачу із Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Агропродінвест" про стягнення 1898514,81 грн. задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Агропродінвест" (72512, Запорізька область, Якимівський район, с. Шевченко, вул. Малиновського, буд. 1, код ЄДРПОУ 03370051) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 1871917 (один мільйон вісімсот сімдесят одна тисяча дев'ятсот сімнадцять) грн. 65 коп. заборгованості, 26597 (двадцять шість тисяч п'ятсот дев'яносто сім) грн. 16 коп. - 3 % річних та 37970 (тридцять сім тисяч дев'ятсот сімдесят) грн. 28 коп. судового збору. Видати наказ.

3. Повернути ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) із Державного бюджету України суму 2676,34 грн., сплаченою квитанцією № 8241.545.1 від 17.10.2013 р.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "17" лютого 2014 р.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.