Рішення № 37191380, 18.02.2014, Оболонський районний суд міста Києва

18.02.2014 Справа № 756/16269/13-ц

Унікальний № 756/16269/13-ц

Провадження № 2/756/768/14

Р I Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2014 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Маринченко М.М.‚

при секретарі Яковлєвому О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засiданнi в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» про скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення та відшкодування моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПАТ «АК «Київводоканал» про скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення та відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач з 03 травня 2009 року по теперішній час працює інженером технічного відділу в Управлінні екологічного нагляду ПАТ «АК «Київводоканал». Наказом №52 від 21 серпня 2013 року на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення - догану за неналежне виконання посадових обов'язків, визначених п. 2.11 посадової інструкції (складання маршрутів відбору проб стічних вод абонентів).

Вважає, що притягнення її до дисциплінарної відповідальності є незаконним, таким, що здійснене з особистих мотивів директора, оскільки вона належним чином виконувала свої посадові обов'язки та не порушувала трудової дисципліни.

Вказала, що 30 квітня 2013 року директор запросив її до себе в кабінет та ознайомив її з розпорядженням, згідно з яким щодо неї встановлено нові посадові обов'язки з обстеження підприємств з поверненням в офіс для звітування. Вказана робота позивачу була протипоказана за станом здоров'я, і керівництво було обізнане з проблемами зі здоров'ям позивача. Проте незважаючи на це ОСОБА_1 виконувала вказану роботу згідно розпорядження та обстежувала підприємства, у зв'язку з чим у неї ще більше погіршився стан здоров'я і вона змушена була звернутися до лікаря та просила директора тимчасово звільнити її від виконання розпорядження. Проте директор не перевів її на попередню роботу, а наказав здійснювати обстеження підприємств.

22 липня 2013 року директор запитав позивача, чому вона не пішла на обстеження підприємств, і яку роботу виконувала на протязі дня. Позивач вказала, що вона, за дорученням свого безпосереднього начальника ОСОБА_2, складала маршрути на 23 липня 2013 року для водіїв-пробовідбірників, що підтвердив і сам ОСОБА_2 Проте директор зазначив, що не вірить в те, що позивач сама складала маршрути і попросив назвати адреси і назви підприємств, а також прізвища водіїв, для яких було складено маршрути. Оскільки раніше керівництво не вимагало запам'ятовувати складені маршрути, позивач не змогла пригадати прізвища та адреси.

На підставі викладеного просить скасувати наказ про застосування дисциплінарного стягнення. Крім того, позивач зазначає, що незаконним накладенням дисциплінарного стягнення їй заподіяно моральну шкоду в розмірі 10000 грн., оскільки внаслідок неправомірних дій керівництва було порушено її життєві зв'язки, вона втратила впевненість в майбутньому, що призвело до необхідності докладання додаткових зусиль для організації життя.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала повністю, зазначивши додатково, що в перелік її трудових обов'язків входить складання маршрутів для пробовідбірників по м. Києву (10 районів, близько 6000 підприємств). 19 липня 2013 року їй дали маршрут для обстеження підприємств на цілий день, проте вона не пішла за станом здоров'я і 22 липня 2013 року, за вказівкою начальника відділу ОСОБА_2, вона склала маршрути для 5 машин пробовідбірників на 23 липня 2013 року, при цьому цілий день була на роботі, оскільки для складання маршрутів необхідно опрацювати великий обсяг інформації з бази даних. 22 липня 2013 року після обіду, її та її начальника ОСОБА_2 викликали до директора ОСОБА_3, який запитав, чому вона 19 липня не їздила на обстеження підприємств, та вказав на необхідність пройти медичне обстеження в клініці. Після чого запитав, яку роботу вона виконувала на протязі дня, а після відповіді про те, що вона складала маршрути, попросив назвати підприємства, адреси, прізвища, відображені в маршрутах, чого вона зробити не змогла, бо не запам'ятовувала ці дані. ОСОБА_2 підтвердив, що наказав позивачу 22 липня складати маршрути, які вона і склала.

