Рішення № 37190483, 13.02.2014, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/3081/13-ц

2/264/11/2014

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2014 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Пустовойт Т. В., при секретарі Сакалош О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду з даним позовом, в обґрунтування якого вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер її батько ОСОБА_3, який постійно проживав в будинку АДРЕСА_1. Після його смерті відкрилась спадщина на 5/6 часток будинку з надвірними прибудовами, які належать йому на праві власності в порядку спадкування після смерті його матері, бабки позивачки ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 року, 5/6 часток будинку належали останній на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27.05.2005 року, виданого Третьою Маріупольською державною нотаріальною конторою, після смерті її батька, прадіда позивачки, ОСОБА_5. Свідоцтво про право на спадщину по заповіту у відповідності з діючими нормами цивільного права не пройшло державної реєстрації. Спадщина її батьком прийнята як фактично, так і юридично, батько проживав зі спадкодавцем, був зареєстрований в спадковому будинку, а також 09.01.2007 року подав заяву про прийняття спадщини до Третьої Маріупольської державної нотаріальної контори, у зв'язку з чим йому 02.02.2007 року було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на рухоме майно орендну частку в ПАТ «ММК імені Ілліча», а свідоцтво на 5/6 часток домоволодіння не видано. Власником 1/6 частки спадкового будинку з надвірними прибудовами фактично є відповідачка ОСОБА_2, яка у встановлений законом строк подала заяву про прийняття спадщини, на обов'язкову частку, після смерті ОСОБА_5, однак свідоцтво до теперішнього часу не отримала. Позивачка є єдиним спадкоємцем першої черги після смерті свого батька спадкодавця ОСОБА_3 Спадщину нею прийнято шляхом подачі ІНФОРМАЦІЯ_5 року заяви до Третьої Маріупольської державної нотаріальної контори. Окрім неї, до нотаріальної контори с заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_3 звернулась відповідачка. Інших спадкоємців ні за законом, ні за заповітом не має. Оскільки свідоцтво про право на спадщину по заповіту на ім'я спадкодавця ОСОБА_4 не включено до Реєстру прав власності на нерухоме майно, то нотаріус позбавлений можливості видати їй правовстановлюючі документи по відкритій спадщині, у зв'язку з чим, постановою про відмову у здійсненні нотаріальних дій від 30.03.2013 року №585/02-31 на підставі ст.49 Закону України «Про нотаріат», п.4.15 глави 10 розділу 11 Порядку здійснення нотаріальних дій нотаріусами України, їй було відмовлено в видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 5/6 часток житлового будинку з належними цій частині надвірними прибудовами по АДРЕСА_1. На підставі викладеного позивачка була вимушена звернутись до суду та просить визнати за нею право власності на 5/6 часток житлового будинку НОМЕР_3 зі всіма надвірними прибудовами розташованого в АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3, стягнути з відповідачки витрати по сплаті судового збору в розмірі 375,00грн. та витрати по наданню юридичної допомоги при підготовці та складання позову в розмірі 500,00грн.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що намагалась вирішити спір з приводу будинку з ОСОБА_2 в позасудовому порядку, але цього не сталося. Постановою нотаріуса їй відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки її бабка не до кінця оформила документи, в неї відсутня реєстрація спадщини, у зв'язку з чим не може прийняти спадщину на себе. Вказану постанову не оскаржувала, вважає її законною. Спірним будинком не користувалась, тому що відповідачка, яка в ньому зареєстрована, чинила їй перешкоди. Оригінал заповіту з 2006 року знаходиться у відповідачки. Запит до БТІ про надання витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно відносила, чи отримувала відповідь не пам'ятає. 13.02.2014 року до судового засідання не з'явилась, надала заяву, в якій просила справу розглянути за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник позивачки ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити в повному обсязі та пояснила, що спірне домоволодіння на підставі свідоцтва про право власності належало ОСОБА_5, який склав заповіт, згідно якого все своє майно після його смерті заповідав своїй дочці ОСОБА_4 Після його смерті ОСОБА_4 отримала свідоцтво про право на спадщину, однак не вчинила реєстрацію права. ОСОБА_1 року остання померла, після чого спадщину прийняв її син ОСОБА_3, який звернувся з відповідною заявою до нотконтори, нотаріус частково видав свідоцтво на акції, на будинок свідоцтво неможливо було видати, оскільки відсутня його реєстрація. ІНФОРМАЦІЯ_3 року батько позивачки ОСОБА_3 помер, ІНФОРМАЦІЯ_5 року вона звернулась з заявою про прийняття спадщини, однак нотаріус не має можливості видати свідоцтво, оскільки відсутня реєстрація.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила в їх задоволенні відмовити та пояснила, що за наявності умови для отримання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права власності на спадщину судовому розгляду не підлягає, фактично вимоги позивачки зводяться до визнання права власності на спадщину в судовому порядку. Позивачці не видано свідоцтво про право на спадщину, оскільки за ОСОБА_4 та відповідно ОСОБА_3 не значиться у власності ніякого нерухомого майна, в тому числі і 5/6 часток будинку по АДРЕСА_1 Позивачка доводить суду, що в склад спадкового майна ОСОБА_4 входила 5/6 часток спірного домоволодіння та підтверджує це свідоцтвом про право власності за заповітом, посилаючись на те, що воно не внесено до реєстру прав власності на нерухоме майно, однак позивачка не вірно вказує підстави відмови в видачі їй свідоцтва про право власності, оскільки в даному процесуальному документі вказано, що за ОСОБА_7 відсутня державна реєстрація права власності на 5/6 часток домоволодіння, яку вона зобов'язана була здійснити в силу ст.1299 ЦК України. За відсутності такої реєстрації у ОСОБА_4 і відповідно ОСОБА_3 не виникло право власності на вказане майно, тобто воно не є спадковим майном після їх смерті. Про те, що ОСОБА_4 не зареєструвала право власності на 5/6 часток спірного домоволодіння позивачці було відомо ще 22.06.2007 року, вона мала копію витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 22.06.2007 року, яку вона пред'явила до суду за позовом про виселення. До того ж вона особисто 21.05.2009 року робила заказ на видачу їй довідки-характеристики для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_3, яку так і не отримала, оскільки ніякого нерухомого майна за ним, а рівно і за його матір'ю не зареєстровано. В зв'язку з вищевикладеним, вважає що позивачка пропустила строк для звернення до суду, у зв'язку з чим також має бути відмовлено в задоволенні позову. К батькові позивачки перейшло тільки право користування та володіння спірним домоволодінням, яке зберігалось в нього до його смерті, після чого у позивачки, як у його спадкоємиці, також виникло право володіння та користування будинком, а не право власності. Позивачка дійсно, подала заяву до нотаріальної контори, прийняла в спадщину вказані права, однак ними не скористалась, оскільки з ІНФОРМАЦІЯ_3 року по теперішній час спірним домоволодінням не користувалась та не володіла, в ньому не проживала, його технічними та санітарними умовами не цікавилась. В позовній заяві, позивачка не вказувала про які-небудь перешкоди в користуванні та володінні домоволодінням з боку відповідачки.

