Рішення № 37192528, 12.02.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2014 р. Справа № 5015/4956/12

Господарський суд Львівської області в складі колегії суддів Сухович Ю.О. (головуючий), Мороз Н.В., Петрашка М.М. при секретарі судових засідань Мак Л.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м.Львів

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго", .мЛьвів

про 1.Зобов'язання відновити електропостачання до нежитлових приміщеннь за адресою: АДРЕСА_1;

2. Зобов'язання відновити електропостачання до нежитлових приміщеннь за адресою: АДРЕСА_2;

3. Визнання чинним договору № 65285 від 11.01.2002р.

За участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Денько М.В. - начальник Львівського міського ВЕП (довіреність №112-58/2 від 08.01.2014р.), Кулинський Р.М. - присутній без доручення.

Суть спору: Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" про зобов'язання ПАТ "Львівобленерго" відновити електропостачання до нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою суду від 26.11.2012р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 12.12.2012р.

Ухвалою суду від 12.12.2012р. провадження справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі господарського суду Львівської області №5015/4968/12 за позовом Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про зобов'язання ФОП ОСОБА_4 припинити користуватися електричною енергією в нежитлових приміщеннях за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 за відсутності договору про постачання електричної енергії та зобов'язання ФОП ОСОБА_4 усунути перешкоди в наданні доступу представникам ПАТ "Львівобленерго" для відключення від електропостачання нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2.

Ухвалою суду від 18.10.2013р. провадження у справі поновлено та призначено судове засідання на 06.11.2013р.

У зв»язку з неявкою позивача в судове засідання та повідомленням відповідачем інших адрес позивача для отримання ним поштової кореспонденції, розгляд справи було відкладено на 20.11.2013р.

Ухвалою суду від 20.11.2013р., на підставі клопотання позивача, розгляд справи відкладено на 04.12.2013р. та продовжено строк вирішення спору, на підставі клопотання сторін до 13.12.2013р.

Ухвалою суду від 04.12.2013р. у зв»язку з неявкою позивача, на підставі поданого ним клопотання, розгляд справи відкладено на 24.12.2013р. Крім того, ухвалою суду від 04.12.2013р. призначено колегіальний розгляд справи №5015/4956/12 у складі трьох суддів.

Згідно вимог ст.2-1 ГПК України 05.12.2013р. було проведено автоматизований розподіл внаслідок якого членами колегії визначено суддів Мороз Н.В., Петрашка М.М.

Позивач в судовому засіданні 24.12.2013р. подав уточнення позовних вимог (вх.55775/13 від 24.12.2013р.), у якому просить визнати чинним договір №65285 від 11.01.2002р. про постачання електричної енергії та надання доступу до місцевої електромережі, укладеного між ВАТ "Львівобленерго" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Львівобленерго" відновити електропостачання до нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2.

Ухвалою суду від 24.12.2013р. прийнято до розгляду подане позивачем уточнення позовних вимог та відкладено розгляд справи на 23.01.2014р.

У зв»язку з неявкою позивача в судове засідання 23.01.2014р., згідно поданого ним клопотання, розгляд спору було відкладено на 12.02.2014р. та продовжено строк вирішення спору, на підставі клопотання поданого представником відповідача.

Позивач в судове засідання 12.02.2014р. не з'явився. Через канцелярію суду подано заяву (вх. №6082/14 від 11.02.2014р.) про відкладення розгляду справи, у зв»язку з перебуванням ОСОБА_4 на стаціонарному лікуванні, яке як вказано у заяві, відбуватиметься тривалий час. До заяви долучено довідку Комунальної 8-мої міської клінічної лікарні м.Львова№75 та виписку із медичної карти №1297 від 02.02.2014р.

Представник відповідача проти відкладення розгляду справи заперечив посилаючись на тривалий розгляд справи, зловживання позивачем процесуальними правами з метою затягування розгляду спору. Наполягав на розгляді спору по суті з прийняттям рішення у справі.

Розглянувши подану позивачем заяву, заслухавши представника відповідача, суд дійшов висновку відсутності підстав для відкладення розгляду спору з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, суд неодноразово, на підставі поданих позивачем клопотань, відкладав розгляд справи. Так, зокрема ухвалами суду від 20.11.2013р., від 04.12.2013р., від 23.01.2014р. розгляд справи відкладався на підставі поданих позивачем клопотань.

Ухвалою суду від 04.12.2013р. було призначено колегіальний розгляд справи. Ухвалою суду від 23.01.2014р. строк вирішення спору було продовжено. Відтак, суд вживав усіх можливих процесуальних заходів для надання позивачу можливості повністю реалізувати гарантоване йому Контитуцією України право на судовий захист.

Слід зазначити, що в матеріалах справи є нотаріально посвідчена довіреність від 18.06.2013р. зареєстрована за № 742, згідно якої позивач уповноважив п.ОСОБА_10, або ОСОБА_8, або ОСОБА_9 кожен з яких діє самостійно, представляти інтереси ОСОБА_4 в суді.

Однак, у заяві про відкладення розгляду справи позивач не вказав причин неможливості явки його представників в судове засідання.

Діючим Господарським процесуальним кодексом України не обмежено представництво особи одним представником, а при відсутності і таких можливостей сторона не позбавлена захищати свої інтереси та представляти суду докази в порядку, встановеном у ст.22 ГПК України, зокрема, надавати письмові пояснення.

Слід зазначити, що відкладення розгляду справи за обставин, визначених у ст.77 ГПК України є обов»язком лише за умови неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні.

Згідно з ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Дії позивача спрямовані на умисне затягування судового процесу, що порушує права відповідача та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

З огляду на тривалий розгляд справи, закінчення законодавчо встановлених процесуальних строків розгляду справи та надання судом позивачу всіх процесуальних засобів захисту своїх прав і охоронюваних законом інтересів, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог з підстав викладених у попередньо поданих відзивах. Зокрема, зазначив, що рішенням господарського суду Львівської області від 08.04.2013р. у справі № 5015/4968/12 встановлено факт споживання ФОП ОСОБА_4 електричної енергії у 2012 році, відповідно пред»явлений позов від 19.11.2012р. про відновлення електропостачання за адресою: АДРЕСА_1 є повністю безпідставним. Факт споживання позивачем електричної енергії в січні 2012р. (станом на 17.01.2012р.) підтверджується зверненням ФОП ОСОБА_4 від 17.01.2012р. в якому останній просить прийняти звіт за використану електричну енергію в січні 2012р. (в тому числі і по нежитлових приміщеннях за адресою: АДРЕСА_1). Факт наявності електропостачання на момент пред»явлення позову (19.11.2012р.) підтверджується актом про використану електроенергію в листопаді 2012р. Факт наявності електропостачання на момент розгляду справи в суді після її поновлення підтверджується актом за використану електричну енергію у вересні 2013р. Представник відповідача зазначив, що вимоги позивача є безпідставними, просить суд у задоволенні позову про визнання договору чинним та зобов'язання відповідача відновити електропостачання до нежитлових приміщень відмовити повністю. Стосовно позовної вимоги про визнання договору чинним, представник відповідача також вказав на обрання позивачем невірного способу захисту. Представник відповідача заперечив проти позову також з інших підстав викладених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності позивача за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представника відповідача суд,-

встановив:

11.01.2002р. між ВАТ «Львівобленерго» (перейменовано у ПАТ «Львівобленерго»; електропостачальна організація) та Приватним підприємцем ОСОБА_4 (споживач) було укладено договір № 65285 про постачання електричної енергії та надання доступу до місцевої електромережі (далі по тексту - договір).

Предметом договору є надання доступу до місцевої електромережі та умови і порядок постачання електроенергії електропостачальною організацією та оплата споживачем абонованої потужності і спожитої електроенергії (п.1.1. договору).

Обсяги постачання електроенергії та величина абонованої потужності визначаються відповідно до додатку № 1 до цього договору (п.1.2. договору).

Пунктом 7.5. договору передбачено, що цей договір укладається на строк до 31.12.2002р., набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.

Згідно додатку № 1.1. до договору відповідач забезпечує постачання електричної енергії в нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2.

Як зазначає позивач, 12.01.2012р. відповідач припинив свої зобов»язання за договором шляхом відімкнення об»єкту від електропостачання за адресою: АДРЕСА_1 у зв»язку з припиненням договірних відносин.

Як вбачається із переписки сторін, відповідач 07.11.2011р. надіслав позивачу повідомлення про закінчення терміну дії № 65285 від 11.01.2002р. та припинення постачання електричної енергії.

Посилаючись на те, що договір щороку прологновувався, позивач вважає, що для припинення дії договору у порядку визначеному п.7.5. договору, відповідач повинен був направити відповідне повідомлення за місяць до 10.10.2011р.

Відтак, на думку позивача, договір на даний час є чинним, оскільки його термін продовжився до 23.09.2013р.

Позивач зазначає, що рішенням господарського суду Львівської області від 08.04.2013р. у справі № 5015/4968/12 було відмовлено у задоволенні позову ПАТ «Львівобленерго» до ФОП ОСОБА_4 про зобов»язання останнього припинити користування електричною енергією в нежитлових приміщеннях за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 за відсутності договору про постачання електричної енергії та зобов»язання ФОП ОСОБА_4 усунути перешкоди в наданні доступу представникам ПАТ «Львівобленерго» для відключення від електропостачання нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2.

Як зазначає позивач, вказаним рішенням залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2013р. та постановою Вищого господарського суду України від 15.08.2013р., встановлено факт чинності договору на постачання електроенергії, отже відмова постачальника виконувати свої зобов»язання за вказаним договором є незаконною.

Позивач, посилаючись на факти звернення з листами до відповідача у 2012р.- 2013р., оплату спожитої електроенергії, вважає такі дії підтвердженням зі сторони позивача продовження відносин за договором №65285 від 11.01.2002р.

У зв»язку з вищенаведеним позивач просить визнати чинним договір №65285 від 11.01.2002р. про постачання електричної енергії та надання доступу до місцевої електромережі, укладений між ВАТ «Львівобленерго» та ФОП ОСОБА_4 та зобов»язати ПАТ «Львівобленерго» відновити електропостачання до нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За умовами ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Згідно ч.1,ч.2 ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці визначаються Законом України «Про електроенергетику».

Відповідно до вимог ст.26 Закону України «Про електроенергетику» постачання електричної енергії здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, який укладається між споживачем та постачальником електричної енергії.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії) регулюються Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ України від 31.07.1996р. №28 (з наступними змінами та доповненнями).

Згідно п.1.1. Правил ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 1.13 Правил визначено, що укладення, внесення змін, подовження чи розірвання дії будь-якого із договорів здійснюються відповідно до вимог законодавства та цих Правил.

Між сторонами 11.01.2002р. укладено договір № 65285 про постачання електричної енергії та надання доступу до місцевої електромережі.

Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №910 від 17.10.2005р. до Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996р., було внесено зміни шляхом викладення їх у новій редакції, зокрема, було затверджено типовий договір про постачання електричної енергії, який є додатком до Правил.

Згідно ч.1 ст.179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч.3 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.4 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

За умовами ч.6 ст.179 ГК України суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.

Абзацом другим пункту 1 постанови НКРЕ №910 від 17.10.2005 року у зв'язку з викладенням Правил в новій редакції, зобов'язано суб'єктів господарювання, на яких поширюється дія Правил, привести взаємовідносини між собою у відповідності до вимог Правил.

Зокрема, дія Правил поширюється і на фізичну особу-підприємця ОСОБА_4

Як вбачається з матеріалів справи, договір № 65285 про постачання електричної енергії та надання доступу до місцевої електромережі укладений між сторонами ще 11.01.2002р. Після вказаної дати сторони не переукладали договір, у зв'язку з викладенням Правил в новій редакції, як того вимагає Постанова НКРЕ №910 від 17.10.2005р.

Рішенням господарського суду Львівської області від 08.04.2013р. у справі №5015/4968/12 залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2013р. та постановою Вищого господарського суду України від 15.08.2013р., за позовом ПАТ «Львівобленерго» до ФОП ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні позовних вимог про зобов»язання ФОП ОСОБА_4 припинити користуватися електричною нерегією в нежитлових приміщеннях за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 за відсутності договору про постачання електричної енергії та зобов»язання ФОП ОСОБА_4 усунути перешкоди в наданні доступу представникам ПАТ «Львівьобленерго» для відключення від електропостачання нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2.

Вищевказаним рішенням встановлено факт пролонгації на 2012р. договору про постачання електричної енергії та надання доступу до місцевої електромережі №65285 укладеного 11.01.2002р., оскільки відповідач сплачував, а позивач приймав та зараховував грошові кошти як оплату за спожиту у 2012 році електроенергію.

Цю обставину не заперечує позивач, про що вказано у нормативно-правовому обгрунтуванні позовних вимог (вх.№55771/13 від 24.12.2013р.).

Згідно ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Факт споживання позивачем електричної енергії у жовтні-грудні 2013р. підтверджується наявними у матеріалах справи рахунками за активну електроенергію за вказаний період, які були виставлені відповідачем позивачу. Вказану обставину не заперечує представник відповідача.

Водночас, відповідно до умов договору, зокрема п.7.5. сторони визначили строк його дії до 31.12.2002р. та умову щодо продовження на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.

Відповідач, в строк визначений п.7.5. договору, надіслав на адресу позивача повідомлення № 30-03157 від 20.11.2013р. про припинення терміну дії договору №65285 від 11.01.2002р. вказавши про необхідність укладення нового договору про постачання електричної енергії згідно з вимогами Господарського кодексу України та Правил.

У вищевказаному повідомленні зазначено, що для укладення договору про постачання електричної енергії на 2014рік позивачу необхідно звернутись до відповідача з відповідною заявою, до якої долучити документи визначені п.5.4. Правил (у редакції постанови НКРЕ№105 від 04.02.2010р.). Крім цього, у повідомленні відповідач попередив позивача про припинення постачання електричної енергії з 02.01.2014р. на підставі п.п.7 п.7.5. Правил, у випадку неукладення договору на 2014 рік.

Факт надсилання відповідачем на усі відомі йому адреси позивача (АДРЕСА_3; АДРЕСА_4; АДРЕСА_2; АДРЕСА_1)) повідомлення про припинення дії договору та необхідність укладення нового договору, підтверджується поштовим реєстром з відміткою поштового відділення зв»язку від 21.11.2013р., списком № 4940 згрупованих поштових відправлень від 21.11.2013р. та фіскальним чеком №9523 від 21.11.2013р.

Згідно п.7.5. Правил постачальник електричної енергії (електропередавальна організація або основний споживач за погодженням постачальника електричної енергії) зобов'язаний, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання йому електричної енергії (передачу або спільне використання технологічних електричних мереж), у тому числі на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади, у разі закінчення терміну дії, розірвання або неукладення між суб'єктами господарювання договорів, наявність яких передбачена цими Правилами.

Відтак, зважаючи реалізацію відповідачем права встановленого п.7.5. договору, п.7.5. Правил, укладений між сторонами договір про постачання електричної енергії та надання доступу до місцевої електромережі №65285 від 11.01.2002р. припинив свою дію у зв»язку із закінченням його строку.

Отже, відповідач припинивши постачання електричної енергії діяв в межах повноважень та згідно чинного законодавства, зокрема ст.275 ГК України, ст.26 Закону України «Про електроенергетику», п.п.1.3., 5.1. Правил, згідно яких у останнього відсутній обов»язок постачати електроенергію без договору.

Водночас, позивач не позбавлений права, подавши документи, передбачені п.5.4. Правил, укласти з відповідачем договір про постачання електричної енергії у нежитлові приміщення, що знаходяться за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, на 2014рік.

Відповідач, у свою чергу, при зверненні позивача у встановленому законодавством порядку, з долученням документів передбачених п.5.4. Правил, на підставі положень п.1.13 Правил, ст.26 Закону України «Про електроенергетику», ст.179 ГК України, зобов»язаний укласти з позивачем договір на постачання електроенергії на 2014 рік.

Щодо позовної вимоги про визнання чинним договору про постачання електричної енергії та надання доступу до місцевої електромережі №65285 укладеного 11.01.2002р., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Аналогічні способи захисту порушеного права передбачено і ст. 20 ГК України, частиною 2 якої врегульовано, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

З огляду на вищенаведені норми права, заявлена позовна вимога про визнання чинним договору є, за своєю суттю, встановленням факту, який має юридичне значення.

Господарський суд розглядає спори, при вирішенні яких можуть встановлюватись необхідні для прийняття рішення факти. Однак, саме по собі встановлення факту не віднесено до способів захисту цивільного права.

З урахуванням наведеного, позивачем помилково обраний спосіб захисту порушеного права.

Водночас, слід зазначити, що у випадку обрання позивачем вірного способу захисту, договір про постачання електричної енергії та надання доступу до місцевої електромережі №65285 укладений 11.01.2002р., припинив свою дію 31.12.2013р., а відтак не може бути визнаний чинним.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку відсутності законних підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Слід зазначити, що позивач подавши 24.12.2013р. заяву про уточнення позовних вимог не сплатив судовий збір за позовні вимоги про визнання чинним договору та зобов»язання відновити електропостачання нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_2.

Ухвалою від 23.01.2014р. суд витребовував від позивача докази сплати судового збору, однак станом на 12.02.2014р. позивач їх не подав.

Зважаючи на положення абзацу 2 п.2 ст.6 Закону України «Про судовий збір», щодо сплати судового збору за пред'явлення нових позовних вимог, п.2.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», щодо сплати судового збору за кожну немайнову вимогу окремо, з позивача слід стягнути в дохід Державного бюджету України судовий збір за позовні вимоги про визнання договору чинним (1147,00 грн.) та зобов»язання відновити електропостачання нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_2 (1147,00 грн.), всього 2 294,00 грн.

Судовий збір в сумі 1 073,00 грн. сплачений згідно квитанції №311.154.2 від 06.07.2012р., відповідно до ст.49 ГПК України слід покласти на позивача.

Керуючись ст.26 Закону України "Про електроенергетику", ст.6 Закону України «Про судовий збір», ст.ст.11, 15, 16, 627-629 ЦК України, ст.ст. 20, 179, 275 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 75, 82-85, 87 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України 2 294,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України, після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

5. Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повний текст рішення

виготовлено 17.02.2014р.

Суддя Сухович Ю.О.

Суддя Мороз Н.В.

Суддя Петрашко М.М.