Вирок № 37194159, 14.02.2014, Білокуракинський районний суд Луганської області

Справа № 409/134/14-к

Номер провадження № 1-кп/409/19/14

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2014 року смт. Білокуракине

Білокуракинський районний суд Луганської області в складі:

головуючого судді: Баранова С.Б.

при секретарі Рідченко Л.В.

з участю прокурора Кондака С.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілої: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт.Білокуракине матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013030440000525 від 14 листопада 2013 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Дем'янівка, Білокуракинського району, Луганської області, українця, громадянина України, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, освіта вища, одружений на вихованні має неповнолітню дитину, приватний підприємець, раніше не судимий, депутатом не являється, інвалідом не являється,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1, будучи фізичною особою підприємцем, зареєстрований у встановленому законом порядку Білокуракинською районною державною адміністрацією та Сватівською ОДШ, основним видом підприємницької діяльності якого є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, алкогольними напоями та тютюновими виробами, маючи повноваження по вирішенню кадрових питань (прийом та звільнення з посад, ініціація преміювання працівників та розгляду ставок посадових окладів, облік робочого часу тощо), грубо порушив законодавство про працю при наступних обставинах:

Приватний підприємець ОСОБА_1, здійснюючи підприємницьку діяльність з метою отримання прибутку, в порушення п. 6 ч. 1 ст. 24, 24-1, ст.48 КЗпП України, ч.2 ст.30 ЗУ «Про оплату праці», п.2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці України від 29 липня 1993 року № 58, використовував найману працю ОСОБА_2 з квітня 2011 року по квітень 2012 року, більш точну дату встановити не виявилося можливим, яка має на вихованні неповнолітню дитину віком до 14 років, а саме доньку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4, яка працювала реалізатором продовольчих товарів у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_5», розташованого за адресою: АДРЕСА_2, без укладання трудового договору та оформлення трудової книжки, ведення табелю робочого часу, нарахування заробітної плати та обов'язкових державних платежів, передбачених трудовим законодавством України.

При цьому приватний підприємець ОСОБА_1, в порушення вимог ст. ст. 23, 24, 24-1 КЗпП України, п.2.14 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», відповідні записи про роботу у трудову книжку ОСОБА_2 не вносив.

Використовуючи працю ОСОБА_2 приватний підприємець ОСОБА_1, грубо порушив її права, передбачені Конституцією та Законами України, а саме право людини на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, яке гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, ст.ст. 253-256 КЗпП України та ст.ст. 11, 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно яких повинна сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування для фізичних осіб, працю яких використовує на умовах трудового договору, що є гарантією отримання працівником державного пенсійного забезпечення за віком.

Під час досудового розслідування цивільний позов не заявлено.

Тим самим ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ст.172 ч.2 КК України - грубе порушення законодавства про працю вчинені щодо жінки, яка має на вихованні дитину віком до 14 років.

ОСОБА_1 у підготовчому судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172 КК України, визнав у повному обсязі, щиро розкаявся у скоєному та просить затвердити угоду про примирення між ним та потерпілою.

Потерпіла ОСОБА_2 у підготовчому судовому засіданні не заперечує проти затвердження угоди про примирення між ним та обвинуваченим.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні не заперечує проти затвердження угоди про примирення між потерпілою і обвинуваченим.

Під час досудового розслідування 06 лютого 2014 року між потерпілою ОСОБА_2 та підозрюваним ОСОБА_1 було укладено угоду про примирення. Згідно з вищевказаною угодою підозрюваний ОСОБА_1 свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172 КК України, визнав повністю та зобов'язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні.

Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди про примирення підозрюваному ОСОБА_1 буде призначено покарання за ч.2 ст.172 КК України у вигляді штрафу 50 неоподаткованих мінімумів громадян у сумі 850 гривень.

Вирішуючи питання про затвердження угоди про примирення, суд виходить з наступного.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні між потерпілим та підозрюваним (обвинуваченим) може бути укладена угода про примирення.

Згідно з ч.3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Судом у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.172 КК України, який відповідно до ст.12 КК України є злочином невеликої тяжкості та добровільно уклали угоду про примирення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 цілком розуміє положення ч.5 ст. 474 КПК України, а також наслідки невиконання зобов'язань, взятих на себе відповідно до угоди про примирення.

Зміст укладеної сторонами угоди відповідає вимогам ст.471 КПК України, а також КК України, підстав для відмови в її затвердженні, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, судом не встановлено.

ОСОБА_1 погоджується на призначення узгодженого покарання.

На підставі наведеного суд вважає, що укладена угода про примирення між ОСОБА_1 та потерпілою ОСОБА_2 відповідає вимогам закону і не порушує законних прав та інтересів сторін.

Міра покарання для обвинуваченого ОСОБА_1, передбачена угодою, є достатньою для його виправлення та попередження скоєння нових злочинів і відповідає загальним засадам призначення покарання, з урахуванням тяжкості злочину, особи винного.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід ОСОБА_1 слід залишити - заставу.

Після вступу вироку в законну силу заставу в розмірі 1500 гривень (одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп., які внесені на депозитний рахунок № 37318003000730 Територіального управління ДСА України в Луганській області для Білокуракинського районного суду, МФО 804013, код ЄДРПОУ 26297948, слід повернути на картрахунок ПРИВАТБАНК НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1.

Керуючись ст.ст. 373, 374, 475 КПК України, -

з а с у д и в :

Затвердити угоду про примирення від 06 лютого 2014 року між потерпілою ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.172 КК України.

Призначити засудженому ОСОБА_1 за ст.172 ч.2 КК України міру покарання у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі вісімсот п"ятдесят гривень.

Зобов"язати засудженого ОСОБА_1 сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це Білокуракинський районний суд шляхом представлення документа про сплату штрафу.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 залишити - заставу.

Після вступу вироку в законну силу заставу в розмірі 1500 гривень (одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп., які внесені на депозитний рахунок № 37318003000730 Територіального управління ДСА України в Луганській області для Білокуракинського районного суду, МФО 804013, код ЄДРПОУ 26297948, повернути на картрахунок ПРИВАТБАНК НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до апеляційного суду Луганської області через Білокуракинський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя С.Б.Баранов