Рішення № 37208788, 17.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24381/13 17.02.14

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"

до Публічного акціонерного товариства "Київметробуд"

про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 3 581,94 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Неклонський В.І. - представник за довіреністю

від відповідача: Мастикаш Ю.І. - представник за довіреністю

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Київметробуд" страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 3 581,94 грн. грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що 22.04.2011 в м. Києві на вулиці Симеренка сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Нісан д/н 20083ОО, під керуванням Числовського О. П. та транспортного засобу Камаз 5410 д/н 0698КИП з напівпричепом д/н 2087УШ, під керуванням Ніщука М. П., що належить ПАТ "Київметробуд". Позивач вказує, що ним, як страховиком цивільно-правової відповідальності особи, з вини якої сталася ДТП, виплачено потерпілій особі Числовському О. П. страхове відшкодування в розмірі 3581,94 грн. Посилаючись на норми п.38.1.1 ст.38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", позивач вказує, що у нього виникло право подати регресний позов до відповідача, оскільки водій після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.12.2013 року порушено провадження у справі № 910/24381/13, розгляд справи призначено на 27.01.2014 року.

У зв'язку з необхідністю витребувати додаткові докази по справі розгляд справи відкладено на 17.02.2014.

Представник позивача в судове засідання 17.02.2014 з'явився та підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача письмового відзиву на позов не подав, в судовому засіданні 17.02.2014 проти задоволення позову заперечував.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 17.02.2014 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

14.07.2010 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" (страховик) та Публічним акціонерним товариством "Київметробуд" (страхувальник) укладено Договір (Поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/9871040, відповідно до якого було застраховано майнові інтереси страхувальника пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Камаз 5410 д/н 0698КИП.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, Ніщук М.П., працівник АТП - Київ - Метробуд, 22.04.2011 о 9:30, керуючи автомобілем КАМАЗ, д/н 0698КИП з напівпричепом д/н 2087УШ в м. Києві на вулиці Симиренка, 27, при зміні напрямку руху не впевнився, що це буде безпечним, не витримав безпечний боковий інтервал, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем Нісан д/н 20083ОО, під керуванням Числовського О. П., що призвело до пошкодження транспортних засобів, в органи внутрішніх справ не повідомив, місце ДТП залишив, чим порушив вимоги п. 10.1., 13.1., 2.10. Правил дорожнього руху України, за що передбачено відповідальність ст. ст. 122-4, 124 КУпАП.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 02.06.2011 у справі № 3-4340 водія автомобіля КАМАЗ, д/н 0698КИП Ніщука М. П. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4, 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Відповідно до Звіту № 36505 від 12.05.2011 про оцінку автомобіля Нісан д/н 20083ОО, вартість відновлювального ремонту, завданий власникові автомобіля Нісан д/н 20083ОО, в результаті його пошкодження при ДТП, без урахуванням величини втрати товарної вартості та з урахуванням середніх розцінок на роботи по ремонту автомобілів виробництва країн дальнього зарубіжжя на автосервісних підприємства Київського регіону складає 4091,94 грн.

Страховим актом № ДКЦВ-2030 від 16.06.2011, пошкодження транспортного засобу марки Нісан д/н 20083ОО внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 22.04.2011, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 3581,94 грн.

Позивачем здійснено виплату страхового відшкодування потерпілій особі, власнику автомобіля 22.04.2011, у розмірі 3581,94 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером.

30.01.2013 позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 3305/1155/УСГ з вимогою сплатити виплачене страховою компанією потерпілій особі страхове відшкодування в регресному порядку, оскільки водій після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди. Вказану претензію отримано відповідачем 04.02.2013, що підтверджується ксерокопією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Проте, як вказує позивач, відповідачем вимога позивача про виплату страхового відшкодування задоволена не була.

В силу п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини із страхування.

Згідно ст. 979 Цивільного кодексу України України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Частина 1 ст. 990 Цивільного кодексу України України визначає, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

В силу ч. 2 ст. 4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ч.1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 34, 43 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

В силу п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26 грудня 2011 року, Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Наприклад, чинним законодавством, що регулює відносини за договором перевезення вантажу, встановлено перелік документів-доказів, які є підставою для покладення на перевізника відповідальності за втрату, псування, пошкодження або недостачу вантажу. Отже, ніякі інші документи не можуть підтверджувати обставини, що є підставою для покладення на перевізника відповідальності за незбереження вантажу. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Абзац 4 п. 3.12 вказаної вище постанови, визначає, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Предметом позову в даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 3581,94 грн.

Підставами позову позивач зазначив обставини, відповідно до яких позивачем оплачено потерпілому збитки, які спричинені дорожньо-транспортною пригодою за участю працівника відповідача, що стало підставою звернення із позовом до суду щодо відшкодування вказаної вище суми коштів.