Представник відповідачки ОСОБА_8 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила в їх задоволенні відмовити та пояснила, що доводи позивачки відносно права власності її бабки та батька на нерухоме майно не знайшли свого підтвердження в суді. Право власності на все домоволодіння належить ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 року залишивши заповіт на ім'я своєї дочки ОСОБА_4 ОСОБА_2 зверталась в суд з позовом про визнання заповіту недійсним, в чому їй було відмовлено, однак на теперішній час в провадженні судді Литвиненко Н.В. знаходиться заява про перегляд справи за нововиявленими обставинами. Визнання права власності на спадкове майно є винятковим способом захисту, що має застосовуватися якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Для оформлення своїх спадкових прав позивачка повинна була надати до нотаріальної контори в період з 29.06.2007 року до 31.12.2012 року свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім'я ОСОБА_4, витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, для виготовлення якого нотаріус надавав їй запит, однак витягу вона так і не надала. Позивачка вказаних вимог не виконала, вказувала що в неї не було домовленості з відповідачкою про те, що остання допустить техніка БТІ для огляду будинку та складання технічної документації, доказів чого не надала. Станом на 30.03.2013 року на спірне домоволодіння є технічний паспорт, виготовлений БТІ м.Маріуполя за заказом відповідачки, в якому власником будинку вказаний ОСОБА_5 Позивачці було відмовлено в оформленні спадщини, оскільки її бабка не виконала всіх необхідних дій для придбання права власності на спадкове нерухоме майно в установленому законом порядку. ОСОБА_4 свідомо не реєструвала право власності на 5/6 часток будинку, оскільки знала про недостовірність заповіту батька, між ними була згода, що будинок батька розподілять порівну. На дату своєї смерті ОСОБА_4 володіла та користувалась будинком НОМЕР_3 по АДРЕСА_1 Однак, право розпорядження будинком в неї так і не виникло, оскільки вона не зареєструвала право власності на нього, тобто ОСОБА_4 не придбала права власності на 5/6 часток будинку. Ствердження позивачки, вказані в позовній заяві, що її батькові належить право власності на 5/6 часток будинку є бездоказовим, оскільки ніякого правовстановлюючого документу на будинок на ім'я ОСОБА_3 суду не надано. Таким чином до батька позивачки перейшло тільки право користування та володіння спірним будинком, яке зберігалося в нього до смерті. Після чого у позивачки, як у спадкоємиці також виникло тільки право користування та володіння будинком. Позивачка, подала заяву до нотаріальної контори, дійсно прийняла в спадщину вказані права, однак ними не скористалася, з ІНФОРМАЦІЯ_3 року по теперішній час спірним домоволодінням не користувалася та не володіла, в ньому не проживала, його технічним та санітарним станом не цікавилась. На підставі викладеного представник просила у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, їх представників, свідків, вивчивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.392 ЦК України право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється іншою особою або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Однією з таких підстав є спадкування майна, відповідно до ст.1217 ЦПК України.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 08.05.2009 року було встановлено, що в 1944 році ОСОБА_5 була виділена осуда для будівництва жилого будинку на виділеній йому у користування земельній ділянці по АДРЕСА_1. По закінченню будівельних робіт будинок було прийнято в експлуатацію і 21.04.1970 року ОСОБА_5 видано свідоцтво про право власності на цей будинок.

28.10.2001 року ОСОБА_5 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_9, згідно якого усе своє майно, де б воно не було та з чого воно б не складалося, і взагалі все те, що йому належатиме на день смерті і на що він за законом має право, заповідав своїй дочці ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_6 року ОСОБА_5 помер, про що зроблено актовий запис акта про смерть №732.

Після його смерті відкрилась спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 та на грошовий внесок, що знаходиться у філії- Маріупольському відділенні №8013/053 ВАТ «Ощадний банк України» на рахунках НОМЕР_4, НОМЕР_5.

У встановлений законом строк до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини звернулися його доньки ОСОБА_4, яка фактично прийняла спадщину та ОСОБА_2

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

ОСОБА_4 оформила прийняття спадщини й отримала свідоцтво про прийняття спадщину за заповітом на 5/6 частини вказаного будинку. На 1/6 частину спадкового майна ОСОБА_2, як особа, що має право на обов'язкову частку спадщини, свідоцтво про право на спадщину не отримала.

ОСОБА_1 року померла ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого Іллічівським відділом реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції Донецької області.

Після її смерті відкрилась спадщина на майно, що складається з частини житлового будинку АДРЕСА_1 орендної долі ММК імені Ілліча, вкладів НОМЕР_4, НОМЕР_5 у філії №8013/053 ВАТ «Ощадний банк України».

Із заявою про прийняття спадщини в нотаріальну контору звернувся її син ОСОБА_3, який фактично прийняв спадщину за законом на долю в майні орендаторів Маріупольського металургійного комбінату імені Ілліча, а свідоцтво про прийняття спадщини на частину будинку та внесків в ощадному банку не отримав.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого Іллічівським відділом реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції Донецької області.

Після його смерті відкрилась спадщина на майно, що складається 5/6 частки спірного домоволодіння і 5/6 частини внеску в ощадному банку.

Із заявами про прийняття спадщини за законом в нотаріальну контору звернулись його донька ОСОБА_1 та ОСОБА_2, але свідоцтво про право на спадщину ніхто не одержував.

Відповідно до ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 08.05.2009 року, яке ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 09.09.2009р. залишено без змін, в задоволенні позовів ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання заповіту, свідоцтва про право на спадщину, визнання за нею та ОСОБА_4 права власності за кожною на 1/2 частину жилого будинку і грошових вкладів, поділ жилого будинку, визнання права власності на жилий будинок за нею, стягнення з неї на користь ОСОБА_1 вартості 1/2 частини будинку відмовлено.

Рішенням Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 23.12.2011 року, яке ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 02.03.2012 року залишено без змін, в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_9, ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним відмовлено.

Згідно інформаційної довідки Маріупольського бюро технічної інвентаризації від 21.03.2007 року будинок АДРЕСА_1 зареєстрований за померлим ОСОБА_5

Як вбачається з витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 22.06.2007 року право власності на будинок АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_5

В відповіді на запит від 29.03.2013 року МКП «Маріупольське БТІ» повідомляє, що станом на 31.12.2012 року житловий будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_5

З домової книги будинку АДРЕСА_1 видно, що померлі ОСОБА_18, ОСОБА_4 та ОСОБА_11 були зареєстровані у спірному домоволодінні.

Частиною 1 статті 1297 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 24.10.2012 року ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/6 частину жилого будинку, з відповідними до цієї частини надвірними прибудовами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 року ОСОБА_5, оскільки не подані право власності на нерухоме майно на ім'я померлого та витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 30.03.2013 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 5/6 частини жилого будинку, з відповідними до цієї частини надвірними прибудовами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_11, у зв'язку з тим, що з поданих спадкоємицею ОСОБА_1 документів вбачається, що на ім'я ОСОБА_4 відсутня державна реєстрація в МКП «Маріупольське бюро технічної інвентаризації».

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Допитана в судовому засіданні в якості спеціаліста ОСОБА_12, завідуюча Третьої державної нотаріальної контори, пояснила, що для видачі свідоцтва про право власності за заповітом на ім'я ОСОБА_4 в якості правовстановлюючих документів, які зберігаються в справі ОСОБА_5 за №976/2004, зберігався оригінал свідоцтва про право власності 101 від 21.04.1970 року, на теперішній час він знаходиться у ОСОБА_2 для оформлення своєї частки спадщини, в матеріалах знаходиться копія. Рішення вказане в спадщині вказано помилково, оскільки проекти документів готуються за допомогою технічних засобів на комп'ютері та на попередньому проекті, який був у нотаріуса в комп'ютері друкувався новий проект, тому рішення було перекреслено, як документ якого не було. Після видачі дублікату, побачили помилку та виправили. Коли видається дублікат, на якому вказано має силу оригіналу, попередні документи втрачають силу, дійсний оригінал дублікату, який у спадкоємця або сторони. Правовстановлюючим документом є дублікат, який отримала ОСОБА_1 Суд повинен приймати до уваги дублікат правовстановлюючого документу, свідоцтво про право на спадщину, видане їй від 26.06.2009 року. В спадковій справі ОСОБА_5 є витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, яке видавалось за запитом ОСОБА_4 09.05.2005 року, де наведена технічна характеристика будинку та надвірних прибудов, вказаних в дублікаті. Нотаріусу пред'являвся витяг з інвентарбюро, правовстановлюючий документ, що підтверджує право власності на житловий будинок та надвірні прибудови, а технічну характеристику надає бюро технічної інвентаризації, за цими двома документами нотаріус оформлює спадщину. Технічна документація на будинок витребується з 01.01.2013 року, оскільки на нотаріусів покладено обов'язки державного реєстратора. Технічний паспорт до 01.01.2013 року для оформлення спадщину не вимагався. Технічна документація означає витяг з державного реєстру прав власності, який до 31.12.2012 року видавав БТІ. Свідоцтво №101 надавалось як документ, підтверджуючий право власності ОСОБА_5 Під час видачі спадщини або оформлення договору відчужування нотаріус роз'яснює стороні або спадкоємцеві, що він отримав правовстановлюючий документ, який підлягає державній реєстрації. Функції державного реєстратора до 31.12.2012 року виконувало БТІ. Спадщину можливо зареєструвати у будь-який час, за бажанням, офіційного моменту реєстрації до 31.12.2012 року не було. ОСОБА_13 це роз'яснювалось. Право розпорядження без реєстрації не наступає, а право власності вона набула на підставі того, що вона стала спадкоємцем 5/6 частини будинку. Щоб мати можливість розпорядитись ним, потрібно пройти державну реєстрації. При відсутності бажання могла цього не робити та тримати спадщину у себе. Зареєструвати будинок ОСОБА_7 не встигла, оскільки померла, але право власності за нею залишилось. ОСОБА_4 придбала право власності на нерухоме майно, яке отримала за свідоцтвом про право власності на спадщину за заповітом. Вона право власності отримала, але в неї був відсутній витяг про реєстрацію права власності. Оскільки спадкоємці не мають можливості провести реєстрацію це питання вирішується в суді. Оскільки ОСОБА_3 мешкав з матір'ю в одному будинку, це є фактичним прийняттям спадщини, оформити документи він міг у будь-який час. Єдиним спадкоємцем ОСОБА_4 був її син ОСОБА_3 В поданій ним заяві вказано спадкове майно, яке складалось з 5/6 частки будинку, 5/6 частки вкладу та орендної частки. На орендну частку отримав свідоцтво про право власності, на частину, що залишилась мав можливість отримати свідоцтво у будь-який час при наданні документів. Він прийняв спадщину, однак права документально не оформив, але право за ним залишається. До ОСОБА_1 перейшли права не тільки користування але й розпорядження, якщо вона оформить спадщину або визнає право власності в суді. Вона також у шестимісячний термін після смерті батька подала заяву до нотаріальної контори, та є спадкоємицею. В оформленні спадкових прав ОСОБА_1 існують перешкоди, їй роз'яснювалось, що для отримання спадщини нотаріусу необхідно надати правовстановлюючий документ на ім'я ОСОБА_4 та витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно. Правовстановлюючого документу на 2007 рік не було. В 2009 році видано дублікат, який вона надала. Робили запити для БТІ з метою отримання ОСОБА_1 нового технічного паспорту та виклику техніка для видачі витягу про реєстрацію права власності. Ці документи по теперішній час не надані, на підставі чого 30.03.2012 року видано свідоцтво про відмову у вчиненні нотаріальних дій. Спадщина в БТІ не зареєстрована, оскільки друга сторона перешкоджала в доступі техніка провести технічну характеристику об'єкта, відомо це, так як в 2012 року надали рішення суду. Заява ОСОБА_1 знаходиться в наряді- постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Відповідно до положень ч.1 ст.182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Вимоги даної норми власником домоволодіння ОСОБА_4 та відповідно після її смерті, її сином ОСОБА_11, виконані не були.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що речові права на нерухоме майно, їх обтяжень та правочини щодо нерухомого майна підлягають обовязковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Підтвердження в суді права власності на майно здійснюється шляхом підтвердження фактів, що свідчать про володіння спірним майном на праві власності або іншого речового права.

У відповідності до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини, відповідно до ст.1218 ЦК України, входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок.

Відповідно до норм ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно ч.3 ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця від спадщини.

Статтею 1297 ЦК України встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як і іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у виді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (ст.ст.1296, 1297 ЦК України) та не здійснив його державної реєстрації (ст.1299 ЦК України).

Державний нотаріус ОСОБА_12 допитана в якості спеціаліста пояснила, що у ОСОБА_3, який фактично прийняв спадщину, але юридично не оформив своїх спадкових прав, бо помер ІНФОРМАЦІЯ_3. виникло право власності на нерухоме майно, яке він успадкував після смерті своєї матері ОСОБА_4, але станом на 31.12.2012 року правовстановлюючий документ не пройшов державну реєстрацію в Реєстрі прав власності на нерухоме майно на ім'я ОСОБА_4 згідно розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Отже, з огляду на наведене, суд встановивши коло обставин, оцінивши представлені сторонами докази, приходить до висновку, що за позивачкою повинно бути визнано право власності на спадкове нерухоме майно.

Представник відповідачки ОСОБА_8 в своїх запереченнях зазначала, що у прізвищах позивачки та спадкодавця маються розбіжності між документальними записами, «ОСОБА_1» і «ОСОБА_3.» відповідно.

Експертним висновком №056/483-с Українського бюро лінгвістичних експертиз, наданим позивачкою за її зверненням, зазначено, що записи прізвища ОСОБА_1 (паспорт, запис ОСОБА_1; свідоцтво про народження, записи російською мовою ОСОБА_14, мати ОСОБА_15) та ОСОБА_3 (паспорт, запис ОСОБА_3) у документах, наданих для експертизи є ідентичними. Розбіжності між документальними записами прізвища виникли внаслідок відхилення від орфографічних норм при міжмовному (російсько-українському) перетворенні під впливом російської вимови та написання.

Оскільки в судовому засіданні сторонами не оспорювався той факт, що ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_1, крім того зазначена обставина не є предметом даних спірних правовідносин, суд вважає, що заперечення представника відповідачки в цій частині для вирішення даного спору не заслуговують на увагу суду.

Відповідачкою та її представником надано заяву про застосування строків позовної давності, посилаючись на те, що ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, право на оформлення спадщини та її правової реєстрації згідно діючого законодавства в позивачки появилося ще в листопаді 2007 року. В даний строк їй вже було відомо, що вона не може оформити право власності на 5/6 частки будинку АДРЕСА_1 в тому числі на право користування та володіння даноною часткою будинку.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ст.267 ЦК України).

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_16 пояснила, що є дочкою ОСОБА_2, позивачка приходиться їй племінницею. Спірне домоволодіння будували бабка та дід, будинок до теперішнього часу рахується за ОСОБА_5 Після його смерті стало відомо про існування заповіту. Тітка ОСОБА_4 казала, що не оформила до кінця документи, запропонувала поділити будинок порівну, в неї була можливість оформити документи. Після смерті ОСОБА_4 в будинку залишився жити її син ОСОБА_11, який просив ОСОБА_2 перейти жити до нього, з 23.02.2007 року ОСОБА_2 мешкала в будинку, вкладала в нього кошти, замінювала опалення. ОСОБА_11 документи на будинок не отримував, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, після його смерті на будинок почала претендувати його дочка, яка приходила до ОСОБА_2. Наприкінці 2012 року ОСОБА_1 приходила вимагати гроші за будинок. Торік вона приїжджала до ОСОБА_2 з міліцією, вимагали впустити до будинку та гроші за нього. ОСОБА_2 зареєстрована в будинку з травня 2009 року.

До показань свідка в тій частині, що ОСОБА_4 бажала поділити спірний будинок порівну з ОСОБА_2 та мала можливість оформити документи, суд відноситься критично і не приймає до уваги, оскільки вони спростовуються добутими у судовому засіданні доказами і крім того, свідок є дочкою відповідача, що свідчить про її зацікавленість в результатах розгляду справи.

Позивачка вказувала на те, що ОСОБА_2 перешкоджала їй в користуванні будинком, що підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_16 та постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 02.08.2012 року, згідно якої 30.07.2012 року до Іллічівського РВ з письмовою заявою звернулась ОСОБА_1, в якій вона просила прийняти заходи до ОСОБА_2, яка 26.07.2012 року приблизно о 13-00год. чинила їй перешкоди у входженні до належного їй домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1. ОСОБА_2 пояснила, що в цей день її вдома не було та до неї ОСОБА_1 не зверталась.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснила, що сторони по справі родичами їй не доводяться, знає їх заочно, біля року назад допомагала відповідачці клеїти шпалери в спірному будинку. Прийшла дівчина та зав'язався спір, ОСОБА_2 пояснила, що це її племінниця. Дівчину бачила здалеку, ОСОБА_1 ніколи не бачила, що це була саме вона стверджувати не може.

Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку що позивачці чинили перешкоди в визнанні права власності, ОСОБА_2 протягом тривалого часу оскаржувала дії щодо дійсності заповіту ОСОБА_5, рішенням Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 23.12.2011 року в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_9, ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним відмовлено, ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 02.03.2012 року вищевказане рішення залишено без змін, внаслідок чого вважає необхідним визнати поважними причини його пропуску.

На підставі викладеного позовна вимога ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання за нею право власності на 5/6 часток житлового будинку НОМЕР_3 зі всіма надвірними прибудовами розташованого в АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд виходить з наступного.

З ч.1 ст.56 ЦПК України вбачається, що правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Вона допускається до участі у розгляді справи ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

Відповідно до ст.84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно зазначеної норми склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки). До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною витрати.

Позивачкою не надано документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, у зв'язку з чим у задоволенні вказаних вимог необхідно відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні на користь якої прийнято рішення, суд присуджує з іншої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Таким чином з відповідачки на користь позивачки слід стягнути судовий збір у розмірі 375,30грн.

Керуючись ст.ст.182, 328, 392, 1216, 1218, 1261, 1268, 1269, 1297, 1299 Цивільного кодексу України, ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст.10, 56, 60, 84, 88, 213-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування- задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності в порядку спадкування на 5/6 часток житлового будинку НОМЕР_3 зі всіма надвірними прибудовами, розташованого в АДРЕСА_1, після смерті батька - ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН:НОМЕР_1, яка проживає в АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН:НОМЕР_2, яка проживає в АДРЕСА_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 375,30грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Іллічівський районний суд м. Маріуполя протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

З повним текстом рішення можливо буде ознайомитися після 17.02.2014 року.

Суддя: Т. В. Пустовойт