Постанова № 37208038, 29.01.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 січня 2013 року Справа № 2а-5115/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого – судді Харченко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області

до

про

Відкритого акціонерного товариства «Росава»

стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій,

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області звернулось до суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Росава» заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списками № 1 та № 2 у загальному розмірі 566032 грн. 38 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно з даними особового рахунку страхувальника у відповідача утворився борг з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1 та списком № 2 за серпень-вересень 2012 року.

Посилаючись на частину другу Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та пункт 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663, позивач просить суд стягнути суму заборгованості з відповідача.

Територіальні органи Пенсійного фонду України в силу закону здійснюють функції з контролю за правильністю, повнотою нарахування і своєчасністю сплати страхувальниками внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, а також стягнення заборгованості за страховими внесками, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача сум вказаної заборгованості.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що відповідачем включено до розрахунку осіб, яким призначено пенсії до 1 січня 2004 року, тобто, до набрання чинності Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV. Представник відповідача вважає, що законодавчі підстави для відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій на користь таких осіб відсутні.

До розрахунку також включено осіб, які мають статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, яким законом знижено вік виходу на пенсію на п’ять років, у зв’язку з чим, на думку представника відповідача, фактичні витрати на виплату і доставку пенсій таким особам в силу закону здійснюються за рахунок державного бюджету і не можуть покладатися на відповідача.

Представник відповідача також звертає увагу суду на те, що фактичні витрати на виплату і доставку пенсій визначено Управлінням Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області виходячи не тільки з розміру основної пенсії, призначеної кожному пенсіонеру, але й з урахуванням додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень, що здійснюються відповідно до законодавства. На думку представника відповідача, фактичні витрати на виплату і доставку вказаних доплат, надбавок та підвищень не підлягають відшкодуванню відповідачем, а мають відшкодовуватись за рахунок коштів Державного бюджету України.

Крім того, представник відповідача зазначає, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Росава» заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за лютий-березень 2012 року на загальну суму 23916 грн. 13 коп.

У судове засідання, призначене на 29 січня 2013 року, представники позивача та відповідача не з`явились, були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.

Матеріали справи містять клопотання представників сторін про розгляд справи за їх відсутності, що відповідно до приписів статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відкрите акціонерне товариство «Росава» (ідентифікаційний код 00152269, місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91) зареєстроване державним реєстратором Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області як юридична особа 19.07.1999 (копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 108227 (а.с. 61) та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (а.с. 62).

Як платник страхових внесків відповідач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області, а отже є страхувальником у розумінні положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон України № 1058-IV).

З матеріалів справи вбачається, що у серпні-вересні 2012 року Управлінням Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області понесено витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 1, у розмірі 522132 грн. 83 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV в частині пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (крім працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників)(а.с. 8-33, 48-56).

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що позивачем до розрахунку фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 1 включено осіб, яким пенсії призначено до 1 січня 2004 року (до набрання чинності Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV) та осіб, які мають статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, вік виходу на пенсію яких знижено на п'ять років.

Крім того, судом встановлено, що у серпні-вересні 2012 року позивачем було проведено виплату пенсій, призначених працівникам відповідача за списком № 2 на загальну суму 43899 грн. 55 коп., що підтверджується розрахунками фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б-з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (а.с. 34-47, 57-59).

Станом на час розгляду справи суму заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списками № 1 та № 2, відповідачем сплачено не було.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

В силу положень частини другої Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі – Закон України «Про пенсійне забезпечення») (абзац 1 підпункту 1 частини другої Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV).

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону України № 1058-IV.

При цьому, зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до 01.01.2004, тобто до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом України № 1058-IV обов`язок щодо відшкодування пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів «б»–«з» статті 13 Закону України № 1788-XII було передбачено Законом України № 400/97-ВР.

Так, згідно з абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до абзацу 3 пункту 1 статті 4 Закону України № 400/97-ВР, для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону встановлюються ставки збору у розмірі 100 відсотків від об’єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

В силу приписів абзацу четвертого підпункту 1 частини другої Прикінцевих положень Закону № 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Відповідно до положень абзацу п’ятого підпункту 1 частини другої Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам, відповідно до пунктів «а», «б» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII за списком № 1 та списком № 2, покриваються підприємствами та організаціями. При цьому обов'язок підприємств та організацій з відшкодування цих витрат, понесених територіальними органами Пенсійного фонду України після 1 січня 2004 року, не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу (до чи після набрання чинності Законом № 1058-IV).

Винятком із цього правила є лише відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, призначених з урахуванням вимог статті 14 Закону № 1788-ХІІ.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що включення позивачем до розрахунків суми заборгованості осіб, яким призначено пенсії до 1 січня 2004 року, тобто, до набрання чинності Законом України № 1058-IV, є правомірним.

Що стосується включення позивачем до розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій осіб, які мають статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, суд звертає увагу на наступне.

Як вже зазначалось судом вище, абзацом 4 підпункту 1 частини другої Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV передбачено, що підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Умови призначення пенсії за віком визначено статтею 26 Закону України № 1058-IV, відповідно до приписів якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. Винятків, які б передбачали зменшення пенсійного віку на підставі інших законодавчих актів, Закон України № 1058-IV не містить.

Порядок відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначається розділом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 (надалі - Інструкція).

Пунктом 6.7 розділу 6 Інструкції встановлено, що фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, які призначені з додатковим зниженням пенсійного віку, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ, відшкодовуються підприємствами протягом періоду цього додаткового зниження.

Періодом додаткового зниження пенсійного віку є різниця між загальним пенсійним віком, встановленим статтею 26 Закону України № 1058-IV, та зниженим пенсійним віком, визначеним Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ.

Суд звертає увагу на те, що норми Закону України № 1058-IV є спеціальними для відносин, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Так, частиною першою статті 5 Закону України № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватись на ці відносини лише у випадках, передбачених цим законом, або в частині, що не суперечить цьому з Закону.

Крім того, відповідно до пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать зазначеному Закону.

Таким чином, витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, що були виплачені територіальним органом Пенсійного фонду України особам, яким за наявності визначених статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII підстав призначено пенсії із зменшенням пенсійного віку, підлягають відшкодуванню підприємствами до досягнення такими особами загального пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України № 1058-IV.

Доводи представника відповідача про включення позивачем до фактичних витрат на виплату і доставку пенсій розміру додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень, що здійснюються відповідно до законодавства, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

В силу приписів абзацу 4 підпункту 1 частини другої Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV на відповідача покладено обов’язок відшкодовувати фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, що виплачуються на користь осіб, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, з поступовим збільшенням таких витрат до набуття такими особами права на пенсію за віком відповідно до Закону України № 1058-IV.

Водночас, згідно з частиною шостою Прикінцевих положень Закону України №1058-IV до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення”. Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 6.6 розділу 6 Інструкції, додаткові пенсії, додаткові витрати на виплату підвищеного розміру пенсії відповідно до статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці”, доплати, надбавки та підвищення призначені відповідно до законодавства України, не включаються до розміру фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, що підлягають відшкодуванню.

Тобто, на страхувальників законом покладено обов’язок здійснювати відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку сум пенсії без врахування доплат, надбавок та підвищень. Відшкодування витрат на виплату і доставку додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень, призначених відповідно до законодавства України понад розмір основної пенсії, не можуть покладатися на страхувальників, оскільки джерелом таких виплат в силу приписів Закону України №1058-IV є Державний бюджет України.

Як вбачається з розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1 за серпень-вересень 2012 року, суми надбавок, доплат, підвищень з інших джерел зазначаються в розрахунках окремим рядком № 9 та не беруть участі у розрахунках рядків № 10 та № 11, в яких зазначається сума фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, що підлягають відшкодуванню відповідачем.

Жодних доказів, які б свідчили про включення позивачем до фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій розміру додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень, що здійснюються відповідно до законодавства, представником відповідача суду надано не було.

Суд звертає увагу на те, що індексація розміру основної пенсії у зв’язку із зміною розміру мінімальної заробітної плати, не є доплатою, надбавкою або підвищенням у розумінні пенсійного законодавства, оскільки при визначенні основної суми пенсії діє принцип пропорційності розміру мінімальної заробітної плати, що встановлюється законодавством.

Аналогічні правові позиції наведені в постановах Верховного Суду України від 29 травня 2012 року № 21-68а12, 5 червня 2012 року № 21-167а12 та 12 червня 2012 року № 21-107а12.

В силу статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Крім того, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі – Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (абзац 2 пункту 1 Порядку № 637).

Пунктом 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до абзацу першого пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

В матеріалах адміністративної справи наявні, зокрема, фотокопії довідок, виданих посадовими особами Відкритого акціонерного товариства «Росава», що підтверджують право працівників на пільгове пенсійне забезпечення.

За таких обставин, твердження представника відповідача стосовно відсутності у Відкритого акціонерного товариства «Росава» обов’язку щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у зазначеному вище розмірі є безпідставним, необґрунтованим та спростовується доказами, що містяться в матеріалах справи.

На підставі викладеного судом встановлено, що у відповідача утворилась та наявна заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списками № 1 та № 2, у вказаному вище розмірі.

Склад витрат та факт їх понесення Управлінням Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи, зокрема, розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій (а.с. 8-47, 48-59), банківськими довідками та довідками відповідних відділень поштового зв’язку (а.с.100,101, 128, 129, 130-133, 149-157).

На час розгляду справи та прийняття рішення по суті заявлених позовних вимог доказів про сплату зазначеної суми відповідачем суду надано не було.

Посилання представника відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Росава» заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за лютий-березень 2012 року на загальну суму 23916 грн. 13 коп. судом до уваги не приймається, оскільки предметом розгляду даної адміністративної справи є стягнення вказаної заборгованості за інший період, а саме: серпень-вересень 2012 року.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, зокрема, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Жодних доказів щодо неправомірності визначення розміру та складу фактичних витрат позивача на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списками № 1 та № 2, неправомірності їх нарахування, а також доказів щодо погашення наявної у відповідача заборгованості у розмірі 566032 грн. 38 коп., Відкритим акціонерним товариством «Росава» суду надано не було.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що суму заборгованості до Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області у розмірі 566032 грн. 38 коп. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив; наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи; доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості на день винесення рішення не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки, спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Росава» на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 566032 (п’ятсот шістдесят шість тисяч тридцять дві) грн. 38 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.