Постанова № 37207501, 10.02.2014, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

10 лютого 2014 року (11:49) Справа №801/317/14

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Маргарітова М.В., при секретарі Ходус Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Маіс Плюс"

до Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і рішення

за участю:

від позивача - представник Якубов І.С.

від відповідача - представник Шилін В.С.

Обставини справи: Приватне підприємство «Маіс Плюс» звернулося до суду з адміністративним позовом до Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення:

- від 31.07.2013 року №0001072202 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 124710,00 грн.

- від 31.07.2013 року №0001082202 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 459,00 грн.

- від 31.07.2013 року №0001092202 про застосування фінансових санкцій на суму 6800,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на необґрунтованість зроблених відповідачем в результаті проведеної перевірки висновків про порушення Приватним підприємством «Маіс Плюс» норм Податкового кодексу України, Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», на підставі яких були прийняті оскаржувані рішення. Позивач вважає, що висновки відповідача не ґрунтуються на фактичних обставинах.

Відповідач заперечує щодо позовних вимог, просить відмовити у їх задоволенні. Правова позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на адміністративний позов (т.2 а.с.11-12).

Вивчивши обставини справи, заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази та оцінивши їх у сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

13.07.2013 року посадовими особами Головного управління Міндоходів в АР Крим було проведено фактичну перевірку з питань дотримання Приватним підприємством «Маіс-Плюс» вимог чинного законодавства за наслідками якої складено Акт перевірки від 14.07.2013р. бланк №000069 (дата реєстрації акту в органі Міндоходів за місцем здійснення діяльності суб'єкта господарювання 15.07.2013р. №0068/01/01/22/38054508, дата реєстрації акта в органі Міндоходів за місцем державної реєстрації суб'єкта господарювання 22.07.2013р. №000126/01/05/22/38054508) (т.2 а.с.17) (далі - акт перевірки).

За результатом проведеної перевірки відповідачем були прийняті:

- рішення від 31.07.2013р. № 0001092202 (т.1 а.с.62) про застосування фінансових санкцій у сумі 6800,00 гривень за порушення приписів ст. 153 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»;

- податкове повідомлення-рішення від 31.07.2013р. № 0001082202 (т.1 а.с.61), яким до позивача застосована фінансова санкція у сумі 459,00 гривень за порушення правил використання торгового патенту встановлених п. 125.1 Податкового кодексу України;

- податкове повідомлення-рішення від 31.07.2013 р. № 0001072202 (т.1 а.с.60), яким до позивача застосовані фінансові санкції у сумі 124710,00 гривень за порушення правил ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації встановлених п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно акту перевірки, перевірка проводилася стосовно господарської одиниці Приватного підприємства «Маіс-Плюс», розташованого за адресою: АР Крим, м. Євпаторія, вул. Горького, б. 5-г.

З рішення від 31.07.2013р. № 0001092202 про застосування фінансових санкцій у сумі 6800,00 грн. у порядку абзацу 9 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», вбачається, що порушення вказаної норми обґрунтовано реалізацією позивачем алкогольних напоїв на розлив для вживання на місці без наявності статусу підприємства громадського харчування.

Абзацом 9 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» встановлено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення вимог статті 153 цього Закону - 6800 гривень.

Частиною 6 статті 153 вказаного Закону встановлено, що продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, суб'єктів господарювання з універсальним асортиментом товарів.

У статті 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», законодавцем дається визначення понять, зокрема:

місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів - без обмеження площі, для алкогольних напоїв - торговельною площею не менше 20 кв. м, обладнане електронними контрольно-касовими апаратами (незалежно від їх кількості) або де є товарно-касові книги (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів;

роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.

Згідно з п. 2 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 854 від 30.07.1996 р., роздрібна торгівля алкогольними напоями - діяльність з продажу алкогольних напоїв безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших підприємствах громадського харчування.

Пунктом 22 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 1996 р. №854 встановлено, що продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці здійснюється тільки підприємствами громадського харчування та спеціалізованими відділами підприємств, що мають статус підприємств громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.

Визначення терміну "підприємство громадського харчування" міститься в Правилах роботи закладів (підприємств) громадського харчування, затверджених Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 219 від 24 липня 2002 року.

Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 309 від 09 жовтня 2006 року поняття "підприємство громадського харчування" було змінено на поняття "ресторанне господарство".

У п. 1.3 цих Правил, термін "громадське харчування" вживається в такому значенні: ресторанне господарство - вид економічної діяльності суб'єктів господарської діяльності щодо надавання послуг відносно задоволення потреб споживачів у харчуванні з організуванням дозвілля або без нього; заклад ресторанного господарства - організаційно-структурна одиниця у сфері ресторанного господарства, яка здійснює виробничо-торговельну діяльність: виробляє і (або) доготовляє, продає і організовує споживання продукції власного виробництва і закупних товарів, може організовувати дозвілля споживачів.

Пунктом 1.4 Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002р. №219, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2002р. за №680/6968 встановлено, що суб'єктами господарської діяльності здійснюється діяльність у сфері ресторанного господарства після їх державної реєстрації в установленому законодавством порядку. Роздрібна торгівля алкогольними напоями і тютюновими виробами в закладах (підприємствах) ресторанного господарства здійснюється суб'єктами господарської діяльності за наявності відповідних ліцензій.

Відповідно до пунктів 1.5, 1.6 Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, заклади (підприємства) ресторанного господарства поділяються за типами: фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, ресторани, бари, кафе, їдальні, закусочні, буфети, магазини кулінарних виробів, кафетерії, а ресторани та бари - також на класи (перший, вищий, люкс). Вибір типу закладу (підприємства) ресторанного господарства та класу ресторану або бару здійснюється суб'єктом господарської діяльності самостійно з урахуванням вимог законодавства України. Суб'єкти підприємницької діяльності у сфері ресторанного господарства для заняття торговельною діяльністю можуть мати також дрібнороздрібну торговельну мережу. Відкриття закладу (підприємства) ресторанного господарства узгоджується з органами місцевого самоврядування, установами державної санітарно-епідеміологічної служби в установленому законодавством порядку.

За змістом зазначених Правил, громадське харчування - сфера виробничо-торговельної діяльності, в якій виробляють і продають продукцію власного виробництва та закупні товари, як правило, призначені для споживання на місці, з організацією дозвілля або без нього.

Відповідно, підприємством громадського харчування є заклад, який є суб'єктом господарської діяльності, має статус юридичної особи або фізичної особи підприємця і здійснює свою діяльність з метою одержання прибутку.

Приватне підприємство "Маіс-Плюс" є юридичною особою, зареєстрованою за адресою: АР Крим, м. Євпаторія, Супутник-2, вул. Кленова 50, що підтверджується випискою з ЄДРПОУ серії ААВ №612303 та довідкою з ЄДРПОУ Відділу статистики у м. Євпаторії Головного управління статистики в АР Крим серії АБ №434857.

ПП "Маіс Плюс" здійснює господарську діяльність з роздрібної торгівлі продуктами харчування, алкогольними напоями та тютюновими виробами в Торгівельно-розважальному комплексі з рестораном, розташованим по вул. Горького 5-г у м. Євпаторія, приміщення якого орендує на підставі договору оренди нерухомого майна б/н від 22.02.2012 року.

ПП "Маіс Плюс" створено з метою одержання прибутку, що вказано у п. 2.4 Статуту ПП "Маіс Плюс".

Відповідно п. 3 Статуту ПП "Маіс Плюс", предметом діяльності позивача є: надання послуг громадського (мобільного) харчування; торгівельна діяльність у сфері оптової, роздрібної торгівлі щодо реалізації продовольчих і непродовольчих товарів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, в тому числі комісійна торгівля.

Згідно довідки з ЄДРПОУ № 434857 серед видів діяльності ПП "Маіс Плюс" за КВЕД є: діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (п. 56.10); роздрібна торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (п. 47.11).

