Постанова № 37183331, 04.12.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2013 р. Справа № 804/13501/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОзерянської С.І. при секретаріМізері А.В. за участю: представників позивача Бойко М.Є., Лубенець С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Агро-Хліб" до Нікопольської об'днаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення , та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма «Агро - Хліб» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому, з урахуванням доповнень, просить визнати протиправним та скасувати рішення № 2 від 02.10.2013 року про виключення ТОВ "ВКФ Агро - Хліб" з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування; відмінити анулювання свідоцтва про реєстрацію як суб'єкта спеціального режиму оподаткування ТОВ "ВКФ Агро-Хліб"; відмінити анулювання реєстрації платника податку на додану вартість - суб'єкта спеціального режиму оподаткування ТОВ "ВКФ Агро-Хліб"; зобов'язати Нікопольську ОДПІ ГУ Міндооходів у Дніпропетровській області видати нове свідоцтво про реєстрацію як суб'єкта спеціального режиму оподаткування ТОВ "ВКФ Агро-Хліб"; відмінити скасування статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку ТОВ "ВКФ Агро-Хліб"; зобов'язати Нікопольську ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області поновити статус платника фіксованого сільськогосподарського податку ТОВ "ВКФ Агро-Хліб" з 01.08.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що податковим органом було проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача, якою було встановлено неправомірне використання ним статусу платника фіксованого податку. За результатами перевірки податковим органом було прийнято рішення № 2 від 02.10.2013 року про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість № 200134059 від 22.07.2013 року та скасовано статус платника фіксованого сільськогосподарського податку з 01.08.2013 року. Позивач вважає прийняті рішення протиправними, вчиненими з порушенням вимог чинного законодавства.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити, посилаючись на обставини, що викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 4.12.2013 року не з'явився, був повідомлений належним чином. Надав до суду письмові заперечення, в яких посилаючись на обставини викладені в запереченнях, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши чинне законодавство, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що у період з 19.06.2013 року по 26.06.2013 року Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби було проведено позапланову документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма «Агро - Хліб» . За результатами перевірки було складено акт № 1853/224/31325039 від 08.07.2013 року «Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ ВКФ «Агро - Хліб»(код за ЄДРПОУ 31335039) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року». Висновками податкового органу стало порушення позивачем: п.п.14.1.56 п.п. 14.1.27 ст. 14, ст. 138, ст. 140, ст. 142, ст. 143 Податкового кодексу України , внаслідок чого ТОВ ВКФ «Агро - Хліб» занижено податок на прибуток у 2012 року у сумі 310 267 грн.; п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п.44.1, п.44.6 ст 44 Податкового кодексу України , пунктів 1,2,3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні », Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24 травня 1995 року № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (із змінами та доповненнями), п.п. 14.1.234, п. 14.1.235, п. 14.1 ст. 14 , ст. 301, п. 308.1 та п. 308.4 ст. 308, п. 309.2 ст. 309 Податкового кодексу України , внаслідок чого ТОВ ВКФ «Агро - Хліб» неправомірно користувався статусом платника фіксованого податку; п.п.16.1.2. п.16.1. ст.16, п.44.1., п.44.6. ст.44 Податкового кодексу України, пунктів 1, 2, 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24 травня 1995 року № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (із змінами та доповненнями), абз. «а» п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187, абз. „а" п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 , п.209.6, п.209.7., п.209.11., та п.209.2. ст.209 Податкового кодексу України, ТОВ ВКФ «Агро-хліб» занижено ПДВ по загальній декларації в сумі 2 394 868 грн., в т.ч.: лютий 2011-233 184 грн.;березень 2011р. -96 895 грн.;травень 2011р. - 41816 грн.;червень 2011р.-49 091 грн.;липень 2011р.- 154 059 грн.; серпень 2011р.-138 630 грн.;вересень 2011р. -199 120грн.; жовтень 2011р.- 44 843 грн.; листопад 2011р. -96 172 грн.; грудень 2011р.-164 545 грн.; січень 2012р.-15 076 грн.; березень 2012р. -80 396 грн.; квітень 2012р.-51287 грн.; травень 2012р. -77 390 грн.; червень 2012р.-114 524 грн.; липень 2012р. -17081 грн.; серпень 2012р. -173 086 грн.; вересень 2012р. - 574 852 грн.; листопад 2012р. - 50 800 грн.; грудень 2012р.-22 023 грн. та завищено ПДВ по загальній декларації в сумі 2 505 грн., в т.ч.: квітень 2011р.- 943 грн.; лютий 2012р. -680 грн.; жовтень 2012р.-882 грн.; п.п 49.18.2 п 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, в частині не подання ТОВ ЗКФ «Агро-хліб» податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ї квартал 2012 року, І півріччя 2012 року, 9 місяців 2012 року та 2012 рік. Відповідальність платника за порушення граничних строків подання податкової звітності з податку на прибуток передбачена п. 120.1 ст.120 Податкового кодексу України; недотримання платником податків - ТОВ ВКФ «Агро-хліб» положень п.п.16.1.2. п.16.1. ст.16, п.44.1., п.44.6. ст.44 Податкового кодексу України, пунктів 1, 2, 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24 травня 1995 року № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (із змінами та доповненнями), ст.301 Податкового кодексу України (чинного на момент здійснення фінансово-господарської діяльності) на протязі 2011 - 2012 років; недотримання платником податків - ТОВ ВКФ «Агро-хліб» положень п.п. 16.1.2 п.16.1. ст.16, п.44.1., п.44.6. ст.44 Податкового кодексу України, пунктів 1, 2, 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІУ (із змінами та доповненнями), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24 травня 1995 року № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (із змінами та доповненнями), п.209.1., п.209.6, п.209.7., п.209.11. та п.209.2. ст.209 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-УІ (чинного на момент здійснення фінансово-господарської діяльності) на протязі лютого 2011 року грудня 2012 року; п.2.6 Положення про ведення касових операцій, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України № 637 від 05.12.2004р., в частині несвоєчасного оприбуткування готівки на загальну суму 1800,00 грн.: п.2.3, 2.8 Положення про ведення касових операцій, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України № 637 від 05.12.2004р., в частині проведення готівкових розрахунків між підприємством та фізичними особами-підприємцями протягом одного дня у сумі, що перевищує встановлену Правлінням Національного банку України граничну суму розрахунків, що призвело до перевищення ліміту залишку готівки на загальну сум 553620,00 грн.

За результатами перевірки Нікопольською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області 02 жовтня 2013 року було прийнято рішення № 2 про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та проведене анулювання спеціального свідоцтва та реєстрація сільського господарського підприємства як платника податку на додану вартість на загальних умовах із формуванням нового свідоцтва за процедурами переєстрації. Дата за якої сільськогосподарське підприємство вважається платником податку на загальних підставах 01 лютого 2011 року.

Зокрема, листом від 03.10.2013 року за №417/10/23.15.4-10, податковим органом позивача було повідомлено про прийняття рішення про скасування статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку з 01.08.2013 року.

Підставою для прийняття таких рішень податковим органом зазначено поставлення позивачем протягом попередніх 12 послідових звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарських товарів (послуг), питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів (послуг).

Такий висновок було зроблено з тих міркувань, що позивачем вироблена продукція на земельних ділянках, договори оренди за якими не зареєстровано, отже є виробленою не на орендованих виробничих потужностях, відповідно не є сільськогосподарською продукцією.

Проте, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд не може погодитись з вказаними доводами відповідача, з огляду на нижченаведене.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок набуття, застосування та скасування статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку (ФСП) регулюється главою 2 «Фіксований сільськогосподарський податок» розділу ХІV «Спеціальні податкові режими» Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 301.1 статті 301 цього Кодексу платниками фіксованого сільськогосподарського податку з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 301.6 цієї статті, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Згідно з підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Водночас об'єктом оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком згідно з пунктом 302.1 статті 302 Податкового кодексу України є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Наслідки недотримання особою вимог щодо мінімального обсягу частки сільськогосподарського товаровиробництва встановлені статтею 308 Податкового кодексу України.

Зокрема, підставою для скасування реєстрації платника фіксованого сільськогосподарського податку відповідно до пункту 308.6 статті 308 цього Кодексу є або добровільне рішення такого платника, або рішення органу державної податкової служби, яке може бути постановлено в разі: 1) або ліквідації такого платника, у тому числі шляхом реорганізації, 2) або встановлення за результатами документальної перевірки порушення вимог статті 301 Податкового кодексу України.

У свою чергу, вимоги статті 301 Податкового кодексу України стосуються частки сільськогосподарського товаровиробництва, яка повинна перевищувати 75 відсотків загального обсягу доходів сільськогосподарського товаровиробника.

Для визначення зазначеної частки враховується дохід від операцій з сільськогосподарською продукцією.

Відповідно до пункту 308.4 статті 308 Податкового кодексу України дохід сільськогосподарського товаровиробника, отриманий від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТЗЕД 2204 29 - 2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції, включає доходи, отримані від:

- реалізації продукції рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, а також продукції рибництва, виловленої (зібраної), розведеної, вирощеної у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах), та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях;

- реалізації продукції рослинництва на закритому ґрунті та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях;

- реалізації продукції тваринництва і птахівництва та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях;

- реалізації сільськогосподарської продукції, що вироблена із сировини власного виробництва на давальницьких умовах, незалежно від територіального розміщення переробного підприємства.

З приписів пункту 308.4 статті 308 Податкового кодексу України випливає, що сільськогосподарська продукція для цілей визначення частки сільськогосподарського товаровиробництва поділяється на чотири види: 1) продукція рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, а також продукції рибництва, виловленої (зібраної), розведеної, вирощеної у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах), та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; 2) продукція рослинництва на закритому ґрунті та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; 3) продукція тваринництва і птахівництва та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; 4) продукція, що вироблена із сировини власного виробництва на давальницьких умовах, незалежно від територіального розміщення переробного підприємства.

Згідно з підпунктом 14.1.233 пункту 14.1 статі 14 Податкового кодексу України сільськогосподарські угіддя - це рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги.

Відповідно, сільськогосподарські угіддя знаходяться на земельних ділянках сільськогосподарського призначення.

Згідно з підпунктом 14.1.77 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України землі сільськогосподарського призначення для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу - це землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції.

За змістом наведених норм Податкового кодексу України, для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку землі, що використовуються сільськогосподарським товаровиробником для виробництва продукції рослинництва, повинні знаходитися у власності чи користуванні такого виробника.

Водночас Податковий кодекс України не деталізує вимог до правового титулу, відповідно до якого у особи виникає право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, а також до правовстановлюючих документів, якими підтверджуються відповідні права на земельні ділянки.

Таким чином, як випливає зі змісту пункту 308.4 статті 308 Податкового кодексу України, для розрахунку доходів від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва як таких, що можуть враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва, можуть включатися доходи від продажу продукції рослинництва, вирощеної (виробленої) на сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у користуванні особи на будь-яких умовах.

За таких обставин продукція, вирощена на земельній ділянці, орендованій платником фіксованого сільськогосподарського податку в юридичної та/або фізичної особи, є сільськогосподарською продукцією в розумінні глави 2 розділу XIV Податкового кодексу України незалежно від того, чи зареєстровані належним чином договори оренди такої ділянки.

Таким чином, перебування особи у статусі платника фіксованого сільськогосподарського податку є правомірним, якщо при цьому дотримано критерій щодо мінімального обсягу частки сільськогосподарського товаровиробництва, встановлений статтею 301 Податкового кодексу України. Цей критерій дотримується в тому разі, якщо продукція рослинництва вирощена на сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у користуванні платника податку, незалежно від стану державної реєстрації договорів оренди відповідних ділянок.

За таких обставин відсутність належного оформлення земельних ділянок, зокрема, відсутність державної реєстрації відповідних договорів оренди, не є підставою для звільнення платника фіксованого сільськогосподарського податку від нарахування податку з площі всіх ділянок, що перебувають у його користуванні.

Аналогічні правила застосовуються при визначенні підстав для застосування особою спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства.

Так, відповідно до пункту 209.6 статті 209 Податкового кодексу України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Умови, за яких сільськогосподарське підприємство втрачає право застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, встановлені пунктом 209.11 статті 209 Податкового кодексу України. Відповідно до вказаної норми, якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку.

