Постанова № 37208621, 13.02.2014, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2014 р. м. Чернівці Справа № 824/95/14-а

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левицького В.К.,

за участю секретаря судового засідання Жураковської Ю.М.,

сторони в судове засідання не з'явились

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Управління соціального захисту населення Сокирянської районної державної адміністрації

до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернівецькій області

про скасування постанови.

ВСТАНОВИВ:

Управління соціального захисту населення Сокирянської районної державної адміністрації звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просить скасувати постанову про накладення штрафу щодо примусового виконання виконавчого листа № 2а-1286, виданого 13.08.2013 р. Сокирянським районним судом Чернівецької області про зобов'язання позивача провести нарахування та виплату недоплаченої ОСОБА_1 у 2008 р. щорічної допомоги на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбаченому ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 5 мінімальних заробітних плат на момент виплати позивачу такої допомоги у 2008 р. з урахуванням проведених виплат.

Позов вмотивовано тим, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 р.» та відповідно до паспорту бюджетної програми на 2013 р. «Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» видатки на виконання судових рішень не передбачені. У разі відсутності у державного органу таких бюджетних призначень виконання рішення суду про стягнення коштів з державного органу повинно здійснюватись за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду.

Тому невиконання судового рішення Управлінням соціального захисту населення Сокирянської районної державної адміністрації має поважні причини, які полягають у відсутності бюджетних призначень та видатків на виконання судових рішень.

Відповідачем до суду подано письмові заперечення проти позову, відповідно до яких, вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд у задоволенні позову відмовити повністю, зазначаючи, що рішення суду зобов'язального характеру виконуються відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Сторони подали до суду клопотання про розгляд справи без їхньої участі за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 128 КАС України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Враховуючи приписи ст. 128 КАС України, суд вважає, що неприбуття сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, не є перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, постановою Сокирянського районного суду Чернівецької області від 09.06.2009 р. в адміністративній справі №2-а-1286/09 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Дії Управління праці та соціального захисту населення Сокирянської районної державної адміністрації по неповній виплаті належної ОСОБА_1 на підставі ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічної грошової допомоги на оздоровлення визнано незаконними. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Сокирянської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 10456,56 грн. (а.с. 8-9).

31.05.2011 р. постановою Львівського апеляційного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду від 13.03.2013 р., постанову Сокирянського районного суду Чернівецької області скасовано і прийнято нову постанову, якою вимоги позивача задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Сокирянської районної державної адміністрації щодо виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення у 2008 р. у передбаченому ч. 4 ст. 48 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобилької катастрофи» розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Сокирянської районної державної адміністрації провести нарахування та виплату недоплаченої ОСОБА_1 у 2008 р. щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у передбаченому ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат на момент виплати позивачу такої допомоги у 2008 р. з урахуванням проведених виплат (а.с. 8-9, 10-12, 13-14).

На підставі даного рішення, 13.08.2013 р. Сокирянським районним судом Чернівецької області був виданий виконавчий лист (а.с. 42).

28.08.2013 р. відповідачем, на підставі заяви ОСОБА_1, винесено постанову, якою відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Сокирянського районного суду Чернівецької області №2а-1286/09 виданого 13.08.2013 р. та надано боржнику семиденний строк для добровільного виконання рішення суду. Копії постанови надіслано сторонам виконавчого провадження (а.с. 41, 43, 44).

На виконання постанови про відкриття виконавчого провадження, 04.09.2013 р. Управління соціального захисту населення Сокирянської районної державної адміністрації надіслало відповідачу лист в якому повідомила, що виконання вказаного рішення суду можливе лише у разі наявності відповідних бюджетних призначень для виконання рішення суду, однак такі призначення не передбачені Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 р.» та паспортом бюджетної програми на 2013 р. Тому стягнення коштів з державного органу повинно здійснюватися за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду (а.с. 45-46).

25.09.2013 р. відповідач виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку з тим, що у позивача відсутні бюджетні призначення та видатки на виконання судового рішення (а.с. 51).

12.11.2013 р. відповідач виніс постанову про відновлення виконавчого провадження на підставі постанови Сокирянського районного суду Чернівецької області від 25.10.2013 р., якою скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа Сокирянського районного суду Чернівецької області №2а-1286/09 від 25.09.2013 р. (а.с. 54-60).

27.11.2013 р. відповідачем винесено постанову про накладення штрафу на Управління соціального захисту населення Сокирянської районної державної адміністрації в розмірі 680,00 грн. за невиконання рішення суду в адміністративній справі №2а-1286/09 в наданий строк, яку направив до виконання позивачу (а.с. 61, 62).

29.11.2013 р. позивач надав лист в якому зазначив, що невиконання судового рішення в адміністративній справі №2а-1286/09 має поважні причини, які полягають у відсутності бюджетних призначень та видатків на виконання судових рішень (а.с. 63-64, 65-72).

26.12.2013 р. відповідачем за повторне невиконання рішення суду в адміністративній справі №2а-1286/09 на позивача накладено штраф у розмірі 1340,00 грн., про що винесено відповідну постанову (а.с. 74).

26.12.2013 р. відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області звернулося до Сокирянського РВ УМВС України в Чернівецькій області із поданням про притягнення посадових осіб Управління соціального захисту населення Сокирянської районної державної адміністрації до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду (а.с. 75-76).

Вважаючи постанови про накладення штрафів протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 р. № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону № 606-XIV).

Статтею 2 цього Закону визначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Частини 1 та 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-ХІV (надалі - Закон № 606-ХІV) визначають обов'язок державного виконавця вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та у порядку встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Виходячи із положень до ст. 17 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих листів, що видаються судами.

Згідно із ст. 25 Закону № 606-ХІV, державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Частиною ч. 1 ст. 75 Закону № 606-ХІV передбачено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

В частині 2 цієї статті зазначено, що у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Закону № 606-ХІV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 89 Закону № 606-ХІV у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Судом встановлено, що на виконанні у головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області Верстюка Б.А. перебував виконавчий лист №2а-1286/09 виданий Сокирянським районним судом Чернівецької області 13.08.2013 р. про зобов'язання Управління соціального захисту населення Сокирянської районної державної адміністрації провести нарахування та виплату недоплаченої ОСОБА_1 у 2008 р. щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у передбаченому ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат на момент виплати позивачу такої допомоги у 2008 р. з урахуванням проведених виплат.

28.08.2013 р. відповідачем відкрито провадження за вищевказаним виконавчим листом та надано боржнику семиденний строк для добровільного виконання рішення суду (а.с. 43).

У зв'язку з невиконанням Управлінням соціального захисту населення Сокирянської районної державної адміністрації в добровільному порядку рішення суду в адміністративній справі №2а-1286/09, відповідачем прийняті оскаржувані постанови про накладення штрафу у розмірі 680,00 грн. та 1340,00 грн.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що виконання вказаного рішення суду можливе лише у разі наявності відповідних бюджетних призначень для виконання рішення суду з наступних міркувань.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіттям з незалежних від них обставин, а також у старості та в, інших випадках, передбачених законом.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що фінансове становище суб'єкта владних повноважень, наявність чи відсутність грошових коштів та належного фінансування не може ставити в залежність державну виконавчу службу щодо виконання рішення суду, оскільки згідно норм ст. 124 Конституції України рішення суду є обов'язковим для виконання на всій території України.

Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до приписів ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Аналогічна вимога встановлена ч. 2 ст. 8 КАС України.

Так, наприклад у справі «Ромашов проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів, як на виправдання невиконання зобов'язань за боргом, визначеним судовим рішенням.

Отже, реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, а посилання органами державної влади (позивача) на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань не може бути прийняте судом до уваги.

Крім того, суд звертає увагу на те, що позивач не виконав рішення суду і в частині проведення нарахування недоплаченої ОСОБА_1 у 2008 р. щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у передбаченому ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат на момент виплати позивачу такої допомоги у 2008 р. з урахуванням проведених виплат.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судовим розглядом не встановлено порушення зазначених критеріїв (вимог) відповідачем при винесенні оскаржуваних рішень.

Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Під час вирішення справи позивач не довів правомірність своїх вимог, а тому позов не підлягає задоволенню.

Доводи позивача щодо необхідності виконання рішення Сокирянського районного суду за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду, на думку суду є необґрунтованими з таких міркувань.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» (далі - рішення суду), та особливості їх виконання визначає Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 р. № 4901-VI.

Відповідно до ст. 2 цього Закону держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.

Водночас судові рішення у справах, пов'язаних із соціальними виплатами, які мають зобов'язальний характер щодо проведення таких виплат, не належать до зазначених у згаданій статті видів рішень.

Як видно із матеріалів справи, рішенням суду у справі №2а-1286/09 зобов'язано позивача провести нарахування та виплату недоплаченої ОСОБА_1 у 2008 р. щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у передбаченому ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відтак положення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не регулюють спірні правовідносини.

Частиною 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) визначено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Підпунктом 3 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI визначено, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду позову майнового характеру становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір, який становить 10% від визначеної Законом суми за подання позову майнового характеру у розмірі 182,7 грн. (1218,00 грн. х 1,5) х 0,1%), що підтверджується квитанціями № 015301661 та № 000101661 (а.с. 20, 25).

У зв'язку з тим, що судове рішення прийнято на користь відповідача та враховуючи положення ч. 3 ст. 4 Закону № 3674-VI, суд приходить до висновку, що решта суми судового збору в сумі 1644,30 грн. ((1218,00 грн. х 1,5) - 182,7 грн.) необхідно стягнути з Управління соціального захисту населення Сокирянської районної державної адміністрації.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 46 та 129 Конституції України, ст. ст. 2, 70, 71, 86, 94, 158 - 163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Сокирянської районної державної адміністрації до Державного бюджету України судовий збір в сумі 1644,30 грн.

Порядок та строки набрання постановою законної сили та оскарження.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова, згідно ст. 186 КАС України, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано судом 17 лютого 2013 р.

Суддя Левицький В.К.