Позивачем отриманий Торговий патент (строк дії з 13.06.2013 р. по 31.05.2018р.) серії ТПВ №408071, виданий ДПІ у м. Євпаторії АР Крим ДПС, відповідно до якого, власник торгового патенту може проводити діяльність у сфері: «торговельно - виробнича сфера (ресторанне господарство)», місцезнаходження об'єкту: вул. Горького 5-г у м. Євпаторія.

Позивачем отримана Ліцензія серії АЕ №233864, видана Регіональним управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової служби України в АР Крим 11.06.2013р. (термін дії з 11.06.2013р. по 11.06.2014р.), яка надає право ПП "Маіс Плюс" здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями на об'єкті Торгівельно-розважального комплексу з рестораном по вул. Горького 5-г у м. Євпаторія.

Ліцензією серії АЕ №234105, виданою Головним управлінням Міндоходів в АР Крим (термін дії з 18.06.2013р. по 18.06.2014р.), ПП "Маіс Плюс" надано право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями за місцем торгівлі: АР Крим, м. Євпаторія, вул. Горького, б. 5-г, ТРК з Рестораном.

Реєстраційним посвідченням №0105005473 від 27.02.2012 р., виданого ДПІ у м. Євпаторії, здійснено реєстрацію реєстратора розрахункових операцій, заводський номер № ПБ 56203258, сферою застосування якого є громадське харчування на об'єкті Торгівельно-розважального комплексу з рестораном, розташованого по вул. Горького 5-г у м. Євпаторія.

З реєстраційного посвідчення № 0105005474 від 27.02.2012 р., виданого ДПІ у м. Євпаторії, вбачається здійснення реєстрації реєстратора розрахункових операцій, заводський номер № ПБ 56202873, сферою застосування останнього є громадське харчування на об'єкті Торгівельно-розважального комплексу з рестораном, розташованого по вул. Горького 5-г у м. Євпаторія.

Позивачем отриманий Висновок Державної санітарно-епідеміологічної експертизи Кримської республіканської санітарно-епідеміологічної станції від 07.05.2012р. №05.03.02-04/40396 (дійсний до 22.01.2015р.), об'єктом дослідження якої, як вбачається висновку, було підприємство торгівлі та об'єкт ресторанного господарства (код за ДКПП: 52.62), Торгівельно-розважальний комплекс з рестораном, розташований по вул. Горького 5-г у м. Євпаторія відповідає встановленим медичним критеріям безпеки/показникам: набір приміщень, інженерне забезпечення, внутрішнє оздоблення, оснащення підприємства меблями, обладнанням, миючими та дезінфікуючими засобами, у зв'язку з чим зазначений об'єкт відповідає вимогам СанПиН 42-123-5777-91 "Для підприємств громадського харчування" та СанПиНу 5781-91 "Для підприємств торгівлі".

Позивачем також отримано дозвіл на функціонування Торгівельно-розважального комплексу з рестораном, розташованим по вул. Горького 5-г у м.Євпаторія № 19/519, виданий Головним управлінням Держтехногенбезпеки в АР Крим Державною інспекцією технологічної безпеки України.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позивач є суб'єктом господарювання громадського харчування, який відповідно до положень ч. 6 ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» має право на продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці.

Акт перевірки не містить обґрунтування встановлення відповідачем порушення позивачем ч. 6 ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме на підставі чого відповідач зробив висновки про те, що позивач не віднесений до суб'єктів, яким дозволяється продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці.

У ході розгляду справи відповідач, у порядку ч. 2 ст. 1 КАС України, не надав суду належних доказів того, що позивач не віднесений до суб'єктів господарювання, яким дозволяється продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці, відповідно до ч. 6 ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Крім того суд зазначає, що постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.09.2013 року залишеною в силі постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 року у справі № 801/5494/13-а, було задоволено позовні вимоги ПП «Маіс Плюс» - визнано протиправним та скасовано рішення Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової служби в АР Крим про застосування фінансових санкцій від 07.02.2013р. № 010119/01101-21.

Скасованим у судовому порядку рішенням по відношенню до позивача було застосовано фінансову (штрафну) санкцію у сумі 6800 гривень за порушенням останнім приписів ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (реалізації алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці без статусу у ПП «Маіс Плюс» підприємства громадського харчування).

