Вирок № 37191992, 03.02.2014, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/9683/13-к

1-кп/296/44/14

Вирок

Іменем України

03 лютого 2014 року м.Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира в складі:

головуючої судді Янчук Н.П.

з участю секретаря Новицькій О.В.

прокурора Капало Р.І.

представника цивільного відповідача ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі кримінальне провадження щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, народженого в м.Житомирі, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, водій ТОВ «АКРІС ЛОГІСТИК», проживає: АДРЕСА_1, не судимого,

за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1ст.286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

25.06.2013 року близько 10 години 00 хвилин ОСОБА_2 керував згідно подорожнього листа №14432, технічно-справним автомобілем марки ГАЗ-3302, державний номер НОМЕР_1, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, належить ТОВ «АКРІС ЛОГІСТИК».

Відповідно до вимог пункту 2.3(6) Правил дорожиього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.01 року №1306, водій для забезпечення безпеки дорожнього руху зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Пунктом 10.9 вказаних правил передбачено, що під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

В порушення вимог п.2,3 (б), 10.9 Правил дорожнього руху України, водій ОСОБА_2 під час руху заднім ходом поблизу буд. №114 по вул.Київська в м.Житомирі, будучи неуважним, не забезпечив безпеку дорожнього руху, не простежив за дорожньою обстановкою, не відреагував на її зміну, внаслідок чого задньою лівою частиною свого автомобіля скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4, яка рухалась позаду вищевказаного автомобіля.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 згідно висновку судово-медичної експертизи №2708, отримала тілесні ушкодження у вигляді рваної рани на правій стопі, перелому 5 плюсневої кістки правої стопи, крайового перелому основної фаланги 1 пальця правої стопи, що відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, як такі, що не є небезпечним для життя, але призвели до тривалого розладу здоров»я.

Грубе порушення водієм ОСОБА_2, вимог п. 2.3 (б) та 10.9 Правил дорожнього руху України згідно висновку експерта №3/552 від 26.08.2013 року знаходиться в прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, та її наслідками.

В ході судового розгляду обвинувачений вину визнав та підтвердив обставини за яких він керуючи автомобілем допустив порушення правил дорожнього руху, та в результаті чого здійснив наїд на потерпілу ОСОБА_4, яка отримала тілесні ушкодження.

Встановлені судом обставини підтверджуються доказами дослідженими в ході судового розгляду.

Із протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, схеми та ілюстрованої таблиці до нього від 25.06.2013 року встановлено, що була зафіксована слідова інформація в місці ДТП за адресою: м.Житомир, вул.Київська, 114 та де в ході огляду було виявлено речовину темно-бурого кольору.

Із висновку автотехнічної еспертизи №3/551 від 27.08.2013 року встановлено, що у даній дорожній обстановці водієві автомобіля «Газель», д.н. НОМЕР_1, ОСОБА_2 необхідно було діяти відповідно до вимог п.10.9 Правил дорожнього руху України.

Із висновку автотехнічної еспертизи №3/552 від 26.08.2013 року встановлено, що автомобіль марки «Газель», д.н.НОМЕР_1, на момент ДТП перебував у технічно справному стані, будь-яких технічних несправностей деталей і систем які впливають на безпеку руху, і могли б призвести до створення аварійної обстановки і винекнення даної ДТП, не виявлено.

Із висновку судово-медичної експертизи №2708 від 24.09.2013 року встановлено, що у потерпілої ОСОБА_4 було виявлено тілесні ушкодження у вигляді: синця в правій виличній ділянці, синців на обличчі та кінцівках, які відносяться до легких тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоров»я; рваної рани на правій стопі, перелому 5 плюсневої кістки правої стопи, крайового перелому основної фаланги 1 пальця правої стопи, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як такі, що не є небезпечними для життя, але призвели до тривалого розладу здоров»я.

Оцінюючи в сукупності досліджені докази, суд вважає доведеною вину обвинуваченого та кваліфікує його дії:

за ч.1 ст.286 КК України - необережні дії, які виразились в порушені правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, обтяжуючі та пом'якшуючі покарання обставини.

Злочин передбачений ч.1 ст.286 КК України не є тяжким.

Обставин, які відповідно ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Обставини, які відповідно ст.66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого, є щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину.

Досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд враховує його вік, поведінку до вчинення злочину, минуле, склад сімґї, стан здоров'я.

ОСОБА_2 вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, одружений, на його утриманні перебуває син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4. В добровільному порядку відшкодував потерпілій витрати на лікування в розмірі 1800 грн.

Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин вчиненого злочину, його наслідків, даних про особу обвинуваченого, суд призначає покарання в межах санкції статті за якою він визнається винним, а саме: у виді обмеження волі з випробуванням, дійшовши висновку про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства. Оскільки обвинувачений працює водієм, що є основним джерелом його доходу забезпечення сім»ї, то судом не застосовується додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними зхасобами.

Вирішуючи питання про відшкодування заявленого потерпілою ОСОБА_4 цивільного позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, яка звернулась з клопотанням у відповідності до вимог ч.1 ст.326 КПК України про розгляд позову за її відсутності, суд виходить з наступного.

В ході судового розгляду встановлено, що автомобіль марки ГАЗ 3302, д.н.НОМЕР_1, на якому ОСОБА_2 вчинив злочин, належить ТОВ «АКРІС ЛОГІСТИК», в якому ОСОБА_2 працював водієм та на момент вчинення злочину керував автомобілем на підставі подорожнього листа.

Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об»єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до вимог ч.2 ст.1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоду завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Оскільки ОСОБА_2 вчинив злочин у робочий час і при виконанні ним виробничого завдання, а відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов»язків, то позов ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди підлягає відшкодуванню ТОВ «АКРІС ЛОГІСТИК» .

При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди в грошовій сумі суд виходить з характеру отриманого потерпілою тілесного ушкодження, яке відноситься до середнього ступеню тяжкості, обсягу страждань пов'язаних з його отриманням, інших негативних наслідків, зокрема того, що потерпіла внаслідок отриманого тілесного ушкодження позбавлена звичного для неї порядку організації життя, тривалий час перебувала на стаціонарному лікуванні ( з 25.06.2013 року по 02.07.2013 року в травматологічному відділенні КУ ЦМЛ №1 м.Житомира та з 02.07.2013 року по 26.07.2013 року в опіковому центрі ЖОКЛ), а тому суд вважає, що потерпілій завдано моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню в заявленому розмірі в сумі 30000 грн., та підлягає стягненню з ТОВ «АКРІС ЛОГІСТИК».

Підстав для стягнення відшкодування із страхової компанії ПрАТ«СК» «Статус», залученої в якості цивільного відповідача за клопотанням представника ТОВ «АКРІС ЛОГІСТИК» суд не вбачає, оскільки представник цивільного відповідача не надав суду докази про те, що був дотриманий порядок відшкодування шкоди відповідно до поданого ним Полісу №АЕ/1411927, що не позбавляє ТОВ «АКРІС ЛОГІСТИК» звернутись до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до ПрАТ «СК»СТАТУС» для захисту своїх прав і інтересів.

Суд відмовляє в задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_4 в частині відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 5579.48 грн., останньою в підтвердження заявленого позову надані копії фіскальних чеків про придбання медикаментів та речей в різних аптеках м.Житомира. Однак, потерпілою не надані докази того, що дані медикаменти та речі були придбані за призначенням лікаря та необхідні для її лікування за встановленим потерпілій діагнозом.

Прокурором в інтересах держави в особі Департаменту охорони здоров»я Житомирської обласної ради та Департаменту бюджету та фінансів Житомирської міської ради заявлено цивільні позови до ТОВ «АКРІС ЛОГІСТИК» про відшкодування витрат на лікування потерпілої ОСОБА_4

Однак, дані витрати відповідно ст.1206 ЦК України підлягають стягненню з винної у вчинені злочину особи, а саме ОСОБА_2

Підлягаюють стягненню з обвинуваченого до прибутку держави документально підтверджені витрати за проведення судових автотехнічних експертиз в розмірі 782, 40 грн.

Керуючись ст.ст.368,370,374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України на 2 роки обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Відповідно ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням встановивши іспитовий строк 1 /один/ рік.

Відповідно п.3 ст.76 КК України, зобов'язати ОСОБА_2 повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід залишити у вигляді особистого зобов»язання.

Позов потерпілої про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково:

стягнути з ТОВ «АКРІС ЛОГІСТИК» на користь ОСОБА_4 30000,00 гривень заподіяної моральної шкоди.

в задоволені позову про відшкодування матеріальної шкоди залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_2 витрати за проведене стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_4 :

на користь Департаменту охорони здоров»я Житомирської обласної ради в сумі 7063,20 грн., перерахувавши кошти на р/р 31411544700001 в ГУДКСУ в Житомирській області МФО 811039, код 02313476;

на користь Департаменту бюджету та фінансів Житомирської міської ради в сумі 2001,36 грн., перерахувавши кошти на р/р 31410544700002 в УДКСУ м.Житомира, код 38035726, банк одержувача ГУДКСУ в Житомирській області, МФО 811039, код бюджетної класифікації 24060300.

Стягнути з ОСОБА_2 в прибуток держави витрати за проведення судових автотехнічних експертиз в розмірі 782,40 гривень.

На вирок може бути подана апеляція до Житомирськог апеляційного суду через Корольовський районний суд протягом 30 дніа з дня його проголошення, а засудженому до позбавлення волі, який перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення копії вироку.

Головуючий суддя Н. П. Янчук

копія вірна