Ухвала суду № 37192172, 18.02.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 355/2058/13-ц Головуючий у І інстанції Коваленко К.В.Провадження № 22-ц/780/299/14 Доповідач у 2 інстанції Воробйова Н.С.Категорія 18.02.2014

УХВАЛА

Іменем України

10 лютого 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Воробйової Н.С.

суддів: Верланова С.М., Березовенко Р.В.

при секретарі Бобко О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за

апеляційними скаргами ОСОБА_2, відділу Державної виконавчої служби Солом»янського районного управління юстиції у м. Києві на ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 30 жовтня 2013 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність відділу Державної виконавчої служби Солом»янського районного управління юстиції, стягувач: ОСОБА_3,

ВСТАНОВИЛА:

Заявник звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність відділу Державної виконавчої служби Солом»янського районного управління юстиції у м. Києві.

Посилався на те, що у ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві на виконанні знаходиться виконавчий лист Баришівського районного суду Київської області № 2-698 від 08.11.2006 року, відповідно до якого з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі 400 гривень щомісячно починаючи з 02.10.2006 року.

Державним виконавцем Гресь Т.О. 25.11.2011 року винесено постанову про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до якої накладено арешт на все майно, що належить скаржнику у межах суми звернення стягнення, а саме в розмірі 24 000 грн.

У вересні 2013 скаржник звертався до ВДВС Солом»янського районного управління юстиції у м. Києві з прпоханням зняти арешт з майна та про зняття заборони відчужувати майна, так як заборгованість по сплаті аліментів погашена. Однак, по даний час його клопотання не вирішено по суті. А тому, скаржник просив визнати бездіяльність відділу Державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві щодо продовження існування арешту на майно та заборони відчуження майна накладених згідно з Постановою про арешт майна боржника ОСОБА_2 від 25.11.2011 року, неправомірною, скасувати постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом»янського районного управління юстиції у місті Києві Гресь Т.О. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 25.11.2011 р. та зняти арешт з майна і заборону здійснювати відчуження майна належного ОСОБА_2 на праві приватної власності.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 30 жовтня 2013 року скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано бездіяльність відділу Державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві щодо продовження існування арешту на майно та заборони відчуження майна (виконавче провадження № 18966496), накладених згідно з Постановою про арешт майна боржника ОСОБА_2 та оголошення заборони його відчуження від 25.11.2011 року, неправомірною.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу про задоволення скарги в повному обсязі, у зв»язку з порушення судом норм матеріального та процесуального прав.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції старший державний виконавець ВДВС Солом»янського районного управління юстиції у м. Києві Гресь Т.О. також подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушенням судом норм матеріального та процесуального права просив скасувати ухвалу суду в частині задоволенні вимог скаржника..

Апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає до часткового задоволення, апеляційна скарга старшого державного виконавця Гресь Т.О. ВДВС Солом»янського районного управління юстиції у м. Києві до задоволення не підлягає з наступних підстав.

По справі встановлено, що на виконанні відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві на знаходиться виконавчий лист Баришівського районного суду Київської області № 2-698 від 08.11.2006 року. Відповідно до якого з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі 400 гривень щомісячно починаючи з 02.10.2006 року.

Постановою державного виконавця Гресь Т.О. ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві 25.11.2011 року було винесено постанову про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до якої накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_2 у межах суми звернення стягнення у розмірі 24 000 грн.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість по аліментам погашена в повному обсязі. Даний факт у судовому засіданні підтвердила і стягувачка ОСОБА_3

У вересні 2013 року скаржник звернувся до ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві з клопотанням про зняття арешту та зняття заборони відчужувати майно, посилаючись на те, що арешт майна було накладено на реальне виконання рішення суду про стягнення аліментів у зв»язку з існуючою заборгованістю по сплаті аліментів перед стягувачем. На даний час заборгованість погашено у повному обсязі, а тому просив зняти арешт, накладений на його майно у межах суми звернення стягнення 24000 грн. Зазначав, що до теперішнього часу дане клопотання не вирішено, відповідь не надано.

Відповідно до ч.2 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» у разі наявності заборгованості із сплати аліментів понад три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника шляхом його арешту, вилучення та примусової реалізації, відповідно до ч.1 ст.52 цього ж Закону.

Постановляючи ухвалу про часткове задоволення скарги, суд першої інстанції виходив з того, що на даний час заборгованість погашена в повному обсязі, рішення суду виконується, а тому відсутні підстави для звернення стягнення на майно боржника та забезпечення виконання рішення суду.

Крім того, державним виконавцем не надано відповідь на клопотання скаржника від 27.09.2013 року про зняття арешту з майна і заборони здійснювати відчуження майна, що свідчить про бездіяльність державного виконавця, а тому суд першої інстанцій прийшов до правильного висновку про визнання бездіяльності ВДВС Солом»янського районного управління юстиції у м. Києві неправомірно.

Ухвала суду в цій частині вимог ОСОБА_2 відповідає вимогам закону та обставинам справи.

В апеляційній скарзі ВДВС Солом»янського районного управління юстиції у м. Києві не наведено доводів, які б спростували висновки суду.

Відповідно до вимог ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Як встановлено судом, на даний час заборгованість ОСОБА_2 погашена в повному обсязі, рішення суду виконується, а тому відсутні підстави для звернення стягнення на майно боржника та забезпечення виконання рішення суду.

Колегія погоджується з даним висновком суду. Разом з тим, встановивши дійсні обставини справи, суд дійшов, на думку колегії, необгрунтованого висновку про відсутність підстав для скасування постанови ВДВС від 25.11.2011 року щодо зняття арешту та заборони відчуження майна боржника , оскільки раніше даний арешт та заборона були застосовані законно, а також минув строк для її оскарження.

Як встановлено судом, службою ВДВС Соломянського району м.Києва на надано відповідь ОСОБА_2 на його клопотання про скасування постанови та зняття арешту на майно, який було накладено на забезпечення рішення суду про стягнення аліментів.

При цьому, вирішуючи спір по суті та відмовляючи скаржнику в цій частині вимог, суд не дав належної оцінки тим обставинам, що звернення боржника з клопотанням про скасування забезпечення виконання рішення суду шляхом накладання арешту на його майно обґрунтовувалося тим, що ним погашено було заборгованість по сплаті аліментів у повному обсязі і на час його звернення до ВДВС заборгованість по аліментам була відсутня, тобто апелянтом оскаржувалася не незаконність винесення постанови від 25.11.2011 року, а незаконність її існування на даний час у зв»язку з відсутністю заборгованості.

В розумінні ч.1,2 ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження накладається держаним виконавцем і застосовується для забезпечення реального виконання рішення. При цьому, арешт майна боржника може бути накладений лише у випадку наявності поточної заборгованості по сплаті аліментів, і не може бути направлена на забезпечення виконання зобов»язань, що виникають у майбутньому.

З огляду на викладене, посилання суду на те, що на час винесення постанови про арешт майна боржника від 25.11.2011 року постанова була законною, а тому підстави для її скасування та зняття арешту після погашення боржником заборгованості у повному обсязі відсутні, є безпідставними.

Відповідно до ст..391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядженням своїм майном. На думку колегії постанова державного виконавця Відділ державної виконавчої служби Солом»янського районного управління у м. Києві Гресь Т.О. про арешт майна ОСОБА_2 та оголошення заборони на його відчуження від 25.11.2011 року у виконавчому провадженні № 18966496, за умови відсутності заборгованості по аліментам, порушує права власності апелянта на належне йому майно, а тому дана постанова підлягає скасуванню.

У зв'язку з зазначеним, доводи апеляційної скарги в цій частині вимог заслуговують на увагу, ухвалу суду в частині відмови скаржнику у скасуванні постанови державного виконавця Відділ державної виконавчої служби Солом»янського районного управління у м. Києві про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 25.11.2011 року необхідно скасувати і в цій частині ухвалити нову ухвалу, про задоволення даних вимог.

В іншій частині ухвалу слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 383-387 ЦПК України, колегія

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу відділу Державної виконавчої служби Солом»янського районного управління юстиції у м. Києві - відхилити.

Ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 30 жовтня 2013 року скасувати в частині відмови скасування постанови державного виконавця. Ухвалити нову.

Скасувати постанову державного виконавця Відділ державної виконавчої служби Солом»янського районного управління у м. Києві Гресь Т.О. про арешт майна ОСОБА_2 та оголошення заборони на його відчуження від 25.11.2011 року у виконавчому провадженні № 18966496.

В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: