Ухвала суду № 37187536, 23.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" січня 2014 р. м. Київ К/9991/34433/11

К/9991/34433/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Блажівської Н.Є., Муравйова О.В., розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Приватного підприємства «НАЛКЕГ»

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2011

у справі № 2а-14328/10/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

до Приватного підприємства (ПП) «НАЛКЕГ»

про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2011, позов задоволено: стягнуто з ПП «Налкег» до Державного бюджету України суму у розмірі 20079,53 грн.

У касаційній скарзі ПП «НАЛКЕГ» просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування відповідачу податкових зобов`язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в актах перевірки від 17.03.2009 № 1814/18-010/35244705 та від 18.06.2010 № 3735/15-208/35244705, про порушення відповідачем норм підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР) та абзацу «а» підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: заниження податку на додану вартість за червень 2008 року на суму 13290,00 грн. та несвоєчасне повернення відповідачем свідоцтва платника податку на додану вартість від 21.09.2007, анульованого згідно із актом про анулювання реєстрації платника ПДВ від 24.07.2009.

За наслідками перевірки та процедури апеляційного оскарження податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення від 31.03.2009 № 0000351800/0, від 28.04.20099 № 000035611800/1, від 29.05.2009 № 000035611800/2 про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 19935,00 грн.( у т.ч. 13290,00 грн. - основний платіж, 6645 грн. - штрафні (фінансові) санкції) (на підставі акта перевірки від 17.03.2009 № 1814/18-010/35244705) та податкове повідомлення-рішення від 15.07.2010 № 0007451403/0 про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 170,00 грн. (на підставі акта перевірки від 18.06.2010 № 3735/15-208/35244705).

Правомірність податкових повідомлень-рішень від 31.03.2009 № 0000351800/0, від 28.04.20099 № 000035611800/1, від 29.05.2009 № 000035611800/2, якими визначено відповідачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 19935,00 грн., була предметом судового розгляду, за наслідками якого постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2010, у справі № 2-а-39375/09/2070, відмовлено у задоволенні позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.03.2009 № 0000351800/0, від 28.04.20099 № 000035611800/1, від 29.05.2009 № 000035611800/2.

Згідно преамбули Закону №2181-ІІІ цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Пунктом 1.2 ст. 1 Закону № 2181-ІІІ визначено, що податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Податковий борг (недоїмка), згідно пункту 1.3 вказаної статті - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181-ІІІ встановлено, що у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а»-«в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 ст.5 Закону № 2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

З огляду на те, що податкове зобов'язання у сумі 19935,00 грн. є узгодженим та несплаченим у добровільному порядку у встановлений законом строк, суди першої та апеляційної інстанцій, керуючись приписами Закону № 2181-III, дійшли юридично обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача вищезазначеного податкового боргу з податку на додану вартість.

Відповідно до п. 9.8 статті 9 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний повернути податковому органу реєстраційне свідоцтво, якщо анулювання реєстрації здійснюється за ініціативою податкового органу, протягом двадцяти календарних днів від дня прийняття рішення про анулювання. У цьому випадку затримка у поверненні такого свідоцтва прирівнюється до затримки у наданні податкової звітності з цього податку.

Як встановлено під час судового процесу, податковим органом на адресу відповідача було направлено податкове повідомлення-рішення від 15.07.2010 № 0007451403/0 про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 170,00 грн., прийняте на підставі акта перевірки від 18.06.2010 № 3735/15-208/35244705, та отримане представником відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: копіями листа від 15.07.2010 № 15094/10/15-215 та повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 48). Доказів на підтвердження того, що податкове повідомлення-рішення від 15.07.2010 № 0007451403/0 було оскаржене відповідачем у встановленому законом порядку, відповідачем надано не було, так само як не було наведено доводів стосовно неправомірності застосування згідно з цим податковим повідомленням-рішенням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 170,00 грн. за порушення пункту 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

А отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що податкове зобов'язання відповідача у сумі у сумі 170,00 грн. є узгодженим та несплаченим у добровільному порядку у встановлений законом строк, а отже підлягає стягненню.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «НАЛКЕГ» залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська О.В. Муравйов