Рішення № 37192841, 12.02.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2014 р.Справа № 5023/4983/12

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Светлічний Ю.В.

судді: Лаврова Л.С. , Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Ліпчанської В.В.

розглянувши справу

за позовом Фермерського господарства "Подолянка", м. Барвінкове до Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Подолівська", с. Барвінкове про стягнення 4 304 262,22 грн. за участю представників сторін:

позивача - Макарова І.П. довіреність б/н від 10.11.12 р.;

відповідача - Гордєєва С.В. довіреність б/н від 19.07.2013 р.;

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Подолянка" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою, в якій позивач просив стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Подолівська" 1111773,80 грн. збитків у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди). Крім того, позивач просив покласти на відповідача судові витрати.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.01.2013 р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 р., в позові відмовлено.

Позивач не погодившись із рішеннями першої та апеляційної інстанції звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою.

Постановою Вищого господарського суду України від 17 травня 2013 року касаційну скаргу Фермерського господарства "Подолянка" задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 р. та рішення Господарського суду Харківської області від 21.01.2013р. у справі №5023/4983/12 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 листопада 2013 року було поновлено провадження у справі, розгляд призначено на "04" грудня 2013 р. о 10:30 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 грудня 2013 року клопотання відповідача про продовження строку розгляду справи задоволено та продовжено строк розгляду справи до 20 грудня 2013 року. Розгляд справи відкладено на "16" грудня 2013 р. о 11:15.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Харківської області від 16 грудня 2013 року було призначено для розгляду справи № 5023/4983/12 колегію суддів у складі: головуючий суддя Светлічний Ю.В., судді Погорелова О.В., Аріт К.В.

13 грудня 2013 року позивач надав через канцелярію господарського суду Харківської області заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач користуючись ст. 22 ГПК України, просить стягнути з відповідача суму неодержаного прибутку (втраченої вигоди) у розмірі 4 304 262,22 грн., 68820,00 грн. судового збору. збитків у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач самовільно зайняв орендовані позивачем земельні ділянки загальною площею 732,0652 га, які позивач мав намір обробити та засіяти соняшником, чим завдав збитків у формі упущеної вигоди, посилаючись на висновок судової економічної експертизи, призначеної в рамках нового розгляду даної справи, виконаної експертами Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса №7136 від 12.11.13 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 грудня 2014 року судом прийняті уточнення позовних вимог позивача та розгляд справи продовжено з урахуванням цих змін. Розгляд справи відкладено на 03 лютого 2014 року о 11:15.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 лютого 2014 року розгляд справи було відкладено на 12 лютого 2014 року о 10:30.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Харківської області від 12 лютого 2013 року було призначено для розгляду справи № 5023/4983/12 колегію суддів у складі: головуючий суддя Светлічний Ю.В., судді Лаврова Л.С., Аріт К.В.

У судовому засіданні 12 лютого 2014 року оголошувалась перерва до 15:00 12 лютого 2014 року.

Присутній представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з урахуванням заяву про уточнення позовних вимог від 13.12.2013 р. та просив позов задовольнити. Також надав через канцелярію господарського суду 11.02.14 р. додаткові пояснення по справі за вх.№4768, які оглянуті судом та долучені до матеріалів справи.

Присутній представник відповідача у судовому засіданні підтримав позицію викладену ним у доповненнях до відзиву на позовну заяву, які ним надані через канцелярію господарського суду Харківської області 31.01.14 р., в яких відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Розпорядженням голови Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області №97 від 15.02.2012 р. позивачу надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та складення документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки на території Гаврилівської сільської ради із земель не витребуваних паїв (за межами населених пунктів), категорія - землі сільськогосподарського призначення, загальною площею 84,9878 га, в тому числі: ділянки №№ 338 - 7,7541 га, 339 - 7,9487 га, 340 - 7,9469 га, 341 - 7,5649 га, 17 - 6,4418 га, 23 - 6,4304 га, 28.1 - 0,6096 га, 28.2 - 4,5996 га, 96 - 5,2221 га, 227 - 5,1374 га, 335.1 - 1,2345 га, 339 - 8,7645 га, 359 - 4,9483 га, 465 - 6,4102 га, 335.2 - 3,9748 га для розширення фермерського господарства з метою оформлення права оренди до моменту витребування громадянами земельних ділянок (паїв). Також позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на території Гаврилівської сільської ради із земель запасу та інших, не наданих у користування (за межами населених пунктів), категорія - землі сільськогосподарського призначення (рілля), контури №№ 163 - 16,2 га, 191 - 11,4 га, 44 - 20,0 га, 58 - 47,3 га, 224 та 391 - 14,9519 га, 483 - 9,7875 га, 488 - 6,0 га, 554 - 18,7 га, 495 - 26,4 га, 695 - 15,1 га, 644 - 62,8 га, 725 та 558 - 48,2 га, 728 - 82,1 га, 769 - 4,0 га, 741 - 7,0 га, 977 - 90,1 га, 986 - 70,9 га, 996 - 17,7 га, 845 та 994 - 35,9 га, 1115 - 19,5 га, 1115 - 45,7 га, 310 - 37,7 га, 180 - 15,0 га , 355 - 15,6 га, 417 - 21,7857 га, 429 - 43,3 га, 366 - 4,5 га, 483 - 45,8 га, 502 - 6,2 га пасовища, 370 - 35,5 га пасовища для розширення фермерського господарства з метою оформлення права оренди терміном на 49 років.

Розпорядженням голови Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області №226 від 03.05.2012 р. затверджено "Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок позивачу в оренду для розширення фермерського господарства із земель запасу та інших, ненаданих у власність та постійне користування (землі реформованих КСП ім. Котовського та КСП "Мирний"), категорія - землі сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Гаврилівської сільської ради Барвінківського району Харківської області". Передано в оренду земельні ділянки загальною площею 857,2652 га, в тому числі контури: № 44 площею 20,0000 га ріллі, № 58 площею 47,3000 га ріллі, №163 площею 15,9626 га ріллі, № 191 площею 11,4000 га ріллі, № 224,391 площею 14,9519 га ріллі, № 191 площею 37,7000 га ріллі, № 483 площею 9,7875 га ріллі, № 488 площею 6,0000 га ріллі, № 495 площею 26,4000 га ріллі, № 554 площею 18.7000 га ріллі, № 644 площею 34,1712 га ріллі, № 644 площею 15,0097 га ріллі, площею 15,1000 га ріллі, № 725,559 площею 48,2000 га ріллі, № 728 площею 82,1000 га ріллі, № 741 площею 7,0000 га ріллі, № 769 площею 4,0000 га ріллі, № 977 площею 82,2119 га ріллі, № 986 площею 61,5393 га ріллі, № 996 площею 17,0000 га ріллі, № 845,994 площею 35,9000 га ріллі, № 1115.1,1115.2 площею 65,2000 га ріллі, № 180 площею 15,0000 га ріллі, № 355 площею 13,5454 га ріллі, № 366 площею 4,5000 га ріллі, № 370 площею 35,5000 га пасовища, № 417 площею 21,7857 га ріллі, № 429 площею 39,3000 га ріллі, № 483 площею 45,8000 га ріллі, № 502 площею 6,2000 га пасовища, терміном на 49 років.

На підставі вказаних розпоряджень між Барвінківською районною державною адміністрацією Харківської області (орендодавець) та позивачем (орендар) укладено Договори оренди земельних ділянок (контур №58, контур №163, контур №191, контур №224+391, контур №483, контур №488, контур №495, контур №554, контур №644, контур №695, контур №725+558, контур №728, контур №741, контур №769, контур №977, контур №986, контур №996, контур №845+994, контур №1115, контур №180, контур №355, контур №370, контур №366, контур №417, контур №429, контур №44, контур №465, контур №359, контур №339, контур №335.2, контур №335.1, контур №96, контур №28.1, контур №341, контур №340, контур №339, контур №338, контур №17, контур №28.2, контур №23, датовані 04.05.2012р. і 08.05.2012р., які були зареєстровані Управлінням Держкомзему у Барвінківському районі Харківської області, та підписані Акти приймання-передачі земельних ділянок.

У позовній заяві позивач зазначає про те, що під час огляду у червні 2012 року наданих в оренду земельних ділянок встановлено, що на земельних ділянках знаходяться посіви озимої пшениці, що унеможливило їх використання. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що внаслідок зайняття земельних ділянок відповідачем не мав можливості обробити земельні ділянки та провести заплановані посіви соняшника на площі 732,0652 га, в зв'язку з чим ним не отримано прибуток, який згідно з висновком судової економічної експертизи виконаної експертами Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса №7136 від 12.11.13 р. складає 4 304 262,22 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням голови Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області №202 від 03.06.2008р. відповідачу був наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель запасу загальною площею 953,63 га ріллі та із земель державного резервного фонду загальною площею 567,36 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з метою оформлення права оренди на 20 років на території Гаврилівської сільської ради.

В додаткових поясненнях по справі від 11 лютого 2014 року позивач вказує на те, що збитки були нанесені відповідачем шляхом зайняття земельних ділянок загальною площею 732,0652 га, які були надані позивачу в оренду. Також в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що мало намір провести обробку земельних ділянок отриманих в оренду, на підтвердження чого уклало договір про наміри у співпраці з ТОВ АФ "Барвінок", згідно якого останній повинен був надати послуги з посіву соняшника.

Також позивач зазначає, що відповідно розділу III висновку судової економічної експертизи №7136 від 12.11.2013 року, експерт Харківського НДІСЕ ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса надав наступний висновок: "в межах компетенції судового експерта, наданий на дослідження "Розрахунок суми доходу, який можливо отримати від використання земель за своїм призначенням" проведений ФГ "Подолянка" у вигляді неодержаного прибутку, який би господарство могло отримати за звичайних обставин, у разі проведення запланованого у 2012 році посіву соняшника на земельних ділянках наданих в оренду загальною площею 732,0652 га, що розташовані на території Гаврилівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, підтверджується наданими на дослідження документами в сумі 4 304 262,22 грн.".

Відповідач у запереченнях на позовну заяву зазначив, що затвердження виготовленої технічної документації та передача в оренду земельних ділянок не відбулося у зв'язку з прийнятим головою Барвінківської райдержадміністрації Харківської області розпорядженням №379 від 16.12.2011р. "Про визнання деяких розпоряджень голови районної державної адміністрації такими, що втратили чинність". Також на думку відповідача позивач є неналежним землекористувачем, оскільки договори оренди земельних ділянок на спірні земельні ділянки та розпорядження Барвінківської районної адміністрації №226 від 03 травня 2012 р. які підтверджують його права як орендаря визнані недійсними постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.04.2013 р. у справі №5023/5732/12.

Згідно п.30 додатку до Розпорядження №379 Розпорядження голови Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області від 03.06.2008р. №202 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачу на території Гаврилівської сільської ради" визнано таким, що втратило чинність.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2012р. у справі №2а-723/12/2070 Розпорядження голови Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області від 16.12.2011р. №379 визнано протиправним та скасоване.

Восени 2011 року відповідач здійснив посів озимої пшениці на земельних ділянках, оренда яких оформлена не була.

Головою Барвінківської РДА були затверджені акти визначення суми неодержаного доходу в результаті тимчасового зайняття земельної ділянки №32 від 30.05.2012 року, №33 від 20.06.2012 року, №34 від 20.06.2012 року, згідно яких адміністрацією визначені суми неодержаного доходу в результаті тимчасового зайняття земельних ділянок відповідачем з 01.01.2012 року по 31.07.2012 року у загальному розмірі 536943,70 грн.

Згідно платіжних доручень №№ 169, 411, 1587, 1780, 1781 вказана сума сплачена відповідачем на доходний рахунок загального фонду бюджету Гаврилівської сільської ради Барвінківського району Харківської області.

Позивач 19.06.2012 року звернувся до відповідача з Листом № 211/1, в якому просив повідомити чи засівалися відповідачем земельні ділянки, якщо так, звернутися до позивача з метою укладання договору суборенди земельних ділянок, на яких знаходяться посіви озимої пшениці.

Листом №95/2 від 22.06.2012 року відповідач повідомив позивача про те, що восени 2011 року засіяв земельні ділянки озимою пшеницею та зацікавлений в укладанні з позивачем договорів суборенди зазначених у листі позивача земельних ділянок для чого запрошує представників позивача у Харківський офіс у зручний для нього час.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

У відповідності до статі 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані. Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов'язок довести що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ними отримані при належному виконанні зобов'язання, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів спрямованих на запобігання правопорушенням.

У якості підтвердження позовних вимог позивач посилається на договір про наміри щодо співпраці від 01 квітня 2014 року укладених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірмою "Барвінок" (далі по тексту - виконавець), розрахунок упущеної вигоди (неотриманого прибутку) зроблений виконавцем до зазначеного договору та висновок експертів Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз ім. засл. професора М.С. Бокаріуса від 12.11.13 р.

Відповідно ст.182 Господарського кодексу України, за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.

Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів.

У разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку.

Зобов'язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні.

Відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Угода сторін про наміри (протокол про наміри тощо) не визнається попереднім договором і не породжує юридичних наслідків.

Згідно ч.1 ст. 635 Цивільного кодексу України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Відповідно до вищезазначеного угода про наміри не є попереднім договором, не створює прав та обов'язків для сторін та не породжує юридичних наслідків.

Відповідно до умов договору про наміри щодо співпраці позивач у зв'язку із укладенням договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення на території Гаврилівської сільської ради загальною площею 812 га та на виконання своїх статутних завдань домовилася із виконавцем про майбутню діяльність у наступному напрямі: позивач доручає, а виконавець виконує комплекс сільськогосподарських робіт з вирощування соняшника на отриманих в оренду позивачем земельних ділянках загальною площею 812 га.

Згідно абзацу другого п. 2.2.2. договору про наміри щодо співпраці сторони погодили, що виконавець взяв на себе зобов'язання негайно після проведення державної реєстрації договорів оренди землі позивачем укласти договір про надання сільськогосподарських послуг з проведення комплексу сільськогосподарських робіт з вирощування соняшника.

Як зазначено у ч.3,4 ст. 635 Цивільного кодексу України, зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи між позивачем та виконавцем на виконання п.2.2.2. договору про наміри щодо співпраці від 01.04.2012 р. не було укладено договорів на виконання робіт виконавцем після реєстрації договорів оренди позивачем, а саме після 21.05.2012 р.

Оскільки розрахунок неотриманого прибутку було зроблено в рамках договору про наміри щодо співпраці від 01.04.2012 р., який не породжує будь - яких юридичних наслідків і цей розрахунок та договір про наміри щодо співпраці було покладено в основу розрахунку експерта Харківського науково - дослідного судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса, суд вважає розрахунок упущеної вигоди (неотриманого прибутку) та висновок експертів Харківського науково - дослідного судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса є неналежними доказами по справі.

Одними із доказів наданих позивачем в обгрунтування упущеної вигоди є: лист відділу ділової інформації Харківської торгово - промислової палати від 15.10.12 р. про надання позивачу інформації про ціни станом на вересень 2012 р.: насіння соняшника; лист відділу статистики у Барвінківському районі від 21.01.2013 р. із повідомленням про середньстатистичне спостереження збору врожаю пшениці озимої та соняшнику у 2012 році.

Як вбачається з вищезазначених документів, вони констатують середню ціну сільськогосподарських культур та кількість врожаю зібраного у 2012 році. Будь-яких доказів (договорів, контрактів на покупку врожаю тощо) в підтвердження того, що майбутній врожай соняшника буде реалізований за цінами зазначеними позивачем до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції": п. 2.1. згідно з частиною другою статті 43 Господарського процесуального кодексу та статтею 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене та те, що позивач не довів можливість вирощувати соняшник та реальність намірів, та не здійснив реальні дії які б виразили намір позивача вирощувати соняшник та одержати прибуток, відповідно до цього позовні вимоги є необґрунтованими, не відповідають нормам чинного законодавства і тому задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 17.02.2014 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя Ю.В. Светлічний Л.С. Лаврова К.В. Аріт