Рішення № 371939, 22.01.2007, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.01.2007 Справа № 12/1

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Сігмафарм”, м. Ужгород

до відповідача приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення суми 4 843,10 грн. -основного боргу; 107,53 грн. - пені та 968,62 грн. -штрафу.

Суддя Тисянчин В. М.

Представники:

Від позивача - не викликався

Від відповідача -не викликався

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов товариством з обмеженою відповідальністю „Сігмафарм”, м. Ужгород до приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1про стягнення суми 4 843,10 грн. -основного боргу; 107,53 грн. - пені та 968,62 грн. -штрафу.

На вимогу суду відповідач письмового відзиву на позов не подав, свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Ухвала про порушення провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка уповноваженого представника відповідача у судове засідання не є перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі.

Повідомлення № НОМЕР_1 підтверджує вручення відповідачу 05.01.2007 року ухвали від 03.01.2007 року про порушення провадження у справі, де вказано про місце і час призначення розгляду справи, чим забезпечено йому реалізацію Конституційного права на судовий захист (п.4 ст. 129 Конституції України).

Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, суд

ВСТАНОВИВ:

Заборгованість відповідача в сумі 4 843,10 грн. -основного боргу щодо оплати за поставлені, згідно договору купівлі -продажу № НОМЕР_2 від 01.12.2005 року, медикаменти, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

- видатковою накладною від 11.10.2006 року та 18.10.2006 року;

- розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

Заявлені вимоги позивача про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново -господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених ГК України.

Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання -кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є поставка консервованої продукції (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов'язок відповідача оплатити вартість поставлених медикаментів є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Відповідно до вимог п.7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, відповідачу відповідно до п. 6.1 укладеного договору нарахована до сплати пеня в розмірі 107,53 грн. При оцінці правильності нарахування пені відповідно до п. 2 ст. 258 ЦК України; ст. ст. 216 -218, 220 ГК України; Положень Закону України від 22.11.1996 року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, судом визнано обґрунтованими позовні вимоги в цій частині і такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на те, що судом вже застосовується стягнення різновиду неустойки у вигляді пені, то стягнення неустойки у вигляді штрафу судом обмежується, як виняток, до 300 грн., а в стягненні решти суми штрафу належить відмовити (ст. ст. 232 (п.6), 233 ГК України. Позаяк, позивачем не стверджено позов в частині стягнення неустойки, як штрафу нанесеним йому розміру збитків (п.1 ст. 233 ГК України). При цьому суд зважує на ступінь виконання зобов'язання боржником, вплив фінансових санкцій на зменшення господарської діяльності боржника, обставин виникнення боргу, реальне його погашення, майнові та інші інтереси, що заслуговують на увагу суду.

При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово -майнового стану сторони у спорі.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно -правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку -письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

Таким чином, позивачем переважно доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню частково, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”; ст.ст. 4, 33, 34; 36; 43, 44; 49; 82 - 84, 115; 116; Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; код НОМЕР_3) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Сігмафарм” (м. Київ, проспект Возз'єднання, 15, оф. 705-708; код 30110250) суму 4 843,10 (чотири тисячі вісімсот сорок три грн. 10 коп.) - основного боргу; 107,53 (сто сім грн. 53 коп.) -пені; 300 (триста грн.) -штрафу та 102 (сто дві грн.) - у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) -у відшкодування витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. В стягнення решти штрафу -відмовити.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тисянчин В. М.