Рішення № 37208989, 17.02.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2014 р.Справа № 916/91/14Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,

секретар судового засідання Белих К.В.,

за участю представників учасників процесу:

від позивача Стойкова М.Д.,

від відповідача Ткач В.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Фірми у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „КРАЯНЛІФТ" до Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми „Мікромегас" про стягнення 397880,00 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.01.2014 р. прийнято позовну заяву Фірми у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „КРАЯНЛІФТ", порушено провадження у справі № 916/91/14, справу призначено до розгляду в засіданні суду на 03.02.2014 р.

За правилами ст.77 ГПК України в судовому засіданні 03.02.2014 р. оголошено перерву до 17.02.2014 р.

Сторони повідомлені про час і місце засідань господарського суду, що підтверджується, зокрема, повідомленнями про вручення поштового відправлення та розписками їх представників.

Згідно із приписами ст.85 ГПК України в судовому засіданні 17.02.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фірма у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „КРАЯНЛІФТ" (далі - Фірма у вигляді ТОВ „КРАЯНЛІФТ") звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми „Мікромегас" (далі - ПП ВКФ „Мікромегас") 397880,00 грн. заборгованості, з яких 365000,00 грн. - основний борг, 32880,00 грн. - 3 % річних, вказуючи на часткову неоплату відповідачем вартості поставленого йому ліфтового обладнання за договором поставки від 27.03.2008 р. № 005-ОВЭС-2008.

Обґрунтовуючи позов, Фірма у вигляді ТОВ „КРАЯНЛІФТ" посилається на положення ст.ст.525,526,530,610,612,625,629,712 ЦК України, ст.ст.173,193 ГК України, умови названого вище договору поставки, видаткову накладну від 17.06.2008 р. № ВН 1707-08, довіреність на отримання цінностей від 16.06.2008 р. серії ЯОП № 191267, банківські виписки по рахунках та платіжні доручення, вимогу від 24.07.2013 р. № 67, паспорти на ліфти, листування сторін тощо.

ПП ВКФ „Мікромегас" у письмовому відзиві на позов визнає останній, проте просить розстрочити виконання судового рішення строком на 1 рік з моменту винесення рішення через скрутне фінансове становище.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив таке.

27.03.2008 р. між Фірмою у вигляді ТОВ „КРАЯНЛІФТ" (Постачальник) та ПП ВКФ „Мікромегас" (Замовник) укладено договір поставки № 005-ОВЭС-2008 (Договір), згідно якого Постачальник постачає, а Замовник приймає та оплачує ліфтове обладнання, вказане в специфікації (додаток № 1 до Договору), для 16-ти поверхового 4-х секційного жилого дому по вул. Армійська,8Б, з вбудованим паркінгом в м. Одесі (п.1.1 Договору). Вартість поставленого обладнання, згідно додатку № 1 до Договору, складає 1905984,00 грн. з ПДВ (п.2.2 Договору).

Замовник проводить передоплату в розмірі 80% від вартості поставленого обладнання згідно додатку № 1 та п.2.2 Договору, а Постачальник на протязі 30-ти календарних днів з моменту надходження грошових коштів на його розрахунковий рахунок проводить поставку ліфтового обладнання на склад Замовника. Решта суми в розмірі 20% оплачується за фактом поставки (п.3.1 Договору).

Датою поставки вважається дата прибуття обладнання на склад Замовника (п.5.2 Договору). Приймання-передача обладнання оформлюється накладною (п.5.3 Договору).

Договір вступає у силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх договірних зобов'язань (п.10.1 Договору).

Договір підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками контрагентів.

На виконання Договору Фірмою у вигляді ТОВ „КРАЯНЛІФТ" поставлено ліфтове обладнання на суму 1905984,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 17.06.2008 р. № ВН 1707-08.

Частину товару ПП ВКФ „Мікромегас" оплатило, про що свідчать платіжні доручення та банківські виписки, а саме 16.05.2008 р. перераховано 270000,00 грн., 26.05.2008 р. - 30000,00 грн., 08.08.2008 р. - 500000,00 грн., 20.04.2010 р. - 30000,00 грн., 01.06.2010 р. - 30000,00 грн., 07.06.2010 р. - 30000,00 грн., 12.07.2010 р. - 30000,00 грн., 27.10.2010 р. - 300000,00 грн., 29.11.2010 р. - 85984,00 грн., 12.05.2011 р. - 20000,00 грн., 07.07.2011 р. - 20000,00 грн., 08.09.2011 р. - 20000,00 грн., 29.09.2011 р. - 10000,00 грн., 23.03.2012 р. - 20000,00 грн., 25.06.2012 р. - 100000,00 грн., 24.01.2013 р. - 20000,00 грн., 13.03.2013 р. - 25000,00 грн. (всього - 1540984,00 грн.).

У зв'язку з неоплатою решти вартості одержаного товару Постачальник направив претензію від 24.07.2013 р. № 67, в якій просив погасити борг у розмірі 365000,00 грн.

Залишення зазначеної претензії без задоволення спричинило звернення до господарського суду з позовом у рамках провадження у даній справі.

Перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи та нормам законодавства, господарський суд дійшов висновків про задоволення позовних вимог та відмову у розстрочці виконання судового рішення, виходячи з наступного.

Згідно із приписами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В ч.ч.1,7 ст.193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно із приписами ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В ст.692 ЦК України закріплено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, відзначає, що між сторонами виникли господарські зобов'язання, підставою яких є письмовий Договір поставки товару.

При цьому Фірмою у вигляді ТОВ „КРАЯНЛІФТ" як Постачальником виконано належним чином взяті на себе обов'язки та поставлено товар належної якості та кількості, що підтверджується дослідженою в описовій частині рішення накладною, а також довіреністю на право отримання ТМЦ від 16.06.2008 р. серії ЯОП № 191267.

В свою чергу ПП ВКФ „Мікромегас" в порушення приписів ст.ст.525,526,610,629,692,712 ЦК України, ч.ч.1,7 ст.193 ГК України не сплатило 365000,00 грн. вартості отриманих ліфтів, не дивлячись на те, що з урахуванням приписів ч.1 ст.530 ЦК України та п.3.1 Договору перерахування останніх 20% вартості товару слід було здійснити за фактом поставки.

Враховуючи наведене та визнання відповідачем позову, господарський суд задовольняє вимоги про стягнення основного боргу в повному обсязі.

Частина 2 ст.625 ЦК України закріплює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням доведення матеріалами справи факту прострочення виконання відповідачем зобов'язань за Договором у сумі 365000,00 грн., господарський суд дійшов висновку, що ПП ВКФ „Мікромегас" має сплатити 32880,00 грн. 3% річних за визначений позивачем період з 02.12.2010 р. по 02.12.2013 р. (1096 днів).

Стосовно викладеного у відзиві клопотання про розстрочку виконання судового рішення потрібно зазначити, що господарський суд відмовляє в його задоволенні з огляду на таке.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно із п.7.1.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 р. № 9: розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

В п.7.2 цієї ж постанови зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом... Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Як вбачається з тексту клопотання ПП ВКФ „Мікромегас", в обґрунтування необхідності надання розстрочки ним покладено доводи про скрутне матеріальне становище, через що виникла неспроможність сплати борг.

Згідно з приписами ч.1 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Всупереч наведеній нормі процесуального права відповідачем не надано жодних доказів неможливості погашення заборгованості, в т.ч. відсутності грошових коштів на банківських рахунках.

Таким чином, передумов для надання розстрочки на теперішній час немає.

За правилами ч.1 ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44-49,82-85,121 ГПК України, вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми „Мікромегас" (65063, м. Одеса, вул. Армійська,18-А, код 30199632) на користь Фірми у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „КРАЯНЛІФТ" (65017, м. Одеса, вул. Косовська,2, код 20982809) 365000/триста шістдесят п'ять тисяч/грн. 00 коп. основного боргу, 32880/тридцять дві тисячі вісімсот вісімдесят/грн. 00 коп. 3 % річних, 7957/сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят сім/ грн. 60 коп. судового збору.

У задоволенні клопотання Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми „Мікромегас" про розстрочення виконання цього рішення суду відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 18.02.2014 р.

Суддя Лічман Л.В.