Рішення № 37205366, 17.02.2014, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/5744/13-ц

Провадження № 2/242/46/14

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2014 року Селидівський міський суд Донецької області в складі: головуючої судді Пирогова Л.В., при секретарі Гандзюк К.С., за участю представника позивача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Селидове цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вуглевидобувних та вуглепереробних підприємств» про зобов'язання надати вугілля на побутові потреби, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про зобов'язання надати вугілля на побутові потреби, в якому зазначив, що він з 01.08.1981 року по 31.05.1992 року, з 05.06.1992 року по 26.11.1992 року, з 01.12.1992 року по 31.07.1995 року він працював на шахтах № 105, «Гірник», «Курахівська» ДП «Селидіввугілля» в якості підземного гірничого майстра, підземним помічником начальника дільниці, гірничого робітника підземного, підземним електрослюсарем та на інших посадах. 03.02.2009 року йому було призначено пенсію на пільгових умовах, на час її призначення він вже не працював. 27.02.2012 року він працевлаштувався механіком підземним на ВП шахта «Курахівська» ДП «Селидіввугілля», звідки звільнився згідно п. 2 ст. 40 КЗпП України за станом здоров'я. До 2013 року відповідач забезпечував позивача побутовим вугіллям згідно діючих норм. Листом № 12-2/105 від 28.10.2013 року відповідач відмовив в безоплатному наданні вугілля на побутові потреби, посилаючись на те, що побутовим паливом позивача повинне забезпечувати підприємство з якого він пішов на пенсію, а саме Змішане гірниче підприємство «Мегавахт». Враховуючи, що він пропрацював понад 10 років на підземних роботах та був звільнений з підприємства відповідача де працював на підземних роботах у шахті, просить суд зобов'язати відповідача забезпечити його безоплатним вугіллям за 2013 рік.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з,явився, надав суду заяву, в якій підтримав позов, просив розглянути справу у його відсутність, за участю його представника.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив задовольнити їх у повному обсязі, проти винесення заочного рішення у справі не заперечував.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи у встановленому законом порядку повідомлений, надав суду свої заперечення в яких зазначив, що як вбачається з трудової книжки позивача, пенсія останньому була призначена в 2009 році, в той момент коли він був у трудових відносинах зі Змішаним гірничим підприємством «Мегавахт». В зв'язку з чим, саме це підприємство повинне забезпечувати ОСОБА_2 побутовим паливом. Крім того, зазначив, що законодавством в повному обсязі не врегульовано питання в тому, хто зобов'язаний забезпечувати вуглеотримувача пільговим побутовим паливом, в тому випадку, якщо підприємство, з якого він вийшов на пенсію визнано банкрутом і господарська діяльність якого відсутня. Просив суд відмовити в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі.

Згідно ст. ст. 169, 224 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу у порядку заочного провадження у відсутності відповідача з дотриманням вимог, встановлених законом, за згодою позивача на розгляд справи в порядку заочного провадження.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, законодавство, що регулює дані правовідносини, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується наявними у справі доказами що позивач працював з 01.08.1981 року по 31.05.1992 року, з 05.06.1992 року по 26.11.1992 року, з 01.12.1992 року по 31.07.1995 року на шахтах № 105, «Гірник», «Курахівська» ДП «Селидіввугілля» та на Змішаному гірничому підприємстві «Мегавахт», в якості підземного гірничого майстра, підземним помічником начальника дільниці, гірничого робітника підземного, підземним електрослюсарем та на інших посадах, звідки звільнився за власним бажанням.

Відповідно до архівної довідки № 07-47/446/1 від 12.12.2013 року, на підставі розпорядження міського голови Селидівської міської ради № 384-р від 28.12.2001 року Змішане гірниче підприємство «Мегавахт» пройшло процедуру ліквідації державної реєстрації.

Згідно відповіді ДП «Донвуглереструктуризація» від № 12-2/105 від 28.10.2013 року позивачу відмовлено в забезпеченні вугіллям, посилаючись на те, що побутовим паливом позивача повинне забезпечувати підприємство з якого він пішов на пенсію, а саме Змішане гірниче підприємство «Мегавахт».

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 2 Гірничого Закону України визначено, що сфера дії Закону поширюється на правовідносини у сфері діяльності гірничих підприємств, установ, організацій, гірничих об'єктів (далі - гірничі підприємства), що займаються розвідкою, розробкою, видобутком та переробкою корисних копалин і веденням гірничих робіт, будівництвом, ліквідацією або консервацією гірничих підприємств.

Об'єктами гірничих відносин згідно цього Закону є проектування, будівництво (реконструкція, технічне переоснащення), експлуатація, ліквідація або консервація гірничих підприємств. Суб'єктами гірничих відносин є юридичні та фізичні особи України, іноземні юридичні та фізичні особи, особи без громадянства, які здійснюють геологічне вивчення родовищ корисних копалин, проектування, будівництво (реконструкцію), експлуатацію, ліквідацію аварій та ліквідацію або консервацію підприємств з видобутку та переробки корисних копалин, а також проводять гірничі роботи. Таким чином, позивач і відповідач є суб'єктами гірничих правовідносин в розумінні цього закону, оскільки на підставі вказаних вище доказів останній здійснює будівництво підприємств вугільної промисловості.

Відповідно до статті 43 Гірничого Закону України встановлені права та соціальні гарантії працівників гірничих підприємств. Так підприємства з видобутку вугілля та вуглебудівні підприємства дійсно безоплатно надають вугілля на побутові потреби у розмірі, що визначається колективним договором, певним категоріям працівників, в тому числі і пенсіонерам, які пропрацювали на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, вуглебудівних підприємствах: на підземних роботах - не менше ніж 10 років для чоловіків і не менше 7 років 6 місяців - для жінок; на роботах, пов'язаних із підземними умовами, не менше ніж 15 років для чоловіків і не менше 12 років 6 місяців - для жінок; на роботах технологічної лінії на поверхні діючих шахт чи на шахтах, що будуються, розрізах, збагачувальних та брикетних фабриках - не менше ніж 20 років для чоловіків і не менше 15 років - для жінок.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 березня 2011 р. N 303 затверджений перелік професій працівників з видобутку (переробки) вугілля та працівників вуглебудівних підприємств, яким безоплатно надається вугілля на побутові потреби і до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу яких не включається вартість такого вугілля.

Відповідно до п. 12.10 Галузевої угоди між Міністерством палива та енергетики України і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості України (з доповненнями і змінами) безоплатне забезпечення вугіллям робітників і пенсіонерів вугільної промисловості здійснюється підприємством, з якого вони пішли на пенсію або працюють, за нормою 5, 9 тон на рік. При цьому зазначено що угода поширюється на працівників, що працюють на умовах найму на підприємствах, в об'єднаннях, компаніях, товариствах, організаціях і установах вугільної промисловості (видобувних, перероблювальних, шахтовуглебудівельних, вугільного машино-будування, ДВГРС, реструктуризації підприємств галузі, вуглегеології, галузевої науки, інших підприємствах виробничої та соціальної інфраструктури галузі), що належать до сфери управління Мінпаливенерго України та інших підприємств галузі, незалежно від форм власності та господарювання (далі Підприємство), на учнів, що навчаються в галузевій системі підготовки і перепідготовки кадрів, а також на непрацюючих членів профспілок - інвалідів і пенсіонерів галузі, безробітних, звільнених з підприємств галузі. Положення Угоди є обов'язковими до застосування при укладанні угод на рівні компаній, об'єднань (комбінатів), трестів, колективних і індивідуальних трудових договорів для всіх підприємств, що перебувають у сфері дії сторін, незалежно від форм власності та господарювання, а також під час розгляду трудових спорів. Мінпаливенерго, профспілки зобов'язують підприємства, що належать до сфери управління Мінпаливенерго, при укладанні колективних договорів забезпечити виконання встановлених Угодою мінімальних соціальних гарантій працівникам та їхнім сім'ям та не обмежують права трудових колективів у розширенні цих гарантій з власних джерел. Інші Підприємства вугільної промисловості при укладанні колективних договорів можуть застосовувати положення зазначеної Угоди. Враховуючи види діяльності якими займається підприємство відповідача, то на останнього безумовно поширюється сфера дії вказаної Галузевої угоди.

Відповідно до статті 48 Гірничого закону України фінансування заходів щодо безоплатного забезпечення вугіллям на побутові потреби провадиться за рахунок коштів, виділених на ліквідацію або консервацію гірничого підприємства, після закінчення цієї роботи - правонаступником.

Порядок забезпечення паливом на побутові потреби і компенсації витрат за спожиті електроенергію та газ працівниками і пенсіонерами підприємств вугільної промисловості встановлюється колективними договорами на підприємствах відповідно до Гірничого закону України, цієї Угоди, а також, (до приведення нормативно-правових актів у відповідність до Гірничого закону), чинною «Інструкцією про порядок забезпечення трудящих виробничих одиниць, підприємств і організацій вугільної промисловості паливом на побутові потреби» від 11.05.76 та «Інструкцією про порядок компенсації працівникам і пенсіонерам підприємств вугільної промисловості, що мають право на відповідні пільги, витрат за спожиту електроенергію та газ», затвердженої наказом Мінпаливенерго та погодженої з профспілками.

Відповідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає доведеним факт, що позивач працював в вугільній галузі, перебував на посаді пов'язаній з підземними роботами, що підтверджується копією трудової книжки позивача. На відповідача розповсюджується дія Гірничого Закону.

Слід зазначити, що відповідачем не надано жодного допустимого та належного доказу в підтвердження факту відсутності в нього зобов'язання щодо забезпечення пільговим побутовим паливом позивача.

Відповідей на запити суду з приводу надання звернень ОСОБА_2 з приводу забезпечення побутовим паливом у 2009 - 2012 роках та рішення ДП «Донвуглереструктуризація» з цього приводу, відповідачем суду не надано.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача, надані ним у запереченні на позовну заяву, з приводу того, що позивач пішов на пенсію зі Змішаного гірничого підприємство «Мегавахт» і саме воно повинно забезпечувати його пільговим паливом, оскільки, як встановлено в судовому засіданні до 2013 року відповідач забезпечував ОСОБА_2 побутовим паливом починаючі з 2009 року.

Враховуючи вищевикладене те, що позивач працював на підприємстві відповідача за професією яка передбачає надання пільг у вигляді безоплатного вугілля, на останнього поширюються норми Гірничого Закону України та положення Галузевої угоди між Міністерством палива та енергетики України і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості України суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Суд вважає необхідним визначити норми забезпечення позивача безоплатним вугіллям виходячи з мінімальних розмірів передбачених п. 12.10 Галузевої угоди між Міністерством палива та енергетики України і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості України, а саме: у розмірі 5,9 тонн за 2013 рік.

Керуючись ст. 2, 43, 44, 48 Гірничого Закону України, Постановою Кабінету Міністрів України від 17 березня 2011 р. N 303, Галузевою угодою між Міністерством палива та енергетики України і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості України, ст. ст. 3, 10, 15, 60, 79, 88, 197, 209, 212-215, 224 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні ОСОБА_2 до Державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вуглевидобувних та вуглепереробних підприємств» про зобов'язання надати вугілля на побутові потреби - задовольнити.

Зобов'язати Державне підприємство «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вуглевидобувних та вуглепереробних підприємств» (код ЄДРСПОУ 37112156) забезпечити ОСОБА_2 безоплатним вугіллям на побутові потреби у розмірі 5,9 тонн за 2013 рік.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вуглевидобувних та вуглепереробних підприємств» (код ЄДРСПОУ 37112156) на користь держави судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Селидівський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо судове рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя