Ухвала суду № 37193208, 04.02.2014, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Токарева М.С.

Суддя-доповідач:Малахова Н.М.

УХВАЛА

іменем України

"04" лютого 2014 р. Справа № 806/7727/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Малахової Н.М.

суддів: Жизневської А.В.

Котік Т.С.,

при секретарі Хаюк Т.В. ,

за участю представників

сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "18" грудня 2013 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібозавод" до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Бердичівський хлібозавод" звернулося до суду з позовом до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі Бердичівська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 жовтня 2013 року №0000942200. В обґрунтування позову посилалося на те, що податкове повідомлення-рішення винесеним з порушенням норм діючого законодавства, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 18.12.2013 року позов задоволено.

Визнано податкове повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 10 жовтня 2013 року №0000942200 протиправним та скасовано.

В апеляційній скарзі Бердичівська ОДПІ, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши справу у межах, визначених ст.195 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Бердичівською ОДПІ було проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ "Бердичівський хлібозавод" з питань достовірності визначення податкового кредиту по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ "Ферко" за період з 01.03.2013 року по 30.04.2013 року.

За наслідками перевірки було складено акт від 18.09.20132 року №542/2200/33394612, на підставі якого було винесено податкове повідомлення-рішення №0000942200 від 10 жовтня 2013 року, яким позивачу донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 701007 грн. у т.ч.467338 грн. - за основним платежем та 233669 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно висновків податкового органу ТОВ "Бердичівський хлібозавод" порушені приписи п.198.3 ст.198, п.198.3 ст.198 ПК України, внаслідок чого занижені суми податкового зобов'язання з ПДВ, що підлягає сплаті у бюджет на загальну суму 467338 грн.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновків, що доводи податкового органу викладені в акті, на підставі якого прийнято оспорюване податкове повідомлення - рішення, ґрунтуються лише на припущеннях та не підтверджені документами, а тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а оспорюване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на приписах чинного законодавства.

Зокрема, згідно приписів п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до приписів п.198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Судом встановлено, що 12.10. 2012 року між ТОВ "Бердичівський хлібозавод" та ТОВ "Ферко" був укладений договір поставки №12101, відповідно до якого ТОВ "Ферко" (постачальник) зобов'язується передати у власність ТОВ "Бердичівський хлібозавод" (покупець), а покупець прийняти та оплатити товар на умовах цього договору. Згідно з умовами даного договору, кількість, асортимент, ціна товару, терміни передачі й оплати товару, місце постачання товару визначаються додатками до даного договору, які є невід'ємними частинами договору поставки.

25.05.2013 року був укладений Додаток №5 до цього договору, відповідно до якого Продавець продає, а покупець купує Товар: соєві боби (для технічних потреб) українського походження врожаю 2012року в кількості 240 тон, в термін не пізніше 30 квітня 2013 року. Оплата протягом 180 днів з моменту поставки.

Дослідженими у суді доказами встановлено реальність господарської операції, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: належним чином оформленими податковими та видатковими накладними, актами приймання-передачі товару, а також платіжними дорученнями про сплату за отриманий товар. Зауважень щодо вказаних документів у податкового органу немає.

Зокрема, 29.03.2013 року та 29.04.2013 року товар-соєві боби в кількості 240 та 305 тон були отримані директором ТОВ "Бердичівський хлібозавод" в Одеському морському торгівельному порту та були передані на складі отримання комісіонеру згідно договору комісії № К10121 від 12.10.2012 року та додатків до цього договору № 5 та №6 відповідно від 25.03.2013 року та 29.04.2013 року. У подальшому вказаний товар був реалізований комісіонером - ТОВ "Вторметекспорт", що підтверджується митною декларацією № 50006070з/2013/002773 від 04.06.2013 року, звітом комісіонера про виконану роботу від 04.06.2013 року.

Згідно доводів податкового органу господарська операція не могла відбутися з тих підстав, що у ТОВ "Ферко" відсутні виробничі потужності, основні засоби та трудові ресурси для здійснення даного виду господарських операцій.

Проте, враховуючи характер господарської операції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про те, що відсутність персоналу, транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкт господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.

Крім того, оскільки Податковий кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, суд першої інстанції дійшов вірних висновків, що посилання податкового органу на те, що у ході перевірки не підтверджено рух придбаного товару від ТОВ "Ферко" по ланцюгу постачання не може бути спростуванням реальності господарської операції між позивачем та його контрагентом ТОВ "Ферко".

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Довідками ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" підтверджено, що на складі цього товариства на території морського торгівельного порту зберігався вантаж - соєві боби, українського походження, врожаю 2012 року станом на 29.03.2013 року в кількості 590 т., а станом на 29.04.2013 року в кількості 142 т. Згідно договору збереження від 23.01.2012 року власником цього вантажу є ТОВ "Ферко".

Як встановлено судом, придбаний у ТОВ "Ферко" товар був використаний в господарській діяльності позивача. Згідно свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ "Бердичівський хлібозавод" одним із видів діяльності підприємства є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин. Отже, у товариства були всі правові підстави здійснювати посередницьку торгівлю зерном. Від здійснення оспорюваних господарських операцій ТОВ "Бердичівський хлібозавод" отримало прибуток у розмірі 9983,33 грн.

Отже, реальність господарської операції підтверджено фактом руху активів та зміною стану зобов'язань суб'єкта господарювання, а також наявністю інших юридичних фактів, що зумовлені результатами досягнення ділової мети у процесі здійснення законної підприємницької діяльності.

Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції не досліджувалося питання транспортування товару, не дають підстав для висновків, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, оскільки судом встановлено, що позивачем товар був переданий комісіонеру на складі, де його було отримано від ТОВ "Ферко", тобто перевезення товару до місця знаходження позивача не відбувалося.

Відтак, постанова суду першої інстанції, яка постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Бердичівської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "18" грудня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Н.М. Малахова

судді: (підпис) А.В. Жизневська

(підпис) Т.С. Котік

З оригіналом згідно: суддя _______ Н.М. Малахова

Повний текст cудового рішення виготовлено "05" лютого 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібозавод" вул.Червона,4,м.Бердичів,Житомирська область,13304

3- відповідачу/відповідачам: Бердичівська об"єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області вул.Б.Хмельницького,24-а,м.Бердичів,Житомирська область,13312

4 - представнику позивача Поліщук Ю.В. , АДРЕСА_1