Ухвала суду № 37207607, 18.02.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

18 лютого 2014 року № 810/1037/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В., розглянувши матеріали адміністративної справи

за позовомОСОБА_1доЦентру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил Українипровизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

В позовних вимогах позивач просив суд:

- визнати дії Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України (код 24978319) щодо не виплати ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) грошової компенсації замість речового майна в сумі 9508 (дев'ять тисяч п'ятсот вісім) гривень 43 копійки не законними;

- стягнути з Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України (код 24978319) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) грошової компенсації замість речового майна в сумі 9508 (дев'ять тисяч п'ятсот вісім) гривень 43 копійки.

Згідно з пунктами 5, 6 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Правовий припис «в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом» означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, який встановлений законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.

Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, не зловживаючи ними.

За загальним правилом, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зі змісту позовної заяви встановлено, що 28.10.2010 відповідно до наказу начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України № 813, позивач був звільнений з Лав Збройних Сил України з військової служби у запас за пунктом «б» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за станом здоров'я, з правом носіння військової форми одягу.

01.11.2010 відповідно до наказу командувача Об'єднаного оперативного командування Збройних Сил України № 101 позивача виключено зі списків особового складу Об'єднаного оперативного командування Збройних Сил України, всіх видів забезпечення з правом носіння військової форми, та направлено для зарахування на військовий облік до Васильківського ОМВК Київської області.

Відповідно до Довідки № 275 на одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі, яка видана позивачу при звільненні, заборгованість за речове майно становить суму в розмірі 9508, 43 гривень.

Оскільки на час звільнення з військової служби позивач перебував на речовому забезпеченні в Адміністративно-господарському управлінні Генерального штабу Збройних Сил України, позивач звернувся з заявою до Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України 18.10.2013 року, в якій просив як правонаступника Об'єднаного оперативного командування Збройних Сил України, виплатити йому грошову компенсацію замість речового майна на загальну суму 9508, 43 гривень.

На заяву позивача було відмовлено, посилаючись на те, що Центр забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України являється державною бюджетною організацією, яка фінансується з державного бюджету України. На даний час в кошторисі Центру не передбачено коштів на виплату грошової компенсації взамін належного до видачі речового майна, та запропоновано позивачу отримати речове майно.

Відповідно до пункту 2 статті 9-1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції Закону України від 03.11.2006 № 328-V, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008), військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 27, 28 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1444, військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

У разі звільнення у запас військовослужбовцю видається речовий атестат, який додається до особової справи. Якщо протягом 12 місяців після звільнення військовослужбовець буде призваний із запасу, до його забезпечення зараховується раніше отримане речове майно.

Військовослужбовцям, які звільняються у запас або відставку без права носіння військової форми одягу, виплачується грошова компенсація за нестримане речове майно або за їх згодою видається речове майно на суму грошової компенсації пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання речового майна до дати підписання наказу про звільнення або закінчення контракту.

За висновком суду, спірні правовідносини стосуються проходження позивачем та звільнення його з публічної служби в розумінні пункту 15 частини першої статті Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно зі статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Як зазначено позивачем у позовній заяві, останній перебував на речовому забезпеченні в Адміністративно-господарчому управлінні Генерального штабу Збройних Сил України.

На час виключення зі списків особового складу позивачу було надано довідку № 275 на одержання грошової компенсації замість належного до видачі речового майна від 01.11.2010 на загальну суму 9508, 43 гривень.

З огляду на наведене, суд вважає, що позивач знав про порушення своїх прав, інтересів щодо невиплати йому грошової компенсації за не отримане речове майно після звільнення з військової служби та одержання довідки № 275 від 01.11.2010, тобто у листопаді 2010 року. Однак, звернувся до суду з адміністративним позовом лише 17 лютого 2014 року, який отримано судом за вхідним № 1037/14.

Судом враховано, що Законом України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції чинній на час звільнення позивача з військової служби), Положенням про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 07.11.2001 року № 1053/2001, не встановлено досудового порядку вирішення спору в разі звільнення військовослужбовця з військової служби.

Крім того, слід взяти до уваги й ту обставину, що позивач звернувся до Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України з вимогою виплати компенсації за не отримане речове майно та отримав відповідь листом від 30.10.2013 № 292/3026, тобто поза межами місячного строку, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Тобто, визначений частиною третьою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України місячний строк звернення до суду - пропущено.

Разом з тим, будь-яких доказів, обґрунтувань поважності причин пропуску строку звернення до суду ні позовна заява, ні додані до неї матеріали не містять.

Вирішуючи питання щодо поважності причин пропущення строку звернення до суду, який встановлений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, слід зазначити наступне.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Причини, по яким порушено місячний строк звернення до суду з позовними вимогами, що виходять за межі місячного строку звернення, позивач не вказує.

Доказів, які б підтверджували доводи позивача та вказували на наявність об'єктивних причин, по яким позивач не міг реалізувати право на звернення до суду, не надано.

Статтею 103 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені правила обчислення процесуального строку.

Відповідно до частини першої статті 103 Кодексу адміністративного судочинства України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до частини першої статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України, пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Згідно з частиною четвертою статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України, правила даної статті не поширюються на строки звернення до адміністративного суду.

Відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

З огляду на відсутність поважних причин для висновку про поважність причин пропуску строку звернення до суду, вимоги позивача підлягають залишенню без розгляду.

Судом встановлено, що адміністративний позов було подано без додержання вимог статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

У зв'язку з цим, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без розгляду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 99, 100, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.

Роз'яснити, що залишення адміністративного позову без розгляду з підстав пропущення строку звернення до адміністративного суду на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі не позбавляє позивача права на звернення до адміністративного суду з аналогічними позовними вимогами.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною третьою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Шевченко А.В.