Ухвала суду № 37202793, 11.02.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 338/1908/13-ц

Провадження № 22-ц/779/357/2014

Категорія 45

Головуючий у 1 інстанції Шишко О.А. О. А.

Суддя-доповідач Беркій О.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Беркій О.Ю.,

суддів: Горблянського Я.Д., Пнівчук О.В.,

секретаря Турів О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог - Росільнянська сільська рада про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні проїзною дорогою, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Богородчанського районного суду від 20 грудня 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

В жовтні 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання нечинним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку та усунення перешкод в користуванні дорогою шляхом переміщення збудованого стовпа від паркана, дотримуючись попередніх меж та демонтування стовпів навкіл пивниці.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він є власником будинковолодіння по АДРЕСА_1, по сусідству з ним проживає відповідачка. Заїзд до їх господарств передбачений з громадської дороги, яка примикає до центральної вулиці.

Посилаючись на те, що відповідачка при облаштуванні огорожі на своєму подвір'ї на розі вулиць обмурувала цеглою металічний стовп огорожі, чим звузила більш як на 20 см. ширину проїзду та в притик до самої огорожі самовільно облаштувала пивницю, яку також обнесла металічними стовпами, чим унеможливила заїзд на вулицю вантажного та гужового транспорту, просив позов задовольнити.

В процесі розгляду справи ОСОБА_2 змінив позовні вимоги та просив зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні проїзною дорогою по АДРЕСА_1 шляхом переміщення мурованого стовпа на відстань 20 см в сторону подвір'я ОСОБА_3 зі сторони будинковолодіння, що по АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2

В грудні 2013 року ОСОБА_2 збільшив позовні вимоги та просив усунути перешкоди в користуванні проїзною дорогою по АДРЕСА_1 шляхом розширення при в'їзді із центральної вулиці існуючого проїзду, зі сторони домоволодіння ОСОБА_3 смуги руху проїзду не менше як на 0,5 м та встановити ширину проїзду на всіх ділянках не менше 3,5 м, зі сторони ОСОБА_3 від погреба вздовж проїзду влаштувати водовідвідну канаву для стоку поверхневих вод.

Рішенням Богородчанського районного суду від 20 грудня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі на дане рішення ОСОБА_2 посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що рішенням Богородчанського районного суду від 18 березня 2013 року не встановлювалась реальна площа земельної ділянки ОСОБА_3, зокрема, її відповідності площі 0, 12 га, а тому судом не встановлено чи було вчинено відповідачем збільшення площі своєї земельної ділянки для обслуговування будинку за рахунок спірної проїзної дороги.

Судом не враховано, що відповідач ігнорує вимоги сільської ради про відновлення попередньої межі, якою було встановлено, що син відповідачки порушив попередню існуючу межу і встановив стовп, захопивши більше 20 см. громадської дороги.

Зазначає, що звуження громадської дороги шляхом неправомірного захоплення відповідачем земельної ділянки, що перебуває у спільному користуванні значно впливає на можливість нормального користування громадською дорогою.

Крім того, судом зазначено, що спорудження відповідачем водовідвідної канави призведе до звуження проїзду, однак в даному випадку відвід стічних вод можливо здійснити не порушуючи правила ДБН, що в подальшому полегшить пересування транспорту.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким його позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримав по вищенаведених мотивах.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 апеляційну скаргу заперечила, посилаючись на її безпідставність.

Представник Росільнянської сільської ради в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце судового розгляду належним чином повідомлявся.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Звертаючись до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні дорогою, позивач посилався на те, що відповідачка на розі вулиць обмурувавши цеглою металічний стовп, частково захопила частину громадської дороги, чим звузила проїзд.

З матеріалів справи вбачаться, що сторони по справі проживають по сусідству, їхні господарства розмежовує громадська дорога. Користувачем існуючої громадської дороги крім позивача, є і ОСОБА_6

Судом встановлено, що в провадженні Бородчанського районного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні громадською дорогою, яка веде до її господарства шляхом демонтажу встановленого з порушенням межі на розі вулиць стовпа та огорожі.

Рішенням Богородчанського районного суду від 18 березня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

В рамках розгляду даної справи, на виконання ухвали суду відділом Держземагенства у Богородчанському районі було проведено комісійний огляд ділянки з виїздом на місце.

При проведенні обмірів було встановлено, що ширина проїзду на початку становить 3,75 м., а в деяких місцях де є збудовані господарські будівлі ширина проїзду становить 3,30м. Відповідно до представленого ОСОБА_3 плану проведення інвентаризації 1993 року ширина ділянки ставила 26 м. На час проведення перевірки встановлено, що обмурований фасадною цеглою залізний стовп ОСОБА_3 зі сторони проїзду не виходить за обміри. Комісію порушень меж земельної ділянки ОСОБА_3 не встановлено.

Таким чином, враховуючи, що судовим рішенням, що набрало законної сили, встановлено відсутність факту порушення меж земельної ділянки при встановленні огорожі відповідачкою, суд першої інстанції з врахуванням вимог ч. 3 ст. 61 ЦПК України прийшов до правильного висновку про відмову в позові.

З врахуванням того, що зобов'язання спорудження зі сторони відповідачки вздовж дороги водовідвідної канави призведе до ще більш звуження дороги, судом обгрунтовано відмовлено в позові в цій частині.

Доказів того, що відповідачка провела будівництво паркана, при цьому порушила межові знаки, захопивши більш як 20 см. сільської вулиці суду не надано, а тому не заслуговують на увагу доводи апелянта з приводу невиконання ОСОБА_3 рішення комісії про переміщення стовпа.

Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, і підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Богородчанського районного суду від 20 грудня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання нею законної сили.

Головуюча О.Ю. Беркій

Судді: Я.Д. Горблянський

О.В. Пнівчук