Ухвала суду № 37188877, 17.02.2014, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/18605/13-ц

Провадження № 2/344/1161/14

У Х В А Л А

17 лютого 2014 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді Бабій О.М.

секретаря Сивухіної Ю.Ю.,

прокурора Голіней О.М.

за участі представника позивача по довіреності від 14.01.2014 року Грици Ю.Ю., представника третьої особи ТзОВ «Самсон-ІФ» по довіреності від 19.11.2013 року Дворського В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості до ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю «Галичинатабак», треті особи на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гетьман», товариство з обмеженою відповідальністю «Самсон-ІФ» про визнання договорів про передання майнових прав на знаки для товарів і послуг у співвласність недійсними, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області перебуває цивільна справа за позовом Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості до ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю «Галичинатабак», треті особи на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гетьман», товариство з обмеженою відповідальністю «Самсон-ІФ» про визнання договорів про передання майнових прав на знаки для товарів і послуг у співвласність недійсними, провадження в справі відкрито в порядку цивільного судочинства.

Представник третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю «Самсон-ІФ» подав до суду письмове клопотання про закриття провадження у справі, оскільки вважає, що справа не повинна розглядатись в порядку цивільного судочинства. Клопотання обгрутовує тим, що оскаржувані договориукладені між двома юридичними особами та мають господарський характер, регулюються нормами господарського законодавства. Одним із відповідачів у справі є фізична особа ОСОБА_4, однак позивач не ставить до нього жодних вимог, позовні вимоги стосуються прав та обов'язків юрдичних осіб. Просить провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинна розглядатись в порядку господарського судочинства.

Представник позивача в судовому засіданні просив у задоволенні клопотання представника третьої особи відмовити, оскільки вважає, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Підставою визнання договорів недійсними є те, що при підписанні оскаржуваних договорів відповідач ОСОБА_4, як фізична особа, не мав на це повноважень. А тому, виходячи із суті позовних вимог, спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Прокурор в судовому засіданні погодився із доводами представника позивача.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захитсу порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Стаття 12 ГПК визначає справи, підвідомчі господарським судам. До них належать:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав,

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів;

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів;

7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство;

8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

Розмежування цивільної та господарської юрисдикції завжди проводилося на основі суб'єктного складу (підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, прокурори та їх заступники, які звертаються в інтересах держави, державні та інші органи у випадках, передбачених законодавством) та характеру відносин (господарські відносини, тобто ті, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання).

Відповідно до спільного листа ВС України та Вищого арбітражного суду України від 14 - 20 липня 1995 р. підвідомчість цивільних справ та господарських спорів визначається законодавством України. Однак у випадках, коли у законодавчих актах підвідомчість спорів визначена нечітко, слід виходити із суб'єктного складу учасників спору.

Господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер. У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 ГК. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

а) участь у спорі суб'єкта господарювання;

б) наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК, ГК, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 ЦПК України, позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Подаючи позовну заяву позивач самостійно визначає особу відповідача.

Статтею 33 ЦПК України визначено виключно право позивача клопотати про заміну первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або клопотати про залучення до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Позивач таким своїм право скористався та визначив коло відповідачів у справі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в клопотанні представника третьої особи про закриття провадження у справі слід відмовити.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України, керуючись, ст.ст. 209-210 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Відмовити у клопотанні представника третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю «Самсон-ІФ» про закриття провадження у справі за позовом Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості до ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю «Галичинатабак», треті особи на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гетьман», товариство з обмеженою відповідальністю «Самсон-ІФ» про визнання договорів про передання майнових прав на знаки для товарів і послуг у співвласність недійсними.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку на протязі п'яти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Бабій О.М.