Рішення № 37203725, 14.02.2014, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/12386/13-ц

Провадження №2/751/63/2014

Рішення

Іменем України

14 лютого 2014 року м. Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Косач І. А.

при секретарі Великородна М. О.

з участю позивачки ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання договору дарування удаваним, переведення прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу та визнання права власності,-

Встановив :

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання договору дарування удаваним, переведення прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу та визнання права власності.

Заявлені вимоги позивачка обґрунтовує тим, що у відповідності до рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова по справі № 2-2233/09 від 30.04.2009 року вона є власником 2/3 частини квартири АДРЕСА_1. Власником 1/3 частини вищезазначеної квартири був визнаний її колишній чоловік і відповідач по справі - ОСОБА_5

27 листопада 2009 року рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова по справі № 2-3765/09 було встановлено порядок користування квартирою, у відповідності до якого відповідачу ОСОБА_5 було виділено в користування кімнату площею 17,2 кв.м, позначеною на плані цифрою 10.

На початку вересня 2013 року їй стало відомо про те, що 08 серпня 2013 року, між ОСОБА_5, як дарувальником, та ОСОБА_3, як обдарованим, було укладено договір дарування, відповідно до умов якого ОСОБА_5 подарував, а ОСОБА_3 отримав у дар 1/3 частину квартири АДРЕСА_1.

Таким чином, власником 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 в м. Чернігів став ОСОБА_3

Позивачка вважає, що вказана частка в квартирі була продана за ціною п.1.3 договору дарування, з метою позбавити її переважного право на придбання майна, в спільній сумісній власності, яким вона бажала і бажає скористатися.

Вважає, що договір дарування є удаваним, оскільки відповідачі не є між собою родичами, або близькими особами, раніше ніколи один одного не знали. У відповідача ОСОБА_5 відсутнє будь-яке інше житло в якому він міг мешкати.

Крім того, в її розпорядженні мається фотокопія розписки від 08.08.2013 року відповідача ОСОБА_5, в якій він власноруч, в присутності свідків написав, що отримав від ОСОБА_3 кошти за продаж належної йому 1/3 частини квартири і не має жодних претензій.

Просила визнати удаваним договір дарування від 08.08.2013 року, укладений між ОСОБА_5, як дарувальником, та ОСОБА_3, як Обдарованим, який посвідчений 08.08.2013 р. ОСОБА_6, приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу, та зареєстрований в реєстрі за № 3659. Перевести на неї - ОСОБА_1 права та обов»язки покупця за правочином, який був укладений між ОСОБА_5, як дарувальником, та ОСОБА_3, як обдарованим, який посвідчений 08.08.2013р. ОСОБА_6, приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу, та зареєстрований в реєстрі за № 3659. Визнати за нею, ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, яка зареєстрована за ОСОБА_3 Судові витрати стягнути з відповідачів.

У судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали, просили задовольнити в повному обсязі, при цьому посилались на обставини, викладені в позові. Додатково суду пояснили, що відповідач ОСОБА_5 мав намір продати частину квартири за ціною 96000 грн., про що повідомив позивачку письмово, але за зазначеною ціною придбати частину квартири позивачка відмовилась. Відповідачі не знайомі, не є родичами. 1/3 частина спірної квартири є єдиним житлом ОСОБА_5 Після укладення договору дарування ОСОБА_5 придбав дачний будинок, де на даний час мешкає. ОСОБА_3 в день укладення договору дарування спірної частини квартири, продав належну йому 1/2 частину квартири АДРЕСА_2, що було його єдиним житлом. Вважають, що дані обставини підтверджують той факт, що фактично між відповідачами було укладено договір купівлі-продажу спірної частини квартири. Вважають, що ціна договору купівлі-продажу, це узгоджена сторонами в п. 1.4 договору дарування експертна оцінка квартири, 1/3 частина якої складає 35366,00 грн.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 проти заявленого позову заперечував, просив в позові відмовити в повному обсязі, посилався на обставини, викладені в письмових запереченнях.

Відповідачі ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, про день та час проведення судового засідання повідомлений в установленому законом порядку, через оголошення в пресі (а.с.115-116). Причини неявки суду не відомі, заяви про відкладення слухання справи до суду не надходило. Суд вважає за можливе слухати справу у відсутність відповідача, за наявними матеріалами в справі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору на стороні відповідачів - приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_6, в судове засідання не з'явилась, про день та час слухання справи повідомлена в установленому законом порядку (а.с. 109,110). В матеріалах справи від приватного нотаріуса міститься лист, згідно якого просить справу слухати у її відсутність (а.с.112).

Суд вважає за можливе слухати справу у відсутність представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору на стороні відповідачів - приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за наявними матеріалами в справі.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що батько мав намір продати свою частину квартири, про що було письмове повідомлення від нотаріуса, але ціна була завищена. Батько погрожував, що продасть частину квартири стороннім особам. В серпні 2013 року батько показав копію розписки, сказав, що продав частину квартири, а собі купив житло на Подусівці. В квартирі зараз живе син ОСОБА_3 - ОСОБА_8, який сказав, що його батько купив частину квартири. За яку ціну купив - не казав. Чи передавались гроші за придбання частини квартири, вона не бачила і їй це невідомо. На даний час в квартирі мешкають вона, її сестри, мати, та син ОСОБА_3 з дівчиною.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що в серпні 2013 року батько прийшов додому п'яний і сказав, що продав частину квартири і показав копію розписки, яку вона сфотографувала. Мати мала намір викупити у батька його частину квартири, але він сказав, що продасть кому завгодно, але не мамі. Іншого житла батько не мав. За гроші від частини квартири, батько купив дачу. За яку суму продав частину квартири - вона не знає. ОСОБА_3 бачила один раз, він приходив, казав, що купив частину квартири. Зараз там живе його син ОСОБА_8 з дівчиною.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, покази свідків ОСОБА_7, ОСОБА_9, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано: 2/3 частини - за ОСОБА_1 на підставі рішення Ново заводського районного суду м. Чернігова від 30.07.2009 року (а.с.12); 1/3 частина за ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 08.08.2013 року (а.с. 26).

Відповідно до договору дарування 1/3 частини квартири від 08 серпня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого в реєстрі за № 3659 (а.с.53-55), ОСОБА_5 передав ОСОБА_3 безоплатно у власність належну йому ідеально 1/3 частину квартири АДРЕСА_1.

Згідно п. 1.1 вказаного договору, в користування ОСОБА_3 переходить кімната площею 17,2 кв.м, позначена на плані цифрою 10. Місця загального користування: коридор - площею 2,5 кв.м, прихожа - площею 8,9 кв.м, кухня - 8,7 кв.м., туалет - площею 1,0 кв.м, ванна - площею 2,5 кв.м, коридор - площею 3,8 кв.м - у спільному користуванні.

Згідно зі ст.235 ЦК України, за удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено,суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

Отже, при вирішенні спору про визнання правочину удаваним, необхідно встановлення того, що обидві сторони договору діяли свідомо для досягнення якоїсь особистої користі, їх дії направлені на досягнення інших правових наслідків і приховують іншу волю учасників угоди.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка оспорює договір дарування 1/3 частини квартири від 08.08.2013 року як удаваний правочин, посилаючись на те, що його сторони ОСОБА_5 та ОСОБА_3 насправді уклали договір купівлі-продажу.

Відповідно ст. ст. 3, 10, 11, 60 ЦПК України захисту підлягають порушені, невизнані або оспорювані права та інтереси фізичних та юридичних осіб. Кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

У письмових поясненнях щодо укладеного договору дарування, приватний нотаріус ОСОБА_6 зазначила, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 звернулися до неї за посвідченням договору дарування, під час безпосереднього вчинення правочину, вони усвідомлювали його природу та значення своїх дій та були ознайомлені з правовими наслідками укладення сторонами удаваного або фіктивного правочину. ОСОБА_5 підтвердив, що він розуміє правовий зміст договору дарування, як договору безоплатного, а тому не має на меті вимагати від ОСОБА_3 вчинення на його користь будь яких дій майнового або немайнового характеру, як винагороду за передану частину квартири.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що його доверітель мав намір укласти договір дарування саме на тих умовах, які в ньому викладені, і не розраховував на досягнення інших правових наслідків.

Відповідно до ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, головною відмінністю договору купівлі-продажу від договору дарування є його оплатність.

Під час розгляду справи позивачкою та її представником не надано доказів того, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3, укладаючи договір дарування, діяли з метою приховання іншого правочину, а саме договору купівлі-продажу. Допустимих доказів про те, що за спірну частину квартири ОСОБА_3 була сплачена, а ОСОБА_5 отримана певна грошова сума, що є суттєвою умовою договору купівлі-продажу, суду не надано.

Твердження позивачки та її представника про те, що фактично між сторонами буда укладена угода купівлі-продажу, а не договір дарування, оскільки ОСОБА_5 мав намір продажу частини квартири, яка є його єдиним житлом, що підтверджується його пропозицією від 22.06.2010 року викупити належну йому частку за 96000 грн. (а.с.22), а потім змінив свій намір, є необґрунтованими. Намір ОСОБА_5 продати частину квартири, виявлений у червні 2010 року, не може бути безумовною підставою для визнання недійсним, як прихованої угоди, договору дарування, укладеного 08.08.2013 року, як не можуть бути такими незаперечними підставами скрутне матеріальне становище дарувальника, відсутність родинних стосунків між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 та факт продажу ОСОБА_3 в день укладення договору дарування, належної йому 1/2 частини квартири.

Крім того, в судовому засіданні доказів на підтвердження ціни продажу 1/3 частини квартири суду не представлено. Фотокопія розписки від 08.08.2013 року, надана суду позивачкою, не може братись до уваги судом, як письмовий доказ. У відповідності до ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь які документи, акти, довідки, листування особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу. В судовому засіданні сторони клопотання про витребування оригіналу розписки не звертались, оригінал розписки суду не представлений.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог ы заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають законові про їх належність та допустимість.

Згідно ч. 1 ст. 159 ЦПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі.

Виходячи зі змісту ст.. 59 ЦПК України та з урахуванням положень ч. 1 ст. 218 ЦК України, не може стверджуватись показаннями свідків наявність правовідносин, що виникають право чинів, для яких законом установлено письмову форму.

За таких підстав, позивачкою не доведено обставин, які свідчать про удаваність договору дарування, а тому її вимоги про визнання договору недійсним, застосування наслідків удаваності правочину та переведення на неї прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу не підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 57-61, 88, 209, 213, 215 ЦПК України, ст. ст. 216, 235, 655, 717 ЦК України,-

Вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання договору дарування удаваним, переведення прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу та визнання права власності - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області через Новозаводський районний суд міста Чернігова, шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

.

Суддя І. А. Косач