Постанова № 37187398, 03.02.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2014 року № 813/7708/13-а

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Сидор Н.Т.,

за участі секретаря судових засідань Цар Х.М.,

позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача Кельбас Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.09.2013 року №00001001720,

в с т а н о в и в :

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_2) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, у якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 03.09.2013 року №00001001720.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення винесене відповідачем на підставі Акта №254/17-20/НОМЕР_1 «Про результати позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 з питань фінансово-господарських відносин з ТзОВ «Ейс Констракшен Менеджмент» (ЄДРПОУ 36757122) за період 01.04.2010 року - 31.03.2013 року (надалі - Акт перевірки), відповідно до якого відповідачем зроблено висновок, що господарські відносини ФОП ОСОБА_2 з ТзОВ «Ейс Констракшен Менеджмент» не мали реального товарного характеру.

Проте, позивач зазначає, що його господарські операції з ТзОВ «Ейс Констракшен Менеджмент» підтверджені належними документами бухгалтерського та податкового обліку, належним чином оформлені та повністю відповідають вимогам Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», відтак повністю підтверджують реальність здійснення господарських операцій.

Позивач в судовому засіданні надав суду покази в якості свідка та показав, що була усна домовленість з ТзОВ «Ейс Констракшен Менеджмент» про купівлю товару. Даний контрагент пропонував вигідні умови придбання товару, а саме оплата повинна була бути здійснена через шість місяців після поставки товару. Безпосередньо він отримував товар в м. Києві, про що він поставив свій підпис у видатковій накладній. Частину товару (плівку монтажну) він завантажив у свій власний автомобіль, а іншу частину (пластик) йому передали через перевізника, який привіз такий за його місцезнаходженням. Коли наступив строк до оплати придбаного ним товару, контактний номер контрагента не відповідав.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, надав суду пояснення аналогічні доводам, викладеним у позові, просив суд задовольнити позов повністю.

Позиція відповідача викладена у запереченні на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Вказує, що позивачем порушено вимоги п. 44.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. На думку відповідача, допущені позивачем порушення полягають у проведенні безтоварних операцій, проведення їх лише з метою оформлення документів без реального факту (робіт) ТзОВ «Ейс Констракшен Менеджмент» на користь ФОП ОСОБА_2

Разом з цим відповідач зазначає, що ТзОВ «Ейс Констракшен Менеджмент» немає власних виробничих потужностей та трудових ресурсів, що виключає можливість виконання взятих на себе зобов'язань відповідно до договорів укладених з позивачем.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив у задоволенні позову відмовити повністю, вказавши на правомірність прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення - рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив.

Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань господарських відносин з ТзОВ «Ейс Констракшен Менеджмент» (ЄДРПОУ 36757122) за період 01.04.2010 року по 31.03.2013 року.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області складено Акт перевірки від 16.08.2013 року № 254/17-20/НОМЕР_1.

Згідно висновків Акта перевірки встановлено порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит за вересень 2011 року в сумі 10 484,35 грн. по безтоварних операціях, проведених з ТзОВ «Ейс Констракшен Менеджмент».

На підставі Акта перевірки Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області 03.09.2013 року прийнято податкове повідомлення - рішення №00001001720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток підприємств, всього 15 726,53 грн., у тому числі за основним платежем - 10 484,35 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 5 242,18 грн.

Задокументовані в акті перевірки № 254/17-20/НОМЕР_1 від 16.08.2013 року порушення полягають у тому, що господарські операції позивача з ТзОВ «Ейс Констракшен менеджмент» у період вересня 2011 року на загальну суму 62906,09 грн. є безтоварними, відтак позивачем безпідставно сформовано податковий кредит.

До таких висновків, при проведенні перевірки позивача, відповідач дійшов, ґрунтуючись на акті ДПІ у Печерському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки та на інформації, отриманій від слідчого відділу ДПМ у Хмельницькій області.

При проведенні перевірки податковим органом використано Акт перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 17.05.2013 року №1699/22.8/36757122 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Ейс Констракшен Менеджмент» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.07.2011 року по 31.03.2013 року», відповідно до якого зазначено наступне:

«На момент проведення звірки, стан платника податків ТзОВ «Ейс Констракшен Менеджмент» припинено, але не знято з обліку, встановити фактичне місцезнаходження підприємства та його посадових осіб станом на 17.05.2013 року немає можливості.

Свідоцтво платника ПДВ ТзОВ «Ейс Констракшен Менеджмент» анульовано 06.09.2012 року. Причина анулювання - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей.

Остання подана ТзОВ «Ейс Констракшен Менеджмент» декларація з податку на прибуток подана до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС за І квартал 2012 року, з податку на додану вартість за березень 2012 року.

Згідно бази даних ІАІС «Податковий блок» встановлено розбіжність між задекларованим податковим кредитом підприємствами-покупцями сформованим за рахунок ТзОВ «Ейс Констракшен Менеджмент» та податковими зобов'язаннями ТзОВ «Ейс Констракшен Менеджмент» на загальну суму ПДВ 96386,36 грн.

