Рішення № 37203713, 12.02.2014, Високопільський районний суд Херсонської області

Справа № 2106/1104/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2014 року Високопільський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Дамчука О.О.

при секретареві Крат С.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Високопілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до TOB "Компанія Просто Фінанс" про захист прав споживача, стягнення суми та відшкодування моральної шкоди.

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з надалі уточненим позовом в якому зазначив, що 17 серпня 2011 року між ним та відповідачем укладено договір № 000248 про надання послуг для придбання товару в групах, який позивач вважав договором позики. З вересня 2011 року по березень 2012 року позивач сплатив платежі на суму 6 666 грн. 70 коп., адміністративні витрати на суму 2 144,00 грн. та реєстраційний платіж в сумі 1 760,00 грн., але позику так і не отримав. Вважає, що укладений ним договір є нікчемним, відповідач здійснює нечесну підприємницьку практику, в основу якої покладено створення пірамідальної схеми, що заборонено п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів». Також зазначав, що адміністрування фінансових активів для придбання товарів в групах є фінансовою послугою, однак відповідач здійснює діяльність без відповідної ліцензії. Унаслідок неправомірних дій відповідача йому завдано моральну шкоду. У зв'язку з чим, позивач просив суд встановити, що договір № 000248 від 17.08.2011 року, є нечесною підприємницькою практикою з боку товариства, як такий, що вводить споживача в оману, оскільки заснований на принципах утворення, експлуатації, сприяння розвитку пірамідальних схем, заборонених п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону «Про захист прав споживачів» і в силу положення закону є нікчемним. Застосувати до договору наслідки недійсності правочину, стягнути з ТОВ «Компанія Просто Фінанс» подвійний розмір збитків на суму 17621,40 грн. та моральну шкоду в сумі 10000 грн.

В судовому засіданні позивач підтримав у повному обсязі уточнені позовні вимоги просив задовольнити їх у судовому порядку, додатково пояснив, що під час укладення договору його ввели в оману.

Представник позивача за дорученням Лефтер О.М. у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, додатково пояснив, що на підставі заочного рішення Високопільського районного суду Херсонської області від 04.01.2013 року, яке було скасовано ухвалою Вищого спеціалізованого суду України, державною виконавчою службою було арештовано рахунки відповідача і на протязі чотирьох місяців поки були арештовані рахунки ніяких коштів на даних рахунках не було, це свідчить, що відповідач не здійснює ніяких фінансових послуг та група в якій перебував позивач не може бути закритою, оскільки кошти не поступають на рахунок відповідача також представник зазначив, що внесено зміни до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг, згідно яких до фінансових послуг віднесено послуги з адміністрування, але відповідач на протязі двох років, як внесено зміни в закон не отримав ліцензію на здійснення фінансових послуг, що свідчить про недобросовісність відповідача, у зв'язку з чим просив встановити, що договір № 000248 від 17.08.2011 року, є нечесною підприємницькою практикою з боку товариства, як такий, що вводить споживача в оману, оскільки заснований на принципах утворення, експлуатації, сприяння розвитку пірамідальних схем, заборонених п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону «Про захист прав споживачів» і в силу положення закону є нікчемним. Застосувати до договору наслідки недійсності правочину, стягнути з ТОВ «Компанія Просто Фінанс» на користь позивача подвійний розмір збитків на суму 17621,40 грн. та моральну шкоду в сумі 10000 грн.

Представник ТОВ «Компанія Просто Фінанс» у судові засідання неодноразово не з'явився, також не з'явився у судові засідання, які проводилися в режимі відео конференції до Центрального районного суду м. Миколаєва. На адресу суду надходили конверти з відміткою «за закінченням терміну зберігання», але згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 13.01.2014 року за № 17922774 ТОВ «Компанія Просто Фінанс» зареєстрована за адресою: м. Миколаїв, вул. Чкалова 30-А.

Вислухавши позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлений позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 17 серпня 2011 року між ОСОБА_1 та TOB «Компанія Просто Фінанс» укладено договір № 000248, предметом якого є надання учаснику системи послуг, спрямованих на придбання учасником програми товару, зазначеного в додатку № 1 до даного договору, на умовах визначених цим договором та програмою «Просто Фінанс». У додатку № 1 до договору визначена вартість товару у сумі 40 000,00 грн.

Згідно з додатком № 2 до зазначеного договору товаром за вказаним договором є об'єкти нерухомості, земельні ділянки, транспортні засоби, інші товари вітчизняного та іноземного виробництва (окрім харчових товарів), які не вилучені із цивільного обороту, або не обмежені в обороті, згідно вимог чинного законодавства.

Статтею 1 договору передбачено, що відповідач зобов'язується надати систему послуг, зокрема формує групу учасників та оформлює учасника програми у відповідну групу, організовує та проводить асигнаційні заходи щодо надання дозволу на отримання товару учаснику програми, здійснює оплату товару в інтересах учасника, організовує та проводить процедуру з передачі товару учаснику програми у власність.

На виконання умов договору ОСОБА_1 на час виникнення спору сплачено 8 810 грн. 70 коп.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до положень, закріплених у ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів", забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Зокрема, відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 19 цього Закону забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Аналіз п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" дає підстави для висновку, що поняття "пірамідальна схема" у розумінні цієї норми має такі обов'язкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару.

Таким чином, для кваліфікації "пірамідальної схеми" необхідна наявність усіх зазначених ознак.

Відсутність вищевказаних ознак виключає можливість визнання схеми як "пірамідальної", тобто такої, що порушує норми чинного законодавства України.

Вказана позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року № 6-40цс13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Законом України від 02 червня 2011 року "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг" (введено в дію з 9 січня 2012 року) внесено зміни до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг" та доповнено її п. 11-1, яким до фінансових послуг віднесено послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 230 ЦК України обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

У ст. 4 договору, укладеного між сторонами, зазначено, що учасник програми своїм підписом засвідчує, що отримав усі пояснення від представника адміністратора, уважно прочитав та зрозумів всі положення цього договору та додатків до нього.

За умовами вказаного договору позивач щомісячно сплачує внески за товар, який передається йому після одержання дозволу на його отримання, відтак, споживач в рамках укладеного договору сплачує за товар, а не за можливість його отримання (ст. ст. 1,2 договору, ст. ст. 4, 5 додатку № 2).

Таким чином з огляду на вищевикладене укладений сторонами правочин передбачає одержання споживачем, тобто позивачем необхідного йому товару, визначає умови, за яких такий товар може бути одержаний, але позивач 11.05.2011 року звернувся до відповідача з вимогою розірвати даний договорів, таким чином сума сплачена позивачем у розмірі 6666, 70 грн. відповідно п.п. 4.6, 7.4, 7.5 договору № 000248, буде повернута протягом 60 днів з дня закриття групи, про що виданий наказ № 107 від 11 травня 2012 року, який зберігається в матеріалах справи.

Посилання позивача та його представника про наявність обману та ознак "пірамідальної схеми" у діях TOB "Компанія Просто Фінанс" під час укладення договору, оскільки це не узгоджується з положеннями п. 7 ч. З ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" у взаємозв'язку з нормами Закону України "Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг" суд прийняти не може та відноситься до них критично, оскільки для кваліфікації "пірамідальної схеми" необхідна наявність ознак, а саме: 1) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; 2) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; 3) відсутність продажу або споживання товару, але ні позивачем ні його представником у судовому засіданні не надано суду належних доказів, щодо використання TOB "Компанія Просто Фінанс" вищезазначених ознак у своїй підприємницькій діяльності по відношенню до позивача.

Посилання позивача на те, що під час укладення договору його ввели в оману, суд також прийняти не може, оскільки відповідно до п. 4.5 договору, позивач своїм підписом засвідчив, що отримав усі пояснення від представника відповідача, уважно прочитав та зрозумів всі положення цього договору та додатків до нього, крім цього позивачу було надано п'ять календарних днів з дати підписання даного договору для одностороннього розірвання договору, але позивач не скористався наданим йому правом, почав здійснювати протягом вересня 2011 року по березень 2012 року платежі, а відповідач зробив все можливе, аби позивач був обізнаний у змісті взаємних прав та обов'язків викладених у договорі, таким чином суд прийняти дані посилання не може та відноситься до них критично.

Також посилання представника позивача у судовому засіданні на те, що на підставі виконавчого листа, виданого Високопільським судом, державною виконавчою службою було арештовано рахунки відповідача і на протязі чотирьох місяців поки були арештовані рахунки ніяких коштів на даних рахунках не було, це свідчить, що відповідач не здійснює ніяких фінансових послуг та група в якій перебував позивач не може бути закритою, оскільки кошти не поступають на рахунок відповідача, суд також прийняти не може та відноситься до них критично, оскільки з наданого позивачем листа Центрального ВДВС Миколаївського міського управління юстиції від 30.12.2013 року, який зберігається в матеріалах справи вбачається, що за боржником, тобто TOB "Компанія Просто Фінанс" відкритий розрахунковий рахунок в «Ві Ей Бі Банк» по якому 20.09.2013 року державним виконавцем ВДВС винесено постанову про арешт коштів боржника в розмірі та обсязі необхідному для виконання за виконавчим документом.