Вказаними судовими рішеннями, які в силу ст. 71 КАС України мають преюдиціальне значення, встановлено, що ПП «Маіс Плюс» має статус підприємства громадського харчування, тобто має право на продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці за адресою: вул. Горького 5-Г у м. Євпаторія, а відтак, застосування до ПП «Маіс Плюс» фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 6800 грн. за порушення приписів ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» не засноване на положеннях чинного законодавства та є безпідставним.

За таких обставин висновки відповідача про порушення ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» є необґрунтованими, а прийняте рішення про застосування штрафних санкцій від 31.07.2013р. № 0001092202 про застосування фінансових санкцій у сумі 6800,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Фінансові санкції у сумі 124710,00грн. застосовані податковим повідомленням-рішенням від 31.07.2013р. № 0001072202 за порушення правил ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації встановлених п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР в результаті встановлення відсутності документів, які підтверджують оприбуткування товару на загальну суму 61995 грн.

Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. № 265/95-ВР, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Відповідальність за порушення цієї норми встановлена ст. 20 вказаного Закону, згідно з якою, до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій», облік товарних запасів фізичною особою - підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

З аналізу зазначеного вище вбачається, що облік товарних запасів є суто бухгалтерською категорією, тому порядок ведення обліку товарних запасів здійснюється на підставі норм законодавства, що регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996.

Згідно зі ст. 1 цього Закону, бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996, сфера дії цього Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (п. 1 ст. 9 цього Закону).

З урахуванням положень вказаної норми, до первинних документів, що фіксують факти здійснення господарських операцій належать накладні, які є підставою для внесення запасів до облікових бухгалтерських реєстрів, відсутність яких свідчить про не підтвердження руху товарно-матеріальних цінностей та є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

При цьому, необхідною умовою для застосування до суб'єкта господарювання санкції, передбаченої статтею 20 Закону № 265/95, є реалізація товарів, які не обліковані у встановленому порядку. Враховуючи, що облік товарів здійснюється на підставі первинних документів (як то видаткових накладних), висновок про порушення порядку його ведення можливо зробити виключно за відсутності таких документів або невідповідності їх форми та змісту вимогам законодавства, що, в свою чергу, неможливо встановити без дослідження останніх.

З акту перевірки вбачається, що на момент проведення на товар який був відображений у відомості, що зазначена як додаток до акту посадовим особам контролюючого органу не надано жодних документів, які б підтверджували їх облік у порядку встановленому чинним законодавством.

Згідно ч. 2 та 3 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996, питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Частиною 7 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996, що головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі - бухгалтер): забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій.

З аналізу вказаного вбачається, що суб'єкти господарювання зобов'язані вести облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації на підставі первинних документів бухгалтерського обліку, питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника, керівник підприємства та особи, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства.

З акту перевірки вбачається, що на момент проведення перевірки, на місці її проведення, особи на яких покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства та які могли надати необхідні документи були відсутні. Перевірка проводилася в присутності бармена та адміністратора ПП «Маіс Плюс». Директор та головний бухгалтер при проведенні перевірки, згідно акту, присутні не були.

Положення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР, надають можливість підприємству обирати де йому проводити облік товарів: або за місцем реалізації, або за місцем зберігання.

Отже, відсутність первинних документів у місці реалізації товару не свідчить про не ведення підприємством обліку товарних запасів відповідно до вимог чинного законодавства.

В акті перевірки барменом вказано, що документи, які підтверджують облік товарних запасів за місцем їх реалізації відсутні, знаходяться в бухгалтерії.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що документи які б підтвердили належне ведення суб'єктом підприємницької діяльності обліку товарних запасів зберігалися у кімнаті бухгалтерії підприємства, яка знаходиться за тою ж адресою у сусідній кімнаті, проте яка була зачинена у нічній час у який проводилася перевірка (з 22 години 13 липня по 00.55 хв. 14 липня). Ключі до вказаної кімнати у бармена та адміністратора, які перебували на місці під час перевірки були відсутні. Директор підприємства про перевірку не повідомлявся.

Матеріали справи свідчать, що позивачем були надані до податкового органу документи на підтвердження оприбуткування товару на реалізацію, про що свідчить заява про залучення документів від 18.07.2013р. з вхідним штемпелем про отримання її ДПІ у м. Євпаторії 19.07.2013р.

Надані суду журнали ордери і відомості по рахунках 282 за червень та липень 2013 року, фіскальні чеки, які підтверджують придбання товарів, податкові накладні, видаткові накладні, накладні на внутрішнє переміщення товарів, є документами, які фіксують здійснення господарських операцій, підтверджують та відображають факт придбання та руху товарно-матеріальних цінностей, вказують на ведення обліку товарних запасів на товари вказані в акті перевірки.

Таким чином, позивач має документи бухгалтерського обліку на товари. Вказане свідчить, що позивачем додержані вимоги діючого законодавства щодо виконання обов'язку з ведення обліку товару, здійснення продажу тих товарів, які відображені в такому обліку.

Отже, висновок відповідача щодо здійснення позивачем реалізації товарів з порушенням встановленого порядку обліку товарів по місцю реалізації (зберігання), а саме ненадання до перевірки накладних, або інших документів, що підтверджують оприбуткування товарів є безпідставним, оскільки норми п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» зобов'язують позивача вести облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації у порядку, встановленому законодавством, що позивачем було здійснено.

Крім того слід вказати, що відповідно до ст. 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вимоги цієї норми закону треба розуміти так, що слова «за місцем реалізації та зберігання» відносяться до слова «товари», а не до слова «облік», тобто суб'єкт повинен не порушувати та вести відповідний облік товарів, що знаходиться за місцем реалізації та зберігання. При цьому місце обліку товарів та місце реалізації та зберігання не обов'язково повинно співпадати.

Крім того, положення даної норми не містять положень щодо відповідальності суб'єкта підприємницької діяльності за відсутність обліку товарів безпосередньо на складах та/або за місцем їх реалізації.

Також матеріали справи не містять, а з боку відповідача не надано доказів фактичного вивчення та надання оцінки обставинам фактичної наявності документів, на підставі яких позивачем ведеться облік товарних запасів.

Під час перевірки працівники податкового органу мали можливість витребувати у позивача документи обліку і пересвідчитися у їх наявності, але доказів вчинення таких дій відповідачами, в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України, суду не надано.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що відповідачем, під час перевірки, не вчинено дій, направлених на встановлення фактичної наявності у позивача документів обліку товарів взагалі.

Будь-яких доказів, що спростовують зазначені фактичні дані, відповідачами під час розгляду справи не надано.

Оцінюючи правомірність оскаржуваного рішення за критеріями встановленими ч. 3 ст. 2 КАС України, приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем при проведенні перевірки та встановленні порушень, а також при прийнятті рішення про застосування штрафних санкцій не враховано обставини, що мають значення для прийняття рішення про застосування штрафних санкцій передбачених ст. 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», тобто не встановлено фактична відсутність у позивача документів, на підставі яких здійснюється облік товарів.

Такий висновок ґрунтується насамперед з відсутності дій контролюючого органу направлених на встановлення фактичних обставин діяльності позивача, щодо наявності документів обліку товарів та виконання (невиконання) положень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що призвело до неповноти з'ясування таких обставин і необґрунтованості зроблених висновків перевірки.

З огляду на викладене застосування до позивача фінансових санкцій у сумі 124710 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 31.07.2013 р. № 0001072202 є протиправним і підлягає скасуванню.

Податкове повідомлення-рішення від 31.07.2013р. № 0001082202, яким до позивача застосована фінансова санкція у сумі 459,00 грн., прийнято в результаті встановлення відповідачем порушення використання торгового патенту, який на момент перевірки знаходився на недоступному для огляду місці.

Підпунктом 267.6.1. п.267.6 ст.267 ПК України встановлено, що оригінал торгового патенту повинен бути розміщений: на фронтальній вітрині магазину, а за її відсутності - біля реєстратора розрахункових операцій; на фронтальній вітрині малої архітектурної форми; на табличці в автомагазинах, на розвозках та інших видах пересувної торговельної мережі, а також на лотках, прилавках та інших видах торговельних точок, відкритих у відведених для торговельної діяльності місцях; у пунктах обміну іноземної валюти; у приміщеннях для надання платних послуг, а також у приміщеннях, в яких проводяться розважальні ігри.

Підпунктами 267.6.2., 267.6.3. п. 267.6 ст. 267 ПК України встановлено, що торговий патент повинен бути відкритий та доступний для огляду. Для запобігання пошкодженню торгового патенту (вигорання на сонці, псування внаслідок затікання дощової води, псування сторонніми особами тощо) дозволяється розміщувати нотаріально засвідчені копії торгових патентів у визначених цією частиною місцях. При цьому оригінал такого патенту повинен зберігатися у відповідальної особи суб'єкта господарювання або відповідальної особи відокремленого підрозділу, яка зобов'язана надавати його для огляду уповноваженим законом особам.

Абзацом 1 п. 125.1. ст. 125 ПК України встановлено, що суб'єкти господарювання, що проводять торговельну діяльність, здійснюють торгівлю готівковими валютними цінностями, діяльність у сфері розваг та надають платні послуги, за порушення порядку використання торгового патенту, передбаченого підпунктами 267.6.1-267.6.3 пункту 267.6 статті 267 цього Кодексу, сплачують штраф у розмірі збору на один календарний місяць (для діяльності у сфері розваг - у розмірі збору на один квартал).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час проведення перевірки торговий патент знаходився на дошці споживача у відкритому та доступному для огляду місці здійснення розрахункових операцій, з якого перевіряючи та інші особи мали безпосередню можливість встановити необхідну інформацію, номер, дату видачі, строк дії патенту, тощо. При цьому, на місці перевірки функціонували дві барні стойки, оригінал торгового патенту, який є у одиничному екземплярі знаходився у кутку споживача на першій з них, інша нотаріально завірена копія патенту, як того вимагають приписи п. 267.6.3. Податкового кодексу України, знаходилася біля іншої барної стойки у доступному для огляду місці, про що було роз'яснено перевіряючим та безпосередньо їм наглядно продемонстровано, втім залишилося поза увагою останніх.

В акті перевірки, по суті даного порушення, не вказано з яких фактів виходив відповідача зробивши висновок про знаходження торгового патенту на недоступному для огляду місці.

В письмових запереченнях, а також в поясненнях наданих у судовому засіданні, відповідач не обґрунтував зроблений під час перевірки висновок про те, що торговий патент знаходиться на недоступному для огляду місці.

Згідно до ч.2 ст. 72 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач, в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України, не надав суду належних доказів, які б містили інформацію про знаходження торгового патенту під час перевірки на недоступному для огляду місці. Також відповідач не надав належних доказів, які спростовують доводи позивача про розташування торгового патенту у відкритому та доступному для огляду місці.

В зв'язку з вказаним, викладені в акті перевірки висновки не підтверджуються належними доказами, а тому є необґрунтованими.

Відповідачем, який в силу ч. 2 ст. 71 КАС України, несе обов'язок доказування правомірності прийняття рішення, не доказано перед судом обґрунтованості та правомірності прийняття податкового повідомлення - рішення від 31.07.2013р. №0001082202 про застосування штрафних санкцій, що свідчить про його протиправність.

На підставі викладеного суд вважає неспроможними доводи відповідача, по яких він просить відмовити у задоволенні позову.

За таких обставин є підстави для задоволення позову.

Під час судового засідання оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Постанову складено у повному обсязі 17.02.2014р.

Керуючись ст.ст.160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим від 31.07.2013 року №0001072202 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 124710,00 гривень.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим від 31.07.2013 року №0001082202 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 459,00 гривень.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим від 31.07.2013 року №0001092202 про застосування фінансових санкцій на суму 6800,00 гривень.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Маргарітов М.В.