Ухвала суду № 37185261, 18.12.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________________

Ухвала

Іменем України

"18" грудня 2012 р.

справа № 2а-2506/10/0870

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання: Мамалат І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоком»

на постанову: Запорізького окружного адміністративного суду від 06 липня 2010 року по справі № 2а-2506/10/0870

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоком»

до: Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

про: визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

У травні 2010 року позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати протиправними та нечинними податкові повідомлення рішення відповідача № 0001432305/0/19484 від 18.09.2009 року та № 0001982305/1/28389 від 07.12.2009 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06 липня 2010 року у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі. При цьому суд керувався нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (далі Закон № 334/94-ВР).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на невідповідність фактичних обставин справи висновкам суду. Зазначає, що помилки у нарахуванні податкового зобов’язання позивача сталися у зв’язку з порушенням відповідачем ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Відповідачем при перевірці не зіставлялися документи щодо нарахувань чи сплати податкових зобов’язань з податку на прибуток та ПДВ або ж, при розрахунку податкового зобов’язання з податку на прибуток, також не використав у повному обсязі надані позивачем документи.

Апелянт просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 липня 2010 року та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У судове засідання сторони не з’явилися, про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Дослідивши обставини справи, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 року по 31.03.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.06 року по 31.03.2009 року.

За результатами перевірки складено Акт від 02.09.2009 року №155/23-508/32889833, в якому зазначено, що в ході виїзної перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог п. 4.1 ст. 4, п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, пп. 1.22.1 п. 1.22 п. 1.25 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 п. 3.1 ст. 3, п. 10 ст. 10, п. 5.1 пп. 11.2.1. п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме занижено суму податкових зобов’язань у розмірі 215 727 грн.

На підставі Акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 18.09.2009 року № 0001432305/0/19484, яким позивачу нараховане податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств на суму 215 727 грн., штрафні (фінансові санкції) у сумі 43 845 грн.

За результатами адміністративного оскарження - рішення від 18.09.2009 року № 0001432305/0/19484 залишено без змін та збільшено розмір податку на прибуток підприємств на 3 311 грн. та на 1 437,10 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 07.12.2009 року № 00019823005/1/28389, яким позивачу нараховане податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств на суму 3 311 грн., штрафні (фінансові санкції) у сумі 1437,10 грн.

У ході перевірки встановлено порушення п. 4.1 ст. 4 , пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - позивачем неправомірно занижено скоригований валовий доход у 1 кварталі 2009 року на суму 853 438 грн.

При перевірці на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку, а саме: касових книг за 4 квартал 2006 року, 2007 року, 2008 року, 1 кварталу 2009 року, банківських виписок, головної книги за 4 квартал 2006 року, 2007 року, 2008 року, 1 кварталу 2009 року, актів виконаних робіт, видаткових накладних, оборотно-сальдових відомостей рахунків, журналів-ордерів по рахунку 362 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 70 «Доход від реалізації», 71 «Інший операційний доход», декларацій з податку на прибуток підприємства, встановлено що у 1 кварталі 2009 року валовий дохід позивача становить 3 168 367,17 грн., тоді як в Декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2009 року по рядку 01.1 «Доход від продажу товарів (робіт, послуг)» задекларовано 2 314 929 грн.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення прийнято відповідачем на підставі та у спосіб, що передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». Таке рішення суду обґрунтоване відповідністю висновків посадових осіб відповідача вимогам податкового законодавства, які були порушені позивачем у перевіряємому періоді.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з наступних підстав.

Так, суд першої інстанції надав правильну правову оцінку обставинам, які стали підставою для донарахування податкових зобов'язань за порушення позивачем вимог пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР і обґрунтовано погодився з позицією податкового органу щодо обов'язку включення платником до складу скоригованих валових доходів умовно нарахованих відсотків на суму поворотної фінансової допомоги, яка не повернута на кінець звітного періоду.

Такі висновки суду ґрунтуються на нормах, чинного на час виникнення спірних правовідносин, законодавства.

Відповідно до п. 1.22 ст.1 Закону № 334/94-ВР із змінами та доповненнями, фінансова допомога - безповоротна фінансова допомога або поворотна фінансова допомога.

Згідно з вимогами пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповернутою на кінець звітного періоду, у розрізі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги, що є безповоротною фінансовою допомогою.

Відповідно до пп. 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону № 334/94-ВР, валовий доход включає суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена п. 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів.

