Постанова № 37207385, 23.01.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2014 р. Справа № 804/13686/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. при секретаріЛегкій Ю.Г. за участю: позивача Халіпського Д.С., Батракової О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому позивач просить визнати протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001341701 від 26 червня 2013 року, за платежем земельний податок з фізичних осіб на суму 139159,94 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що ОСОБА_5 як суб'єкт підприємницької діяльності використовує земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться в його користуванні безпосередньо в своїй господарській діяльності шляхом здавання в оренду нерухомого майна площею 240 метрів квадратних та організації торгівлі будівельними матеріалами з відкритого майданчика. Вищезазначена діяльність пов'язана із видами господарської діяльності, визначеними в свідоцтві платника єдиного податку серії НОМЕР_1 від 23 травня 2012 року, тобто в період, за який визначено позивачу зобов'язання по сплаті земельного податку (з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 p.), земельна ділянка використовується ним у власній господарській діяльності.

Відповідач надав заперечення в яких зазначив, що податковим органом правомірно зроблено висновок про те, що ОСОБА_5 є платником земельного податку, то податкові зобов'язання по земельному податку за 2013 рік у сумі 139159,94 грн. визначено відповідно до норм чинного законодавства.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, просили позов задовольнити, з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що 26 червня 2013 року Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області винесла податкове повідомлення-рішення №0001341701, яким повідомила ОСОБА_5, як платника податків фізичну особу, про визначення згідно з підпунктом 54.3.3. пункту 54.3. статті 54 розділу ІІ та пункту 286 статті 286 розділу ХІІІ Податкового кодексу України суми податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб в розмірі 139159,94 грн., які належить сплатити протягом 60 днів від дати вручення. Згідно пояснень відповідача, податок нарахований за 2013 рік.

Відповідно до договору про поділ нерухомого майна, що є спільною сумісною власністю від 2 грудня 2011 року, зареєстрованому в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 7 грудня 2011 року, ОСОБА_5 є власником нерухомого майна, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1: склади літ.В-1, В1-1 загальною площею 98,7 кв.м.; адміністративно-побутовий корпус літ.Г-2 загальною площею 595,8 кв.м.; вольєр (тимчасовий) літ.И; навіси (тимчасові) літ.К, Н, М; огорожі та споруди №1-4, 6-14, 16, 23; огорожа №15 довжиною 312,54 пог.м.; замощення ІІ, ІІІ, замощення І площею 3989,2 кв.м.

ОСОБА_5 з 5 березня 2009 року є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія НОМЕР_2, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 2 224 000 0000 063078.

Фізична-особа підприємець ОСОБА_5 20 грудня 2012 року уклав з фізичною особою ОСОБА_4 договір оренди, за яким передав у платне строкове користування строком з 1 січня 2013 року змощення ІІ площею 240 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Свідоцтво про сплату єдиного податку за ставкою 20% з 1 січня 2012 року видано суб'єкту господарювання ОСОБА_5 Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, згідно пункту 6 свідоцтва місце провадження господарської діяльності АДРЕСА_1, АДРЕСА_2. Види господарської діяльності 51.53.2. оптова торгівля будівельними матеріалами; 70.20.0. здавання в оренду власного нерухомого майна.

Відповідач оскаржуваним рішенням здійснив нарахування фізичній особі податку на землю з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року згідно даних Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку земельних ділянок для розрахунку плати за землю від 5 листопада 2008 року №8354, відповідно до якої за громадянином ОСОБА_5 обліковуються виробничі будівлі і споруди площею 0,7915 га та проїзд площею 0,0138 га. Згідно зазначених відомостей гр. ОСОБА_5 є землекористувачем земельної ділянки загальною площею 0,8053 га.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки розрахована відповідачем згідно «Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року №213, відповідно до якої нормативна грошова оцінка земельної ділянки розраховується за формулою Н= Км2 х КмЗ х Кф х S х Б, де Км2 - зональний коефіцієнт; КмЗ - сукупний локальний коефіцієнт; Кф - коефіцієнт функціонального використання, S - площа земельної ділянки в кв.м.; Б - базова вартість одного квадратного метра землі з урахуванням коефіцієнту індексації. Базова вартість одного квадратного метра землі з урахуванням коефіцієнту індексації у 2013 році - 297,68 грн.

Відповідач розрахував, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки у 2013 році становить 13915994,04 грн. = 2,48 х 0,83 х 1,2 х 18925,77 х 297,68. Розмір земельного податку за 2013 рік складає 139159,94 грн. = 13915994,04 грн. х 1%.

З матеріалів справи вбачається здійснення за вказаною адресою позивачем діяльності - оптової торгівлі будівельними матеріалами, згідно свідоцтва про сплату єдиного податку, що підтверджується зокрема наданими договорами, видатковими накладними.

Особливості справляння податку суб'єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 Податкового кодексу України, на сплату єдиного податку у встановленому порядку та на умовах, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Відповідно до підпункту 291.5.3 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку фізичні особи - підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів.

Особливостями нарахування, сплати та подання звітності з окремих податків і зборів платниками єдиного податку є їх звільнення від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності, що встановлено підпунктом 297.1.4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України (що діяла на момент винесення оскаржуваного рішення).

Проте, оскаржуваним рішенням нарахований податок на землю з фізичних осіб відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України, відповідно до якого нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку.

Відповідно до статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Платниками податку (плати за землю) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; або площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до пунктів 14.1.72-14.1.74, 14.1.136 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу).

Землекористувачі це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди. Земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII - орендна плата).

За поясненням позивача договір оренди земельної ділянки не укладений, відомості про права, на яких належала земельна ділянка попереднім власникам, відсутні.

Позивач виступає фактичним землекористувачем, який не має права на використовувану земельну ділянку.

Відповідно до частини 2 статті 120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відомості щодо прав попередніх користувачів податковим органом не встановлювались.

Відповідно до частині 6 статті 120 Земельного кодексу України істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти.

Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

Відповідних умов договір, за яким позивач набув прав власності на майно, не містить, відомості про перехід права на землю відсутні.

Поряд з цим, податковий орган не врахував, що згідно виданого ним свідоцтва про сплату єдиного податку з 1 січня 2012 року місцем провадження господарської діяльності зазначено також АДРЕСА_1, із видами господарської діяльності 51.53.2 оптова торгівля будівельними матеріалами; 70.20.0. здавання в оренду власного нерухомого майна.

Відповідач не підтвердив, що при винесенні рішення перевірено та/або враховано інші обставини, що виключають сплату земельного податку суб'єктом підприємницької діяльності - провадження власної діяльності на такій земельній ділянці для оптової торгівлі будівельними матеріалами.

Судом встановлено, що відповідач не проводив перевірку платника податку фізичної-особи підприємця ОСОБА_5 в порядку глави 8 Податкового кодексу України, акт перевірки про додержання таким платником податків норм податкового законодавства щодо своєчасного нарахування та сплати земельного податку не складався, перевірка використання земельної ділянки, у тому числі у власній господарській діяльності, не проводилась.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0001341701 від 26.06.2013 р. винесене Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Стягнути з Державного бюджету України судові витрати на користь позивача в розмірі 1391,60 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 28 січня 2014 року

Суддя О.В. Єфанова