Постанова № 37208760, 17.02.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 лютого 2014 року 11:15 № 826/634/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інжиніринговий центр промислових іновацій» доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 101.01.2014р. та від 18.10.2013р.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інжиніринговий центр промислових іновацій» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 11.01.2014р. №0000052204; від 18.10.2013р. №0000632204 та №0000612204.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем неправомірно прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті правомірно.

В судовому засіданні 13.02.2014р. суд по справі перейшов в письмове провадження на підставі статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем проведено перевірку ТОВ «Інжиніринговий центр промислових іновацій» за результатами якої 02.10.2013р. складено акт №845/26-53-22-04-21/36799953 про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.12.2012р. (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено, що на порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.2.1 п. 5.2 статті 5, п.п. 11.2.3 п. 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», встановлено заниження податку на прибуток в сумі 54167грн., в тому числі за 2-4 квартал 2010 року - 41667грн. та 1 квартал 2011 року - 12500грн.; п.п. 14.1.71 статті 14, п.п. 139.1.9 статті 139, п. 146.14 статті 146 ПК України, підприємством занижено до сплати податок на прибуток в сумі 72853грн. за 2-4 квартал 2011 року - 65421грн. та 3-4 квартал 2012 року - 7432грн.; п.п. 14.1.71 статті 14, п. 198.3, 198.6 статті 198, п. 201.1, 201.2, 201.6, 201.7 статті 201 ПК України, занижено ПДВ на суму 200172грн., в тому числі за серпень 2010 року - 33333грн., серпень 2011 року - 24000грн., вересень 2011 року - 4612грн., жовтень 2011 року - 22000грн., грудень 2011 року - 6316грн., березень 2012 року - 87500грн., квітень 2012 року - 15333грн., серпень 2012 року - 7078грн.; п. 160.5 статті 160 ПК України, не утримано та не сплачено податок за ставкою 15% у загальному розмірі 12 776грн. з доходу (проценти), виплаченого компанії DVS Engineering s.r.o. (Чеська Республіка) у розмірі 10 656 доларів США (еквівалент 85174,34грн.).

На підставі встановлених порушень відповідачем 18.10.2013р. прийняті податкові повідомлення - рішення №0000612204, яким за порушення п.п. 14.1.71 статті 14, п. 198.3, 198.6 статті 198, п. 201.1, 201.2, 201.6, 201.7 статті 201 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 231 049грн., в тому числі основний платіж - 184 839грн. та штрафні санкції - 46 210грн.; №0000632204, яким за порушення п. 160.5 статті 160 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 50 970грн., в тому числі основний платіж - 12 776грн. та штрафні санкції - 3 194грн.; №0000052204 від 11.01.2014р., яким за порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.2.1 п. 5.2 статті 5, п.п. 11.2.3 п. 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств створених за участі іноземних інвесторів в розмірі 139 295грн., в тому числі основний платіж - 127 020грн. та штрафні санкції - 12 275грн.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно договору від 04.01.2010 року №1/2010 на надання консультаційних та бухгалтерських послуг ТОВ «Інжиніринговий центр промислових іновацій» (Замовник) доручає, ОСОБА_1 (НОМЕР_1) (Виконавець) бере на себе зобов'язання надати консультаційні та бухгалтерські послуги:

- практична допомога у визначені валових доходів за І, II, III, IV квартали 2010 року на основі аналітичного обліку по рахунку 361,

- практична допомога у визначенні валових витрат за 2010 рік на основі аналітичного обліку по рахунках 631, 685, 372

- практична допомога при складанні декларації про прибуток підприємств за І, II, III, IV квартали 2010 року

- консультаційні послуги по бухгалтерському та податковому обліку

- розрахунок амортизаційних відрахувань у податковому обліку за 2010 рік.

Згідно штатного розкладу протягом всього 2010 року ТОВ «Інжиніринговий центр промислових іновацій» головним бухгалтером являлась ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2). Декларації по податку на прибуток складала та підписувала також вона.

За результатами наданих послуг ОСОБА_1 складені відповідні звіти: звіт від 08.02.2011р. (письмові консультації), звіт щодо перевірки формування валових доходів та витрат за 1 - 3 квартал 2010 року, 9 місяців 2010 року, звіт за 1 - 4 квартал 2010 року, за 201 рік, звіт за 2 квартал 2010 року, 1 півріччя 2010 року, звіт за 1 квартал 2010 року.

Під час перевірки податковим органом досліджені: договір №1/2010 від 04.01.2010р., акт прийому - передачі послуг від 08.02.2011р., банківська виписка від 06.04.2011р. №27.

Між ТОВ «Інжиніринговий центр промислових іновацій» (Покупець) та ТОВ "Союзенерго" (Продавець) укладено договір поставки від 01.08.2011 №68 (предмет даного договора визначається наступним чином: продавець продає, а замовник купляє товар, а саме матеріали для опорного підшипника ковзання).

На виконання умов договору ТОВ «Союзенерго» виписано (оформлено) видаткові та податкові накладні: №512 від 26.08.2011р., №028 від 01.09.2011р., №433 від 25.10.2011р., №160 від 08.12.2011р.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводилися у безготівковій формі.

ТОВ «Союзенерго» у періоді, за який проводилась перевірка, зареєстрований як платник ПДВ, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.09.2008 року №. 100136524. Станом на 06.04.2012 року свідоцтво платника ПДВ було анульовано через відсутність підприємства за місцезнаходженням.

На думку податкового органу у ТОВ Союзенерго» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Між ТОВ "Інжиніринговий центр промислових іновацій" (Покупець) та ТОВ Комерційний союз «Парадіз" (Постачальник) укладено договір поставки від 29.03.2010 №9 (предмет даного договора визначається наступним чином: продавець продає, а замовник купляє товар, а саме кожух з вхідними деталями підшипника).

ТОВ Комерційний союз «Парадіз" виписано податкову накладну: №3368 від 02.08.2010р.

ТОВ «Комерційний союз «Парадіз» у періоді, за який проводилась перевірка зареєстрований як платник ПДВ, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 07.10.2008 року № 100143606. Станом на 29.03.2012 року свідоцтво ПДВ анульовано.

На думку податкового органу у ТОВ «Комерційний союз «Парадіз» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

20 лютого 2012 року між позивачем та компанією "DVS Engineering s.r.o." (Чеська Республіка) укладено договір позики від №707/02-2012, згідно якого компанія "DVS Engineering s.r.o." надає позику у розмірі 500000 дол. США та отримує відсотки за користування позиченими коштами.

Відповідно до п. 2 ст. 11 Конвенції між Урядом України і Урядом Чеської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, яка була підписана 30.06.1997, ратифікована 17.03.1999, набула чинності 20.04.1999, визначено, що, проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти і є резидентом другої Договірної Держави, податок, що стягується, не повинен перевищувати 5 відсотків від загальної суми процентів. Компетентні органи Договірних Держав за взаємною згодою встановлюють спосіб застосування такого обмеження.

На підставі п. 103.2 та 103.4 статті 103 Кодексу, особа (податковий агент) має право самостійно застосовувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті. Відповідно до п. 103.4 статті 103 Кодексу підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Відповідно до п. 4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 № 470, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

До перевірки були надані наступні документи: Довідка податкової інспекції у м. Прага про реєстрацію "DVS Engineering s.r.o." як резидента Чеської республіки та як платника податку на прибуток з юридичних осіб (із засвідченим належним чином перекладом та підтвердженням сплати податку на прибуток з отриманого доходу у відповідності до Чеського законодавства).

Відповідно до листа ДПС України від 03.01.2012р. №38/6/12-0016 «Про розгляд листа» з 01.01.2011р. в Україні не існує затвердженої форми довідки, відповідно до якої нерезидент повинен підтверджувати свій статус податкового резидента іншої країни. Така довідка видається виключно за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни. Довідки про статус податкового резидента, видані податковими органами Болгарії, Білорусії, Казахстану, Молдови, Польщі, Росії, Румунії, Чехії приймаються на території України без будь - якого додаткового засвідчення (без легалізації та без завірення апостилем) на підставі міжнародних договорів України про правові відносини і правову допомогу у цивільних і кримінальних справах.

Відповідно до п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованими як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно з п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. .

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Зокрема згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів, вартість яких відноситься до валових витрат підприємства. Отже, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, слід зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливої недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому, слід враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Союзенерго» та ТОВ «Комерційний союз «Парадіз» зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентом первинними документами, зокрема, податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства.

На думку суду, позивач, не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Судом не приймаються посилання відповідача в Акті перевірки на факт нікчемності угод між позивачем та ТОВ «Союзенерго», ТОВ «Комерційний союз «Парадіз» з висновку акту перевірки вищезазначеного підприємства, яким встановлено, що усі операції не спричиняють реального настання правових наслідків, отже, є нікчемними в силу закону. Оскільки не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11).

Крім того, суд зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за виконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «Союзенерго» та ТОВ «Комерційний союз «Парадіз», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання товарів для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, - висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю ТОВ «Союзенерго» та ТОВ «Комерційний союз «Парадіз» з мотивів не спрямованості правочину на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В судовому засіданні відповідачем не надано допустимих та достатніх доказів для підтвердження порушення позивачем податкового законодавства.

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Союзенерго» та ТОВ «Комерційний союз «Парадіз» податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідають вимогам чинного законодавства.

Відтак, з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення від 11.01.2014р. №0000052204, від 18.10.2013р. №0000632204 та №0000612204 є безпідставними та неправомірними, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжиніринговий центр промислових іновацій» підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесених ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжиніринговий центр промислових іновацій» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 18.10.2013р. №0000632204.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 18.10.2013р. №0000612204.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 11.01.2014р. №0000052204.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 17.02.2014р.

Суддя В.В. Амельохін