Ухвала суду № 37193636, 17.02.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 751/2048/13-ц Провадження № 22-ц/795/365/2014 Головуючий у I інстанції - Цибенко І.В. Доповідач - Скрипка А.А. Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2014 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіСкрипки А.А.суддів:Лакізи Г.П., Шевченка В.М.при секретарі:Руденко О.М.за участю:ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 22 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до голови Деснянського районного суду м. Чернігова Кузюри Миколи Миколайовича, заступника голови Деснянського районного суду м. Чернігова Розинка Володимира Миколайовича, судді Деснянського районного суду м. Чернігова Лямзіної Наталії Юріївни, помічника судді Анісковець Марії Валеріївни про стягнення моральної шкоди,

В с т а н о в и в:

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 22.04.2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_6 до голови Деснянського районного суду м. Чернігова Кузюри М. М., заступника голови Деснянського районного суду м. Чернігова Розинка В. М., судді Деснянського районного суду м. Чернігова Лямзіної Н.Ю., помічника судді Анісковець М. В. про стягнення моральної шкоди, відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, ОСОБА_6 просять оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення їх позовних вимог в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зазначають, що оскаржуване рішення суду є необ'єктивним, необґрунтованим, його висновки не відповідають нормам матеріального та процесуального права. Суд першої інстанції, на думку апелянтів, не прийняв до уваги тієї обставини, що їх права порушені діями та бездіяльністю відповідачів, які не приймають до уваги норми діючого законодавства, а саме норми Цивільного кодексу України, ЦПК України, Закону України „Про звернення громадян", Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", не захищають права позивачів на пільги, встановлені законами, що призвело до моральних страждань, які полягають в погіршенні стану здоров'я. Апелянти просять стягнути з голови Деснянського районного суду м. Чернігова Кузюри М.М., як відповідача по справі 100 000 грн. в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди, з інших відповідачів - по 50 000 грн. з кожного.

В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_6, відповідачі, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи (а.с.76,78), не з'явились. Відповідно до приписів ч.2 статті 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення в судовіому засіданні ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд на підставі приписів статті 308 ЦПК України приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції, - залишенню без змін, оскільки його судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з вимог заявленого ОСОБА_5, ОСОБА_6 позову (а.с. 3-4), позивачі просили стягнути з відповідачів - голови Деснянського районного суду м. Чернігова Кузюри М. М. 100 000 грн., заступника голови Деснянського районного суду м. Чернігова Розинка В.М.,судді Деснянського районного суду м. Чернігова Лямзіної Н. Ю., помічника судді Анісковець М.В. по 50 000 грн. з кожного в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої, на думку позивачів, неправомірними діями відповідачів, внаслідок ухвалення судових рішень, які не захищають їх права на пільги, передбачені Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Позивачі також обґрунтовували вимоги заявленого позову тим, що невиконання відповідачами обов'язку вирішувати справи у відповідності до норм Законів України, Конституції України, призвело до порушення прав позивачів на звернення до суду, що принизило їх честь і гідність, позбавило можливості на справедливий судовий розгляд справи, і спричинило моральні та психологічні страждання.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для відшкодування моральної шкоди з відповідачів. Також судом зазначено, що позивачі не вказують, якими саме неправомірними діями чи бездіяльністю відповідачів їм заподіяна моральна шкода, в чому вона полягає, крім того, позивачами не представлено суду належних та допустимих доказів спричинення їм такої шкоди.

Апеляційний суд погоджується з вірним по суті висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні вимог заявленого позову, оскільки такий висновок суду узгоджується з приписами норм матеріального права, які регламентують спірні правовідносини та фактичними обставинами справи.

Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості оскаржуваного рішення суду та його невідповідності нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи, з наступних підстав.

Відповідно до положень ч.1 статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Суддя є посадовою особою судової влади. Відповідно до Конституції України та законів України суддя наділений повноваженнями здійснювати правосуддя і виконувати свої обов'язки на професійній основі у відповідних судах; при здійсненні правосуддя суддя є незалежним і підкоряється лише закону.

Відповідно до ч.5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. Відповідно до статті 14 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України. Судові рішення вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Таким чином, існує чітко визначений законодавством порядок оскарження судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справ, тому оскарження судових рішень і діяльності суддів і судів в інший спосіб, який не передбачений законом, не допускається. Законність процесуальних актів і дій ( бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятись за межами передбаченого законом процесуального контролю.

Чинним законодавством України, зокрема статтями 1167,1176 Цивільного кодексу України, Законом України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", не передбачено можливості стягнення із судді моральної шкоди у разі ухвалення суддею під час здійснення професійної діяльності судового рішення, з яким учасники судового процесу не згодні.

В пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 року ''Про незалежність судової влади'' роз'яснено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається.

За даних обставин є вірним по суті висновок суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволенні вимог заявленого позову.

Крім того, необхідно зазначити, що відповідно до статей 23, 1167 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

В ході судового розгляду даної справи встановлено, що позивачами не зазначено, якими саме неправомірними діями чи бездіяльністю відповідачів їм завдана моральна шкода, в чому саме вона полягає, не представлено жодних належних та допустимих доказів спричинення їм такої шкоди.

Відповідно до частин 1, 4 статті 60 ЦПК України, яка регламентує обов'язки доказування і подання доказів, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, ухваленого на основі повно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись статтями: 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 22 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: