Постанова № 37189941, 06.02.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2014 р. Справа № 914/4249/13

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кордюк Г.Т.

суддів Давид Л.Л.

Якімець Г.Г.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест" від 31.12.2013 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 18.12.2013 року

у справі № 914/4249/13

за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Трускавець, Львівська обл.

до відповідача: ТзОВ "Трускавецьінвест", м. Трускавець, Львівська обл..

про стягнення 216 108,92 грн. заборгованості,

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_3 - представники

від відповідача: Войтович О.В. - представники

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішенням господарського суду Львівської області від 18.12.2013 року у справі № 914/4249/13 (суддя Сухович Ю.О.) позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 задоволено частково: стягнуто з ТзОВ "Трускавецьінвест" на користь ФОП ОСОБА_2 основний борг в сумі 189 419,77 грн., 3% річних в сумі 12 716,34 грн., пеню в сумі 8 848,83 грн. та 4 219,69 грн. судового збору. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 2,66 грн. пені та 5 121,32 грн. інфляційних нарахувань - відмовлено.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач на виконання умов договорів № 1 від 01.04.2011 року та № 12ф/0212 від 01.01.2012 року надав відповідачу послуги, що підтверджується актами приймання-передачі, однак, відповідач оплату провів частково, а тому позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу обґрунтовані.

Відмовляючи у стягненні інфляційних витрат, місцевий господарський суд у рішенні зазначив, що індекс інфляції за період з 11.05.2011р. по 31.10.2013р. становить 0,999, отже втрати від інфляції за цей період відсутні, відповідно відсутні підстави для нарахування інфляційних витрат.

Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду, ТзОВ "Трускавецьінвест" подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю. Зокрема, в апеляційній скарзі апелянт покликається на те, що відповідно до п. 4.3 договору № 12ф/0212 від 01.02.2012 року оплата послуг проводиться у національній валюті України згідно з виставленими рахунками фактури, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця (позивача), до 10 числа наступного місяця за звітним за послуг, надані у звітному місяці.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Однак, відповідач не отримував рахунків на оплату, такого рахунку не було пред'явлено позивачем суду, а тому умова договору про оплату не настала, відповідно не настав обов'язок по оплаті у апелянта.

Представник позивач в судовому засіданні, вимоги апелянта заперечив та просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, заслухавши в судовому засіданні доводи та заперечення представника позивача та відповідача, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду належить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2011 року між ФОП ОСОБА_2 (виконавець) та ТзОВ "Трускавецьінвест" (замовник) укладеного договір № 1 (а.с. 14) про надання побутових послуг, за умовами якого (п. 1), виконавець зобов'язувався надати побутові послуги у вигляді прання та прасування одягу, білизни та інших текстильних виробів в кількості, строки і по ціні вказаних у накладних (квитанціях), а замовник зобов'язувався прийняти та сплатити вартість наданих послуг.

Згідно п. 3.1, п. 3.2 та п. 3.3 договору № 1 від 01.04.2011 року, ціна за надання послуг визначаються згідно додатку і включає доставку речей до виконавця і після прання до замовника. Порядок оплати наданих послуг (виконаних робіт) - на підставі акту виконаних робіт на протязі десяти банківських днів з дня отримання акту замовником. Форма оплати - готівкова та безготівкова, шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця по вказаним банківським реквізитам.

У зв'язку з подальшою співпрацею, 01.02.2012 року між сторонами укладено договір № 12ф/0212 (а.с. 16) про надання послуг, за умовами якого (п. 1.1), замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати послуги по пранню та прасуванню постільної, столово-кухонної білизни, предметів інтер'єру (штор, тюлів, занавісок, покривал тощо) (надалі - послуги) згідно заявок замовника, а замовник зобов'язувався оплатити ці послуги.

За умовами п. 2.2 договору № 12ф/0212 від 01.02.2012 року, доставка білизни до пральні і в зворотному напрямку здійснюється транспортом виконавця, транспортні витрати включаються у вартість послуг прання. Доставка білизни та надання пральних послуг здійснюється згідно графіку надання пральних послуг, складеним виконавцем та погодженим із замовником.

Відповідно до п. 3.3.10 договору № 12ф/0212 від 01.02.2012 року, в кінці кожного звітного місяця виконавець зобов'язувався підготувати та передати замовнику підписаний акт прийому-передачі наданих послуг.

Пунктами 3.5.1 та 3.5.5 договору № 12ф/0212 від 01.02.2012 року, сторони передбачили, що замовник зобов'язувався своєчасно, в повному обсязі та на умовах договору сплачувати на розрахунковий рахунок виконавця оплату за надані послуги прання. Замовник зобов'язаний підписати акт про надані послуги протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання чи в той же строк направити виконавцю мотивовану відмову у випадку, якщо зазначені в акті послуги не відповідають послуги, фактично наданим виконавцем згідно з умовами цього договору та вимогами, встановленими чинним в Україні законодавством.

За умовами п. 4.1 та п. 4.2 договору № 12ф/0212 від 01.02.2012 року, ціна договору визначається вартістю послуг з прання, які будуть надані протягом строку дії договору і на момент підписання договору орієнтовно становить 260 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% 60 000,00 грн. Вартість наданих послуг з прання за кожну партію визначається на підставі цін виконавця, погоджених сторонами в додатку № 1 до договору, що є невід'ємною частиною даного договору. Вартість транспортних витрат, щодо доставки білизни включається у вартість послуг прання.

