Постанова № 37207623, 07.02.2014, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

07 лютого 2014 р. Справа № 802/77/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича,

за участі секретаря судового засідання Яковенка Дмитра Олександровича,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Загороднього В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до: управління Укртрансінспекції у Вінницькій області

про: визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

13 січня 2014 року до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 до управління Укртрансінспекції у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що на підставі виявлених під час проведеної 13 листопада 2013 року перевірки додержання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог законодавства про автомобільний транспорт управлінням Укртрансінспекції у Вінницькій області 16 грудня 2013 року винесено постанову №011773, якою до підприємця застосовано штрафні санкції у розмірі 1700 гривень.

Не погодившись із винесеною відповідачем постановою та вважаючи її необґрунтованою, позивач звернувся до суду із позовною заявою про визнання протиправною та скасування постанови.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві. Окремо звернув увагу суду на те, що на момент проведення перевірки транспортний засіб марки Renault Magnum 480, номерний знак НОМЕР_1 здійснював рух за відсутності вантажу. А посилання у акті перевірки на товарно-транспортну накладну №001508 від 11 листопада 2013 року є безпідставними, оскільки перевезення вантажу по цій товарно-транспортній накладній не здійснювалося, що підтверджується актом відмови від надання послуг по перевезенню та довідкою ТОВ "Рівненський елеватор".

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на письмові заперечення.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши адміністративну справу, суд встановив наступне.

13 листопада 2013 року державними інспекторами управління Утрансінспекції у Миколаївській області проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів транспортним засобом марки Renault Magnum 480, номерний знак НОМЕР_1, належного ФОП ОСОБА_1

Результати даної перевірки оформлено актом № 045511 від 13 листопада 2013 року, в якому зазначено, що перевізником порушено положення статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: надання послуг з перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень без оформлення необхідних документів.

На підставі акта перевірки управління Укртрансінспекції у Вінницькій області 16 грудня 2013 року винесено постанову № 011773, якою до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі 1 700 гривень.

Надаючи правову оцінку постанові, що оскаржується, суд зважає на таке.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" (надалі - Закон).

Статтею 33 Закону визначено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Відповідно до статті 48 Закону автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт визначена статтею 60 Закону, відповідно до частини 1 якої за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону, у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Однак, як встановлено судом, 06 листопада 2013 року між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 укладено договір № 2 про надання послуг, пунктом 1.1 якого передбачено, що ФОП ОСОБА_1 зобов'язаний доставити соняшник, який належить ФОП ОСОБА_3, транспортним засобом марки Renault Magnum з пункту завантаження склад елеватора ТОВ "Рівненський елеватор" (вул. Колгоспна, 1, с. Флорино, Бершадського району) до пункту розвантаження (вул. Шевченка, 42, м. Бершадь, Вінницька область).

Однак, акт відмови від надання послуг по перевезенню вантажу від 11 листопада 2013 року, складений ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3, свідчить про те, що перевезення соняшника за товарно-транспортною накладною №001508 не відбулося, оскільки після погрузки та завантаження автомашини на елеваторі в с. Флорино пішов дощ; на причіпі не було тенту для накриття соняшника, тому машину було розвантажено.

Крім того, довідкою від 06 лютого 2014 року, складеною ТОВ "Рівненський елеватор", підтверджується те, що автомобіль марки Renault Magnum 480, номерний знак НОМЕР_1, 11 листопада 2013 року вивіз вантажу з території елеватора не здійснював.

З наведеного вище слідує, що ФОП ОСОБА_1 не здійснювалось перевезення вантажу (соняшника) по товарно-транспортній накладній №001508, в зв'язку із чим посилання у акті перевірки від 13 листопада 2013 року на порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт в частині здійснення перевезення вантажу по зазначеній вище товарно-транспортоній накладній є безпідставними та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

При цьому суд враховує пояснення позивача, який зазначив, що водієм під час перевірки разом з іншими документами було надано товарно-транспортну накладну №001508, яку йому видали під час завантаження соняшника. Також суд звертає увагу на тому, що наявність товарно-транспортної накладної не може свідчити про перевезення вантажу, якщо при цьому такий вантаж на причіпі автомобіля відсутній.

Більше того, суд зважає на те, що перевірка додержання позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт здійснювалась 13 листопада 2013 року у м. Первомайськ, Миколаївської області, проте згідно із умовами договору про надання послуг, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3, перевезення соняшника повинно було відбутись із пункту завантаження склад елеватора ТОВ "Рівненський елеватор" (вул. Колгоспна, 1, с. Флорино, Бершадського району) до пункту розвантаження (вул. Шевченка, 42, м. Бершадь, Вінницька область). Вказане також підтверджує неможливість здійснення перевезення вантажу по товарно-транспортній накладній №001508.

Відтак, встановлені судом обставини свідчать про безпідставність застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу за здійснення перевезення вантажу, оскільки наявними у матеріалах справи доказами підтверджується ненадання позивачем послуг по перевезенню вантажу.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про задоволення адміністартивного позову.

З урахуванням положень статті 94 КАС України, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 182,70 гривень, підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України. Решту суми судового збору у розмірі 1644,30 гривень слід стягнути з відповідача згідно з частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову №011773, прийняту управлінням Укртрансінспекції у Вінницькій області 16 грудня 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в розмірі 182,70 гривень шляхом його безспірного списання органом Державної казначейської служби України з рахунку управління Укртрансінспекції у Вінницькій області.

Стягнути в дохід Державного бюджету України (отримувач: УДКСУ у м. Вінниці, код платежу: 22030001, код ЄДРПОУ отримувача: 38054707, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Вінницькій області, МФО 802015, рахунок отримувача: 31219206784002, код класифікації доходів бюджету: 22030001) судовий збір у сумі 1644,30 гривень шляхом його безспірного списання органом Державної казначейської служби України з рахунку управління Укртрансінспекції у Вінницькій області.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович