Рішення № 37198945, 10.02.2014, Вишгородський районний суд Київської області

10.02.2014 Справа № 363/4664/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2014 року Вишгородський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Підкурганного В.В.

при секретарі Подшибякіній О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Садове товариство «Ветеран - 3» про визнання права власності на садовий будинок та частину земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

у листопаді 2013 року позивачка звернулися до суду із зазначеним позовом у якому просила визнати за нею право власності на садовий будинок на земельній ділянці АДРЕСА_2 в СТ «Ветеран-3» та визнати недійсним свідоцтво про право власності на той будинок, видане на ім'я ОСОБА_2

В обґрунтування заявленого позову позивачка посилаються на те, що перебуваючи у шлюбі із померлим ОСОБА_3, побудували у 1988 році будинок у СТ «Ветеран-3» на території Вишгородського району, що підтверджується документами на придбання будівельних матеріалів. Після смерті чоловіка вона фактично користується будинком і земельною ділянкою та сплачує кошти по його утриманню. Оформленням документів про право власності на зазначене нерухоме майно не займалася, вважала себе єдиним спадкоємцем, адже крім неї ніхто із дітей до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини не звертався.

Однак, у липні 2013 року її дочка, відповідачка по справі, повідомила що саме вона є власником будинку та земельної ділянки. Так як дочка у будівництві будинку участі не приймала, а будівництво здійснювалося силами та коштами її та покійного чоловіка та сина, з урахуванням положень статті 22 КпШС УРСР та статей 377, 1225-1226 ЦК України, вважала, що спірний будинок має належати саме їй.

У судовому засіданні позивачка та її представники заявлений позов підтримали та просили задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідачка та її представник, в свою чергу, просили відмовити у задоволенні заявленого позову, оскільки покійний батько подарував їй земельну ділянку у СТ «Ветеран-3» і вона як власник землі оформила на себе право власності на спірний будинок. Крім того, в кінці 80-х років вона надавала кошти на будівництво будинку. Мати, тобто позивачка, знала про ці обставини.

Представник третьої особи по справ, будучи належним чином повідомленим про час, день та місце розгляду справи до суду не з'явився, причини неявки суду не відомі.

Заслухавши пояснення позивачки та її представників, відповідачки та ї представника, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлений позов не підлягає задоволенню із наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 (а.с.6). Після чого, його дружина, позивачка по справі, звернулася до Нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого спадщина складалася із грошових вкладів у банківській установі (а.с. 53 - зворотній, 61, 59 - зворотній).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13 жовтня 2010 року, ОСОБА_2 є власником садового будинку АДРЕСА_2 у садовому товаристві «Ветеран - 3» Вишгородського району Київської області (а.с. 66). Крім того, відповідно до примірнику державного акту на право власності на земельну ділянку АЖ №211316, відповідачка, також, є власницею земельної ділянки у тому ж садовому товаристві, відповідно до договору дарування земельної ділянки площею 0, 0509 га від 6 листопада 2007 року № 1445 (а.с. 74)

З огляду на встановлені обставини судом зазначається наступне.

Відповідно до статті 1 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1 статті 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Так, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані матеріальними нормами права, а саме статтею 22 КпШТ УРСР та статтею 1225-1226 ЦК України.

Так, у статті 22 КпШС УРСР мова йде про те, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

По суті, зазначена правова норма знайшла своє відображення у статті 60 нині діючого СК України.

В свою чергу стаття 1226 ЦК України встановлює порядок спадкування частки у праві спільної сумісної власності, а у статті 1225 ЦК України йдеться спадкування права на земельну ділянку

В той же час, позивачка ставить питання про визнання права власності на садовий будинок. Зазначені в обґрунтуванні позову норми матеріального права не містять жодних положень, які б у своїх диспозиціях дозволяли суду, як органу уповноваженому на здійснення правозастосовної діяльності, вести мову про визнання права власності на нерухоме майно.

Як встановлено у судовому засіданні, відповідачка зареєструвала право власності на спірний будинок, будучи власником земельної ділянки на підставі договору дарування.

Державний акт про право власності на земельну ділянку у садовому товаристві «Ветеран - 3» Вишгородського району Київської області і договір дарування на користь ОСОБА_2, є чинними на час розгляду справи у суді.

Пояснення позивачки, про те, що вона разом із чоловіком та сином здійснювали будівництво садового будинку без участі дочки та позиція відповідачки про її матеріальні витрати на будівництво того самого садового будинку, не припиняють дію зазначеного договору дарування та державного акту на земельну ділянку та наслідки існування таких юридичних фактів у вигляді зареєстрованих у встановленому законом порядку майнових прав відповідачки.

Свідоцтво про право власності на будинок ОСОБА_2 у СТ «Ветеран-3», яке просили скасувати позивачка та її представники, видане на підставі відповідного рішення виконкому Вишгородської міської ради з урахуванням чинного правочину дарування.

Тому, позовні вимоги про скасування свідоцтва про право власності на садовий будинок є необґрунтованими та безпідставними.

Отримані у суді покази свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 у більшій мірі стосувалися саме процесу будівництва спірного будинку. Зокрема зазначені свідки пояснили, що будувався будинок за кошти подружжя ОСОБА_5 та за безпосередньої трудової участі їх сина. Тобто, відповідачка ОСОБА_2, з їх показів, участі у будівництві не брала. Свідок ОСОБА_6 пояснила про те, що починаючи вона здійснювала прийом платежів за електроенергію у СТ «Ветеран -3» і починаючи із кінця 2010 року оплата таких послуг здійснювалася відповідачкою по справі, а позивачка кілька разів зверталася про надання рахунків на їх сплату.

Зазначені покази свідків не надають підстав суду прийняти рішення про задоволення позову з урахуванням встановлених обставин по справі та обраного позивачкою та її представниками способу захисту цивільних прав та інтересів ОСОБА_1

Відповідно до статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Однак, враховуючи позицію суду про відсутність підстав для задоволення позову, судом також не вбачається підстав для стягнення на користь позивачів судових витрат.

На підставі викладеного і керуючись статтями 209-215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Садове товариство «Ветеран - 3» про визнання права власності на садовий будинок та частину земельної ділянки - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Київської області через Вишгородський районний суд Київської області.

Суддя