Також посилання представника позивача у судовому засіданні на те, що після внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг, згідно яких до фінансових послуг віднесено послуги з адміністрування, але відповідач на протязі двох років, як внесено зміни в закон не отримав ліцензію на здійснення фінансових послуг, що свідчить про недобросовісність відповідача, суд також прийняти не може оскільки представником позивача не надано суду належних та допустимих доказів, стосовно того, що відповідач з дня введення в дію, тобто з 09.01.2012 року , Закону України від 02 червня 2011 року "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг", а саме внесено зміни до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг" та доповнено її п. 11-1, яким до фінансових послуг віднесено послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, - здійснює фінансові послуги.

Відповідно до п. 5 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг" під поняттям "фінансова послуга" розуміється операція з фінансовими активами, що здійснюється в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Законом України від 2 червня 2011 року N 3462-IV "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг" (введено в дію з 9 січня 2012 року) внесено зміни до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг" та доповнено п. 111, відповідно до якого до фінансових послуг віднесено послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

На підставі цього Закону Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (як уповноважений державний орган) (далі - Нацкомфінпослуг), затвердила Ліцензійні умови провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах (розпорядження від 9 жовтня 2012 року N 1676 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах") (далі - Ліцензійні умови).

Ліцензійні умови закріпили визначення, сутність, правовий статус учасників (і вимоги до них) такого виду фінансових правовідносин, як придбання товарів у групах.

З аналізу Ліцензійних умов слід зробити висновок про те, що діяльність таких груп направлена на легітимне використання фінансової схеми із залученням грошових коштів споживачів для придбання певного виду товарів та/або послуг.

Крім цього суд зауважує, що правочин між сторонами укладено до введення в дію Закону України від 02 червня 2011 року "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг" (введено в дію з 9 січня 2012 року) внесено зміни до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг" та доповнено її п. 11-1, яким до фінансових послуг віднесено послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, таким чином суд у кожному конкретному випадку має перевірити, чи підпадає діяльність відповідача під категорію фінансових послуг, суд звертає увагу на факт наявності цивільно-правової угоди, яка укладена між позивачем та відповідачем з чітко визначеним предметом і позивач у разі виконання умов даного договору, отримує не компенсацію, а конкретний вид товару, ціна якого визначається між сторонами заздалегідь, оскільки головним критерієм формування групи є сама ціна бажаного товару. Також суд звертає увагу на те, що позивач за власним волевиявленням уклав договір з відповідачем і укладення правочину відбувалося без участі посередників та інших зацікавлених осіб, отже принцип підприємницької діяльності відповідача побудований на конкретному виду послуг населенню у придбані бажаного товару у групах, що підтверджується також статутом підприємства.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Суд вважає, що ні позивачем ні його представником у відповідності до ст. 60 ЦПК України не було надано суду доказів в обґрунтування позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, зокрема на підтвердження страждань позивача, не наведено тяжкості вимушених змін у його життєвих стосунках, часу та зусиль, необхідні для відновлення попереднього стану.

При розгляді вказаної справи за позовом, пред'явленим до юридичної особи, суд неухильно дотримується вимог статті 11 Цивільного процесуального кодексу України та розглядає цивільну справу не інакше як за зверненням фізичної особи у межах заявлених позовних вимог. Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, саме позивач зобов'язаний довести підставу своїх вимог. Таким чином з огляду на вищевикладене, підстав для задоволення позову немає, оскільки ні позивачем ні його представником у судовому засіданні не доведено що договір № 000248 від 17.08.2011 року, є нечесною підприємницькою практикою з боку товариства, як такий, що вводить споживача в оману, оскільки заснований на принципах утворення, експлуатації, сприяння розвитку пірамідальних схем, заборонених п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону «Про захист прав споживачів» і в силу положення закону є нікчемним, за таких обставин суд приходить до висновку щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог позивачем.

Керуючись ст. ст. 215, 230 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

В задоволені позову ОСОБА_1 до TOB "Компанія Просто Фінанс" про захист прав споживача, стягнення суми та відшкодування моральної шкоди - відмовити за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Херсонської області через Високопільський районний суд Херсонської області в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Суддя О.О. Дамчук