Отже, правовий аналіз вказаних норм права дозволяє дійти висновку про те, що платник зобов'язаний включити до складу валових доходів умовно нарахованих відсотків на суму поворотної фінансової допомоги, яка не повернута на кінець звітного періоду.

Крім цього, наказом ДПА України від 24.01.2003 р. № 26 затверджено податкове роз'яснення щодо застосування пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР із змінами та доповненнями, стосовно відображення в податковому обліку операцій з одержання та повернення сум поворотної фінансової допомоги (позики) (далі за текстом - Податкове роз'яснення).

Згідно п. 4 розділу 2 Податкового роз'яснення, сума (частка) поворотної фінансової допомоги, яка не повернута платником податку на кінець звітного періоду особі, що надала таку допомогу, оподатковується наступним чином: платник податку, який отримав таку допомогу від особи, що є платником податку з прибутку підприємств та сплачує податок за ставками, визначеними пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 Закону, і не має пільг із сплати цього податку, включає до валових доходів звітного періоду суму процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги. При цьому сума умовно нарахованих процентів, що були включені в попередньому податковому періоді до складу валового доходу не зменшується (не коригується), при розрахунку податку на прибуток наростаючим підсумком з початку року, у наступному звітному періоді.

Нараховані суми відсотків відображаються у рядку 01.6 декларації з податку на прибуток підприємства.

Таким чином, встановивши, що позивач отримував безвідсоткову поворотну фінансову допомогу від ТОВ «Техноцентр «Навігатор», яку не повернуто на кінець звітного періоду, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обов'язок позивача включити до складу валових доходів умовно нарахованих відсотків на суму такої поворотної фінансової допомоги, і у зв'язку з невиконанням цього обов'язку позивачем, дійшов обґрунтованого висновку про правомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення в цій частині.

Колегія суддів доходив висновку, що під час перевірки встановлено, що відповідно до показників:

- Декларації з податку на прибуток 30 І квартал 2009 року підприємством задекларовано 2 314 929 грн., що на 853 438 грн. менше ніж встановлено перевіркою;

- Декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2008 року підприємством витрати на придбання товарів у IV кварталі 2008 року задекларовано у розмірі 15 023 996 грн., що на 9 147 108 грн. більше ніж встановлено перевіркою.

Це вказує на порушення позивачем вимог п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону № 334, а саме: не в повному обсязі відображено реалізацію товарів (робіт, послуг) у І кварталі 2009 року, що призвело до заниження скоригованого валового доходу задекларованого платником податку у відповідному періоді на 853 438 грн., та безпідставно завищено суму валового доходу та валових витрат у ІV кварталі 2008 року на 9 147 108 грн.

Апеляційний суд погоджується з висновком відповідача, що позивачем в порушення пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 занижено валові доходи на суму процентів умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги отриманої від ТОВ «Техноцентр «Навігатор» за договором № 04/30-01 від 30.04.2008 року, яка залишилась не повернутою на кінець звітного періоду на загальну суму 9 470,75 грн. по наступним періодам: ІІ кв. 2008 р. – 9 192,33 грн.; ІІІ кв. 2008 р. – 166,22 грн. IV кв. 2008 р. – 73,73 грн.; І кв. 2009 р. – 38,47 грн.

Крім того, за клопотанням позивача судом апеляційної інстанції було призначено судово-бухгалтерська експертизу (а.с. 124) для вирішення питання щодо відповідності чинному законодавству відображення в податковому обліку позивача валового доходу та валових витрат за фінансово-господарськими операціями, що підлягають оподаткуванню податком на прибуток за період часу з 01.01.2009 року по 31.03.2009 року, що знайшло своє відображення в Акті перевірки № 155/23-508/32889833 від 02.09.2009 року «Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоком», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 року по 31.03.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 31.03.2009 року».

Проте, вимогу судового експерта та суду про надання додаткових матеріалів (документів) за перший квартал за 2009 рік, а саме головної книги за 2009 рік; журналів-ордерів та відомостей аналітичного обліку по рахункам бухгалтерського обліку № 36, 70, 79; розшифрування рядка 01.1 декларації з податку на прибуток підприємств або відомість валових доходів за перший квартал 2009 року – позивач не виконав, у зв’язку з чим судом від Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз отримано повідомлення № 4763/4764-11 про неможливість надання висновку судово-економічної експертизи по адміністративній справі № 2а-2506/10/0870. Отже, позивач не скористався своїм процесуальним правом, тому справа розглянута на підставі наявних в ній доказів.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального та процесуального права, тому постанову суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоком» – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 липня 2010 року по справі № 2а-2506/10/0870 – залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун