Ухвала суду № 37189902, 30.01.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/8737/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 вересня 2013 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Газпромнефть Лубрікантс Україна» до державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газпромнефть Лубрікантс Україна» (надалі за текстом - «ТОВ «Газпромнефть Лубрікантс Україна») звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000042260 від 04 січня 2013 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 68 445 грн., податкового повідомлення-рішення № 0000052260 від 04 січня 2013 р., яким підприємству зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 4 444 330 грн., податкового повідомлення-рішення № 0000062260 від 04 січня 2013 р., яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 23 334 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0000072260 від 04 січня 2013 р., яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 968 841 грн. і зобов'язано сплатити 236 840 грн. штрафних санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 вересня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі за текстом - «ДПІ у Подільському районі»), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 19.11.2012 р. по 07.12.2012 року посадовцями ДПІ у Подільському районі проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Газпромнефть Лубрікантс Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 27.02.2010 р. по 30.09.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 27.02.2010 р. по 30.09.2012 р.

Результати перевірки оформлено актом № 624/22-604/36868073 від 14.12.2012 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 5, 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 138, 188, 190, 198, 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на 57 665 грн., зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 4 444 330 грн., заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток на 3 231 грн. 80 коп., заниження податку на додану вартість на 18 667 грн. та в результаті чого зменшено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 968 841 грн.

Такий висновок податкового органу вмотивовано наступним.

За умовами договору № УЗ/110/11 від 11.11.2011 р. ТОВ «Брендз Френдз РА» зобов'язалось надати послуги з організації та проведення конференції для дистриб'юторів ТОВ «Газпромнефть Лубрікантс Україна».

На підставі цього договору були підписані акти здачі-прийняття робіт та видані податкові накладні.

Понесені витрати у сумі 107 428 грн. позивач відніс до рядка 04.13 «інші витрати» декларації з податку на прибуток підприємств за IV квартал 2010 р.

Водночас, ТОВ «Газпромнефть Лубрікантс Україна» зареєстроване лише 25.02.2010 р., а відтак у цьому році підприємство не мало законних підстав для включення витрат з організації прийомів і презентації до складу валових.

Згідно договору № УЗ/013/12 від 26.01.2012 р. ТОВ «Брендз Френдз РА» взяло на себе зобов'язання із виконання робіт з виготовлення рекламних матеріалів, друкованої поліграфічної продукції та інших промоматеріалів, а позивач - прийняти і оплатити їх.

За даними видаткових та податкових накладних виконавець за названим договором здійснив роботи з виготовлення лайтбоксів, наклейок, прапорів та іншої рекламної продукції з логотипом «G-Energy».

Разом з тим, ТОВ «Газпромнефть Лубрікантс Україна» не надано будь-яких документів, які б підтверджували право позивача на використання зазначеної торгової марки, що призвело до завищення валових витрат на 280 835 грн. та податкового кредиту на 58 280 грн.

16.03.2012 р. між позивачем та ТОВ «АМ Централ Сервіс Україна» укладено договір № УЗ/024/12 відповідно до якого товариству «Газпромнефть Лубрікантс Україна» надано послуги з розміщення реклами на телебаченні, радіо, в друкованих засобах масової інформації на загальну суму 4 582 861 грн., у т.ч. 768 310 грн. ПДВ, що підтверджено актами надання послуг та податковими накладними.

Відповідно до умов договорів № УЗ/047/11 від 01.08.2011 р., № УЗ/026/12 від 15.03.2012 р. ТОВ «Брендз Френдз РА» надало позивачеві послуги з виготовлення рекламно-сувенірної продукції, організації та проведення промозаходів на загальну суму 462 628 грн., у т.ч. 92 527 грн. ПДВ.

Однак, позивачем не доведено зв'язок понесених витрат на рекламу та рекламні заходи із господарською діяльністю з огляду на те, що останній не довів отримання економічної вигоди від таких послуг, в результаті чого завищено валові витрати та податковий кредит.

Крім того, за результатами аналізу ціни реалізації імпортованих товарів встановлено, що у березні-квітні 2012 р. позивачем занижено податкові зобов'язання на 46 905 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ в Оболонському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000042260 від 04 січня 2013 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 68 445 грн., у тому числі 57 665 грн. за основним платежем та 10 780 за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення № 0000052260 від 04 січня 2013 р., яким підприємству зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 4 444 330 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0000062260 від 04 січня 2013 р., яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 23 334 грн., у тому числі 18 667 грн. за основним платежем та 4 667 грн. за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення № 0000072260 від 04 січня 2013 р., яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 968 841 грн. і зобов'язано сплатити 236 840 грн. штрафних санкцій.

На момент виникнення спірних правовідносин питання, пов'язані з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, регулювались статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР (надалі за текстом - «Закон № 334/94-ВР»), статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі за текстом - «Закон № 168/97-ВР») та статтями 138, 139, 198 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України»).

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР (надалі за текстом - «Закон № 334/94-ВР») господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пункт 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначає валові витрати виробництва та обігу, суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

За змістом підпункту 138.10.3 пункту 138.10 названої статті ПК України витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів включаються до складу інших витрат.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

При цьому, визначальною ознакою валових витрат та податкового кредиту є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку.

Судом попередньої інстанції досліджено питання щодо фактичного виконання договорів, укладених між ТОВ «Газпромнефть Лубрікантс Україна» та ТОВ «АМ Централ Сервіс Україна», ТОВ «Брендз Френдз РА».

З огляду на наявність таких належних та достатніх доказів, як акти здачі-приймання робіт, податкові накладні, платіжні доручення, які стосуються названих господарських операцій, достовірно встановлено, що витрати на рекламу та рекламні заходи пов'язані саме з продажем продукції та здійснювались з метою доведення інформації про товар, тобто безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Окружним адміністративним судом також правильно застосовано закон і при вирішенні питання щодо витрат ТОВ «Газпромнефть Лубрікантс Україна», пов'язаних з рекламою торгівельної марки «G-Energy».

Так, на підтвердження правомірності використання зазначеної торгівельної марки позивачем надано свідоцтво про товарний знак, свідоцтво про реєстрацію торгового знаку, ліцензійний договір, укладений між ТОВ «Газпромнефть Лубрікантс Україна» та ТОВ «Газпромнефть-смазочные материалы».

Підпунктом 5.4.4 пункту 5.4 ст. 5 Закон № 334/94-ВР передбачено, що витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше двох відсотків від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік.

Оскільки ТОВ «Газпромнефть Лубрікантс Україна» зареєстровано 25.02.2010 р., ДПІ у Подільському районі обґрунтовано зазначила, що у позивача не було підстав для включення витрат з організації прийомів і презентації до складу валових у IV кварталі 2010 р.

Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи такі витрати позивачем у IV кварталі 2010 р. не враховувались.

На підтвердження своїх висновків відповідач послався на договір № УЗ/110/11. Водночас названий договір ТОВ «Газпромнефть Лубрікантс Україна» уклало з ТОВ «Брендз Френдз РА» 11.11.2011 р., тобто у IV кварталі 2011 р., а відтак понесені за ним витрати не могли включатись до складу валових витрат у 2010 р.

Насамкінець судова колегія зазначає, що акт перевірки № 624/22-604/36868073 від 14.12.2012 р. не містить будь-яких обґрунтувань, з яких ДПІ у Подільському районі дійшла висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань на 46 905 грн.

Під час апеляційного перегляду справи представник відповідача пояснив, що заниження податкових зобов'язань утворилось внаслідок того, що при імпорті товару позивач сплатив меншу суму податку, порівняно з аналогічними товарами.

Однак, відповідно до ст. 546 Митного кодексу України митним органом, який у зоні своєї діяльності забезпечує виконання завдань, покладених на органи доходів і зборів є митниця.

За таких обставин, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції щодо неправомірності спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що окружним адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 вересня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 05 лютого 2014 р.

.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.