Постанова № 37208025, 11.02.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"11" лютого 2014 р. № 820/29/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонова М.О.

за участю секретаря судового засідання Шевченко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА СПЕШЛ ТЕКСТАЙЛ ГРУП" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА СЛЕШЛТЕКСТАЙЛ ГРУП", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд 1.Скасувати податкові повідомлення - рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 30.12.2013 року № 0002981501, №0002991501. 2.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА СПЕШЛ ТЕКСТАИЛ ГРУП" код 37578066 сплачений судовий збір у розмірі 488,08 грн. (чотириста вісімдесят вісім гривень нуль вісім копійок).

В обґрунтування позову вказано, що податкові повідомлення - рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 30.12.2013 року № 0002981501, №0002991501 прийняті з порушенням норм Податкового Кодексу України, а тому підлягають скасуванню.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, але надав суду клопотання про слухання справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, щодо задоволення позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що працівниками Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області при проведенні перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА СЛЕШЛ ТЕКСТАЙЛ ГРУП" були встановлені порушення норм Податкового Кодексу України.

Судом встановлено, що працівниками Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області була проведена документальна позапланова перевірка ТОВ "ФІРМА СЛЕШЛ ТЕКСТАЙЛ ГРУП" з питань законності декларування заявленого до відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за жовтень 2013 року.

За наслідками перевірки було складено акт від 27.12.2013 року за № 857/2023-15-01-16/37578066 яким встановлено порушення позивачем п. 198.3 ст.198 Податкового Кодексу України внаслідок чого підприємством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за жовтень 2013 року у розмірі 313329грн.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Фірма Спешл Текстайл Груп» порушено п. 198.3 ст.198 Податкового Кодексу України внаслідок чого підприємством завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за жовтень 2013 року у розмірі 221035грн.

Перевіркою підтверджено заявлене ТОВ «Фірма Спешл Текстайл Груп» у декларації з ПДВ за жовтень 2013 року бюджетне відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів у сумі 89869грн. без урахування результатів зустрічних звірок, які не отримано на дату складання акту перевірки.

На підставі вище зазначеного акту перевірки керівником Харківської ОДПІ були винесені податкові повідомлення-рішення :

- №0002991501 на суму 221 035 грн. (від'ємне значення ПДВ.);

- №0002981501 на суму 78 332,25 грн. (зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ .).

Суд зазначає, що підставою для вище зазначених висновків відповідача слугував акт від 21.05.2013 року № 438/2200/37711780 складений ДПІ у м.Червоноград Львівської обл.. ДПС «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Трансімпекс-Захів» (контрагента позивача) з питань дотримання вимог податкового валютного законодавства за період з 25.06.2011 року по 31.12.2012 року яким встановлено ненадання останнім всіх документів для перевірки, а тому останнім було зроблено висновок про відсутність у постачальників/покупців необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності.

Вислухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Як було встановлено судом підставами виникнення від'ємного значення у вересні 2012 року є здійснення позивачем операцій з придбання імпортних товарів (тканини) (імпорт - 659773. частка від загальної суми податкового кредиту складає 69,8 %) та придбання тканини на митній території України (ТОВ «Нік-Сан») на суму ПДВ 285661 грн. частка від загальної суми податкового кредиту складає 30,2%), який не реалізовано в повному обсязі на кінець звітного періоду.

Судом встановлено, що у грудні 2012 року позивач (покупець) співпрацював з ТОВ «Трансімпекс-Захід» (постачальник) за угодою від 01.10.1012року. Згідно якої (постачальник) зобов'язується передати (покупцю) в обумовлені строки товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його. Поставка продукції здійснюється на умовах (EXW) м. Харків згідно положення «Інкотермс-2000». Перевезення здійснюється силами постачальника.

Також судом встановлено, що ТОВ «Трансімпекс-Захід» на адресу позивача виписало видаткову накладну від 03.12.2012 року №ТЗ-00160 та податкову накладну від 03.12.2012 року № 1 усього на загальну суму 2671819,5 грн. з яких ПДВ 534363,9 грн.

Отримання ТМЦ за видатковою накладною відбулось згідного доручення № 24 від 03.12.2012 року заступником директора Петренко О.Ю. на складі за адресою Харківська область, Харківський район, с. Комунар вул.. Озерна, 9.

Суд зазначає, що факт розрахунку позивача за отриманий товар відповідачем не заперечується та підтверджується актом перевірки від 27.12.2013 року за № 857/2023-15-01-16/37578066.

У відповідності до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

3гідно зі ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.

Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У відповідності до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Згідно приписів ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В силу висновків Верховного Суду України, вміщених в у п.6 Постанови N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Суд зазначає, що зміст спірної угоди не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідав дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів також вказаних доказів у відповідності до вимог ст.. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.

Відповідачем не надано доказів наявності притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб як позивача так і ТОВ «Трансімпекс-Захід» за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення.

Суд зазначає , що доказів відсутності повноважень у посадових осіб позивача так і ТОВ «Трансімпекс-Захід» на підписання договору тощо в момент їх укладання суду відповідачем не надано.

Що стосується посилання відповідача на акт перевірки ТОВ «Трансімпекс-Захід», то вказані посилання відповідача є необґрунтованими оскільки у відповідності до вимог ст.. 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер, а отже господарська діяльність контрагенту позивача не вказує на факт нікчемності укладених між позивачем ТОВ «Трансімпекс-Захід» правочину.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім цього суд зазначає, що згідно п.83.1 ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Суд зазначає, що викладені в акті судження відповідача в акті перевірки не ґрунтуються на жодному з визначених ст. 83 Податкового кодексу України джерел.

Так , підприємство вважається створеним з дня його державної реєстрації, ст. 6 Закону України «Про підприємства в Україні». Ліквідація підприємства вважається завершеною з моменту виключення його з державного реєстру України.

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Згідно ст. 91 ЦК України Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Суд зазначає, що на час укладення угод між позивачем та ТОВ «Трансімпекс-Захід», так і на час судового розгляду останні знаходяться в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , а також ТОВ «Трансімпекс-Захід» є платниками податку на додану вартість.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, мовлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» №996, документом, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

У статті 3 зазначеного Закону вказано, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст. 201 цього Кодексу).

В акті перевірки підтверджується те, що при оформленні податкових накладних було дотримано вимоги ст. 201 Податкового кодексу України, податкові накладні відображено у відповідності в вимогами п.201.6 у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит на підставі податкової накладної отриманої від ТОВ «Трансімпекс-Захід» від 03.12.2012 року на загальну суму 2671819,5 грн. з яких ПДВ 534363,9 грн., які оформлені відповідно до діючих вимог без будь-яких порушень та правомірно та сформовано податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Трансімпекс-Захід» за жовтень 2013 року на суму 534364 грн.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення від 30.12.2013 року № 0002981501, №0002991501 винесено Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області з порушенням норм чинного законодавства України.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА СПЕШЛ ТЕКСТАЙЛ ГРУП" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 30.12.2013 року № 0002981501, № 0002991501.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА СПЕШЛ ТЕКСТАЙЛ ГРУП" код 37578066 сплачений судовий збір у розмірі 488,08 грн. (чотириста вісімдесят вісім гривень нуль вісім копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено 14 лютого 2014 року

Суддя Спірідонов М.О.