Ухвала суду № 37188144, 23.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" січня 2014 р. м. Київ К/9991/12096/12

№ К/9991/12096/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Блажівської Н.Є., Муравйова О.В., розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09.11.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.01.2012

у справі № 2а-8759/11/1270 Луганського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Садова»

до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09.11.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.01.2012, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Алчевської ОДПІ від 08.09.2011 № 0000712310.

У касаційній скарзі Алчевська ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 31.08.2011 № 1499/231-21822479, про порушення позивачем норм пункту 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (ПК України), а саме: завищено податковий кредит у квітні 2011 року на 1226579,00 грн. за наслідками господарських операцій з придбання вугілля у ПП «ВКФ «Техносплав-Луганськ» та ПП «Інтеграль», фактичне виконання яких не підтверджується первинними документами, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за квітень 2011 року на суму 1226579,00 грн.

За результатами перевірки ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від від 08.09.2011 № 0000712310 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 1226580,00 грн., у т.ч.: 1226579,00 грн. - основний платіж, 1,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

У судовому процесі встановлено, що позивач (покупець) уклав договори поставки вугільної продукції з постачальниками: ПП «ВКФ «Техносплав-Луганськ» - від 01.03.2011 № 01/03 та з ПП «Інтеграль» - від 01.02.2011 № 01/02-2011. На підтвердження виконання вказаних договорів позивач надав такі документи: з ПП «ВКФ «Техносплав-Луганськ» - копії видаткових накладних (а.с. 63, 64, 72, 96, 109, 124, т. 1); рахунків-фактур (а.с. 64, 73, 95, 110, 123, т. 1); податкових накладних (а.с. 139-143, т.1); платіжних доручень (а.с. 219, т. 1); актів прийому-передання вагонів з вугіллям (а.с. 65, 74, 97, 111, 125, т. 1); актів звіряння кількості та якості (а.с. 66-67, 75-78, 98-100, 112-114, 126-130, т.1); посвідчень про якість вугілля (а.с. 68-69, 79-80, 83-84, 87-88, 91-92, 101-102, 105-106115-116, 119-120, 131-132, 135-136, т. 1); квитанцій про приймання вантажу, згідно якої відправником вугілля є ТОВ «Актив груп», а одержувачем вугілля - Зміївська ТЕЦ ВАТ «Центренерго» (а.с. 70-71, 81-82, 85-86, 89-90, 93-94, 103-104, 107-108, 117-118, 121-122, 133-134, 137-138, т. 1); з ПП «Інтеграль» - видаткові накладні (а.с 154-168, т. 1), податкові накладні (а.с. 169-183, т.1); договір від 22.03.2011 № Ц-22032011 про відступлення права вимоги (заміна кредитора у зобов`язанні), згідно якого позивач відступає ПП «Інтеграль» право вимоги боргу від ПП «Мелліт» на загальну суму 6744611,00 грн., як доказ проведення розрахунків за придбане вугілля (а.с. 144-147, т. 1). З посиланням на вказані документи та на підставі податкових накладних, виписаних ПП «ВКФ «Техносплав-Луганськ» та ПП «Інтеграль», позивач включив до складу податкового кредиту у податковій декларації за квітень 2011 року податок на додану вартість у сумах 293863,00 грн. та 932718.00 грн. відповідно.

Згідно з нормами абзаців першого-третього пункту 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 ст. 198 ПК України).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений пунктом 201.11 ст. 201 ПК України) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Ці обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про донарахування сум податкових зобов'язань з ПДВ та/або зменшення сум бюджетного відшкодування з цього податку.

Разом з тим, факт поставки позивачу ПП «ВКФ «Техносплав-Луганськ» та ПП «Інтеграль» вугілля не може вважатися встановленим з огляду на те, що оцінка доказів у справі зроблена судом без дотримання вимог статті 86 КАС України. Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Заперечуючи проти позову та доводячи безтоварних характер операцій між позивачем і ПП «ВКФ «Техносплав-Луганськ» та ПП «Інтеграль», ОДПІ звертає увагу суду на відсутність документів, за наявності яких згідно з пунктом 4.7 договору від 01.03.2011№ 01/03 товар вважається поставленим (оригіналів залізничних накладних); на те, що надані позивачем документи свідчать про відсутність відношення ПП «ВКФ «Техносплав-Луганськ» до постачання позивачу вугілля, оскільки у посвідченнях якості вугілля вантажовідправником вказаний ТОВ «Актив Груп», так само, як і в квитанціях про приймання вантажу на маршрут або групу вагонів. Платником за вантаж за цими квитанціями вказаний ВАТ «Центренерго» Зміївська. Також податковий орган звертав увагу суду на відсутність доказів відправлення посадових осіб ПП «ВКФ «Техносплав-Луганськ» до місця відвантаження вугілля ( м. Красний Луч ). Що ж до ПП «Інтеграль», то висновок суду про придбання вугілля позивачем обгрунтований посиланням тільки на податкові та видаткові накладні, які, однак, за встановленого факту відсутності перерахування позивачем грошових коштів вказаному постачальнику за вугілля, а також з огляду на те, що ПП «Інтеграль» не декларувало основних засобів, трудових ресурсів, необхідних для здійснення підприємницької діяльності, а його органи управління приховують своє місцезнаходження від контролюючих органів, не є достатніми доказами для підтвердження фактичного виконання поставки вугілля. Документів, які підлягають оформленню відповідно до чинного законодавства по операціях з транспортування вантажу, як від постачальників до позивача так і до самих постачальників, які були посередниками у ланцюзі поставки, позивач не надав під час перевірки, так само як і в судовому процесі.

Так, за визначенням пункту 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 № 457, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення;

Відповідно до пункту 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, накладна та дорожня відомість (для перевезень залізничним транспортом), є обов'язковими первинними документами обліку, екземпляр яких в обов'язковому порядку надається вантажоотримувачу для обліку товару.

Наведеним доводам ОДПІ на підтвердження відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем і ПП «ВКФ «Техносплав-Луганськ» та ПП «Інтеграль» суди попередніх інстанцій у порушення вимог статті 86 КАС України оцінки не дали, тоді як обставини, на які посилається податковий орган, входять до предмету доказування у справі і мають істотне значення для вирішення питання стосовно права позивача на валові витрати та податковий кредит за податковими накладними, виписаними від імені цих юридичних осіб.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 ст. 71 КАС України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 71 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

За нормами ст. 7 Закону № 168/97-ВР право платника податку на податковий кредит не залежить від виконання податкового обов'язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг). Однак, у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать про обізнаність платника податку щодо протиправної діяльності його контрагента, що полягає в незаконній мінімізації податкових зобов'язань, зокрема у створенні штучних підстав для збільшення податкового кредиту, або у разі коли платник діяв без належної обачності стосовно вибору свого контрагента при встановлених обставинах, які спростовують реальність господарських операцій, підстави для формування податкового кредиту за податковими накладними, виписаними таким контрагентом, відсутні.

При цьому свідчити про обізнаність платника податку щодо протиправної діяльності контрагента або те, що він діяв без належної обачності, може, у тому числі, тривалість господарських відносин, здійснення діяльності в одному сегменті ринку.

Відтак, доводи ОДПІ підлягали ретельній перевірці з дослідженням всіх обставин, які стосуються факту поставки.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України.

Допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини 2 ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, перевірити належним чином доводи сторін щодо фактичної поставки позивачу ПП «ВКФ «Техносплав-Луганськ» та ПП «Інтеграль», для чого, в разі необхідності, зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування відповідних обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 КАС України

При цьому судам слід врахувати, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області задовольнити частково, скасувати ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.01.2012 та постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09.11.2011 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписН.Є. Блажівська підпис О.В. Муравйов