Постанова № 37189939, 12.02.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2014 року Справа № 876/6179/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.,

за участі секретаря судового засідання: Луки Х.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року у справі №807/192/13-а за позовом ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області про визнання дій неправомірними,-

В С Т А Н О В И В:

25.01.2013 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом, яким просила визнати неправомірними дії начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області Мікор Юрія Юрійовича щодо направлення листа за №2376/6-157 від 25.07.2012 року щодо проведення авансування витрат на проведення виконавчих дій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Закарпатській області перебуває виконавче провадження ВП № 13423178 по виконанню виконавчого напису приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований за № 431 від 20 травня 2009 року, відповідно до якого запропоновано звернути стягнення на житловий будинок в АДРЕСА_1, що належить їй на праві власності. Листом від 25 липня 2012 року № 2376/6-157 Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області запропоновано ЗФ ВАТ «Кредобанк» оплатити проведення експертної оцінки майна шляхом проведення авансування витрат на проведення виконавчих дій до 08 серпня 2012 року. Вважає надіслання вище вказаного листа незаконним. Обґрунтовуючи це тим, що ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області від 28 вересня 2012 року її апеляційну скаргу задоволено, ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 10 липня 2012 року - скасовано, скаргу задоволено, дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області Вудмаски Мирона Федоровича щодо винесення постанови від 30 січня 2012 року по поновлення виконавчого провадження ВП № 13423178 визнано неправомірними, а зазначену постанову скасовано. Отже, з вищенаведеного робить висновок, що усі постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області Вудмаски Мирона Федоровича, які стали підставою про направлення ним листа від 25 липня 2012 року № 2376/6-157 - скасовані, а тому, дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області в особі начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області - Мікор Юрія Юрійовича щодо направлення листа за № 2376/6-157 від 25 липня 2012 року щодо проведення авансування витрат на проведення виконавчих дій вважає незаконними.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовлено.

ОСОБА_2 постанову суду першої інстанції оскаржила, подала апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області від 28 вересня 2012 року її апеляційну скаргу задоволено, ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 10 липня 2012 року - скасовано, скаргу задоволено, дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області Вудмаски Мирона Федоровича щодо винесення постанови від 30 січня 2012 року по поновлення виконавчого провадження ВП № 13423178 визнано неправомірними, а зазначену постанову скасовано. Отже, з вищенаведеного апелянт робить висновок, що усі постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області Вудмаски Мирона Федоровича, які стали підставою про направлення ним листа від 25 липня 2012 року № 2376/6-157 - скасовані, а тому, дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області в особі начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області - Мікор Юрія Юрійовича щодо направлення листа за № 2376/6-157 від 25 липня 2012 року щодо проведення авансування витрат на проведення виконавчих дій вважає незаконними.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення та підтримав доводи апеляційної скарги.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково із наступних підстав.

Відповідно до ст. 201 КАС України суд апеляційної інстанції змінює постанову суду, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно вирішив справу по суті, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Судом встановлено, що 20 травня 2009 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_4, було вчинено виконавчий напис № 431 щодо звернення стягнення на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності позивачу.

02 червня 2009 року головним державним виконавцем Сирохман І.І. відкрито виконавче провадження № 13110803 з виконання виконавчого напису № 431 виданого 20 травня 2009 року про звернення стягнення на житловий будинок в АДРЕСА_1, що належить позивачу у рахунок погашення боргу у розмірі 326794,49 грн. на користь ВАТ "КредоБанк".

23 липня 2012 року відповідно до постанови, що затверджена в.о. начальника ПВР у правління ДВС Головного управління юстиції у Закарпатській області поновлено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 431, що виданий 20 травня 2009 року.

Відповідно до рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 листопада 2012 року постанову від 23 липня 2012 року про поновлення виконавчого провадження було скасовано.

Згідно статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» з метою забезпечення провадження виконавчих дій стягувач може за погодженням з державним виконавцем внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних витрат або покриття їх частини, якщо інше не передбачено цим Законом. Після завершення виконавчого провадження авансовий внесок повністю повертається стягувачу, якщо інше не передбачено цим Законом.

Згідно листа Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області від 25 липня 2012 року № 2376/6-157, ЗФ ВАТ "КредоБанк" було повідомлена про те, що 03 серпня 2009 року головним державним виконавцем відділу ПВР Гайданка М.М. проведено опис й арешт нерухомого майна боржника, а саме житлового будинку загальною площею 110,7 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. У зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування на проведення опису даного майна та проведення експертної оцінки вищевказаного об'єкту нерухомості, відповідно до статті 42 Закону України «Про виконавче провадження», запропоновано ЗФ ВАТ "КредоБанк" оплатити проведення експертної оцінки даного майна шляхом проведення авансування витрат на проведення виконавчих дій. Кошти необхідно було сплатити в строк до 08 серпня 2012 року в розмірі 2500 грн. Отже, оскаржувані дії були вчинені у виконавчому провадженні, яке було поновлено постановою від 23 липня 2012 року.

За наведених обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що порушень головним державним виконавцем Вудмаска М.Ф., начальником відділу ПВР Мікор Ю.Ю., а також в.о начальника відділу ПВР Секерня В.М. (особа , що підписала лист від 25 липня 2012 року за № 2376/6-157) допущено не було, а тому, відмовив у задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

Суд першої інстанції розглянув справу по суті не звернувши увагу на те, що позов пред'явлено до неналежного відповідача.

Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року №3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби", із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2012 року N 5 зазначено, що відповідачем у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (стаття 181 Кодексу адміністративного судочинства України). Такими органами державної виконавчої служби є:

1. Державна виконавча служба України, до складу якої входить відділ примусового виконання рішень.

2. Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень.

3. Районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Отже, судам необхідно мати на увазі, що в цій категорії справ

відповідачами можуть бути лише перераховані органи державної виконавчої служби у зв'язку з тим, що структурні підрозділи органів державної виконавчої служби: відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, відділи примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі - не визначені Законом України «Про державну виконавчу службу" як самостійні органи державної виконавчої служби, що виключає можливість їхньої участі як відповідачів у таких справах.

Ураховуючи те, що наведений перелік органів державної виконавчої служби є вичерпним, судам, у разі подання позовної заяви до державних виконавців або інших посадових осіб органів державної виконавчої служби чи до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, необхідно за правилами статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України здійснювати заміну первинного відповідача на належного - відповідно Державну виконавчу службу України, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, або, у разі наявності заперечень позивача, залучати вказаний орган як другого відповідача.

Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень, є органами державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу", але не є юридичними особами. Водночас ці органи можуть бути належними відповідачами у справах з приводу оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих у виконавчому провадженні.»

Враховуючи вище наведене колегія суддів приходить до висновку, що Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області не є належним відповідачем в справі, оскільки він не визначений Законом України «Про державну виконавчу службу" як самостійний орган державної виконавчої служби, що виключає можливість його участь як відповідача у такій справі.

Тому, колегія суддів дійшла до висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно змінити в частині мотивів відмови в задоволенні позову.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, до яких належать органи державної податкової служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дір бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно вирішив справу по суті, з помилковим застосуванням норм процесуального права, а тому постанову в частині мотивів відмови в задоволенні позову слід змінити, відмовивши в позові у зв'язку з пред'явленням позову до неналежного відповідача.

Керуючись ст. ст.160, 195, 196, п. 2 ч. 1 ст. 198, п. 1 ст. 201, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити частково.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року у справі №807/192/13-а за позовом ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області про визнання дій неправомірними - змінити в частині мотивів відмови в задоволенні позову.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді Л.П. Іщук

Т.В. Онишкевич