Ухвала суду № 37187672, 05.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2014 року м. Київ К/800/48106/13

К/800/48791/13

К/800/50083/13

Вищий адміністративний суд України у складі:

Суддів Рецебуринського Ю.Й. (доповідача),

Ємельянової В.І.,

Олексієнка М.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 10 липня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Державної судової адміністрації України, військового апеляційного суду Військово-Морських Сил України про нарахування та виплату грошового забезпечення і довічного грошового утримання працюючим суддям,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2008 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з адміністративним позовом, в якому просили зобов'язати Державну судову адміністрацію України виплатити заборгованість з грошового забезпечення та довічного грошового утримання за період з 1 червня по 31 грудня 2005 року.

Постановою Ленінського районного суду м. Севастополя від 8 жовтня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2008 року, позов задоволено. Стягнуто з Державної судової адміністрації України заборгованість з грошового забезпечення та щомісячного довічного утримання за червень-грудень 2005 року та зобов'язано військовий апеляційний суд Військово-Морських Сил виплатити заборгованість.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2013 року скасовано постанову Ленінського районного суду м. Севастополя від 8 жовтня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2008 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з тих мотивів, що суди не дослідили розрахунки заборгованості по заробітній платі та не зазначили, з якого посадового окладу суди виходили при визначенні сум, які підлягають виплаті, а також стягуючи з суб'єкта владних повноважень довічне грошове утримання судді суди не з'ясували дотримання строку звернення до адміністративного суду та думку відповідача з приводу можливого застосування положень про цесуального закону, встановленого чинною на той час редакцією статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства Укра їни.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 10 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2013 року, позовні вимоги до Державної судової адміністрації України про стягнення грошового забезпечення та довічного грошового утримання залишено без розгляду. Позовні вимоги до військового апеляційного суду Військово-Морських Сил України про нарахування та виплату грошового забезпечення та довічного грошового утримання закрито.

У касаційній скарзі позивачі просять скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 10 липня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2013 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судами встановлено, що станом на звернення з позовом до суду (вересень 2008 року), ОСОБА_3, ОСОБА_4 працювали на посадах суддів військового апеляційного суду Військово-Морських Сил України, ОСОБА_5 - на посаді заступника голови цього суду.

Заборгованість, заявлену у позовних вимогах, було розраховано бухгалтером військового апеляційного суду Військово-Морських Сил України, розрахунки було підписано та скріплено печаткою.

Відповідно до Указу Президента України від 14 вересня 2010 року №900/2010 «Про ліквідацію військових апеляційних та військових місцевих судів» військовий апеляційний суд Військово-Морських Сил було ліквідовано.

Згідно з повідомленням про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи Державного реєстратора Ленінської районної державної адміністрації у місті Севастополі від 10 серпня 2012 року б/н до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 10 серпня 2012 року внесено запис №10771110004006514 про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - військовий апеляційний суд Військово-Морських Сил.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Оскільки військовий апеляційний суд Військово-Морських Сил ліквідовано, то правильними є висновки судів щодо закриття провадження в частині позовних вимог до військового апеляційного суду Військово-Морських Сил про нарахування та виплату грошового забезпечення та довічного грошового утримання.

Що стосується позовних вимог до Державної судової адміністрації України, колегія суддів зазначає наступне.

Позивачі оскаржують порушене право на отримання заробітної плати (грошового забезпечення) у більшому, ніж нараховувався та виплачувався, розмірі та, як наслідок, довічного грошового утримання за період червень-грудень 2005 року.

З даним позовом позивачі звернулись до суду 15 вересня 2008 року.

Відповідно до частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За приписами статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час подання позову до суду) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

З огляду на викладе, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про залишення позовних вимог без розгляду, оскільки про порушення своїх прав позивачі повинні були дізнатись у 2005 році при щомісячному отриманні грошового забезпечення, а з позовом звернулися 15 вересня 2008 року, тобто з пропуском строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Крім того, правильно зазначив суд першої інстанції, що доводи позивачів про те, що під час розгляду справи Ленінським районним судом м. Севастополя, відповідач не наполягав на відмові у задоволенні позову з підстави пропущення строку звернення до суду, як того вимагали приписи статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, що діяла на час розгляду справи по суті, є безпідставними, оскільки дану справу Вищим адміністративним судом України направлено на новий розгляд та суд під час розгляду справи здійснює провадження відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій прийняті законні і обґрунтовані рішення з дотриманням норм процесуального права, а тому підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 відхилити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 10 липня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді Ю.Й. Рецебуринський

В.І. Ємельянова

М.М. Олексієнко