Представник відповідача проти позову заперечував посилаючись на те, що до ОСОБА_1 було правомірно застосовано дисциплінарне стягнення - оголошення догани, оскільки вказаний працівник не виконував своїх посадових обов'язків, передбачених посадовою інструкцією. Зокрема 22 липня 2013 року ОСОБА_1 не здійснювала контроль за скидами стічних вод визначеними підприємствами відповідно до маршруту обстеження №13/07-006 від 22 липня 2013 року. Крім того в цей день вона також не складала маршрути для водіїв-пробовідбірників, що встановлено актом №15/356-Б, підписаним директором ОСОБА_3, першим заступником директора ОСОБА_4 та начальником сектору з економічної роботи та оплати праці ОСОБА_5 Проте, дисциплінарне стягнення накладено лише за невиконання посадових обов'язків щодо складання маршрутів для водіїв-пробовідбірників, що приводить до затримки технологічного процесу підприємства, і жодним чином не стосується неналежного виконання обов'язків по обстеженню підприємств у вказану дату. Крім того, неможливість виконувати певну роботу за станом здоров'я повинна бути підтверджена висновком ЛКК, який не надавався роботодавцю. Натомість наявні довідки про стан здоров'я лише констатують стан здоров'я працівника і містять рекомендації для нього щодо лікування наявних захворювань і не можуть буди підставою для переведення на легшу роботу.

Неналежне виконання позивачем посадових обов'язків носить систематичний характер, про що свідчать звернення працівників підприємства до директора з проханням вжити заходів щодо врегулювання питання організації робочого процесу в технічному відділі.

Також, представник відповідача зазначив, що стягнення, застосоване до позивача, жодним чином не впливає на її права і інтереси, зокрема вказана догана не впливає на розмір заробітної плати, не позбавляє прав на отримання премій та не заноситься до трудової книжки працівника, а лише стимулює до належного виконання посадових обов'язків, тому відсутні підстави для висновку про заподіяння позивачу накладенням дисциплінарного стягнення моральної шкоди.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 пояснила, що працювала на підприємстві разом з позивачем з квітня 2011 року по листопад 2013 року, займалась підготовкою дозвільних документів та обслуговуванням абонентів. Позивач працює на підприємстві близько 5 років, складала маршрути для пробовідбірників. Вона з ОСОБА_1 знаходилась в різних кабінетах, проте позивач часто до них заходила по ключ від архіву, щоб взяти папки по абонентах для з'ясування кількості контрольних колодязів на підприємствах. 22 липня 2013 року ОСОБА_1 3 рази заходила по ключ від архіву, де вона брала папки по підприємствах, також з'ясовувала у них по комп'ютерній базі кількість контрольних колодязів. ОСОБА_6 22 липня 2013 року сама теж неодноразово заходила до позивача в кабінет та бачила, що вона складала маршрути. Крім того додала, що з розмов з позивачем їй відомо, що у ОСОБА_1 у 1999 році була складна травма ноги. Роботу по відкриванню каналізаційних люків та фотографування колодязів до цього на підприємстві ніхто не виконував, вказана робота була введена розпорядженням директора. Вважає, що на позивача керівництвом чинився тиск з метою її звільнення.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_3 вказав, що він являється директором управління екологічного нагляду ПАТ «АК «Київводоканал» з березня 2011 року. 22 липня 2013 року він викликав до себе ОСОБА_4 - заступника директора і ОСОБА_5 - начальника економічного сектора на нараду. На нараді ним було поставлено питання щодо того, що начальник технічного відділу ОСОБА_2 не в повній мірі завантажує роботою позивача (на підставі доповідної записки інженерів технічного відділу ОСОБА_7, ОСОБА_12 та ОСОБА_13). Після чого, о 15 год. 25 хв., було вирішено запросити на нараду ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ОСОБА_13, яка виконувала обов'язки секретаря, йому доповіла, що позивач була відсутня на робочому місці з 13 год. 30 хв. по 14 год. Позивач та ОСОБА_2 запевнили, що вони працюють повний день, бо роботи достатньо. На запитання чим позивач займалась на протязі дня, вона відповіла, що складала маршрути на наступний день, при цьому не змогла відповісти які саме підприємства входять до завтрашнього маршруту і де вони знаходяться. ОСОБА_2, на прохання принести маршрути на наступний день, вийшов та повернувся через 20 хвилин, проте належним чином оформлених для затвердження маршрутів для кожного пробовідбірника не приніс, а приніс лише перелік підприємств з адресами на одному аркуші, незважаючи на те, що розмова відбувалась близько 16 години, а робочий день триває до 17 години, і до 17 години всі маршрути на наступний день мають бути виготовлені і підписані. ОСОБА_7, яка працює у технічному відділі, пояснила йому, що позивач була на роботі з 9 до 10 години, після чого пішла і повернулася лише о 14 годині. До закінчення робочого часу маршрути для всіх пробовідбірників були надані йому на підпис, проте ким, він не пам'ятає.

ОСОБА_7, допитана в судовому засіданні в якості свідка, пояснила, що працює інженером 2 категорії технічного відділу Управління екологічного нагляду, 22 липня 2013 року вона знаходилась на робочому місці і бачила, як позивач прийшла на роботу близько 9 години, попила чай, порозмовляла по телефону вирішуючи власні питання, та близько 10 години пішла. Повернулась після 14 години, попила чай, порозмовляла по телефону, неодноразово виходила з кабінету, працювала за комп'ютером (20-30 хв), можливо складала маршрути, щось роздруковувала. Додала, що складання маршрутів потребує значно більше часу - близько 4-5 годин на день. Під час відсутності позивача на робочому місці, за її комп'ютером працював начальник відділу - ОСОБА_2, щось набирав на клавіатурі. Припускає, що начальник склав маршрути, проте точно не знає, оскільки до комп'ютера не підходила і не дивилась. Крім того, додала, що доступ до бази даних, необхідної для складання маршрутів, є лише з комп'ютера позивача.

ОСОБА_5, допитана в якості свідка, вказала, що вона працює начальником економічного сектору Управління екологічного нагляду з 2009 року. 22 липня 2013 року після 15 години була в кабінеті директора разом з ОСОБА_4 на виробничій нараді, після якої директор сказав, що він їде і йому потрібно підписати на наступний день маршрути. Викликали начальника технічного відділу і ОСОБА_1 та директор запитав, чим займалась позивач на протязі робочого дня, та попросив назвати, по яким підприємствам ОСОБА_1 складала маршрути на наступний день, на яких вулицях вони знаходяться. Позивач не змогла назвати жодного підприємства чи адреси. Тоді директор попросив ОСОБА_2 принести маршрути, проте він приніс лише аркуш паперу, на якому був перелік підприємств, а не виготовлений маршрут на підпис. При цьому саме ОСОБА_2 був обізнаний з інформацією, які підприємства включені до маршрутів, де вони знаходяться, тому склалося враження, ніби маршрути складав ОСОБА_2

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Наказом Управління екологічного нагляду ПАТ «АК «Київводоканал» від 21 серпня 2013 року № 52 «Про застосування дисциплінарного стягнення» ОСОБА_1, інженеру технічного відділу Управління екологічного нагляду ПАТ «АК «Київводоканал» оголошено догану за неналежне виконання нею своїх посадових обов'язків, визначених п. 2.11 посадової інструкції. Попереджено, що у разі повторного порушення трудової та виробничої дисципліни, до неї буде застосовано більш суворий захід дисциплінарного стягнення - звільнення з роботи.

У вказаному наказі зазначено, що 22 липня 2013 року впродовж робочого дня інженер ОСОБА_1 самоусунулась від виконання своїх безпосередніх виробничих завдань, а саме не вживала дій щодо складання маршрутів для водіїв пробовідбірників, не визначала підприємства (абонентів), щодо яких мав би здійснюватись відбір проб стічних вод, що скидаються ними у міську систему каналізації. 22 липня була запрошена до керівництва Управління екологічного нагляду для надання особистих пояснень щодо виконання нею виробничих завдань, проте на прості виробничі запитання керівництва управління з проханням назвати назви підприємств, щодо яких складались маршрути, назвати адреси цих підприємств, прізвища водіїв-пробовідбірників, яким би виписувались маршрути, ОСОБА_1 відповісти не змогла, використовувала різні приводи щоб ухилитись від надання прямих відповідей на поставлені питання. Комісія у складі директора Управління ОСОБА_3, першого заступника директора Управління ОСОБА_4, начальника сектора з економічної роботи та оплати праці Управління ОСОБА_5 прийшла до висновку, що ОСОБА_1 безпосередньо не приймала участі у складанні маршрутів відбору проб стічних вод від абонентів, про що комісією 22 липня 2013 року було складено акт № 15/356-Б.

Відповідно до акта №15/356-Б від 22 липня 2013 року, складеного в присутності директора ОСОБА_3, першого заступника директора ОСОБА_4 та начальника сектора з економічної роботи та оплати праці ОСОБА_5, на питання директора про те, яку роботу на протязі дня виконувала, інженер технічного відділу ОСОБА_1 відповіла, що складала маршрути для пробовідбірників. На прохання назвати підприємства, які ввійшли до маршрутів, не назвала жодного підприємства, не назвала жодної вулиці, на які розписані маршрути, та не назвала прізвище пробовідбірника, якому останньому виписувався маршрут.

Однозначно комісія зробила висновок, що інженер ОСОБА_1 не складала маршрути, це за неї зробив начальник технічного відділу ОСОБА_2, якого вже неодноразово попереджали про те, робота в відділі організована незадовільно та нерівномірно.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не погодилась зі складеним актом, надала заперечення на акт, де пояснила, що 22 липня 2013 року на протязі робочого дня виконувала свої посадові обов'язки, зокрема складала маршрути на 23 липня, проте у зв'язку з великим обсягом інформації (більше 130 підприємств) не запам'ятовувала підприємства, їхні адреси та прізвища пробовідбірників. ОСОБА_2 вказану роботу за неї не виконував, оскільки вона з серпня 2011 року виконує цю роботу і допомоги не потребує.

Пунктом 2.11 Посадової інструкції інженера технічного відділу Управління екологічного нагляду ПАТ «АК «Київводоканал» встановлено, що інженер зобов'язаний складати маршрути щодо відбору проб стічних вод абонентів.

Згідно ст. 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 140 КЗпП України визначено, що у трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов'язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

Відповідно до ст.ст. 147, 149 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення як догана або звільнення.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

З наказу та акту вбачається, що дисциплінарне стягнення на ОСОБА_1 накладено за невиконання своїх посадових обов'язків, зокрема за самоусунення від складання маршрутів відбору проб стічних вод. При цьому керівництвом підприємства висновок про невиконання позивачем своїх посадових обов'язків зроблено на підставі опитування ОСОБА_1 з проханням назвати з пам'яті назви та адреси підприємств, зазначених у маршруті, а також зроблено припущення щодо виконання вказаної роботи керівником технічного відділу ОСОБА_2

Разом з тим, будь-які докази виконання маршрутів відбору стічних вод саме керівником технічного відділу ОСОБА_2, відповідачем не надано. Зокрема, письмові пояснення, які б підтверджували відповідні обставини, у ОСОБА_2 не відбиралися.

Факт відсутності позивача на робочому місці 22 липня 2013 року належними доказами (акт, табель обліку робочого часу) не підтверджений та при складанні акту не перевірявся. Зокрема, на відсутність позивача на робочому місця, як на доказ невиконання своїх посадових обов'язків, представник відповідача та директор Управління почали посилатися лише під час розгляду справи в суді. При складанні акту вказана обставина не встановлювалась та не документувалася.

Крім того, як вбачається з показань директора ОСОБА_3, маршрути для всіх пробовідбірників до кінця робочого дня йому було надано на затвердження.

Доказів того, що вказані маршрути було складено не позивачем, а іншим працівником технічного відділу у зв'язку з невиконанням вказаної роботи позивачем та необхідністю складання маршрутів до кінця робочого дня, суду не надано.

Обов'язку запам'ятовувати та тримати в пам'яті назви підприємств та їх адреси по маршруту відбору проб стічних вод в посадовій інструкції інженера не передбачено, а та обставина, що позивач не пам'ятає вказаної інформації не є доказом того, що вона не складала маршрути.

За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність підстав для накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення за невиконання нею своїх посадових обов'язків.

Таким чином, позовні вимоги в частині скасування наказу Управління екологічного нагляду Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» від 21 серпня 2013 року № 52, підписаного директором ОСОБА_3, про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення (оголошення догани) підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано суду доказів того, що безпідставне застосування до неї дисциплінарного стягнення призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.

Керуючись ст.ст. 139, 140, 147, 149, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 10, 60, 88, 212-215 ЦПК України,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Скасувати наказ Управління екологічного нагляду Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» від 21 серпня 2013 року № 52, підписаний директором ОСОБА_3, про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення (оголошення догани).

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (ідентифікаційний код 03327664) в дохід держави судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М.М.Маринченко