Рішення № 37209024, 18.02.2014, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" лютого 2014 р. Справа № 918/73/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветсинтез"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю " Полісся - Агро"

про стягнення в сумі 73 947,55 грн.

Суддя Андрійчук О.В.

В засіданні приймали участь:

від позивача : не з'явився

від відповідача : не з'явився

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 811 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ:

У січні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ветсинтез» (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся - Агро" (далі - відповідач) про стягнення в сумі 73 947,55 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

03.01.2012 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № 14 від 03.01.2012 року, за умовами якого продавець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати, а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та своєчасно оплатити товар ветеринарного призначення.

На виконання умов вказаного договору позивачем поставлено відповідачу товару на загальну суму 217 050,30 грн., що стверджується видатковими накладними.

Відповідач провів часткові розрахунки за поставлений товар, про що свідчать платіжні доручення, в розмірі 147 487,96 грн., сума боргу складає 69 562,34 грн.

Крім того, позивачем за неналежне виконання умов договору в частині проведення розрахунків нараховано штраф в розмірі 3 478,12 грн. та 3% річних в розмірі 907,09 грн.

В матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 526, 530, 625 ЦК України, ст.ст. 193, 198 ГК України тощо.

Ухвалою суду від 22.01.2014 року порушено провадження, справу призначено до судового розгляду на 04.02.2014 року.

Ухвалою суду від 04.02.2014 року розгляд справи відкладено на 11.02.2014 року.

Ухвалою суду від 11.02.2014 року розгляд справи відкладено на 18.02.2014 року.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.01.2012 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № 14 від 03.01.2012 року, за умовами якого продавець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати, а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та своєчасно оплатити товар ветеринарного призначення (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 10.1. договору даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 21.12.2012 року.

За п. 1.2. договору ціна, асортимент та кількість кожної партії товару вказується в рахунках, видаткових накладних, що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 1.3. договору доказом факту поставки товару є оформлені належним чином видаткові документи (видаткові накладні та/або товарно- транспортні накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей).

Пунктами 4.2.-4.5. договору передбачено, що продавець зобов'язаний надати на кожну партію товару відповідні документи- рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну, інше. Передача товару здійснюється представниками продавця та покупця згідно з видатковою накладною на підставі довіреності, виданої на пред'явника, оформленої відповідно до чинного законодавства та підписаної керівником та головним бухгалтером покупця. Передача товару по якості здійснюється відповідно до сертифікату якості, по кількості - відповідно до видаткової накладної. Товар вважається переданим продавцем та прийнятим покупцем по кількості відповідно до підписаних видаткових накладних. Право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі товару.

Судом з наявних матеріалів справи встановлено, що на виконання умов вказаного договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар, що стверджується видатковими накладними № 17 від 03.01.2012 року на суму 3 580,80 грн., № 18 від 03.01.2012 року на суму 2 248,32 грн., № 49 від 06.01.2012 року на суму 2 270,40 грн., № 61 від 10.01.2012 року на суму 2 040,48 грн., № 193 від 20.01.2012 року на суму 3 400,80 грн., № 195 від 20.01.2012 року на суму 723,60 грн., № 282 від 27.01.2012 року на суму 4 248,00 грн., № 374 від 06.02.2012 року на суму 1 454,40 грн., № 376 від 06.02.2012 року на суму 440,64 грн., № 377 від 06.02.2012 року на суму 1 700,40 грн., № 378 від 06.02.2012 року на суму 1 512,00 грн., № 408 від 08.02.2012 року на суму 775,92 грн., № 511 від 15.02.2012 року на суму 2 550,60 грн., № 522 від 15.02.2012 року на суму 723,60 грн., № 523 від 15.02.2012 року на суму 96,00 грн., № 642 від 24.02.2012 року на суму 1 700,40 грн., 660 від 27.02.2012 року на суму 1 980,00 грн., № 773 від 02.03.2012 року на суму 1 874,40 грн., № 842 від 12.03.2012 року на суму 3 328,20 грн., № 843 від 12.03.2012 року на суму 585,60 грн., № 869 від 13.03.2012 року на суму 2 040,48 грн., № 1005 від 19.03.2012 року на суму 4 012,20 грн., № 1006 від 19.03.2012 року на суму 1 738,80 грн., № 1020 від 20.03.2012 року на суму 2 040,48 грн., № 1071 від 22.03.2012 року на суму 2 970,00 грн., № 1111 від 27.03.2012 року на суму 3 027,60 грн., № 1220 від 02.04.2012 року на суму 2 529,60 грн., № 1301 від 09.04.2012 року на суму 6 033,30 грн., № 1409 від 17.04.2012 року на суму 4 303,80 грн., № 1443 від 18.04.2012 року на суму 1 885,20 грн., № 1511 від 20.01.2012 року на суму 2 437,80 грн., № 1617 від 26.04.2012 року на суму 4 658,70 грн., № 1699 від 07.05.2012 року на суму 2 578,38 грн., № 1700 від 07.05.2012 року на суму 100,80 грн., № 1709 від 07.05.2012 року на суму 1 119,60 грн., № 1822 від 14.05.2012 року на суму 3 972,00 грн., № 1823 від 14.05.2012 року, № 1923 від 18.05.2012 року на суму 4 069,20 грн., № 1924 від 18.05.2012 року на суму 1 030,80 грн., № 2007 від 23.05.2012 року на суму 1 192,80 грн., № 2062 від 28.05.2012 року на суму 6 874,50 грн., № 2126 від 31.05.2012 року на суму 2 715,30 грн., № 2156 від 05.06.2012 року на суму 1 538,52 грн., № 2254 від 08.06.2012 року на суму 591,84 грн., № 2361 від 15.06.2012 року на суму 7 467,30 грн., № 2541 від 02.07.2012 року на суму 3 701,70 грн., № 2787 від 17.07.2012 року на суму 1 039,80 грн., № 2842 від 20.07.2007 року на суму 1 192,80 грн., № 2911 від 25.07.2012 року на суму 5 225,10 грн., № 3015 від 01.08.2012 року на суму 2 470,20 грн., № 3169 від 10.08.2012 року на суму 14 696,40 грн., № 3191 від 14.08.2012 року на суму 986,40 грн., № 3249 від 20.08.2012 року на суму 4 452,12 грн., № 3412 від 03.09.2012 року на суму 7 479,60 грн., № 3491 від 10.09.2012 року на суму 9 814,80 грн., № 3580 від 13.09.2012 року на суму 870,00 грн., № 3582 від 13.09.2012 року на суму 1 837,80 грн., № 3616 від 18.09.2012 року на суму 10 062,72 грн., № 3724 від 25.09.2012 року на суму 5 592,00 грн., № 3967 від 09.10.2012 року на суму 8 000,00 грн., № 4033 від 12.10.2012 року на суму 2 854,20 грн., № 4075 від 16.10.2012 року на суму 6 930,00 грн., № 4194 від 25.10.2012 року на суму 2 571,12 грн., № 4364 від 07.11.2012 року на суму 5 499,96 грн., № 4473 від 16.11.2012 року на суму 2 323,50 грн., № 4585 від 26.11.2012 року на суму 5 391,54 грн., № 4866 від 17.12.2012 року на суму 2 975,16 грн., № 5002 від 25.12.2012 року на суму 2 279,58 грн., № 5003 від 25.12.2012 року на суму 343,20 грн., товарно-транспортними накладними від 06.02.2012 року на суму 1 454,40 грн., від 06.02.2012 року на суму 1 700,40 грн., від 06.02.2012 року на суму 1 512,00 грн., довіреностями № 2 від 03.01.2012 року, № 10 від 10.01.2012 року, № 18 від 19.01.2012 року, № 34 від 01.02.2012 року, № 51 від 15.02.2012 року, № 60 від 24.02.2012 року, № 66 від 02.03.2012 року, № 71 від 12.03.2012 року, № 81 від 19.03.2012 року, № 88 від 26.03.2012 року, № 95 від 02.04.2012 року, № 121 від 26.04.2012 року, № 124 від 07.05.2012 року, № 129 від 14.05.2012 року, № 139 від 23.05.2012 року, № 143 від 28.05.2012 року, № 164 від 08.06.2012 року, № 176 від 15.06.2012 року, № 197 від 02.07.2012 року, № 228 від 17.07.2012 року, № 267 від 10.08.2012 року, № 277 від 20.08.2012 року, № 301 від 09.10.2012 року, № 331 від 25.12.2012 року.

За п.п. 3.1.-3.4. договору загальна ціна договору складається з сум поставок, вказаних у рахунках і видаткових накладних на кожну партію товару та складає 200 000,00 грн. Засобом платежу є національна валюта - гривня. Покупець здійснює оплату товару у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця протягом 14 календарних днів з дати отримання товару. Датою оплати товару вважається дата надходження грошових коштів на банківський рахунок продавця.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свій обов'язок щодо оплати поставленого товару у строк, визначений п. 3.3. договору, у повному обсязі не виконав. Факт часткових розрахунків за поставлений товар стверджується платіжними дорученнями, долученими до матеріалів справи.

Сума основного боргу за договором становить 69 562,34 грн.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за поставлений товар в розмірі 69 562,34 грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленого товару позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3 478,12 грн. штрафу та 3% річних в розмірі 907,09 грн.

Так, пунктом 8.4. договору передбачено, що у випадку несплати або несвоєчасної сплати товару понад 30 діб покупець виплачує продавцю штраф в розмірі 5% від несплаченої суми.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже, одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Здійснивши перерахунок штрафу, суд встановив, що його розмір складає 3 478,12 грн. (69 562,34 грн. * 5%), відтак останній підлягає задоволенню у заявленому розмірі.

Щодо 3% річних, то за ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перерахунок 3% річних, нарахованих за період з 31.07.2013 року по 10.01.2014 року, встановив, що розмір останніх становить 937,66 грн. (при заявленому - 907,09 грн.). Відтак, 3% річних підлягають задоволенню у заявленому розмірі (розрахунок додається).

Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи, що позивач довів, а відповідач не спростував наявності заборгованості за поставлений товар, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-Агро" (вул. Лісова,1, с. Лишва, Рівненський район, Рівненська область, 35314, код ЄДРПОУ 31894444) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветсинтез» (вул. Смольна,30, м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ 31061220) 69 562,34 грн. основного боргу, 3 478,12 грн. штрафу, 907,09 грн. 3% річних, 1 827,00 грн. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.

Повне рішення складено 18.02.2013 року.

Суддя Андрійчук О.В.