Ухвала суду № 37183030, 17.02.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 330/3271/13-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/778/179/14 Головуючий в 1-й інстанції - Маврешко В.В.

Категорія - ст. 310 ч.2 КК України Доповідач в 2-й інстанції - Білоконев В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі суддів:

головуючого Білоконева В.М.,

суддів Дутова О.М., Гончара О.С.,

при секретарі Воронько С.Г.,

за участю прокурора Стоматової В.П.,

захисника - адвоката ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку, матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора, який брав участь у провадженні, на вирок Якимівського районного суду Запорізької області від 16 грудня 2013 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Вовчанське Якимівського району Запорізької області, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, одружений, маючий на утриманні трьох неповнолітній дітей, працюючий майстром лісу Богатирського лісництва ДП «Мелітопольске лісомисливське господарство», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2, в силу ст. 89 КК України не судимий;

визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 310 КК України і йому призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки і згідно до ст. 76 КК України на нього покладено обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти орган кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи та навчання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції. Контроль за поведінкою ОСОБА_3 покладено на орган виконання покарання за місцем проживання останнього.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати на суму 391,2 грн.

Згідно вироку, з початку травня 2013 року ОСОБА_3, працюючи майстром лісу Богатирського лісництва ДП «Мелітопольське лісомисливське господарство» та мешкаючи в Радивонівській лісній дачі, розташованій за адресою: АДРЕСА_2, діючи умисно, в лісообході № 4 Богатирського лісництва ДП «Мелітопольске лісомисливське господарство», розташованому поруч з домоволодінням, в якому він мешкає, незаконно посіяв коноплі в кількості 193 рослини та шляхом обробки землі, поливу за допомогою колодязя, розташованого на території його домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2, електричного насосу, шлангів незаконно вирощував 193 рослини конопель, що містять наркотичні та психотропні речовини, обіг яких допущений в промислових цілях, та які о 17 годині 00 хвилин 07.09.2013 року в ході проведення огляду вказаної ділянки лісництва були виявлені та вилучені співробітниками Якимівського РВ ГУМВС України в Запорізькій області.

В апеляційній скарзі прокурор, який брав участь у провадженні, не оспорюючи доведеність вини та кваліфікацію дій ОСОБА_3, вважає вирок незаконним і невмотивованим у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі обвинуваченого внаслідок його м'якості.

При цьому вказує, що звільняючи ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, суд в порушення вимог ст.ст. 65, 75 КК України не врахував масштаби злочинної діяльності останнього, а саме вирощування конопель в кількості 193 рослин, в лісообході № 4 Богатирського лісництва, який перебував у його віданні, що вказаний злочин є тяжким, а також, що за місцем проживання ОСОБА_3 характеризується посередньо, та не навів у вироку достатніх мотивів звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням.

Тому просить вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_3 за ч.2 ст.310 КК України призначити покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.

У запереченнях на апеляційну скаргу прокурора, захисник ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, просить вирок залишити без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарги; в судових дебатах: прокурора, який підтримав апеляційну скаргу; захисника та обвинуваченого, зокрема і в останньому слові, які просили вирок залишити без зміни; перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга прокурора, який брав участь у провадженні, задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, при обставинах вказаних у вироку суду першої інстанції, підтверджується показаннями самого обвинуваченого в судовому засіданні, де він повністю визнавав себе винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 310 КК України, а тому, враховуючи позицію обвинуваченого та відсутність заперечень з боку інших учасників судового провадження, місцевий суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин провадження, які ніким не заперечувалися, у тому числі і обвинуваченим.

Судом першої інстанції дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 310 КК України.

Доводи апеляційної скарги прокурора щодо призначення обвинуваченому ОСОБА_3 із застосуванням ст.75 КК України, надто м'якого покарання, є безпідставними.

Так, відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Статтею 75 КК України передбачено звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, якщо суд, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування реального покарання.

Рішення суду про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.

Як вбачається з матеріалів провадження, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання та звільненні від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, на утриманні має трьох неповнолітніх дітей, обставини, які пом'якшують покарання останнього - щире каяття та сприяння розслідуванню злочину, та обґрунтовано прийшов до висновку про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Доводи прокурора про те, що обвинувачений ОСОБА_3 за місцем проживання характеризується посередньо є необґрунтованими, оскільки зі змісту характеристики вбачається, що останній за період проживання в порушенні громадського порядку не помічений, не схильний до зловживання алкогольними напоями, скарг на нього від мешканців не надходило, на адмінкомісії не розглядався (а.п. 24).

Необґрунтованими є доводи прокурора і про те, що суд не врахував масштаби злочинної діяльності останнього, а саме вирощування конопель в кількості 193 рослин, а також те, що вказаний злочин є тяжким, оскільки ступінь тяжкості вчиненого злочину була врахована місцевим судом при визначенні обвинуваченому ОСОБА_3 розміру покарання у вигляді позбавлення волі, а вчинення останнім тяжкого злочину, не є перешкодою для застосування ст. 75 КК України.

З урахуванням наведеного, фактичних обставин справи, доводів апеляційної скарги прокурора, а також того, що обвинувачений ОСОБА_3 має постійне місце роботи та проживання, відсутність обставин, що обтяжують його покарання, колегія суддів вважає, звільнення останнього від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, таким, що відповідає вимогам ст. 65 КК України, оскільки воно є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги прокурора.

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України колегія суддів,

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні - залишити без задоволення, а вирок Якимівського районного суду Запорізької області від 16 грудня 2013 року відносно обвинуваченого ОСОБА_3 - без змін.

Ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її проголошення.

На вказану ухвалу Апеляційного суду Запорізької області учасниками судового провадження може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: