Ухвала суду № 37197057, 12.02.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №573/405/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Замченко Анна ОлександрівнаНомер провадження 22-ц/788/6/14 Суддя-доповідач - Сибільова Л. О. Категорія - 51

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

12 лютого 2014 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Сибільової Л. О.,

суддів - Лузан Л. В., Криворотенка В. І.,

за участю секретаря судового засідання -Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 20 серпня 2013 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вікторія», третя особа - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Білопільському районі Сумської області, про встановлення факту каліцтва, зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 20 серпня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, який заперечує проти скарги та погоджується з рішенням суду, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

26 лютого 2013 року позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що з 1994 року він перебував у трудових відносинах з ТОВ «Агрофірма «Вікторія».

30 грудня 2010 року об 11 год. 35 хв. при виконанні трудових обов'язків з ним стався нещасний випадок на виробництві. За вказівкою завідуючого майстернею товариства Шатрюка О.Б. він займався ремонтом каналізаційного колектора в смт Жовтневе Білопільського району, і коли почав приєднувати кардан до трактора, тракторист ОСОБА_5 завів трактора, включив вал відбирання потуги, внаслідок чого його ліву руку намотало на кардан. Після цього він тривалий час хворів. Причиною нещасного випадку вважав не створення безпечних умов праці керівництвом товариства.

Розслідування нещасного випадку, що стався з ним, керівництвом відповідача не проводилось, з наказом відповідача про призначення комісії з розслідування нещасного випадку та її висновками його не знайомили. Акт форми Н-1 про нещасний випадок з зазначенням, що він має виробничий характер, який є єдиною підставою для призначення страхових виплат, відносно нього не складався.

Просив встановити факт каліцтва, що мав місце 30 грудня 2010 року об 11 год. 35 хв. в ТОВ Агрофірма «Вікторія» при виконанні ним трудових обов'язків, та зобов'язати відповідача скласти відносно нього акт за формою Н-1 про нещасний випадок, зазначивши, що нещасний випадок, який стався, - виробничого характеру.

В засіданні апеляційного суду 16 жовтня 2013 року позивач уточнив обставини отримання ним травми, пояснивши, що при проведенні ремонту колектора під час під'єднання ним кардана від діжки до трактора, на валу якого був відсутній кожух, тракторист ОСОБА_5 включив двигун трактора, на холостих обертах вал почав обертатись, низ рукава його фуфайки, в яку він був одягнений, потрапив між деталей у місці під'єднання кардана, і його руку почало обкручувати кругом валу кардана, в результаті чого його потягло вниз через кардан на протилежну сторону і рука була зламана.

Позивач пояснив, що для холостих обертів трактора (приблизно 500) характерна менша швидкість, чим для робочих (1000).

Сторони підтвердили, що в матеріалах справи, зокрема, позовній заяві, містяться помилки в зазначенні дати нещасного випадку, який в дійсності стався 30 грудня 2010 року.

Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 не надав суду належних і допустимих доказів про те, що нещасний випадок стався з ним 30 грудня 2010 року при виконанні трудових обов'язків.

Цей висновок суду узгоджується з обставинами справи, вірно встановленими судом, та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що з 01 жовтня 2010 року по 30 листопада 2011 року ОСОБА_3 працював у ТОВ «Агрофірма «Вікторія» смт Жовтневе Білопільського району на посаді тракториста з виконанням обов'язків слюсаря, звільнений за згодою сторін (а. с. 5-8).

Розпорядженням генерального директора ТОВ Агрофірма «Вікторія» від 01 листопада 2010 року в товаристві встановлено шестиденний робочий тиждень з 08.00 год. до 14.00 год. (а.с.25).

Наказом генерального директора товариства № 148 від 30 грудня 2010 року для розслідування нещасного випадку невиробничого характеру призначено комісію в складі головного інженера, інженера по охороні праці та завідуючого центральним двором товариства (а.с. 22).

З епікризу історії хвороби №8922 стаціонарного хворого від 19 січня 2011 року вбачається, що 30 грудня 2010 року ОСОБА_3 отримав травму на виробництві, у зв'язку з чим йому було встановлено діагноз: закритий перелом нижньої третини лівого передпліччя зі зміщенням і він лікувався з 30 грудня 2010 року по 19 січня 2011 року (а.с.20).

31 грудня 2010 року позивач власноручно написав членам комісії пояснювальну записку, в якій зазначив, що він «30 грудня 2010 року взяв велосипед, думав поїхати за покупками на Новий рік, виїхав на дорогу, впав з велосипеда і отримав травму руки», та вказав, що свідком травми була його дружина (а.с.21).

Комісією за наслідками розслідування нещасного випадку було складено акт про нещасний випадок невиробничого характеру форми НТ, яким встановлено, що травму у вигляді закритого перелому нижньої частини лівого передпліччя зі зміщенням ОСОБА_3 30 грудня 2010 року о 14.00 год. отримав не на виробництві, про що свідчить його пояснювальна записка (а.с.23-24).

Згідно повідомлення лікувально-профілактичного закладу про рішення МСЕК - комунального закладу «Білопільська ЦРЛ», протокол ЛКК від 19 квітня 2011 року, позивачеві встановлений діагноз - в'ялозростаючий синтезований перелом кісток лівого передпліччя в нижній третині, згинально-розгинальна контрактура лівого ліктьового та променево-зап'ястного суглобів в процесі лікування, виражене порушення функції верхньої лівої кінцівки (а.с.9).

Позивач знаходився на стаціонарному лікуванні в ортопедичному відділенні №1 Сумської міської клінічної лікарні №1 з 30 грудня 2010 року по 19 січня 2011 року з діагнозом: «Закритий перелом кісток нижньої третини лівого передпліччя зі зміщенням»; на амбулаторному лікуванні у лікаря - травматолога Білопільської центральної районної лікарні з 21 січня по 16 червня 2011 року з діагнозом: «Закритий в'ялозростаючий перелом нижньої третини обох кісток лівого передпліччя зі зміщенням».

За клопотанням позивача ухвалою суду першої інстанції від 04 квітня 2013 року призначено в справі судово-медичну експертизу (а.с.42).

З висновку судово-медичної експертизи №742 від 22 травня 2013 року вбачається, що утворення закритого перелому кісток нижньої третини лівого передпліччя зі зміщенням неможливе у зв'язку з потраплянням руки у вал, що обертається (при обставинах, зазначених потерпілим), оскільки вал закритий захисним кожухом, який є нерухомою та фіксованою частиною трактора. Відсутність інших обставин, крім його особистої вказівки про падіння з велосипеду (як зазначено в медичній документації, матеріалах справи), дають підстави стверджувати, що механізм утворення перелому кісток може відповідати падінню з велосипеду, а не під час виконання трудових обов'язків 30 грудня 2010 року. Вказані тілесні ушкодження (з медичної документації) не були небезпечними для життя, потребують тривалого лікування (більше 21 дня) і за цими ознаками відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, могли утворитися у строк, зазначений в ухвалі суду - 30 грудня 2010 року, що підтверджується медичною документацією (а.с.79-80).

З огляду на доводи апеляційної скарги про незгоду з висновком судово-медичної експертизи, який, на думку позивача, базується на фотографіях, які не були надані суду першої інстанції, невідомо коли були зроблені і як були отримані експертом, з посиланням на те, що, не маючи технічної освіти, судово-медичний експерт зробив висновок про неможливість зняття кожуха карданного валу, на необгрунтовану відмову суду у призначенні додаткової судово-медичної експертизи, апеляційним судом за клопотанням позивача була призначена додаткова судово-медична експертиза та допитана судово-медичний експерт ОСОБА_6

Згідно висновку додаткової судово-медичної експертизи №1966 від 27 грудня 2013 року, при обстеженні позивача 16 травня 2013 року (з висновку експерта №742 від 09 квітня 2013 року) виявлені такі пошкодження: в області лівого передпліччя по зовнішній та внутрішній поверхні рубці (сліди минулих післяопераційних ран) розмірами 13х0,2; 10х0,2 см, в певній мірі втягнуті білісуватого кольору.

Виникнення вказаних пошкоджень у ОСОБА_3 більш вірогідно при падінні з велосипеду і мало вірогідно в результаті намотування руки на обертаючий карданний вал (в незалежності від наявності фуфайки), при холостих обертах або без таких, що підтверджується відсутністю будь-яких тілесних пошкоджень а саме: осаднення шкіри від контактування з обертаючим валом на долонній поверхні лівої кисті; відсутності зовнішніх пошкоджень у вигляді ран, розможження м'яких тканин передпліччя, які могли б виникнути в результаті перерозтягнення, тиску, тертя м'яких тканин передпліччя, які супроводжуються переломами обох кісток лівого передпліччя.

Судово-медичний експерт ОСОБА_6 пояснила апеляційному суду, що в матеріалах медичної документації відсутній опис наявності у позивача таких медичних ознак тілесних ушкоджень, які характерні при отриманні перелому за обставин, зазначених позивачем, зокрема, в результаті обкручування руки навколо валу кардана.

Згідно ч.1 ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання (далі - підприємства), у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 8 цього Закону, обов'язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають: особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) або на інших підставах, передбачених законодавством про працю.

Відповідно до ст. 13 вказаного Закону, страховий ризик - це обставини, внаслідок яких може статися страховий випадок.

Страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок порушення нормативних актів про охорону праці застрахованим, також є страховим випадком.

Порушення правил охорони праці застрахованим, яке спричинило нещасний випадок або професійне захворювання, не звільняє страховика від виконання зобов'язань перед потерпілим.

Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України "Про охорону праці".

Ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» передбачає, що нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий

вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала

смерть.

Перелік обставин, за яких настає страховий випадок, визначається Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної

політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

В окремих випадках, за наявності підстав, Фонд соціального страхування від нещасних випадків може визнати страховим нещасний випадок, що стався за обставин, не визначених передбаченим частиною другою цієї статті переліком.

Відповідно до ч.1 ст. 35 цього Закону для розгляду справ про страхові виплати до Фонду соціального страхування від нещасних випадків подаються: акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та (або) висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть.

Відповідно до ст. 22 Закону України від 14 жовтня 1992 року «Про охорону праці» роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положень, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнським об'єднанням профспілок.

За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов'язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування.

У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішується посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов'язковим для роботодавця.

Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.

На час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 22 березня 2001 року.

Також на той час діяв Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112.

П. п. 9-10 цього Порядку передбачали, що підставою проведення розслідування нещасного випадку на виробництві та створення відповідної комісії є одержання роботодавцем повідомлення про нещасний випадок, яке у належній формі надсилається підприємству та виконавчій дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві лікувально-профілактичним закладом.

Таке повідомлення до відповідача і третьої особи - відділення Фонду не надходило.

Отже, за змістом ст. 22 Закону України «Про охорону праці», п. п. 10, 13, 38 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року, роботодавець повинен організовувати розслідування нещасного випадку, для чого зобов'язаний негайно своїм наказом утворити комісію з розслідування нещасного випадку.

Зазначена комісія зобов'язана з'ясувати обставини і причини нещасного випадку, визначити, чи пов'язаний цей випадок з виробництвом, та скласти акт розслідування нещасного випадку за відповідною формою.

У разі незгоди потерпілого із змістом акта за формою Н-5 або формою НПВ, або незгоди з висновком розслідування про обставини та причини нещасного випадку рішення комісії може бути оскаржено до суду.

На час звернення позивача через два роки з приводу отримання травми до правоохоронних органів і на час розгляду справи судом діє Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджений постановою Кабінету Міністрів Украйни від 30 листопада 2011 року № 1232, згідно п. 7 якого розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме: обмеженої в часі події або раптового впливу на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких зафіксовано шкоду здоров'ю, зокрема, від одержання травми.

Згідно п. п. 8, 10, 23 цього Порядку , про кожний нещасний випадок потерпілий або працівник, який його виявив, чи інша особа - свідок нещасного випадку повинні негайно повідомити керівника робіт, який безпосередньо здійснює контроль за станом охорони праці на робочому місці (далі - безпосередній керівник робіт), чи іншу уповноважену особу підприємства і вжити заходів до надання необхідної допомоги потерпілому.

Роботодавець, отримавши повідомлення про нещасний випадок (крім випадків, передбачених пунктом 37 цього Порядку), зобов'язаний протягом доби утворити комісію у складі не менш як три особи та організувати проведення розслідування.

Нещасний випадок, про який своєчасно не повідомлено керівника підприємства чи роботодавця потерпілого або внаслідок якого втрата працездатності настала не одразу, розслідується і береться на облік згідно з цим Порядком протягом місяця після надходження заяви потерпілого чи уповноваженої ним особи, яка представляє його інтереси (незалежно від строку настання нещасного випадку).

П. 15 Порядку встановлює обставини, за яких нещасний випадок визнається таким, що пов'язаний з виробництвом, і складається акт за формою Н-1.

За змістом ст. ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Вимоги позивача фактично зводяться до оспорювання рішення комісії, викладеного в затвердженому акті про нещасний випадок невиробничого характеру, складеного за наслідками розслідування нещасного випадку, що трапився з ним 30 грудня 2010 року, та зобов'язання відповідача скласти акт за формою Н-1.

В зв'язку з скаргою позивача до прокуратури Білопільського району на дії посадових осіб відповідача, яка була передана для розгляду за належністю до територіального управління служби гірничого нагляду та промислової безпеки України в Сумській області перевіркою цього управління не встановлено факту отримання позивачем виробничої травми. Перевіркою встановлено, і цього не заперечив позивач, що відповідач провів перевірку за фактом отримання ним травми на підставі власноручно написаної ним пояснювальної записки про отримання ним травми не на виробництві, свідки, на яких посилався позивач, протилежного не підтвердили, лікувальні заклади не повідомляли відповідача та інші органи відповідно до Порядку про факт виробничої травми.

При перевірці державний інспектор послався також на те, що ОСОБА_3 у скарзі до прокуратури наполягає на тому, що він отримав травму об 11 год. 35 хв., з матеріалів перевірки вбачається про отримання ним травми о 14.00 год., потерпілий не надає відомостей, хто доставив його до лікарні з місця події.

Згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на положення зазначених норм закону та встановлені судом обставини, на підставі належно оцінених доказів в справі суд прийшов до вірного висновку про те, що всупереч вказаним вимогам процесуального закону позивач не довів своїх позовних вимог.

Не надав позивач доказів протилежному і апеляційному суду.

Покази свідків, на яких посилається позивач, свідчать про те, що вони заперечують факт отримання ним травми під час виконання трудових обов'язків за вказаних ним обставин.

Аналогічні пояснення свідки дали не лише при допиті в суді першої інстанції, а і при перевірці, проведеній територіальним управлінням Держгірпромнагляду, а також будучи допитаними в межах кримінального провадження, порушеного за заявою ОСОБА_3

З наданої копії журналу запису звертань про невідкладну медичну допомогу Жовтневої дільничної лікарні за 30 грудня 2010 року вбачається, що виклик щодо ОСОБА_3 надійшов о 15.00 год., о 18 год. 30 хв. із лікарні він був транспортований до центральної міської лікарні (а.с.203-206).

З огляду на зазначене суд першої інстанції вірно оцінив зазначення в медичній документації про отримання позивачем травми на виробництві та пояснення позивача про те, що пояснювальну записку від 31 грудня 2010 року про отримання травми під час падіння з велосипеда він написав під впливом працівників товариства, як такі, що не відповідають дійсності, оскільки ґрунтуються лише на твердженні самого позивача.

Зі слів позивача свідчили про обставини отримання ним травми і його співмешканка та мати, які не були безпосередніми свідками події.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Суд, вірно встановивши обставини справи та відповідні їм правовідносини, правильно застосував правові норми та ухвалив законне і обґрунтоване рішення, для скасування чи зміни якого підстави відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 20 серпня 2013 року в даній справі залишити без зміни.

Стягнути з ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь обласного комунального закладу «Сумське обласне бюро судово-медичної експертизи» витрати за проведення експертизи в справі в сумі 907,2 гр. на розрахунковий рахунок 25425201019270 в ГУРКСУ у Сумській області, МФО 837913, код 05481062.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді -