Рішення № 37183585, 16.02.2014, Великомихайлівський районний суд Одеської області

Справа № 498/651/13-ц

Провадження № 2/498/8/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2014 року смт. Велика Михайлівка Одеської області

Великомихайлівський районний суд Одеської області

у складі: головуючого - судді Теренчук Н.С.,

при секретарі Байдан Л.В.

з участю позивачки ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3 та його представника адвоката ОСОБА_4,

третьої особи ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 (третя особа ОСОБА_5) про відшкодування шкоди -

в с т а н о в и в:

Позивачка у квітні 2013 року звернулась до суду із зазначеним позовом, у якому просить стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду 39 975 гривень і моральну шкоду 5 000 гривень, а також судові витрати.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що у 1995 році за її згоди сім'я відповідача була поселена у житловий будинок по АДРЕСА_1, 44/100 якого належать їй на підставі рішення апеляційного суду Одеської області від 24 січня 2012 року.

Зазначає, що з травня 1996 року відповідач зі своїм сином - її колишнім чоловіком ОСОБА_5 (третя особа у справі) стали перешкоджати її вселенню в будинок і з травня 1999 року справа розглядалась у судах, а вона не мала доступу до будинку і вимушена була проживати у матері з двома дітьми.

Стверджує, що коли відповідач зрозумів, що програє судовий спір, то навмисно привів будинок у непридатний для проживання стан - були вибиті вікна, розвалені господарські будівлі, вирвана підлога, було пошкоджено систему опалення будинку, не ремонтувався дах, що призвело до часткового руйнування стелі, стін і підлоги.

Вимоги в частині стягнення моральної шкоди обґрунтовує тим, що неправомірні дії відповідача викликали у неї негативні емоції та переживання з приводу пошкодженого майна та неможливості нормального користування ним, відновленням майна, порушення звичного способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для його нормалізації, значного погіршення стану її здоров'я.

Посилається на те, що у зв'язку з позбавленням її законного житла, їй з двома неповнолітніми дітьми протягом 13 років довелося жити у маленькому будинку своєї матері, а тому невпевненість у завтрашньому дні та відсутність місця для спокійної старості викликали переживання.

У судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали повністю.

Відповідач та його представник позов не визнали повністю і суду пояснили, що відповідач не здійснював будь-яких дій щодо знищення або пошкодження конструктивних елементів будинку та господарських будівель і наслідки таких дій відсутні. На його думку, про це свідчать результати огляду будинку, яким виявлені тільки ознаки його фізичного зносу, як втрати первісних техніко-експлуатаційних показників (міцності, стійкості, надійності і т. ін.) внаслідок дії природно-кліматичних та технічних факторів. Літом 2011 року він вибув з будинку і перейшов на постійне проживання в інше місце. За його відсутності з цього часу, а особливо з дня повного контролю за будинком зі сторони позивачки з дня вселення її до нього у серпні 2012 року - до будинку на протязі більш як півтора року міг бути доступ сторонніх осіб, а також в опалювальний сезон 2012-2013 років відбулось прогресуюче пришвидшене руйнування конструктивних елементів будинку внаслідок підвищеної вологості за відсутності його провітрювання та опалення, прибирання снігу з вікон, дверей та від стін будинку. Зазначили також, що позивачка за період розгляду у судах з 1999 року спору щодо приналежності будинку не робила спроб вселення до нього і відповідач ніяких перешкод їй у цьому не чинив.

Третя особа позов не визнав з наведених вище підстав.

Вислухавши учасників процесу, допитавши свідків і дослідивши надані сторонами докази судом встановлено наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 24 січня 2012 року за позивачкою визнано право на ? частину будинку АДРЕСА_1 (далі - будинок), проведено його поділ з перерозподілом часток та визнано за нею право власності на 44/100 будинку, за третьою особою - на 56/100 будинку, а також позивачка вселена до 44/100 будинку.

Частина будинку позивачки складається з прихожої, кімнати 1-5, котельні 1-6, вбиральні 1-7, ванної 1-8, кухні 1-9, коридору 1-10, навісу а-1, ганку а-2 і а-3, сараїв «Д» і «Н», вбиральні «З», огорожі № 1 і № 3, воріт № 4.

Частина будинку третьої особи складається з прихожої, кімнат 1-2, 1-3, 1-4, навісу а-1, ганку а-2 і а-3, гаража «Б», комори «В», підвалу «в», літньої кухні «Г», огорожі № 1, воріт № 2 і № 4, огорожі 3, басейну.

У рішенні зазначено, що позивачка у травні 1999 року, а відповідач у червні 1999 року звернулись до суду з позовами щодо права власності на вказаний вище будинок і свої вимоги про вселення до нього позивачка обґрунтовувала тим, що її право на будинок та проживання у ньому не визнаються відповідачем.

Цим рішенням встановлено, що позивачка з третьою особою з 12.05.1984 року перебували у шлюбі і мають двох дітей, а з 1986 року вони стали проживали у будинку її батьків по АДРЕСА_2. У 1993 році третій особі була виділена земельна ділянка під забудову у цьому ж селі по АДРЕСА_1. По закінченні будівництва будинку у 1996 році третя особа за згоди позивачки вселив до будинку своїх батьків та бабусю ОСОБА_6, а вона зі своєю сім'єю в будинку ніколи не проживала. Задоволення позову в частині вселення мотивовано тим, що позивачка, як власник будинку який підлягає розділу, має право на вселення до нього (а.с. 8-11).

У паспорті відповідача наявна відмітка про те, що з 19 липня 2011 року він зареєстрований за місцем проживання не у будинку, а за іншою адресою.

Актом від 28 серпня 2012 року, складеним Маліновським І.В., старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби у Великомихайлівському РУЮ з участю понятих ОСОБА_8 і ОСОБА_9 встановлено, що о 15 годині 19 хвилин позивачка була вселена до 44/100 частин будинку, у якій двері, вікна, стеля та підлога присутні.

На звороті акта за підписом позивачки зазначені наступні претензії - у спальні на підлозі відсутня пресована фанера, вікно гниле; у прихожій вікно гниле, плита і пічне опалення все поломане; у ванній стеля висить підбита ДВП; у кухні вікна гнилі і на одному розбите скло, лінолеум поломаний, плінтуса гнилі, замісить плити жесть; у маленькій прихожій лінолеум поломаний, плінтуса гнилі, двері вживані; тераса розбита, поріг поломаний, шифер тріснутий; у всіх сараях впала стеля, дах тече, підлога була цементована а на теперішній час зруйнована; на горище драбина обрізана і її немає; на госпдворі була арка і її немає; у будинку відсутнє світло, лічильник був знятий ОСОБА_3 у 2011 році.

За підписом третьої особи далі вказано, що з претензіями він не згоден - вікна, двері, підлога і стеля є.

На звороті акта відсутні підписи державного виконавця і понятих.

На наданих відповідачем і третьою особою фотографіях за 29.08.2012 року спірного будинку, його внутрішніх приміщень та господарських будівель не вбачається слідів пошкоджень та руйнувань, на думку суду вони перебувають у задовільному стані.

Згідно висновку будівельно-технічного дослідження 44/100 будинку станом на 20 лютого 2013 року, складеного Сапожинським В.Г. який має кваліфікацію оцінювача та внесений до відповідного Державного реєстру з правом оцінки нерухомого майна, відбудовна вартість без урахування фізичного зносу належних позивачці 44/100 частин будинку може складати 160 386 гривень, з урахуванням цього зносу - 116 463 гривень, а вартість фізичного зносу конструктивних елементів цієї частини будинку, що виник внаслідок експлуатації приміщень будівлі третьою особою з моменту будівництва до теперішнього часу може скласти 39 975 гривень.

У розділах «Опис і стан конструктивних елементів будівлі літ. «А, а» (житловий будинок з прибудовою) та «Опис і стан конструктивних елементів будівлі літ. «Д, Н» (сараї) зазначеного вище висновку, фізичний знос належної позивачці частини будинку та сараїв обумовлений наступними обставинами щодо окремих конструктивних елементів будинку, прибудови до нього і сараїв (а.с. 29-30):

фундаменту, стін, перегородок - тріщинами, вивітрюванням розчину, відпаданням штукатурки, слідами вологості на поверхні;

перекриття і даху - сліди протікання на стелі, тріщини і відколи у вузлах з'єднання балок з настилом, ослаблення кріплення листів до обрешітки;

підлоги - незначне стирання поверхні та вибоїни бетонної, враження дощок гнилизною і жучком, прогини і просідання, руйнування дерев'яної;

дверних і віконних блоків - ураження гнилизною і розшарування деревини, розхитаність рамок вікон і дверних полотен, пошкодження обв'язки полотен;

електропостачання, водовід, каналізація, пічне опалення - часткове пошкодження ізоляції внутрішніх мереж, тріщини та відколи печі, водовід та каналізація несправні.

Додані до висновку фотографії будинку та його приміщень станом на день його огляду 20 лютого 2013 року, на думку суду, свідчать про те, що через шість місяців після вселення позивачки до будинку будь-які меблі у ньому відсутні і ніхто не проживає, він не опалюється, ззовні стіни будівель, вікна та двері від снігу не очищені.

Допитані у судовому засіданні свідки дали наступні пояснення:

ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, що спірний будинок будувався для відповідача і його сім'ї і він там проживав як його хазяїн, позивачка у цьому будинку ніколи не проживала, а перебуваючи у шлюбі зі своїм чоловіком - третьою особою вони бували у відповідача в гостях. Відповідач незадовго до виїзду з будинку робив у ньому поточний ремонт і свідок ОСОБА_12 разом із сестрою допомагали йому.

ОСОБА_8, що проживає з позивачкою по сусідству на вулиці Виноградній і звідти добре видно будинок на вулиці Степовій куди вселяли позивачку, а вона була запрошена понятою. На час вселення у ньому ніхто не жив, а за рік до цього у ньому проживав відповідач. Вона раніше у цьому будинку ніколи не бувала, а при вселенні побачила, що плита поломана і духовка вирвана, вікна у кухні не було, не було електростовпа і драбини, у сараях все перевернуто і вирвано.

ОСОБА_15 і ОСОБА_16 пояснили, що працюють державними виконавцями і у серпні 2012 року здійснювали вселення позивачки до житлового будинку в селі Полєзне, про що склали акт і сторони внесли на його звороті свої зауваження. Будинок відчиняли при них, вони заходили у всі кімнати де меблів не було, його стан визначають як задовільний - вікна, двері, підлога були на місці, стіни без пошкоджень. У котельні підлога була прогнута, а підсобні приміщення та сараї за будинком були у нормальному стані

Положеннями частини 1 статті 1166 і частини 1 статті 1167 Цивільного кодексу України визначено, що майнова і моральна шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала,

за наявності її вини.

Пункт 1 частини 2 статті 22 цього Кодексу визначає майнову шкоду, зокрема, як збитки, що полягають у втратах, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Визначаючи наявність або відсутність підстав для задоволення позовних вимог, суд виходить з приписів частини 3 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 3 статті 60 цього Кодексу визначено, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Виходячи з принципу диспозитивності, встановленого статтею 11 цього Кодексу, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Оцінюючи надані сторонами докази суд вважає, що позивачка не надала належних та допустимих доказів щодо винних дій або бездіяльності відповідача, які призвели до пошкодження або руйнування належної їй 44/100 частини спірного будинку і спричинили їй майнову шкоду у вигляді реальних збитків.

Позивачка у своїй позовній заяві не зазначає конкретних фактів таких дій зі сторони відповідача як і обставин щодо місця, часу та способу вчинення ним навмисних дій або бездіяльності по приведенню будинку у непридатний для проживання стан та у чому полягала неправомірність його дій і вимоги яких нормативних актів він при цьому порушив.

Наданим позивачкою висновком спеціаліста встановлена втрата вартості спірного будинку через його фізичний знос, обумовлений втратою первісних техніко-експлуатаційних показників (міцності, стійкості, надійності і т. ін.) внаслідок дії природно-кліматичних та технічних факторів.

Зазначена обставина, на думку суду, не є шкодою у розумінні положень пункту 1 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки відсутні обставини знищення або пошкодження діями людини конструктивних елементів будинку, що виходять за межі його нормального фізичного зносу.

Із зазначених підстав не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення майнової шкоди та вимоги в частині стягнення моральної шкоди, які також заявлені за відсутності доказів здійснення відповідачем дій або бездіяльності, які перешкоджали б позивачці у вселенні до спірного будинку.

Так, зазначеним вище рішенням апеляційного суду, задоволення позову в частині вселення позивачки до будинку мотивоване тим, що вона, як власник частини будинку, який підлягає розділу, має право на вселення до неї. Будь-яких фактів перешкоджання їй зі сторони відповідача у вселенні до будинку судом не встановлено і у рішенні таких не зазначено.

Такі факти не вказані у позовній заяві, що розглядається, і позивачка не надавала суду будь-яких доказів з цього питання.

Керуючись статями 22, 1166, 1167 Цивільного кодексу України, статтями 209, 214, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

ОСОБА_1 у позові до ОСОБА_3 (третя особа ОСОБА_5) про відшкодування шкоди - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Великомихайлівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н.С.Теренчук