Згідно бази даних ІАІС «Податковий блок» встановлено розбіжність між задекларованими податковими зобов'язаннями підприємствами-постачальниками сформованих за рахунок ТзОВ «Ейс Констракшен Менеджмент» та податковим кредитом ТзОВ «Ейс Констракшен Менеджмент» на загальну суму ПДВ 326267,22 грн.

Відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, відсутня інформація про загальну чисельність працюючих на ТзОВ «Ейс Констракшен Менеджмент» тощо».

Крім того, в Акті перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 17.05.2013 року №1699/22.8/36757122 ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від ГСУ ФР Міністерства доходів і зборів України отримано податкову інформацію у вигляді протоколу допиту свідка ОСОБА_5, отриманого від 07.05.2012 року, відповідного до пояснень якого невстановлені особи використовували ТзОВ «Ейс Констракшен Менеджмент» з метою прикриття незаконної діяльності та здійснення діяльності спрямованої на надання податкової вигоди третім особам.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Акт перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 17.05.2013 року №1699/22.8/36757122 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Ейс Констракшен Менеджмент» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.07.2011 року по 31.03.2013 року» не є належним доказом для висновків відповідача, оскільки жодних первинних документів ТзОВ «Ейс Констракшен Менеджмент» не аналізувалося. Сама лише неможливість проведення зустрічної перевірки не може свідчити про відсутність документів чи господарських операцій.

Щодо анулювання свідоцтва платника ПДВ ТзОВ «Ейс Констракшен Менеджмент», то слід звернути увагу, що таке анульовано в період, який настав після виконання господарських операцій з позивачем. Аналогічно і припинення ТзОВ «Ейс Констракшен Менеджмент» має місце після виконання господарських операцій з позивачем.

Також суд відхиляє покликання відповідача на розбіжності в базі даних ІАІС «Податковий блок», оскільки саме по собі посилання на існування таких розбіжностей не може слугувати належними і допустимим доказом по справі. Інших доказів, які б підтверджували існування таких розбіжностей та підстав їх виникнення відповідачем надано не було.

Покликання на дані податкової звітності ТзОВ «Ейс Констракшен Менеджмент», її неподання (чи несвоєчасність подання) не може свідчити про порушення ФОП ОСОБА_2 податкового законодавства, оскільки один платник податків не може нести відповідальності за іншого.

Натомість господарські операції, що мали місце між позивачем та ТзОВ «Ейс Констракшен Менеджмент» було належним чином задокументовано та на підставі цих документів первинного бухгалтерського обліку вірно визначено розмір витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії податкових та видаткових накладних по купівлі товару (а.с.34,35).

За цими накладними ФОП ОСОБА_2 придбав у ТзОВ «Ейс Констракшен Менеджмент» товар на загальну суму 62 906,09 грн. в тому числі 10 484,35 грн. податку на додану вартість, а саме: плівки Orafol 751, кількістю 400 кв.м.; плівки Orafol 451, кількістю 400 кв.м.; плівки монтажної, кількістю 800 кв.м.; пластику Plexiglas GS 10 мм, кількістю 18,758 кв.м.

Товар, придбаний ФОП ОСОБА_2 у ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент» був використаний у господарській діяльності позивача.

На підтвердження цього, позивач долучив до матеріалів справи копії договорів, копії актів здачі - прийняття робіт (надання послуг), укладені зі своїми контрагентами.

24.01.2011 року ПАТ «Кредобанк», як замовник та ФОП ОСОБА_2, як виконавець уклали договір з виготовлення візуальної реклами №А/1/01/24-01. За виконанням умов якого були підписані Акти виконаних робіт (наданих послуг) (а.с. 46, 47, 48, 55-62, 64-69).

Окрім цього, як вбачається з матеріалів справи, позивач надавав послуги з рекламного оформлення та виготовлення наклейок ТзОВ «Танк-Транс» (а.с. 49, 51-54), ТзОВ «Транс-Сервіс-1» (41-45,50,63,71-76)

Разом з тим, позивачем подано видаткову та податкову накладні на підтвердження здійснення операції з контрагентом.

Мета придбання товару позивачем полягала у належному забезпеченні себе матеріалами для виконання покладених на нього зобов'язань перед замовниками за договорами на надання послуг, а саме візуального оформлення рекламою.

Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано мету та реальність здійснення господарських операцій з придбання вищевказаних товарів, а також факту використання позивачем вищевказаних товарів у власній господарській діяльності.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності, що підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, договорами про надання послуг, актами здачі - прийняття робіт, актами виконаних робіт з контрагентами ТзОВ «Танк-Транс», ТзОВ «Транс-Сервіс-1», ПАТ «Кредобанк».

Судом не враховуються висновки акта перевірки щодо заниження та безпідставність включення до складу податкового кредиту суми ПДВ за операціями, що проведені з контрагентом позивача (ТзОВ «Ейс Констракшен Менеджмент») без фактичного здійснення господарської діяльності, оскільки виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість за наявності первинних документів бухгалтерського обліку в підтвердження такого проведення.

З Акту перевірки вбачається, що відповідачем висловлювалось зауваження, що в податковій накладній №624 від 30.09.2011 року не вказано дати та номеру договору поставки, який в свою чергу до перевірки не надано. Зазначене спростовано в судовому засіданні показами ОСОБА_2 наданими ним в якості свідка про те, що в податковій накладній помилково зазначено вид цивільно-правового договору - договір поставки, так як це була усна домовленість.

Окрім того, на час здійснення спірних господарських операцій ТзОВ «Ейс Констракшен Менеджмент» був зареєстрований як платник податку на додану вартість та включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Надані позивачем докази дають суду достатні підстави для висновку про сплату позивачем сум ПДВ у ціні придбаних товарів у контрагента, який мав статус платника податку на додану вартість.

Податковий кодекс України не ставить в залежність право на включення сум сплаченого ПДВ до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагента позивача.

Відтак, ФОП ОСОБА_2 за жодних умов не повинен нести відповідальності за виконання своїми контрагентами обов'язків платників податків. Платник податку на додану вартість не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентами вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності та дотримання вимог податкового законодавства.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

В матеріалах справи міститься копія постанови про закриття кримінальної справи №41/0279 в частині пред'явленого обвинувачення, відповідно до якої старший слідчий з ОВС СВ ДПС у Хмельницькій області капітан податкової міліції Кухар О.П., розглянувши матеріали кримінальної справи №41/0279 постановив закрити кримінальну справу №41/0279 в частині пред'явленого ОСОБА_7 обвинувачення щодо пособництва у фіктивному підприємництві зокрема по ТзОВ "Ейс Констракшен Менеджмент" за недоведеністю вини та відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 205 КК України.

Також відповідач долучив до матеріалів справи копію протоколу допиту свідка ОСОБА_5 та вказує, що такий протокол є доказом, з якого прямо вбачається, що спірні господарські операції були безтоварними.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Вина осіб у зайнятті фіктивним підприємництвом чи у підробленні документів може встановлюватися лише вироком суду, адже такі діяння є кримінально карані. Відповідачем не було надано вироку суду з якого б вбачалася вина певних осіб у зайнятті фіктивним підприємництвом щодо підприємств постачальників позивача, чи вироку суду з якого б вбачалася вина певних осіб у підробленні документів первинного бухгалтерського обліку.

За таких умов протокол допиту свідка сам по собі не може вказувати на фіктивність діяльності підприємства та на безтоварність господарських операцій.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що у разі встановлення вироком суду, який набрав законної сили, вини певних осіб у підробленні документів чи зайнятті фіктивним підприємництвом постанова суду може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами. (ст. 245 КАС України).

Суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Окрім того, вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржувані рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку податкового органу тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені податковим органом в Акті перевірки, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, відповідач, в порядку виконання обов'язку визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування), не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Доводи, покладені ДПІ в основу висновків Акту перевірки та оскаржуваного рішення, є доволі гіпотетичними та неприпустимо спрощеними, висновки ДПІ по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, які, до того ж, не забезпечені логічним зв'язком між собою, з огляду на що висновки Акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеним контрагентом та підставою для прийняття спірного рішення.

Крім того, як вбачається із змісту акту про неможливість проведення зустрічної звірки, процедура проведення звірки не була ініційована відповідачем по даній справі у зв'язку з проведенням перевірки позивача, як-то передбачено п. 3 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМ України від 27.12.2010 року № 1232. Наведене вказує на порушення проведення порядку проведення зустрічної звірки відомостей щодо взаємовідносин позивача з даним його контрагентом та на те, що акт про неможливість звірки складений з порушенням встановлених законодавством правил, що зумовлює застосування положень ч. 3 ст. 70 КАС України, відповідно до яких докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Надаючи правову оцінку спірних правовідносин суд виходив з наступних приписів.

Згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 цього ж Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Згідно п. 198.1 ст. 198 цього є Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 цього є Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як визначено в ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК України).

Згідно п. 198.3 ст. 198 цього ж Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 цього ж Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагента товарів, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту, відповідачем не спростовано.

Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій, на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту відповідачем також спростовані не були.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У даному випадку, заперечуючи проти адміністративного позову, ДПІ у Залізничному районі м. Львова не надало суду належних доказів на підтвердження правомірності та ґрунтовності прийняття оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення.

З огляду на припис зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Згідно ст. ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 03.09.2013 року № 00001001720 підтверджені належними та допустимими доказами та підлягають задоволенню повністю.

Суд присуджує з Державного бюджету України, відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 03.09.2013 року №00001001720.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 158 (сто п'ятдесят вісім) гривень.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 10.02.2014 року.

Суддя Сидор Н.Т.