Вирок № 37200552, 18.02.2014, Центрально-Міський районний суд м. Горлівки

Суддя: Федько С. П.

18.02.2014

Справа № 253/10716/13-к

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

18 лютого 2014 року Центрально-Міський районний суд м. Горлівки Донецької області в складі:

головуючого судді Федько С.П.,

при секретарі Бродніковій І.О.,

за участю прокурора Карасьова В.Д.,

потерпілої ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Горлівка кримінальне провадження за № 12012051030003351 від 09 серпня 2013 року відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Красноярськ РФ, без громадянства, не одруженого, який не працює, мешкає в АДРЕСА_1, раніше судимого 07 червня 1995 року Центрально-Міським районним судом м. Горлівки Донецької області за ч. 3 ст. 140 КК України в редакції 1960 року до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнений 02 вересня 1997 року з ВТК-2 Донецької області на підставі Указу Президента про амністію від 26 червня 1997 року; 16 січня 1998 року Центрально-Міським районним судом м. Горлівки Донецької області за ч. 1 ст. 141 КК України в редакції 1960 року до 1 року позбавлення волі з конфіскацією майна, 17 лютого 1998 року вирок змінений ухвалою Апеляційного суду Донецької області в частині режиму, 17 березня 1998 року постановою Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області направлений до ВТК строгого режиму, 21 липня 1998 року звільнений на підставі постанови Селідовського міського суду Донецької області від 17 липня 1998 року умовно-достроково, не відбуте покарання 3 місяця 3 дні; 21 жовтня 1999 року Центрально-Міським районним судом м. Горлівки Донецької області за ч. 3 ст. 140, ч. 3 ст. 222 КК України в редакції 1960 року із застосуванням ст. 42 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, 30 листопада 1999 року вирок змінений ухвалою Апеляційного суду Донецької області, 12 жовтня 2000 року засуджений за ч. 3 ст. 140, ч. 3 ст. 222 КК України в редакції 1960 року із застосуванням ст. 42 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 09 серпня 2002 року на підставі постанови Кіровського районного суду міста Донецька від 01 серпня 2002 року умовно-достроково, не відбуте покарання 11 місяців 11 днів; 08 липня 2004 року Центрально-Міським районним судом м. Горлівки Донецької області за ч. 1 ст. 121, 185 ч. 1, 194 ч. 1, із застосуванням ст. ст. 70, 71 КК України до 6 років 3 місяців позбавлення волі; 16 грудня 2003 року Апеляційним судом Донецької області за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, 22 квітня 2004 року вирок змінений постановою Верховного суду України від 16 грудня 2003 року, 10 березня 2009 року засуджений Апеляційним судом Донецької області за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України до 7 років позбавлення волі, 10 березня 2009 року звільнений з ВК-27 на підставі постанови Калінінського районного суду міста Горлівки Донецької області від 27 лютого 2009 року умовно-достроково, не відбуте покарання 1 рік 8 місяців 2 дні; 27 липня 2012 року Центрально-Міським районним судом м. Горлівки Донецької області за ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 121, ч. 2, 3 ст. 185 КК України, із застосуванням ч.1, 2 ст. 70, ст. 71 КК України до 9 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, 28 травня 2013 року ухвалою Апеляційного суду Донецької області вирок у частині засудження за ч. 1 ст. 121 КК України скасований, справа в цій частині виділена в окреме провадження, направлена на додаткове розслідування, в іншій частині вирок залишений без змін,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, близько 06:00 години 01.08.2010 року, знаходячись в під'їзді будинку АДРЕСА_1, на сходовому марші між 4 та 5 поверхами під'їзду на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин зі своєю співмешканкою ОСОБА_4, умисно, з метою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, штовхнув її, в результаті чого ОСОБА_4, не втримавши рівноваги, вдарилася лівою областю голови і тулуба о металевий сміттєпровід, що знаходиться на сходовому марші між 4 та 5 поверхами і впала на підлогу. Проте ОСОБА_2, продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, знаходячись щодо ОСОБА_4 ліворуч, своєю лівою рукою взяв її за волосся і став тягти у бік маршу 5-го поверху. ОСОБА_4 спробувала чинити опір ОСОБА_2, проте він, пригнічуючи її волю до опору, став наносити їй удари правою ногою, взутою у взуття в область тулуба. ОСОБА_2 було нанесено не менше 10 ударів, чим заподіяно ОСОБА_4 тупу травму грудної клітини і живота, що супроводжувалася переламами 6-10 ребер зліва, 8-12 ребер справа, розривом селезінки з крововиливом під капсулу, ускладнену внутрішньочеревною кровотечею в кількості 700 мл., забиту рану лівої надбрівної області, пароорбітальний синець ліворуч, садно лівого ліктьового згину, синці лівого стегна, лівого колінного суглобу, перелам коронки другого зуба верхньої шелепи зліва, тобто, тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя в момент заподіяння.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 не визнав себе винним та пояснив наступне. Потерпіла ОСОБА_4 була його сусідкою. Вона іноді жила у нього в квартирі АДРЕСА_1, оскільки була жінкою легкої поведінки. 01 серпня 2010 року, коли він прийшов додому, двері в його квартиру - АДРЕСА_1, були вибиті, ОСОБА_4 лежала без свідомості, побита і повністю роздягнена. Вона за життя казала, що її побив ОСОБА_5 і ще два хлопця. Він, ОСОБА_2, теж іноді бив її, але не сильно. Перед цим у нього був конфлікт з ОСОБА_9, який наразі відбуває покарання в місцях позбавлення волі, який обіцяв його підрізати. ОСОБА_5 з хлопцями, коли були п'яні, зґвалтували ОСОБА_4. Ті, хто побив ОСОБА_4, мабуть, шукали його, ОСОБА_2, оскільки він працював позаштатно у міліції. Дев'ять днів після побиття ОСОБА_4 пролежала у нього. Він викликав «швидку», але її ніхто не хотів забирати, оскільки не було грошей на лікування, радили також викликати дільничного лікаря. На дев'ятий день приїхала сестра ОСОБА_4 - ОСОБА_1, яка відвезла її до лікарні, де вона й померла. Після того, як він знайшов ОСОБА_4 побитою, міліцію не викликав, оскільки боявся через свої судимості. До них приходив дільничний інспектор міліції, якому ОСОБА_4 теж сказала, що її побив ОСОБА_5. Позов не визнає.