За змістом ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частина 1 ст. 1191 ЦК України визначає, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За змістом ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування", страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Пункт 3 ст. 20 Закону України "Про страхування" визначає, що страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

В силу ст. 27 вказаного Закону, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до п. 22.1 ст. 20 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Підпункт "в" п.п. 38.1, 38.1.1 ст. 38 "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) визначає, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди самовільно залишив місце пригоди чи ухилився від проведення в установленому порядку перевірки, констатуючої дію алкогольних напоїв, наркотичних чи інших одурманюючих речовин, чи споживав ці речовини після дорожньо-транспортної пригоди до відповідної констатуючої перевірки.

Згідно абз. 7 п. 2, абз. 2 п. 3, п. 6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" № 02-5/215 від 01.04.1994 року, вирішуючи спори, пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, наприклад, зіткненням транспортних засобів, слід виходити з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини (стаття 1188 ЦК України). Отже, за цих обставин обов'язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду. Якщо наявна вина всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, шкода відшкодовується кожним з них залежно від ступеню вини. Якщо шкоду заподіяно джерелом підвищеної небезпеки, його володілець несе відповідальність перед потерпілим і у тому разі, коли це є наслідком вини осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах або експлуатують таке джерело на підставах, передбачених Законом.

Для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України). Виходячи з цього, відповідно до статті 1172 ЦК України позивач повинен довести, що шкода заподіяна працівником відповідача саме під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування.

При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Як у випадках порушення зобов'язання за договором, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 ЦК України) передбачає презумпцію вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди. Навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію ТЗ № 0698КИП, транспортний засіб КАМАЗ 5410, 1989 року випуску належить відповідачу.

Також судом встановлено, що 14.07.2010 року між позивачем та відповідачем укладено поліс № ВС/9871040 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яким визначено забезпеченим вказаний вище автомобіль із лімітом шкоди заподіяної майну 25 500,00 грн. Сторони у даному полісі погодили, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

При цьому, 22.04.2011 року приблизно о 09:30 в м. Києві по вул. Симиренка, 27 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля, який належить відповідачу, яким на законних підставах керував працівник відповідача - Ніщук Микола Петрович, та автомобіля "Ніссан" реєстраційний номер 20083 ОО, що належить Числовському Павлу Петровичу.

Вказана дорожньо-транспортна пригода трапилася під час виконання трудових обов'язків працівником відповідача - Ніщуком М.П., що підтверджується подорожнім листом вантажного автомобіля від 22.04.2011 року.

Водночас, дорожньо-транспортна пригода зафіксована в протоколі про адміністративне правопорушення, відповідно до якого ДТП сталося внаслідок порушення Ніщуком М.П. ст. 122-4, 124 КУпАП та п.п. 10.1., 13.1., 2.10 Правил дорожнього руху.

Згідно ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення (в редакції чинній на момент, коди сталося ДТП), залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні, тягне за собою накладення штрафу від п'ятнадцяти до вісімнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.

Відповідно до підпунктів "а", "в" п. 2.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року (в редакції чинній на момент, коди трапилося ДТП) у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди.

Крім того, в результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди були спричинені механічні пошкодження автомобілю "Ніссан" реєстраційний номер 20083 ОО, що зафіксовано в протоколі про адміністративне правопорушення.

Пункт 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" № 02-5/215 від 01.04.1994 року, відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, визначає, що преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Святошинським районним судом м. Києва прийнято постанову у справі № 3-4340, якою постановлено накласти на Ніщука М.П. адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.

До того ж, даною постановою встановлено, що Ніщук М.П., керуючи автомобілем марки КАМАЗ, д/н 0698 КИП з напівпричепом д/н 2087 УШ, будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 22.04.2011 року, залишив місце події чим порушив п. 2.10 Правил дорожнього руху України. Свою вину в скоєному визнав повністю та вона доведена матеріалами справи.

Таким чином судом встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія, відповідальність якого застрахована відповідачем.

Також судом з'ясовано, що за заявою Числовського П.П., заявнику було виплачено страхове відшкодування у сумі 3581,94 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 23.06.2011 року.

Оскільки позивач виплатив страхове відшкодування потерпілій особі, то до нього, відповідно до наведених вище приписів законодавства, перейшло право вимоги до відповідача.

Зважаючи на встановлені обставини, а саме те, що водій після дорожньо-транспортної пригоди самовільно залишив місце пригоди, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача в порядку регресу 3581,94 грн. суми виплаченого страхового відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київметробуд" (01601, м. Київ, вул. Прорізна, 8, код ЄДРПОУ 01387432, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вулиця Івана Федорова, 32, літ. А, код ЄДРПОУ 30859524) страхове відшкодування в розмірі 3581 (три тисячі п'ятсот вісімдесят одна) грн. 94 коп. та 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Повне рішення складено 18.02.2014

Суддя Грєхова О.А.