Постанова № 37208671, 27.01.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27 січня 2014 року 14 год. 04 хв. № 826/18464/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Чупринко Н.І., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ост-Вест-Транс" до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування рішень відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 27 січня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 22 листопада 2013 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Ост-Вест-Транс" (також далі - позивач) до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (також далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 22 липня 2013 року № 0001342201, № 0001352201 та № 0001362201 (також далі - оскаржувані рішення).

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що оскаржувані рішення підлягають скасуванню, оскільки складені відповідачем без з'ясування фактичних обставин.

Ухвалою суду від 25 листопада 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представники позивача позов підтримали та просили задовольнити його повністю.

Представник відповідача позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 20 січня 2014 року. Пояснив, що оскаржувані рішення є правомірними та не підлягають скасуванню, оскільки складені відповідачем у зв'язку з виявленими у ході перевірки позивача порушеннями ним податкового законодавства.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 10 по 11 липня 2013 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 15 липня 2013 року складено акт № 41/1-22-30-33593300 про результати позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог чинного законодавства по взаємовідносинах із товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ортей" (також далі - ТОВ "Торговий дім "Ортей"), згідно з висновками якого, позивачем:

- занижено податок на прибуток у загальному розмірі 408646,00 грн., у тому числі за: І квартал 2012 року - 75464,00 грн.; ІІ квартал 2012 року - 238042,00 грн.; ІІІ квартал 2011 року - 95140,00 грн., чим порушено підпункт 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (також далі - ПК України);

- завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за ІІІ квартал 2012 року у розмірі 11679,00 грн., чим порушено підпункт 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 139.1 ст. 139 ПК України;

- занижено податок на додану вартість (також далі - ПДВ) у загальному розмірі 391523,00 грн., у тому числі за: березень 2012 року - 82551,00 грн.; квітень 2012 року - 94900,00 грн.; травень 2012 року - 60730,00 грн.; червень 2012 року - 60609,00 грн.; липень 2012 року - 52083,00 грн.; серпень 2013 року - 40650,00 грн., чим порушено п. 188.1 ст. 188, підпункт "а" п. 198.1, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України.

На підставі акту перевірки, 22 липня 2013 року відповідачем складено оскаржувані рішення: № 0001342201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 391523,00 грн. за основним платежем та у розмірі 97881,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0001352201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 408646,00 грн. за основним платежем та у розмірі 102162,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0001362201, яким позивачу зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 11679,00 грн.

За результатами розгляду скарг в адміністративному (досудовому) порядку, оскаржувані рішення залишені без змін.

Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для скасування оскаржуваних рішень, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних положень і обставин.

Так, відповідно до підпункту 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпункту 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 79.2 ст. 79 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що перевірку позивача проведено на підставі наказу від 09 липня 2013 року № 202 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки" та повідомлення № 1131/10/22-01.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що висновки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток, ПДВ та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток ґрунтується на виявленому ході перевірки факті сумнівності та нереальності взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Торговий дім "Ортей", оскільки, як виявлено у ході вчинення дій, направлених на проведення зустрічної звірки ТОВ "Торговий дім "Ортей", операції вказаного товариства не підтверджуються щодо врахування реального часу їх здійснення, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, інструментів і приладів, економічно необхідних для здійснення господарської діяльності, обумовленої умовами договорів, укладених з контрагентами.

У постанові Верховного Суду України від 08 вересня 2009 року у справі № 21-737во09 зазначено, що про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.

У ході розгляду справи судом також з'ясовано, що між позивачем та ТОВ "Торговий дім "Ортей" укладено договори, а саме:

- від 01 березня 2012 року № 01-03-12 про надання послуг, за умовами якого позивач зобов'язався надати для перевезення вантаж, а ТОВ "Торговий дім "Ортей" - прийняти його та здійснити перевезення;

- від 02 квітня 2012 року № 02-04-12, за умовами якого позивач доручив, а ТОВ "Торговий дім "Ортей" зобов'язалось надати комплекс послуг з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів із встановленням запчастин і використанням супутніх товарів, необхідних при проведенні таких робіт;

- від 16 квітня 2012 року № 06-04-12 на ремонт та обслуговування приміщення, за умовами якого позивач доручив, а ТОВ "Торговий дім "Ортей" зобов'язалось виконати роботи з ремонту, реконструкції та технічного переоснащення об'єкта, а позивач - прийняти та оплатити її.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів представниками позивача надано суду копії: актів здачі-прийняття робіт (надання послуг); банківських виписок з рахунку позивача; видаткових накладних (постачальниками та одержувачами зазначено третіх осіб); товарно-транспортних накладних (у тому числі оформленими третіми особами, у деяких не зазначено року оформлення); податкових накладних.

Також надано копії договорів, укладених позивачем із третіми особами, податкової звітності позивача, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних,

Будь-яких інших доказів, окрім вище перелічених, представниками позивача суду не надано.

Зокрема, не надано доказів на підтвердження наявності у ТОВ "Торговий дім "Ортей" ліцензії на будівництво (у разі здійснення господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності).

Згідно з п. 1 Порядку ліцензування господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 грудня 2007 року № 1396 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), цей Порядок, що розроблений відповідно до Законів України "Про архітектурну діяльність", "Про основи містобудування" та "Про регулювання містобудівної діяльності", встановлює загальні вимоги до ліцензування господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності (далі - будівельна діяльність).

Відповідно до п. 1 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466, будівельні роботи - роботи з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту.

Також суду не надано доказів, які б підтвердили факт виконання будівельних робіт (актів здачі-приймання виконаних будівельних та інших спеціальних монтажних робіт, довідок про вартість виконаних робіт і витрат) та здійснення позивачем оплати за послуги, отримані на підставі укладених між позивачем та ТОВ "Торговий дім "Ортей" договорів.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Відповідно до ст. 1, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З викладених положень вбачається, що будь-які документи мають силу первинних документів тільки за умови фактичного здійснення господарської операції.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11 зазначено, що якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до підпунктів 14.1.27, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.6 ст. 198 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Водночас, як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11, за відсутності факту придбання товарів (послуг) або у разі, якщо придбані товари (послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податків, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція міститься в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року № 1936/11/13-11.

Стосовно посилань відповідача в акті перевірки на положення цивільного законодавства щодо недійсності (нікчемності) правочинів суд зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року у справі № 21-237а13 зазначено, що висновки, викладені в акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Водночас, судження контролюючого органу про нікчемність окремих угод є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству.

Водночас, суд погоджується із твердженнями представників позивача, що анулювання свідоцтва ТОВ "Торговий дім "Ортей" як платника ПДВ не може бути підставою для висновків відповідача про протиправність формування позивачем даних податкового обліку за перевіряємий період, оскільки позивач мав фінансово-господарські відносини із вказаним товариством у 2012 році (первинна документація датована 2012 роком), а свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Торговий дім "Ортей" анульовано 02 січня 2013 року.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі викладених положень та обставин суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Ост-Вест-Транс" до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування рішень відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Ост-Вест-Транс".

Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 03 лютого 2014 року