Незважаючи на не визнання своєї вина, вина ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів:

показаннями потерпілої ОСОБА_1, яка в судовому засіданні пояснила наступне. ОСОБА_4 являється її рідною сестрою. Оскільки вони проживали у різних містах - бачились не часто. Зі слів сестри, їй було відомо, що вона після розлучення з чоловіком співмешкала з ОСОБА_2 Десь за добу до смерті сестри їй зателефонувала мати колишнього чоловіка ОСОБА_4 - ОСОБА_6, яка сказала, що ОСОБА_4 знаходиться в край важкому стані. Вона терміново приїхала в м. Горлівку до сестри, яка лежала в край важкому стані в квартирі АДРЕСА_1, де проживав ОСОБА_2 Від сестри йшов гнильний запах. Вона викликала швидку медичну допомогу і поїхала разом з нею до лікарні. Дорогою сестра розповіла їй, що її побив ОСОБА_2 десь днів десять тому. Він почав бити її ще на вулиці, потім у під'їзді їх будинку схопив її за волосся і вдарив о бак сміттєпроводу. Після цього продовжував бити її ногами по тулубу, доки не вийшли сусіди. Їй, потерпілій, було відомо, що ОСОБА_2 бив сестру раніше, заставляв вступати до полового контакту з іншими чоловіками за гроші. Коли сестра приїздила до них, вона, ОСОБА_1, та їх мати пропонували їй виїхати з Горлівки до них. Але сестра не погоджувалась і казала, що ОСОБА_2 їй погрожував. Після смерті сестри невдовзі померла і їх мати.

показаннями свідка ОСОБА_6, яка в судовому засіданні пояснила наступне. ОСОБА_4 являється її колишньою невісткою. Останній час вона співмешкала з ОСОБА_2 Їй зі слів сина відомо, що ОСОБА_2 її сильно бив. 08 серпня 2010 року їй зателефонував син і сказав, що з ОСОБА_4 зовсім погано. Тоді вона зателефонувала її родичам. Приїхала сестра і відвезла її до лікарні. Зі слів сина та інших сусідів їх будинку АДРЕСА_1 їй відомо, що ОСОБА_2 її в черговий раз побив.

показаннями свідка ОСОБА_7, яка в судовому засіданні пояснила наступне. Її квартира знаходиться через стінку з квартирою, де проживав ОСОБА_2 разом з батьком. Після смерті батька там почала проживати ОСОБА_4 в якості співмешканки ОСОБА_2 В їх квартирі часто відбувались гулянки. По ночах вона добре чула, як ОСОБА_2 бив ОСОБА_4, яка сильно кричала, навіть убігала, потім ходила із синцями, її обличчя було опухле. Їй відомо, що ОСОБА_4 померла в лікарні від того, що ОСОБА_2 перебив їй селезінку. Десь за два дні до смерті він її вже не бив. Окрім ОСОБА_2 ніхто інший її не бив.

показаннями свідка ОСОБА_10, яка в судовому засіданні пояснила наступне. Знає ОСОБА_2 як сусіда. Він співмешкав разом з ОСОБА_4 01 серпня 2010 року, близько 6.00 години вона вийшла з квартири і почула сильний крик. Коли піднялась наверх, між 4 та 5 поверхами побачила, як ОСОБА_2 штовхнув ОСОБА_4 і вдарив о металевий сміттєпровід, від чого вона впала. Потім ОСОБА_2 взяв її за волосся лівою рукою і почав наносити правою ногою удари по тулубу в районі живота зліва. Вона намагалась зупинити ОСОБА_2, але він її не слухав. Через декілька днів приїхала сестра ОСОБА_4, якій зателефонувала її свекруха. Коли ОСОБА_4 забирала машина швидкої медичної допомоги, вона, ОСОБА_4, у неї, свідка, попросила вибачення, що була змушена вказати на її сина, що він її начебто побив.

показаннями свідка ОСОБА_8, який в судовому засіданні пояснив наступне. До райвідділу міліції, де він на той час працював, поступила інформація від станції швидкої допомоги або від сусідів і він оперативним черговим був направлений на адресу АДРЕСА_1, де проживав ОСОБА_2 Там лежала жінка, як йому стало відомо - ОСОБА_4 Вона була перемотана ганчірками. Від неї йшов гнильний запах. Коли він брав від неї пояснення у присутності ОСОБА_2, вона казала, що її побив ОСОБА_5. Після того, як ОСОБА_2 від них відійшов, ОСОБА_4 тихо йому сказала, що насправді її побив ОСОБА_2 і що він примусив її усім казати, що це зробив ОСОБА_5. Потім йому, свідку, від сильного гнильного запаху стало зле, він вийшов на вулицю подихати свіжим повітрям, але коли хотів повернутися і продовжити опитування, - двері йому не відчинили. Потім йому подзвонив оперативний черговий і сказав, що йому терміново необхідно виїхати на іншу адресу.

показаннями свідка ОСОБА_5, який в судовому засіданні пояснив наступне. Знає ОСОБА_2 як сусіда. На початку серпня 2010 року він разом з дітьми виїхав на море відпочивати. Коли приїхав, зустрів п'яного ОСОБА_2, який сказав йому, що він начебто зламав двері в його квартиру та побив його співмешканку ОСОБА_4, але він цього не робив, з ОСОБА_4 ніяких стосунків не мав. Того дня, коли побили ОСОБА_4 , він виїхав з дітьми на море. Всі сусіди їх будинку знають, що ОСОБА_2 постійно бив ОСОБА_4 Про те, коли і як ОСОБА_2 останній раз побив ОСОБА_4 , йому розповіла його мати ОСОБА_10

Окрім показань потерпілої, свідків, вина ОСОБА_2 підтверджується сукупністю інших доказів, досліджених у судовому засіданні : двома картками первинної інформації, яка надійшла по телефону 08 серпня 2010 року до райвідділу міліції, в яких мешканці будинку повідомляли, що сусід на ім'я ОСОБА_11 побив сусідку ОСОБА_4. Живуть на п'ятому поверсі; висновком судово-медичного експерта № 52/860 від 23 вересня 2010 року, яким встановлено, що виявлений під час дослідження трупа ОСОБА_4 розрив селезінки міг утворитися від дії тупого предмету і відноситься до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечний для життя. Причиною смерті ОСОБА_4 явилась наростаюча інтоксикація, обумовлена сепсисом, септимецією, септикоміємією з переважним ураженням нирок, що розвилась внаслідок гнойно некротичної флегмони правої нижньої кінцівки, м'яких тканей голови в області забитої рани. Виявлений під час дослідження трупа ОСОБА_4 розрив селезінки міг утворитися при обставинах, на які вказує ОСОБА_10 в ході додаткового допиту від 20 вересня 2010 року : «ОСОБА_2 штовхнув її і вдарив о бак для сміття, від чого ОСОБА_4 впала, а потім встала на четвереньки обличчям до ОСОБА_2... він взяв її за волосся лівою рукою і став трохи лівіше по відношенню до ОСОБА_4, почав наносити їй своєю правою ногою удари по корпусу тіла, а вірніше по лівій частині ребер в районі живота. Всього наніс ногою 5 чи 6 ударів…».

Оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд вважає доведеним обвинувачення ОСОБА_2 у тому, що він своїми діями, що виразилися в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя в момент заподіяння ОСОБА_4, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_2 про недоведеність його вини спростовуються сукупністю зібраних під час судового розгляду та досудового слідства доказів : показаннями потерпілої ОСОБА_1, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, висновком судово-медичної експертизи. Даних про неправдивість їх показань судом не встановлено, підстав не довіряти цим показанням немає.

Заяву ОСОБА_2 не враховувати слова ОСОБА_4 стосовно того, що її побив він, а не ОСОБА_5, оскільки стан потерпілої був вкрай тяжким, вона марила, була неадекватною, - суд не приймає, оскільки надана свідками інформація свідчить про те, що ОСОБА_4 проживала в квартирі ОСОБА_2, який неодноразово бив її і погрожував їй, у тому числі, змусив оговорити іншу людину - ОСОБА_5 в тому, що він начебто побив її.

Потерпіла ОСОБА_1 і свідок ОСОБА_8 незалежно один від одного в різний час почули від ОСОБА_4, що на початку серпня 2010 року її побив саме ОСОБА_2, а не ОСОБА_5 або будь-хто інший. Свідчень стосовно того, що ОСОБА_4 в цей момент була не в собі або марила і казала нісенітниці від них не поступило.

Слова ОСОБА_4 про причетність ОСОБА_2 повністю узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_10, яка бачила як ОСОБА_2 наносив удари потерпілій, які судово-медичним експертом розцінені як такі, від яких могли утворитися виявлені тілесні ушкодження.

Показання ОСОБА_2, який вказує, що побив ОСОБА_4 не він, а ОСОБА_5, потім вказує, що її били декілька осіб, оскільки не змогли знайти його, ОСОБА_2, є неправдивими, наданими з метою уникнути відповідальності, тому судом не враховуються.

При призначенні ОСОБА_2 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, всі обставини по справі, особу обвинуваченого, який раніше судимий, характеризується негативно; в якості обставин, що обтяжують покарання, суд визнає вчинення особою злочину у стані алкогольного сп'яніння, рецидив злочинів; і вважає можливим призначити ОСОБА_2 покарання в розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 121 КК України із застосуванням положень ч. 4 ст. 70 КК України, оскільки даний злочин був вчинений до попереднього вироку, призначивши загальне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Пред'явлений прокурором Центрально-Міського району міста Горлівки в інтересах держави в особі Державної комунальної установи Міської лікарні № 2 міста Горлівка Донецької області позов про стягнення з ОСОБА_2 у відшкодування витрат, витрачених на стаціонарне лікування потерпілої від злочину ОСОБА_4, у розмірі 1600.65 грн., як законний та обґрунтований задовольнити.

Керуючись ст.ст. 369-374 КПК України,

З А С У Д И В :

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, і призначити йому покарання у виді шести років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - призначеним вироком Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 27 липня 2012 року, яким ОСОБА_2 був засуджений за ч. 2 ст. 187, ч. 2, 3 ст. 185 КК України із застосуванням ч.1, 2 ст. 70, ст. 71 КК України до 9 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, яке належить йому на праві власності, - остаточно призначити ОСОБА_2 загальне покарання у виді дев'яти років шести місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, яке належить йому на праві власності.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 вираховувати з моменту взяття його під варту - з 17 серпня 2010 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Міської лікарні № 2 міста Горлівка Донецької області у відшкодування витрат, витрачених на стаціонарне лікування потерпілої від злочину ОСОБА_4 у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 65 коп., перелічивши їх на рахунок установи № 35425004002034 ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834016, ОКПО 01990281.

Апеляційну скаргу мають право подати учасники судового провадження. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Донецької області через Центрально-Міський районний суд міста Горлівки протягом тридцяти днів з моменту проголошення вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя С. П. Федько