Постанова № 37206586, 17.02.2014, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/8110/14-а Провадження № 2-а/274/41/14

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2014 р., 17:15м. Бердичів

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Корбут В.В., за участю секретаря судового засідання Жмурко В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовомОСОБА_1 доінспектора дорожньо-патрульної служби Відділення Державної автомобільної інспекції Тернопільського міського відділу внутрішніх справ Управління Міністерства внутрішніх справ України у Тернопільській області сержанта міліції Цимбалюка Віктора Володимировича провизнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області з позовною заявою (адміністративним позовом), у якій просить визнати незаконною та скасувати постанову серії ВО1 № 189555 від 08.10.2013 р. про накладення на нього адміністративного стягнення за частиною другою ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Від інспектора Дорожньо-патрульної служби Відділення Державної автомобільної інспекції Тернопільського міського відділу внутрішніх справ Управління Міністерства внутрішніх справ України у Тернопільській області сержанта міліції Цимбалюка Віктора Володимировича (далі - Інспектор) заяви про визнання позову, заперечень проти позову або письмових пояснень не надходило.

У позовній заяві міститься клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на оскарження постанови серії ВО1 № 189555 від 08.10.2013 р.

Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає, що з вимоги-виклику Відділу державної виконавчої служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції б/н б/д (а. с. 9), довідки почтового відділення с. Осикове Бердичівського району Житомирської області б/н від 31.12.2013 р. (а. с. 10), протоколу про адміністративне правопорушення серії АА2 № 125371 від 08.10.2014 р. (а. с. 16) та постанови, яка оскаржується, вбачається, що останню ОСОБА_1 отримав не одразу після її винесення, а лише 25.12.2013 р., з'явившись на виклик до Відділу державної виконавчої служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції з приводу її виконання.

Відповідно до статті 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою прокурора, особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Зважаючи на наведене, суд вважає за необхідне поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови серії ВО1 № 189555 від 08.10.2013 р., так як причини пропуску цього строку є поважними.

Судом з'ясовано, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії АА2 № 125371 від 08.10.2013 р., складеного Інспектором, ОСОБА_1 08.10.2013 р. о 10:20 по вул. Об'їзній у м. Тернополі керуючи автомобілем Рено, д.н.з. НОМЕР_1, користувався засобами зв'язку, тримаючи їх у руках, чим порушив вимоги підпункту "д" пункту 2.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 (далі - ПДР), за що передбачена відповідальність частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На підставі вказаного протоколу Інспектором було винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ВО1 № 189555 від 08.10.2013 р., якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою другою 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425,00 грн.

У протоколі про адміністративне правопорушення серії АА2 № 125371 від 08.10.2013 р. зазначено, що ОСОБА_1 зі змістом протоколу був ознайомлений, від підпису у ньому та пояснень відмовився.

Ухвалою від 17.01.2014 р. Інспектору було роз'яснено, що у разі заперечення проти позову він зобов'язаний надати у семиденний строк з дня одержання копії цієї ухвали всі матеріали, що були або мали бути взяті ним до уваги при прийнятті рішення, вчиненні дії, допущенні бездіяльності, з приводу яких подано позов (пункт 5 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України), а також витребувано у Відділення Державної автомобільної інспекції Бердичівського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (постанову, яка оскаржується, та інші документи).

Копія зазначеної ухвала була одержані уповноваженою особою Відділення Державної автомобільної інспекції Тернопільського міського відділу внутрішніх справ Управління Міністерства внутрішніх справ України у Тернопільській області 03.09.2014 р., однак, будь-яких матеріалів від Інспектора до суду станом на 17.02.2014 р. не надходило, що, зважаючи на зміст пункту 5 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України, вказує на те, що Інспектор проти позову не заперечує.

На виконання ухвали від 17.01.2014 р. Відділення Державної автомобільної інспекції Бердичівського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області направило оригінал протоколу про адміністративне правопорушення серії АА2 № 125371 від 08.10.2013 р., складеного Інспектором, та копію постанови, яка оскаржується.

Згідно з частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення водіями транспортних засобів правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування водієм під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти п'яти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Суд зазначає, що матеріали справи, окрім протоколу про адміністративне правопорушення серії АА2 № 125371 від 08.10.2013 р., у якому викладено обставини, які не визнаються ОСОБА_1, не містять будь-яких інших передбачених статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказів, які б вказували на те, що ОСОБА_1 08.10.2013 р. о 10:20 по вул. Об'їзній у м. Тернополі, керуючи автомобілем Рено, д.н.з. НОМЕР_1, користувався засобами зв'язку, тримаючи їх у руках, чим порушив вимоги підпункту "д" пункту 2.9 ПДР, а саме - пояснень свідків, показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, або інших доказів.

Частиною ж другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на наведене, суд вважає, що Інспектор не довів обставин, на підставі яких було винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ВО1 № 189555 від 08.10.2013 р., а відтак і не довів правомірності винесення цієї постанови.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність у випадку, який розглядається, події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Таким чином, постанова в справі про адміністративне правопорушення серії ВО1 № 189555 від 08.10.2013 р., винесена Інспектором, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 425,00 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є протиправною та підлягає скасуванню.

Частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог; суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з частиною першою статті 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що орган (посадова особа) при розгляді скарги або подання прокурора на постанову в справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:

1) залишає постанову без зміни, а скаргу або подання прокурора без задоволення;

2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;

3) скасовує постанову і закриває справу;

4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Виходячи з виказаних норм Кодексу адміністративного судочинства України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог ОСОБА_1 та закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з частиною першою статті 87, частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню з Державного бюджету України у якості відшкодування судових витрат грошові кошти у розмірі 34,41 грн. (судовий збір).

Керуючись статтями 122, 247, 251, 288, 289 та 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 6, 7, 9 - 11, 15, 17 - 19, 71, 87, 94, 98-100, 158 - 163, 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Поновити ОСОБА_1 строк оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ВО1 № 189555 від 08.10.2013 р., винесеної інспектором Дорожньо-патрульної служби Відділення Державної автомобільної інспекції Тернопільського міського відділу внутрішніх справ Управління Міністерства внутрішніх справ України у Тернопільській області сержанта міліції Цимбалюком Віктором Володимировичем.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ВО1 № 189555 від 08.10.2013 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 425,00 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, скасувати.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у якості відшкодування судових витрат грошові кошти у розмірі 34.41 грн.

Роз'яснити, що постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Корбут