Таким чином, визначальним для встановлення права особи застосовувати спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість є дотримання сільськогосподарським товаровиробником критерію щодо питомої ваги сільськогосподарських товарів, яка має становити не менше 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом послідовних звітних податкових періодів сукупно.

При цьому сільськогосподарськими відповідно до пункту 209.7 статті 209 Податкового кодексу України вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Відповідно, єдиними критеріями для віднесення товарів до сільськогосподарських для цілей застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість є належність цих товарів до певної товарної групи, а також створення цих товарів у процесі діяльності, визначеної пунктом 209.17 статті 209 Податкового кодексу України (які також визначаються за відповідними групами класифікатора видів економічної діяльності).

В даному випадку, перевіркою встановлено, що ТОВ ВКФ «Агро - Хліб» у 2011 році було укладено 148 договорів оренди земельних ділянок (паїв) на площі 602,3 га (загальна площа земельних ділянок які перебували у розпорядженні у позивача у 2011 році складає 2 063,6 га) та 106 договорів оренди земельних ділянок на площу 372,4 га (загальна площа - 2 063, га) у 2012 році. Вказані договори не були зареєстровані, але фактично перебували у розпорядженні у позивача у 2011-2012 роках.

Окрім того, в судовому засіданні були досліджені договори оренди, які діяли протягом 2011-2012 років та які не були враховані при перевірці.

Враховуючи зазначені вимоги чинного законодавства та досліджені в судовому засіданні обставини справи, суд вважає помилковими висновки податкового органу щодо протиправного віднесення позивачем земельних ділянок, договори оренди по яких не були укладеними на момент виробництва сільськогосподарської продукції рослинництва врожаю 2011 року загальною площею 602,3 га або 29,2% від загальної кількості площ земельних ділянок, на яких вироблялась сільськогосподарська продукція у 2011 році до категорії орендованих земель, тобто орендованих виробничих потужностей та щодо протиправного віднесення позивачем земельних ділянок, договори оренди по яких не були укладеними на момент виробництва сільськогосподарської продукції рослинництва врожаю 2012 року загальною площею 372,4 га або 18,0% від загальної кількості площ земельних ділянок, на яких вироблялась сільськогосподарська продукція у 2012 році до категорії орендованих земель, тобто орендованих виробничих потужностей, відповідно щодо незаконного використання позивачем статусу платника фіксованого сільського господарського податку.

При цьому, з огляду на встановлені факти, правомірності визначення орендованих земельних ділянок, як виробничих потужностей, для виготовлення сільськогосподарської продукції, Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма «Агро - хліб» було правомірно зроблений розрахунок питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства за 2011 - 2012 роки, а саме у 2010 році (попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно) питома вага - 90,2 %, у 2011 році - 84,8%, що відповідає критеріям сільськогосподарського товаровиробника, а тому правомірно мало статус суб'єкта спеціального податкового режиму з фіксованого сільськогосподарського податку та використовувало його.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма «Агро - Хліб» обґрунтований, підтверджений відповідними доказами та такий, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частин 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, на користь позивача з Державного бюджету України мають бути стягнуті судові витрати у розмірі 68,82грн.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити повністю .

Визнати протиправним та скасувати рішення № 2 від 02.10.2013 року про виключення ТОВ "ВКФ Агро - Хліб" з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування.

Відмінити анулювання свідоцтва про реєстрацію як суб'єкта спеціального режиму оподаткування ТОВ "ВКФ Агро-Хліб".

Відмінити анулювання реєстрації платника податку на додану вартість - суб'єкта спеціального режиму оподаткування ТОВ "ВКФ Агро-Хліб".

Зобов'язати Нікопольську ОДПІ ГУ Міндооходів у Дніпропетровській області видати нове свідоцтво про реєстрацію як суб'єкта спеціального режиму оподаткування ТОВ "ВКФ Агро-Хліб".

Відмінити скасування статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку ТОВ "ВКФ Агро-Хліб".

Зобов'язати Нікопольську ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області поновити статус платника фіксованого сільськогосподарського податку ТОВ "ВКФ Агро-Хліб" з 01.08.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "ВКФ Агро-Хліб" 68,82 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 09 грудня 2013 року

Суддя С.І. Озерянська