Рішення № 3720606, 15.04.2009, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 2-288/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2009 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді - Іванченка О.Ю.,

при секретарі - Первішко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Солоне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 про захист прав споживача,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до відповідача з позовом про захист прав споживача. На обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 9 березня 2009 року в касі за адресою АДРЕСА_1 нею було укладено угоду з ТОВ „ВІП" на участь у грі «Телевізійне парі-казіно «Домашнє парі», а саме укладено парі на певну подію, що підтверджується карткою НОМЕР_1 (ставка 5 грн.) і фіскальним чеком на суму 5 грн.

У відповідністю з укладеною угодою та правилами гри «Телевізійне парі-казіно «Домашнє парі», кожному результату події відповідає коефіцієнт виграшу, що визначається заздалегідь - до здійснення події. Коефіцієнти виграшів публікуються в офіційних таблицях.

Сума виграшу обчислюється простим множенням ставки на коефіцієнт виграшу.

Перший етап гри - виграють ставки, у картках яких збіглися 5 цифр однієї з рядків з 5 цифрами з витягнутих круп'є до 14 ходу. Другий етап гри - виграють ставки, у картках яких збіглися 15 цифр в одному з полів з 15 цифрами з витягнутих круп'є до кінця гри.

Таким чином, якщо за результатами гри «Телевізійне парі-казіно «Домашнє парі» у картки позивача відбудеться збіг 5 цифр однієї з рядків з 5 цифрами з витягнутих круп'є до 14 ходу або 15 цифр в одному з полів з 15 цифрами з витягнутих круп'є до кінця гри, картка вважається такою що виграла і позивач повинен був отримати виграш.

Подія відбулася 14 березня 2009 р., наслідок для позивача позитивний і виграш склав 150 грн.

Однак 21 березня 2009 р. позивач при зверненні до каси ТОВ „ВІП" отримати одразу ж виграш не зміг.

Крім того позивач вважає, що йому було нанесено моральну шкоду тому, що він повинен був в присутності інших клієнтів доводити працівникам каси свою правоту, що принижувало його гідність.

Позивач, крім того посилається на те, що порушення його прав стало можливим тому, що ТОВ „ВІП" не отримало ліцензію Міністерства фінансів України на "організацію діяльності з проведення азартних ігор", а тому і не дотримується відповідних ліцензійних умов, не веде трансляцію подій, на які клієнтами зроблені ставки.

Позивач просить примусити ТОВ „ВІП" придбати ліцензію Мінфіну України на організацію діяльності з проведення азартних ігор", стягнути з відповідача на свою користь свій виграш 150 грн., моральну шкоду в розмірі 500 грн.

В судовому засіданні позивач позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечує, посилаючись на те, що ні касир, ні-тем більше ТОВ „ВІП" не відмовлялися виплатити позивачу виграш, його тільки просили почекати, коли гроші отримують в Банку і принесуть до каси. В ліцензійних умовах, які викладені в Наказі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства фінансів 18.04.2006 р. № 40/374 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 травня 2006 р. за № 622/12496) „Про затвердження Ліцензійних умов проводження організації діяльності з проведення азартних ігор і Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження організації діяльності з проведення азартних ігор” зазначено: „У разі неспроможності ліцензіата видати приз (виграш) гравцю, якому належить виграш у азартну гру, за рахунок коштів каси ліцензіата, такий приз (виграш) видається за рахунок коштів ліцензіата на поточному рахунку в банку в строк, що не перевищує три робочих дні з дати виграшу". На даний час позивач може отримати свій виграш в зручний для нього час.

Порушити ліцензійні умови ТОВ „ВІП" не може також й тому, що в такому випадку підприємство може бути позбавлене ліцензії. Ведення трансляції в касах будь якого закладу, аналогічного ТОВ „ВІП", нічим не передбачено, але для зручності клієнтів інформацію про результати спортивних подій оперативно оновлюється.

Вимоги позивача щодо зобов'язання придбання ліцензії Мінфіну України на "організацію діяльності з проведення азартних ігор" не мають законних підстав.

Відповідач здійснює свою діяльність на підставі ліцензії, виданої органом ліцензування Дніпропетровською міської державної адміністрації серія АВ № 122610 від 24.02.2006 р.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1254 „Про внесення змін до деяких Постанов Кабінету Міністрів України" органом ліцензування з організації діяльності з проведення азартних ігор є Міністерство фінансів України (дата набрання Постановою чинності - 12 квітня 2006 р.) Ці зміни були вже після отримання Товариством вище означеної ліцензії. Згідно приписам статті 1 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000 р. №1775-111, ліцензія - це документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.

Анулювання вищезазначеної ліцензії або строку її дії не підтверджується жодним Законом України чи нормативно-правовим актом. Крім того, згідно статті 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Тому дії ТОВ „ВІП" з цього питання законні і отримувати ще одну ліцензію тем більше від Мінфіну при цьому виду діяльності (парі) підстав не має.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 1254 до компетенції Мінфіну віднесено ліцензування «організації діяльності з проведення азартних ігор».

В п. 29 ст. 9 «Види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню» Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» зазначено, що ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: „організація та утримання тоталізаторів, гральних закладів, випуск та проведення лотерей, організація діяльності з проведення азартних ігор".

Ліцензування решти, а саме „організація та утримання тоталізаторів, гральних закладів, на Мінфін згідно Закону не покладено, а відноситься до прерогативи органів за місцем реєстрації підприємства.

В діючому законодавстві, зокрема в Законі України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності" не йдеться про такий вид діяльності як букмекерство, ведення парі. Тому згідно ст. 2 цього ж Закону такі види господарської діяльності не підлягають ліцензуванню. Разом з тим, ТОВ „ВІП", як законослухняна структура, отримала ліцензію на схожий вид діяльності.

Вислухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши інші докази по справі, суд встановив наступне.

09 березня 2009 року позивачем касі за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Фрунзе, буд. 4 було укладено угоду з ТОВ „ВІП", на участь у грі «Телевізійне парі-казіно «Домашне лото», що підтверджується карткою НОМЕР_1 відповідача і фіскальним чеком на суму 5 грн.

У відповідністю із укладеною угодою, у разі позитивного результату подій для позивача, він повинен отримати виграш. Подія відбулася 14 березня 2009 р„ наслідок для позивача позитивний і виграш склав 150 грн.

21 березня 2009 р. позивач, при зверненні до каси ТОВ „ВІП", отримати виграш не зміг.

В діючому законодавстві України відсутнє поняття про букмекерство, організацію та проведення парі, зокрема в п. 29 ст. 9 „Види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню" Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності". ст. 2 („Сфера дії Закону") цього ж Закону зазначає: "Види господарської діяльності, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті, які не включені до переліку видів господарської діяльності, встановленого статтею 9 цього Закону, не підлягають ліцензуванню". Діяльність ТОВ „ВІП" не підпадає під ліцензування. Проте, ТОВ „ВІП" придбало відповідну ліцензію НОМЕР_2 від 24.02.2006 р.

Постанова Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. №1254 „Про внесення змін до деяких Постанов Кабінету Міністрів України" вийшла пізніше ніж дата отримання вищезазначеної ліцензії, її дія, згідно, приписам ст. 1 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності", законна протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов, з урахуванням положень ст. 58 Конституції України про те, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Дії ТОВ „ВІП" не суперечать діючому законодавству. Крім того, в зв'язку з тим, що на Мінфін України покладене ліцензування тільки "організацію діяльності з проведення азартних ігор" з переліку, визначеного в п. 29 ст. 9 „Види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню" Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності" („організація та утриманим тоталізаторів, гральних закладів, випуск та проведення лотерей, організація діяльності, проведення азартних ігор"), решта відноситься до прерогативи органів ліцензування за місцем реєстрації головного підприємства.").

Діючим законодавством України не передбачено відміна діючих ліцензії або вимога отримування двох ліцензій.

Відповідно до п. 3 ст. 24 (Прикінцеві положення) Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності": „Ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, які видані в установленому порядку до набрання чинності цим Законом і ліцензування яких передбачено цим Законом, діють до закінчення встановлених у них строків, а бланки цих ліцензій підлягають заміні на бланки ліцензій єдиного зразка протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України".

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що дії ТОВ „ВІП" законні і отримувати ще одну ліцензію на "організацію діяльності з проведення азартних ігор" від Мінфіну України при цьому виду діяльності підприємства (парі) підстав не має.

Таким чином в судовому засіданні було встановлено, що з боку відповідача ТОВ „ВІП" (юридична адреса: Дніпропетровська область, смт. Солоне, вул. Гагаріна, буд. 26, ЄДРГІОУ 32082613) не було порушено прав позивача і дії відповідача стосовно роботи по існуючій ліцензії законні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 58-60, 209, 212-215 ЦПК України, ст. 24 Закону України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 про захист прав споживача про захист прав споживача залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або шляхом подання апеляційної скарги у вказаному порядку протягом 10 днів із дня проголошення рішення або в порядку передбаченому ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя Іванченко О.Ю.

Справа № 2-288/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частини)

15 квітня 2009 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді - Іванченка О.Ю.,

при секретарі - Первішко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Солоне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 про захист прав споживача,

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 58-60, 209, 212-215 ЦПК України, ст. 24 Закону України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 про захист прав споживача про захист прав споживача залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або шляхом подання апеляційної скарги у вказаному порядку протягом 10 днів із дня проголошення рішення або в порядку передбаченому ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя Іванченко О.Ю.