Згідно п. 4.3 та п. 4.4 вищенаведеного договору, оплата послуг проводиться у національній валюті України, згідно з виставленими рахунками фактури, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця, до 10 числа наступного місяця за звітним за послуги, надані в звітному місяці. Фактично надані послуги оформляються актом приймання-передачі наданих послуг, що підписуються сторонами, щомісячно після надання послуг у звітному періоді.

За умовами п. 5.1 та п. 5.3 договору № 12ф/0212 від 01.02.2012 року, цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2012 року. Якщо після закінчення строку дії цього договору, сторони продовжують виконувати його умови, він вважається пролонгованим на невизначений строк.

За умовами п. 6.1 вищенаведеного договору, приймання наданих виконавцем послуг здійснюється замовником на підставі акту прийому-передачі, який складається виконавцем та підписується сторонами не пізніше 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання даного акту замовником.

Як вбачається з матеріалів справи та незаперечно сторонами, на виконання вищенаведених умов договорів № 1 від 01.04.2011 року та № 12ф/0212 від 01.02.2012 року позивач своєчасно, якісно та в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання, надав відповідачу послуги на загальну суму 843 226,02 грн., про що сторони підписали акти приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. та з 01.01.2012р. по 16.08.2013р. (а.с. 47-180). Проте, відповідач порушив свої зобов'язання по вищенаведених договорах, оплату за надані послуги провів частково в сумі 653 806,25 грн., відповідно, основний борг складає 189 419,77 грн.

З огляду на вищенаведене, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 189 419,77 грн. заборгованості за наданні останньому послуги. Окрім цього, позивач керуючись умовами п. 7.3 договору № 12ф/0212 від 01.02.2012 року, у зв'язку із простроченням оплати за надані послуги нарахував відповідачу пеню в розмірі 8 851,49 грн. за період з 11.11.2012р. по 10.05.2013р. та відповідно до умов ст. 625 ЦК України - 5 121,32 грн. інфляційних нарахувань та 12 716,34 грн. три проценти річних.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Положеннями ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з укладених між сторонами договорів, останні за своєю правовою природою є договорами про надання послуг.

Відповідно до умов ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

На виконання вищенаведених умов договорів № 1 від 01.04.2011 року та № 12ф/0212 від 01.02.2012 року позивач своєчасно, якісно та в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання, надав відповідачу послуги на загальну суму 843 226,02 грн., що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. та з 01.01.2012р. по 16.08.2013р. (а.с. 47-180). Вищевказані акти підписані сторонами та скріплені їх печатками.

У відповідності із ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказано у ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таки чином, беручи до уваги все вищенаведене, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем взятих на себе зобов'язань по договорах № 1 від 01.04.2011 року та № 12ф/0212 від 01.02.2012 року та невиконання ТзОВ «Трускавецьінвест» взяті на себе зобов'язання по оплаті за надані послуги, в результаті чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 189 419,77 грн., яка є обґрунтованою та доведеною належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондують приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до п. 7.3 договору № 12ф/0212 від 01.02.2012 року, за порушення грошових зобов'язань (несвоєчасну оплату виконаних робіт) замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми.

Отже, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду, що позивач при нарахуванні пені не прийняв до уваги кількість днів у 2012 році (366 днів), що призвело до завищенні суми пені, а відтак, пеня за період з 11.11.2012р. по 10.05.2013р. становить 8 848,83 грн.

Окрім цього, місцевим господарським судом обґрунтовано відмовлено позивачу у стягненні інфляційних втрат в сумі 5 121,32 грн., виходячи з того, що у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Інфляційні та річні є окремим видом цивільних зобов'язань, які існують в силу прострочення боржником терміну виконання грошового зобов'язання та є за своєю правовою природою відшкодуванням матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому, нарахування індексу інфляції у розумінні ст. 625 ЦК України відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення. І якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю, і може мати при цьому економічну назву "дефляція", то це не змінює її правову природу. Є цілком неприпустимим при розрахунку пропуск жодного місяця, бо при цьому руйнувався би весь ланцюг розрахунків. Державні органи статистики щорічно встановлюють загальний індекс інфляції в цілому за минулий рік з обов'язковим урахуванням інфляції за всі без виключення місяці, в яких індекс інфляції був як більше, так і менше одиниці.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач при обчисленні інфляційних втрат порушив ланцюговий метод нарахування, обравши окремі місяці в яких була інфляція, не враховуючи при цьому дефляцію, яка за період з 11.05.2011р. по 31.10.2013р. становить 0,999, отже втрати від інфляції за цей період були відсутні.

Окрім вищенаведеного, судова колегія вважає правомірним задоволення позовних вимог в частині стягнення відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, трьох процентів річних за період з 11.05.2011р. по 31.10.2013р., які позивач просить у позовній заяві стягнути у розмірі 12 716,34 грн..

Щодо покликань апелянта на той факт, що термін оплати не настав, оскільки позивач не виставляв відповідачу рахунки на оплату послуг, апеляційний господарський суд не приймає до уваги, оскільки невиставлення позивачем рахунку не звільняє відповідача від обов'язку сплатити борг з дотриманням встановленого порядку, з огляду на те, що рахунок містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти. Крім того, ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, тому наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату за договором (постанова Вищого господарського суду України від 12.01.2011р. у справі № 19/9-10-76).

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Львівської області від 18.12.2013 року у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу ТзОВ «Трускавецьінвест» - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддя Кордюк Г.Т.

суддя Давид Л.Л.

суддя Якімець Г.Г.