Рішення № 37199651, 11.02.2014, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

Справа №:124/9679/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Лебедь О.Д.№ провадження:22-ц/190/921/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Любобратцева Н. І. ___________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Любобратцевої Н.І., суддів:Філатової Є.В., Харченко І.О., при секретарі:Урденко Г.В.,

за участю представника відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9, ОСОБА_6, третя особа - ОСОБА_10, про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення,

за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 12 грудня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_8 звернулася з позовом до ОСОБА_9, ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення, мотивуючи свої вимоги тим, що вона є власником 4/7 часток квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, інша частка квартири належить ОСОБА_10 У вказаній квартирі як тимчасові мешканці проживають відповідачі. Оскільки їх проживання в квартирі порушує права позивачки як власника майна, а в добровільному порядку вони виселиться відмовляються, просила суд виселити відповідачів з квартири АДРЕСА_1 без надання їм іншого жилого приміщення.

Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 12 грудня 2013 року ОСОБА_8 в задоволенні зазначеного позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом не в повній мірі досліджені суттєві обставини справи, а саме чи мають відповідачі право чинити перешкоди позивачу у здійсненні права власності.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах вимог ст. 303 ЦПК України, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачці в спірній квартирі належить лише 4/7 частки, а інші власники не ставили питання про виселення відповідачів як тимчасових мешканців, а квартира фактично не розділена і не встановлений порядок її користування, то відсутні підстави для задоволення позову.

Проте з такими висновками місцевого суду не може погодитися колегія суддів, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи, а також вимогам чинного законодавства.

Так, з матеріалів справи, а саме з позовної заяви ОСОБА_8 вбачається, що вона просила суд виселити відповідачів із спірної квартири саме як тимчасових мешканців (а.с.3-3-зворот).

Позивач ОСОБА_8 відповідно до витягу з реєстру права власності на нерухоме майно з 24 листопада 2005 року є власником 4/7 часток квартири АДРЕСА_1 (а.с.4). Відповідачі ОСОБА_9 та ОСОБА_6 в зазначеній квартирі проживають безпідставно, що встановлено чисельними судовими рішеннями, якими їм відмовлено у задоволенні позовів про визнання дійсним договору купівлі-продажу спірної квартири, визнання права власності на неї, зобов'язання зробити певні дії, визнанні недійсними публічних торгів (а.с.35-36, 37-39,40-41,47-48). Відповідно до вимог частини 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовими рішеннями у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, оскільки між відповідачами, які не є і ніколи не були членами сім'ї власників квартири, та власниками квартири не укладено будь-якого договору на проживання в цій квартирі, в тому числі й договору найму житлового приміщення, то відповідачі ОСОБА_9 та ОСОБА_6 за своїм правовим становищем є тимчасовими мешканцями. Відповідно до вимог частини 3 ст. 98 та ст. 99 ЖК України тимчасові жильці самостійного права на займане жиле приміщення не набувають незалежно від тривалості проживання, а тому на вимогу власника квартири зобов'язані негайно звільнити приміщення, а в разу відмовлення - підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції, що підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_8 може бути та обставина, що інші власники квартири не ставлять питання про виселення відповідачів як тимчасових мешканців. Так, з матеріалів справи вбачається, що саме власники квартири, якими є ОСОБА_8 (власник 4/7 її часток) та ОСОБА_10 (власник 3/7 часток), протягом тривалого часу окремо один від одного намагаються захистити своє право власності на майно шляхом усунення перешкод в його користуванні, виселення відповідачів.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Оскільки власник майна - 4/7 квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_8 позбавлена права користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, її порушене право підлягає судовому захисту у спосіб, обраний нею для цього.

З огляду на викладене оскаржуване рішення суду першої інстанції не можна визнати законним та обґрунтованим, воно підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про задоволення заявлених вимог в повному обсязі.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 309, 313, 314 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити. Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 12 грудня 2013 року скасувати і ухвалити по справі нове рішення, яким позов ОСОБА_8 задовольнити. Усунути ОСОБА_8 перешкоди у здійсненні права власності нерухомим майном шляхом виселення ОСОБА_9 та ОСОБА_6 із квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді

Любобратцева Н.І. Філатова Є.В. Харченко І.О.