Ухвала суду № 37208761, 18.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 УХВАЛА

Справа № 31/334 18.02.14

За скаргою Відкритого акціонерного товариства "Білоцерківська книжкова фабрика"

На бездіяльність відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві

У справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Білоцерківська книжкова фабрика", м. Біла Церква

До Державного спеціалізованого Видавництва художньої літератури "Дніпро", м. Київ

Про спонукання до виконання умов мирової угоди

Суддя Трофименко Т.Ю.

Без виклику сторін

Встановив:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2008 р. у справі № 31/334 позов задоволено та спонукано відповідача виконати умови Мирової угоди від 03.04.2008р. шляхом примусового стягнення з нього визначеної суми грошових коштів на користь позивача.

Стягнуто з Державного спеціалізованого Видавництва художньої літератури "Дніпро"(01034, м. Київ, вул. Володимирська, 42, код ЄДРПОУ 02473116) на користь Відкритого акціонерного товариства "Білоцерківська книжкова фабрика"(09117, Київська область, м. Біла церква, вул. Л.Курбаса, 4, код ЄДРПОУ 02466961), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження, 243 399 (двісті сорок три тисячі триста дев'яносто дев'ять) грн. 92 коп. грошових коштів, 85 (вісімдесят п'ять) грн. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2009р., рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2008р. у справі № 31/334 залишено без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2008 р., залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2009р., яке набрало законної сили 16.09.2009р. у справі № 31/334, судом видано наказ від 02.10.2009 р.

05.02.2014р. стягувач звернувся до господарського суду зі скаргою на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, відповідно до якої просить:

1. Розглянути скаргу ПАТ "Білоцерківська книжкова фабрика'" на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції м. Києва.

2. Задовольнити скаргу ПАТ "Білоцерківська книжкова фабрика" та визнати бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції м. Києва неправомірною;

3. Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції м. Києва здійснити заходи щодо вчасного та належного виконання виконавчого листа - наказу, виданого Господарським судом м. Києва від 02.10.2009р. №31/334, не порушуючи при цьому права та законні інтереси ПАТ "Білоцерківська книжкова фабрика" та стягнути з Державного спеціалізованого видавництва художньої літератури "Дніпро" 173 585,62 грн. несплаченого боргу.

Відповідно до ст. 85 Закону України «Про виконавче провадження», скарга у виконавчому провадженні по виконанню судових рішень на дії (бездіяльність) державного виконавця або начальника органу державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ.

Відповідно до ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Таким чином, з наведеного вбачається, що скарга на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби може бути подана впродовж 10 днів. Перебіг цього строку починається з:

- дня вчинення оскаржуваної дії, або

- дня, коли скаржнику стало відомо про вчинення оскаржуваної дії, або

- дня, коли дія мала бути вчинена.

За таких обставин, з наведеного вище можна зробити висновок, що скарга на дії органів державної виконавчої служби подається впродовж 10 днів з дати вчинення оскаржуваної дії або з дня, коли скаржнику стало про неї відомо. Скарга на бездіяльність органів державної виконавчої служби подається впродовж 10 днів з дня, коли виконавча дія мала бути вчинена.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Тобто, враховуючи те, що виконавче провадження ВП № 37857531 поновлено 10.05.2013р., шестимісячний термін для його виконання, передбачений статтею 30 Закону України "Про виконавче провадження", сплинув 11.11.2013р.

Згідно частини 1 статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Відповідно до частини 1 статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

У пункту 9.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", зазначено, що встановлений у частині першій статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 Господарського процесуального кодексу України, може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання. Скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 121-2 Господарського процесуального кодексу України, судом без виклику сторін виноситься ухвала.

При цьому у вирішенні питання про відновлення пропущеного строку подання скарги на бездіяльність органу Державної виконавчої служби у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення, поданої більш як через десять днів після закінчення визначеного законом строку здійснення виконавчого провадження, господарський суд має, як правило, виходити з неможливості такого відновлення. Наведене ґрунтується на тому, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження та не отримав у визначений законом строк задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він з матеріалами виконавчого провадження.

Як уже зазначалося вище, шестимісячний термін для виконання рішення суду від 22.10.2008р. у справі № 31/334, передбачений статтею 30 Закону України "Про виконавче провадження", у межах виконавчого провадження ВП № 37855731 сплинув 11.11.2013р., тоді як скаргу на бездіяльність державного виконавця було подано стягувачем до суду лише 05.02.2014р.

Строк подання скарги на бездіяльність органу Державної виконавчої служби у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення може бути відновлений судом за заявою скаржника.

Однак, із матеріалів справи вбачається, що жодних клопотань про відновлення пропущеного строку для подання скарги на бездіяльність ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві по справі № 31/334 скаржником (стягувачем) до поданої скарги не додано.

Частиною 1 пункту 9.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" визначено, що у випадку, якщо скаргу було подано з пропуском визначеного Законом України "Про виконавче провадження" строку, без заяви про його відновлення, суд без виклику сторін, з посиланням на статті 53 і 121-2 Господарського процесуального кодексу України виносить ухвалу про залишення скарги без розгляду, що не перешкоджає повторному поданню скарги із заявою про відновлення строку такого подання.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, оскільки скаргу бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві стягувачем подано з пропущенням встановленого ст. 121-2 ГПК України строку, судом дана скарга повертається позивачу без розгляду.

Крім того суд зауважує скаржника, що відповідно до п. 9.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012р., скарга має відповідати загальним вимогам щодо змісту та форми позовної заяви, передбаченим статтею 54 ГПК, з доданням до неї документів, зазначених у пунктах 2, 4 частини першої цієї статті і за необхідності - зазначених у частинах другій і третій статті 57 названого Кодексу, а також містити відомості, перелічені в пунктах 3-5 частини сьомої статті 82 Закону України «Про виконавче провадження».

У вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31,41, 42, 62, пунктів 1-3, 5, 6, 9 частини першої статті 63, статті 64, розділів ХІ, ХІІ, ХІІ1 ГПК тощо.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Згідно з ч. 1 ст. 56 ГПК України позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення, а відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку від 05.03.09 р. № 270 розрахунковим документом, що підтверджує факт надання послуг поштового зв'язку є документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми і змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Таким чином, належним доказом відправлення відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів є опис вкладень в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) надані в оригіналі.

Судом встановлено, що доказів направлення копії поданої заяви та доданих до неї документів на адресу - відповідача - Державного спеціалізованого Видавництва художньої літератури "Дніпро" та Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві - не надано взагалі.

Керуючись ст. ст. 32, 33, п. 6 ст. 63, 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

Скаргу Відкритого акціонерного товариства "Білоцерківська книжкова фабрика" на бездіяльність відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, залишити без розгляду.

Суддя Т.Ю. Трофименко